25 вересня 2019 року 17 год. 33 хв.Справа № 280/4143/19 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В. за участі секретаря судового засідання Серебрянниковій О.А. та сторін
від позивача: адвокат Голікова Г.В.,
від відповідача: Куранова С.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідльністю «РЕНТ - ГРУП» (адреса реєстрації: 69083, м. запоріжжя, вул. Складська, буд. 8, код ЄДРПОУ )
до відповідача - Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.07.2019 №0009621407,
27 серпня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідльністю «РЕНТ - ГРУП» (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 09.07.2019 №0009621407, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі: податкове зобов'язання - 71280,00 грн та штрафні санкції 17280,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС прийнято податкове повідомлення- рішення від 09.07.2019 №0009621407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі: податкове зобов'язання - 71 280,00 грн та штрафні санкції - 17 820 грн, які отримано позивачем 08.08.2019. У акті перевірки зазначено, що замовлення не відповідають найменуванню фактично відвантаженого товару, перше замовлення зроблено до дати укладеної між Сторонами Договору, а також відвантаження товару згідно наданої видаткової накладної відбулось після припинення діяльності контрагентів позивача, інформація щодо транспортування товару та сертифікати якості, рахунки-фактури до перевірки не надано.
Вважаюче, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що суперечить вимогам податкового законодавства, суті здійснених господарських операцій та діяльності підприємства взагалі, є неправомірним, необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду.
Ухвалою від 29 серпня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 280/4143/19. Судове засідання призначено на 25 вересня 2019 року о 16 год. 05 хв.
Представником відповідача через канцелярію суду (вх. №38735) поданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що проведеною перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій за перевіряемий період між ТОҐВ «РЕНТ-ГРУП» та контрагенами - постачальниками. Просить суд відмовити в задоволенні позову на підставі обґрунтованості оскаржуваного рішення.
У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «РЕНТ - ГРУП» з питання перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток. За результатами перевірки складено акт від 14.06.2019 352/08-01-14-07/40740848, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення рішення.
Як зазначено у висновках атку, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки було встановлено порушення п.44.1 сз 44. пп.134.1.1 п. 134.1 сі 134. п.135.1 ст. 135 Податкового Кодексу України, а саме занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету за 2018 рік у сумі 71280,00 грн.
В ході перевірки встановлено документальне оформлення ТОВ «РЕКНТ -ГРУП» фінансово - господраських операцій з придбання у контрагентів - постачальників лако - фарбних матеріалів на підставі на ступних договорів:
Договір купівлі продажу №09-07/18-1 від 09.07.2018, укладений з ФОП ОСОБА_1 ; договір купівлі - продажу №09-07/18-2 від 05.07.2018, укладений з ФОП ОСОБА_2 ; договір купівлі продажу №09-07/18-2 від 05.07.2018, укладений з ФОП ОСОБА_3 .
Згідно форми №1-ДФ за 4 квартал 2018 року (N9309692890 від 05.02.2019) ТОВ «РЕНТ-ГРУП» задекларовано взаємовідносини по 157 ознаці (Дохід, виплачений самозайнятій особі) з постачальниками що припинили свою діяльність, а саме ФОП ОСОБА_4 (код НОМЕР_1 ), сума нарахованою доходу становить 99 000 грн, ФОП ОСОБА_5 (код НОМЕР_2 ), сума нарахованого доходу становить 148 000 грн, ФОП ОСОБА_6 (код НОМЕР_3 ), сума нарахованого доходу становить 148 000 грн.
Підприємством ТОВ «РЕНТ-ГРУП» надано на перевірку видаткові накладні №24 від 02.10.2018 (виписану від ФОП ОСОБА_1 ) та №3 від 02.10.2018 (виписану від ФОП ОСОБА_2 ), згідно яких отримання товару відбулося після припинення діяльності ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , тобто постачання товару було здійснено 02.10.2018, а державну реєстрацію ФОП припинено 27.09.2018 та 25.09.2018 відповідно.
Згідно замовлень постачальнику №6 від 05.07.2018 (договір №09-07/18-1 від 09.07.2018) та №7 від 12.09.2018 ФОП ОСОБА_1 замовлено товар емаль для метал. поверх світло-зелена 325 - 90 л., ціна 275 грн, емаль для метал. поверх, зелена 330 - 90 л., ціна 275 грн (спальна вартість замовлення 49 500 грн) та емаль для метал. поверх. Нарва 605 - 180 л., піна 275 грн (загальна вартість замовлення 49 500 грн).
Відповідно до умов договору №09-07 18-1 від 09.07.2018 укладеного з ФОП ОСОБА_1 найменування, кількість Товару, шо поставляється однією партією, його ціна і загальна вартість Товару визначаються згідно рахунку - фактури, який є невідємною частиною цього Договору (п. 1.2 договору).
На зазначену в замовленнях номенклатуру (емаль для метат. поверх світло-зелена 325, емаль для метал, поверх. Зелена 330, емаль для метал, поверх. Нарва 605) ФОП ОСОБА_1 було надано рахунки на оплату №6 від 09.07.2018 та №26 від 12 09.2018, ТОВ «РЕНТ ГРУП» було здійснено предоплату за платіжними дорученнями №1 від 09.07.2018 та №5 від 12.09.2018.
Відповідно до видаткової накладної №24 від 02 10.2018 позивач отримав наступний товар від ФОП ОСОБА_1 , а саме:
1. компактпраймер сірий (Іл) - 42 л, ціна 850,37 грн;
2. компактпраймер чорний (1л) -30 л., ціна 817,88 грн;
3. акриловий безкольоровий лак (0,5 л) - 42 л, ціна 301,27 грн;
4. акриловий безкольоровий лак (1л) - 42л, ціна 297,12 грн;
5. затверджувач 8800 (0,5л) - 52 л., ціна 261,84 грн ( загальна вартість за видатковою накладною 99000,00 грн).
У звязку із порушенням п. 44.1 ст 44, пп.134.1.1 п. 134.1 сі 134. п.135.1 ст. 135 Податкового Кодексу України було прийнято податков повідмолення - рішення №009621407 за формою «Р» від 09.07.2019, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 89100,00 грн, у тому числі за податковими зобовязаннями - 71280,00 грн, за штрафною (фінансовою) санкцією -17820,00 грн.
Підставою для звернення до суду слугувала незгода з податковим повідмоленням - рішенням №009621407 за формою «Р» від 09.07.2019.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.
Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним та в контексті доводів учасників справи щодо донарахування сум податку на прибуток відносно взаємовідносин позивача із зазначеними контрагентами положення:
- Податковий Кодекс України (далі - ПК України), а саме: п/п 4.1.4 (щодо принципу презумпції правомірності рішень платника податку), п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п 14.1.231 (щодо визначення «розумна економічна причина (ділова мета)»;
- (щодо оподаткування прибутку підприємств), а саме: п/п. 133.1.1. (щодо визначення платників), п/п 134.1.1 (щодо об'єкту оподаткування), п. 135.1. (щодо бази оподаткування), ст. 137 (щодо порядку обчислення податку на прибуток підприємства), п. 138.2. (щодо випадків, коли фінансовий результат до оподаткування зменшується), п. 138.1. (щодо випадків збільшення фінансового результату), положень розділу ІІІ ПК України (в редакції до 01.01.2015);
- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318 (із змінами), щодо визнання витрат, складу витрат;
- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290;
- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 р. № 20,
- ст. 1 (щодо визначення термінів) Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» («первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію»);
- п/п. 16.1.2. ПК України (щодо обов'язку ведення обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів), 16.1.3. ПК України (щодо обов'язку подання звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів), п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, та щодо підтвердження задекларованих відомостей),
- а також положення ст. 204 ЦК України (щодо правомірності правочину), глави 63 ЦК України (щодо вимог до господарської операції за договором про надання послуг), глави 65 ЦК України,
- ст. 62 Конституції України (щодо невинуватості особи, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду),
- ст. 205 КК України (фіктивність підприємства),
суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, дорученнями та агентськими договорами.
Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження обєкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.
Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат, виникають за наявності сукупності певних обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства, законодавства з питань бухгалтерського обліку та стандартів бухгалтерського обліку пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.
Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.
В контексті наведеного суд, вирішуючи спір по суті, виходить з положень абзацу другого ч. 2 ст. 77 КАС України відповідно до яких суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Тобто, оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку фіскального органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує при вирішенні спірних взаємовідносин дотримання принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.
У даному випадку, враховуючи, зокрема, приписи ст. 211 КАС України (щодо дослідження доказів), ст. 90 КАС України (щодо оцінки доказів), ч. 2 ст. 74 КАС України (щодо предмету доказування), суд приходить до висновку, що відповідач в порядку виконання обов'язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства за взаємовідносинами із зазначеними контрагентами (щодо податку на прибуток), наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак контролюючий орган не довів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.
Доводи, покладені контролюючим органом в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними. Висновки відповідача по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, не обтяжені логічним зв'язком із зазначеними в Акті перевірками обставинами та застосованими нормами права, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірних рішень щодо податку на прибуток.
При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Наведені ж відповідачем аргументи та надані матеріали не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України.
Суд також не вбачає правових підстав виходити за межі дослідження обставин, зазначених в акті перевірки, оскільки саме ці обставини та підстави були поскладені в основу оскаржуваних рішень, які в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України підлягають доведенню перед судом як правомірна основа для прийняття оскаржуваних рішень та, у свою чергу, на суд, що є очевидним, не покладено функцій щодо сприяння відповідачу у винайденні додаткових підстав та обставин, не заявлених в Акті перевірки, в обґрунтування рішень, які, виходячи з початково визначених в Акті перевірки обставин та підстав, є необґрунтованими, наведені в Акті обставини, на яких вони ґрунтуються, є недоведеними, а відтак, оскаржувані рішення є протиправними.
Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу №09-07/18-1 від 09.07.2018, за яким ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) зобов'язується в порядку та строки, встановлені цим Договором, поставити та передати у власність позивачу (Покупцеві) товар у певній кількості, відповідної якості і за узгодженою ціною, а покупець - прийняти та оплатити поставлений товар на умовах 100% передоплати (п.1.1, п.5.2 договору). Найменування, кількість товару, що поставляється однією партією, його ціна і загальна вартість визначається згідно рахунку-фактури (п. 1.2 договору).
Позивачем надано ФОП ОСОБА_1 замовлення постачальнику №6 від 05.07.2018 (помилка у даті) на товар: Емаль для метал.поверх. Світло-зелена 325 - 90 л.; та Емаль для метал.поверх. Зелена 330 - 90 л., на загальну суму 49 500 грн. ФОП ОСОБА_1 для здійснення передоплати за умовами Договору надано рахунок на оплату №6 від 09.07.2018, який позивачем оплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 09.07.2019.
Позивачем надано ФОП ОСОБА_1 замовлення постачальнику №7 від 12.09.2018 на товар: Емаль для метал.поверх. Нарва 605 - 180 л., на загальну суму 49 500,00 грн ФОП ОСОБА_1 для здійснення передоплати за умовами Договору надано рахунок на оплату №26 від 12.09.2018, який позивачем оплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №5 від 12.09.2019.
Листом від 28.09.2018 ФОП ОСОБА_1 було повідомлено позивача про припинення діяльності та заміну номенклатури товару.
Позивачем товар фактично отримано 02.10.2018, що підтверджується видатковою накладною №24 від 02.10.2018.
Між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу №05-07/18-2 від 05.07.2018, за яким ФОП ОСОБА_2 (Постачальник) зобов'язується в порядку та строки, встановлені цим Договором, поставити та передати у власність позивачу (Покупцеві) товар у певній кількості, відповідної якості і за узгодженою ціною, а покупець - прийняти та оплатити поставлений товар на умовах 100% передоплати (п.1.1, п.5.1 договору). Найменування, кількість товару, що поставляється однією партією, його ціна і загальна вартість визначається згідно рахунку-фактури (п. 1.2 договору).
Позивачем надано ФОП ОСОБА_2 замовлення постачальнику №2 від 05.07.2018 на товар на загальну суму 148 500,00 грн. ФОП ОСОБА_2 для здійснення передоплати за умовами Договору надано рахунок на оплату №2 від 05.07.2018, який позивачем оплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №2 від 05.07.2019, №6 від 09.07.2018, №1 від 12.09.2019.
Позивачем товар фактично отримано 02.10.2018, що підтверджується видатковою накладною №3 від 02.10.2018.
Між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено Договір купівлі-продажу №05-07/18- 1 від 05.07.2018, за яким ФОП ОСОБА_7 С. (Постачальник) зобов'язується в порядку та строки, встановлені цим Договором, поставити та передати у власність позивачу (Покупцеві) товар у певній кількості, відповідної якості і за узгодженою ціною, а покупець - прийняти та оплатити поставлений товар на умовах 100% передоплати (п.1.1, п.5.1 договору). Найменування, кількість товару, що поставляється однією партією, його ціна і загальна вартість визначається згідно рахунку-фактури (п.1.2 договору).
Позивачем надано ФОП ОСОБА_7 С. замовлення постачальнику №15 від 05.07.2018 на товар на загальну суму 148 500,00 грн. ФОП ОСОБА_3 для здійснення передоплати за умовами Договору надано рахунок на оплату №12 від 05.07.2018, який позивачем оплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №3 від 05.07.2019, №2 від 09.07.2018, №3 від 12.09.2019.
Позивачем товар фактично отримано 02.10.2018, що підтверджується видатковою накладною №20 від 02.10.2018.
Відповідно до ч. І та ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХІУ, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Суд зазначає, що замовлення постачальнику не є первинним документом у розумінні вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІУ від 16.09.1999 (далі Закон №996-ХІУ), та не може бути доказом нереальності господарських операцій з поставки товарів від ФОП ОСОБА_1 .
Щодо питання про укладення договорів з підприємцями, які припинили свою діяльність суд зазначає.
Відповідно до ч.1 ст.52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Статтями 598-609 Цивільного кодексу України визначено підстави припинення зобов'язань осіб.
Відповідно до п.4 ч.І ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» №755-ІУ від 15.05.2003 (далі - Закон №755-ІУ), державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Статтею ст.4 Закону №755-ІУ визначено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
З вищевикладеного слідує, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця свідчить про позбавлення особи певного статусу. Таким чином, у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати на відміну від юридичної особи, яка ліквідована.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, Верховного Суду України від 04.12.2013 у справі № 6- 125цс13, від 09.08.2017 у справі №915/1056/16.
Тобто, відвантаження товару згідно видаткових накладних №24 від 02.10.2018 та №3 від 02.10.2018, яке відбулось після припинення діяльності ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 відповідно, то з цього приводу суд зазначає, що вказаними особами було погашено свої зобов'язання перед позивачем, що виникли у ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 після отримання передоплати за договорами, для запобігання звернення ним до суду.
Питання отримання передоплати від позивача ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 не було досліджено у акті перевірки. Так, податковим органом у акті перевірки зазначено, що згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку форми 1-ДФ за IV квартал 2018 року позивачем задекларовано відносини по 157 ознаці (Дохід, виплачений самозайнятій особі) з постачальниками, що припинили свою діяльність. При цьому, у акті перевірки мова йдеться лише про нарахування доходу, оскільки за IV квартал 2018 року позивачем у формі 1-ДФ відображено суму на користь ФОП ОСОБА_1 (рядок 13), ФОП ОСОБА_2 (рядок 14), ФОП ОСОБА_3 (рядок 15) у графі За «Сума нарахованого доходу».
Відповідно до п.3.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556 (далі - Порядок) у графі За "Сума нарахованого доходу" відображається (за звітний квартал) дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі За є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні. Нарахований дохід відображається повністю, без вирахування податку на доходи фізичних осіб, суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, суми податкової соціальної пільги за її наявності та військового збору (у періоді його справляння).
Відповідно до п.3.3 Порядку у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом. Заробітна плата, що виплачується у встановлені терміни в наступному місяці, повинна бути відображена в податковому розрахунку за той період, у який входить попередній місяць, за який заробітну плату було нараховано. Наприклад, до податкового розрахунку за І квартал входить заробітна плата за січень, яка нарахована у січні та виплачена в лютому, за лютий (нарахована у лютому та виплачена в березні), за березень (нарахована в березні та виплачена у квітні).
Позивачем у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку форми 1-ДФ за III квартал 2018 року задекларовано відносини по 157 ознаці (Дохід, виплачений самозайнятій особі) у графі З «Сума виплаченого доходу», тобто таким чином відображено здійснення передоплати позивачем на користь ФОП ОСОБА_1 (рядок 15), ФОП ОСОБА_2 (рядок 5), ФОП ОСОБА_3 (рядок 2), що було проігноровано податковим органом.
Щодо ненадання до перевірки сертифікатів якості на товар, рахунків-фактур та замовлень відповідно до акту перевірки, суд зазначає, що відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів. Сертифікати якості на товари, рахунки-фактури та замовлення не є первинними документами бухгалтерського обліку у розумінні Закону №996-ХІУ, не містять в собі відомості про господарську операцію, не пов'язані з нарахуванням та сплатою податків та не можуть підтверджувати чи навпаки, в разі їх відсутності, спростовувати факт проведення господарських операцій. Такі документи як сертифікати якості на товари, рахунки-фактури та замовлення постачальнику, згідно до ст. 83 ПК України, не входять до кола матеріалів, які є підставами для висновків під час перевірки, та у відповідності до ст. 85 ПК України не обов'язкові для надання платником податків під час перевірки.
Крім іншого, відповідно до наявної судової практики, а саме постанови Верховного Суду від 01.08.2018 по справі №806/1437/14, податкове законодавство не ставить право платника на формування податкових вигод у залежність від наявності у нього таких документів як сертифікати якості на товари.
Стосовно ненадання до перевірки інформації щодо транспортування товару, суд зазначає, що постачання придбаного товару від ФОП ОСОБА_1 , відповідно до п.2.1 Договору купівлі-продажу №09-07/18-1 від 09.07.2018, здійснювалось на умовах самовивозу ЕХW (Інкотермс 2010) - склад Постачальника за адресою АДРЕСА_1 . Безпосередньо переміщення товару здійснювалось власними силами, оскільки склади позивача та ФОП ОСОБА_1 знаходяться за однією адресою: АДРЕСА_1 , та не потребувало залучення додаткового трудового ресурсу, спеціальної техніки та транспортних засобів.
На підтвердження наявності складу позивач надав Договір оренди нежитлових приміщень №7036 від 19.02.2018 за адресою: АДРЕСА_1, укладеного з ПрАТ «АТП АВТОБУДМОНТАЖ» (ЄДРПОУ 24908520), Договір оренди нежитлового приміщення №25/16 від 09.09.2016 за адресою: АДРЕСА_4, укладеного з ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РОЗВИТОК ПЛЮС» (ЄДРПОУ 33795432).
Орім того, в матеріалах справи міститься лист, про те, що 21.02.2018 на адресу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (відділення у Комунарському районі м. Запоріжжя), позивачем надано Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність форми №20-ОПП, яке містить інформацію про орендовані приміщення за адресою: АДРЕСА_1, тобто податковий орган володіє інформацією щодо наявності складу у позивача.
Переміщення товару придбаного у ФОП ОСОБА_2 , відповідно до п. 2.1 Договору купівлі-продажу №05-07/18-2 від 05.07.2018, та у ФОП ОСОБА_3 , відповідно до п.2.1 Договору купівлі-продажу №05-07/18-1 від 05.07.2018, умовами яких передбачено самовивіз ЕХW (Інкотермс 2010) - склад Постачальника за адресою АДРЕСА_4 , здійснювалось аналогічним чином.
Первинні документи позивача по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 . оформлені в рамках господарських відносин та не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХІУ, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Більш того, в контексті вимог ч. 6 ст. 78 КАС України, у вказаних документах жодним чином не розкрито обставин виконання операцій між позивачем та вказаним контрагентом, відсутні висновки відносно дій керівника стосовно вчинення учасниками угоди конкретних операцій, відсутні висновки щодо нездійснення конкретних операцій, про фіктивність операцій.
Слід зазначити, що під час перевірки, всупереч встановленому обов'язку, відповідачем для цілей встановлення здатності контрагента щодо виконання спірних операцій, жодним чином не проаналізовано фінансової звітності контрагента на предмет встановлення наявності активів, трудових та інших ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій, а відтак не спростовано їх фактичне виконання контрагентами позивача.
Суд, крім іншого та в контексті наведеного, наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів покупця/замовника, чого в даному випадку і не доведено, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих сум податкових вигод за фактично вчиненою операцією.
Слід окремо зазначити, що під час розгляду справи в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено перед судом обсягів активів, трудових та матеріальних ресурсів, які були необхідні контрагентам для виконання спірних операцій та повинні були бути наявні у контрагентів, але були відсутні.
Відповідачем, крім іншого, не надано будь-якого документального підтвердження та співставлення (дослідження) номенклатури придбання/постачання послуг/робіт по «ланцюгу» (витяги з баз даних тощо). Більш того, слід зазначити, що послуги споживаються у момент їх надання, по суті створюються особою, яка їх надає та відповідачем не доведено обов'язку контрагента придбавати ці послуги ще у інших осіб, що стосується і послуг, які доручались позивачем своїм контрагентам.
У той же час, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18).
Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.
Таким чином, в Акті перевірки не наведено жодних обставин та не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із вказаними вище контрагентами цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
В порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування витрат та спірних сум які б, відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку, унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак відповідач не довів законності та обґрунтованості висновків акту перевірки в частині щодо нарахування ПДВ та податку на прибуток.
У той же час, позивачем надано сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій, у т.ч. договори, первинні документи, податкові накладні, які у сукупності та враховуючи епізоди факти оплати, не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.
Первинні документи, податкові накладні мають всі необхідні реквізити, скріплені підписами сторін та печатками сторін.
У даному випадку у суду відсутні правові підстави для висновку про юридичну дефектність наданих під час перевірки та розгляду справи документів.
Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. Реєстрація податкових накладних в ЄРПН відповідачем не спростовується.
Таким чином, беручи до уваги те, що відповідачем визнається факт поставки позивачу товарів/послуг, не спростовується факт використання придбаних товарів і послуг у господарській діяльності позивача (у виробничих цілях), а факт їх поставки/надання саме вищезгаданими контрагентами позивача підтверджується вищезгаданою сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, що у свою чергу не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами, враховуючи також факт оплати позивачем товарів/послуг у складі якої також сплачено податок, виходячи з того, що проведення таких операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача, його основним видам діяльності, слід дійти висновку про відсутність підстав вважати отримані позивачем послуги/роботи безоплатно отриманими, на чому ґрунтуються висновки відповідача в акті перевірки, оскільки між учасниками спірних операцій укладені оплатні угоди, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до вказаних операцій положень 14.1.13. ПК України. У даному випадку відсутні підстави для висновку щодо нездійснення спірних операцій контрагентами позивача, що у свою чергу вказує на необґрунтованість та протиправність оскаржуваних рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір відповідно до платіжного доручення №751 від 21.08.2019 у сумі 1921,00 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідльністю «РЕНТ - ГРУП» (адреса реєстрації: 69083, м. запоріжжя, вул. Складська, буд. 8, код ЄДРПОУ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.07.2019 №0009621407 - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) від 09.07.2019 №0009621407, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі: податкове зобов'язання - 71280,00 грн та штрафні санкції 17280,00 грн Товариству з обмеженою відповідльністю «РЕНТ - ГРУП» (адреса реєстрації: 69083, м. Запоріжжя, вул. Складська, буд. 8, код ЄДРПОУ).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Товариства з обмеженою відповідльністю «РЕНТ - ГРУП» (адреса реєстрації: 69083, м. запоріжжя, вул. Складська, буд. 8, код ЄДРПОУ) на користь Товариства з обмеженою відповідльністю «РЕНТ - ГРУП» (адреса реєстрації: 69083, м. запоріжжя, вул. Складська, буд. 8, код ЄДРПОУ) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 27.09.2019
Суддя Р.В.Сацький