Рішення від 27.09.2019 по справі 280/3736/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ

27 вересня 2019 року (10 год. 00 хв.)Справа № 280/3736/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-80697-51 від 15.07.2019.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що у встановленому законом порядку зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебуває на загальній системі оподаткування, здійснює діяльність у сфері права. 23.07.2019 на його адресу надійшла вимога про сплату боргу (недоїмка) №Ф-80697-51 від 15.07.2019, згідно якої станом на 30 червня 2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені становить 12850,90 грн. Вказує, що зазначена вимога є необґрунтованою та такою, що прийнята без урахування всіх обставин, оскільки ним протягом 2017 - 2018 років та січня - квітня 2019 року своєчасно та у повному обсязі сплачувались зобов'язання зі сплати єдиного внеску як фізичною особою-підприємцем. Крім того, зазначає, що податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 06.08.2019 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 03.09.2019. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

20.08.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. №34247), в якому з посиланням на норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) зазначає, що якщо фізичні особи-підприємці одночасно провадять незалежну професійну діяльність то вони сплачують єдиний внесок як фізичні особи-підприємці та як особи, які провадять незалежну професійну діяльність. Крім того, вказує, що якщо фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, одночасно здійснює підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, обліку та звітності, така особа реєструє у контролюючому органі та веде дві книги обліку доходів та витрат. Враховуючи той факт, що позивачем не сплачувались обов'язкові зобов'язання з єдиного соціального внеску з осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а сплачувались лише зобов'язання фізичної особи-підприємця, у позивача утворилась заборгованість зі сплати єдиного внеску, у зв'язку з чим винесена оскаржувана вимога. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 03.09.2019 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зразковій справі №520/3939/19.

Ухвалою суду від 05.09.2019 провадження у справі поновлено. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 26.09.2019 без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

З 11 червня 2007 року ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 2 094 000 0000 001156, основним видом діяльності позивача визначено за КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права» (а.с.7).

11 червня 2007 року позивача взято на облік як платника податку відповідно до довідки про взяття на облік платника податків форми 4-ОПП від 11 червня 2007 року №212/10/28 (а.с.8).

Відповідно до відкритих даних Єдиного реєстру адвокатів України (за посиланням https://erau.unba.org.ua/profile/16014) позивач є адвокатом, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2538, виданого на підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 16.05.2007 №17.

ФОП ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець за 2017-2018 роки та січень - липень 2019 року сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується відповідними копіями квитанцій, які містяться в матеріалах справи (а.с.13-15).

15.07.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-80697-51, якою позивача зобов'язано протягом 10 календарних днів від дня отримання вимоги сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 12850,90 грн., у тому числі недоїмка - 12850,90 грн. (а.с.10).

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ф-80697-51 від 15.07.2019 протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) міститься визначення поняття самозайнятої особи.

Так, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI визначено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

У пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VІ зазначено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Вищезазначене свідчить, що до платників єдиного внеску законодавцем віднесено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з пунктами 63.1, 63.2 статті 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Взяття на облік фізичних осіб-підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (пункт 65.1 статті 65 ПК України).

Пунктом 63.5 статті 63 ПК України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Пунктом 65.2 статті 65 ПК України врегульовано, що облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Крім того, п.65.3 ст. 65 ПК України обумовлено, що для взяття на облік фізичної особи, яка має право провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання.

Положеннями пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України передбачено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

При цьому, у підпункті 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 ПК України зазначено, що контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Отже, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Комплексний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що ПК України передбачає обов'язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі у разі здійснення підприємницької діяльності або здійснення незалежної професійної діяльності. Разом з тим, законом не передбачено можливості повторного взяття на облік особи, яка вже здійснює підприємницьку діяльність, ще й як особи, що здійснює незалежну професійну діяльність.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У пунктах 1, 4, 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI міститься визначення, що платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Отже, законодавець розмежовує як платників єдиного внеску фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

На виконання вимог статей 5,16,19 Закону №2464-VІ та пункту 4 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 №141, наказом Міністерства фінансів України 24.11.2014 №1162, затверджено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок №1162).

Згідно з пунктами 1, 2 Розділу ІІІ Порядку №1162 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою №12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону, №2464, подають заяву за формою №1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

Однак, згідно з пунктом 4 Розділу VІ Порядку №1162 якщо контролюючими органами при здійсненні своїх функцій за результатами перевірок та звірок, або на підставі інформації від третіх осіб, або на підставі даних інших державних органів чи відповідних державних реєстрів встановлено, що: фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, то такий орган повідомляє таку особу про необхідність подання заяви за формою 1-ЄСВ для взяття її на облік як платника єдиного внеску. Така фізична особа обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік».

Пунктом 6.7 Розділу 6 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300 (далі - Порядок 1588) передбачено, що взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність, умовою ведення якої згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (далі - фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність), здійснюється за місцем постійного проживання у порядку, встановленому цим Порядком для фізичних осіб - підприємців: 1) для взяття на облік фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у строк 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, зобов'язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання: заяву за формою №5-ОПП (додаток 8); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, якщо заявник є адвокатом, який провадить адвокатську діяльність індивідуально.

Як вбачається з доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивача взято на облік як особу, як здійснює незалежну професійну діяльність, наслідок аналізу інформації публічних реєстрів щодо провадження позивачем адвокатської діяльності.

Судом встановлено, що позивач не подавав відповідної заяви про його реєстрацію як фізичної особи, що здійснює незалежну професійну діяльність, а тому автоматичне взяття позивача на облік як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, без подання заяви встановленої форми, є протиправним.

Відповідно до підпункту 4 пункту 6.7 Розділу VІ «Порядку обліку платників податків і зборів», затвердженого 09.12.2011 Наказом Міністерства фінансів України №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 за №462), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. У такому разі фізична особа зобов'язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою №5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, визначеного у підпункті 1 цього пункту.

Суд зазначає, фізична особа-підприємець, яка здійснює діяльність, що за своїми ознаками належить до незалежної професійної діяльності, і така діяльність відповідає видам діяльності, вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не набуває окремого статусу особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Така особа має статус фізичної особи-підприємця зі специфічною ознакою «провадження незалежної професійної діяльності».

Щодо твердження відповідача, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичної особою-підприємцем зобов'язана сплачувати та подавати звітність з єдиного внеску окремо за кожним видом діяльності, суду зазначає таке.

Так, пунктом 16 розділу IV «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженого 14.04.2015 Наказом Міністерства фінансів України №435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.05.2018 за №511), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905, передбачено, що фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти.

Проте, суд зазначає, що аналіз змісту вказаних приписів, в розрізі положень ПК України, дає підстави для висновку, що необхідність подачі окремих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виникає лише у разі, якщо особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, здійснює відмінні види діяльності.

Слід зауважити, що позивач, здійснюючи підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права, та адвокатську діяльність займається одним і тим самим видом підприємницької діяльності. У зв'язку з чим у нього не виникає обов'язку подання звітності окремо як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

За таких обставин, суд вважає, що позивач, перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування, повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік та сплату податків, саме як фізична особа-підприємець за видом діяльності у сфері права.

Відтак, суд зазначає, що позивачем, як фізичною особою-підприємцем, добросовісно виконувався обов'язок щодо сплати ЄСВ, а тому донарахування ЄСВ позивачу, як само зайнятій особі - є протиправним.

Практика Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків, слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Отже, твердження контролюючого органу про наявність у позивача обов'язку окремо вести облік та сплачувати ЄСВ як самозайнята особа та як ФОП не ґрунтується на приписах чинного законодавства України.

Ураховуючи зазначене, суд зазначає, що контролюючим органом належним чином не доведено наявності підстав для формування та направлення позивачу спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі є Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплати боргу (недоїмки) № Ф-80697-51 від 15.07.2019.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 27.09.2019.

Суддя Ю.В. Калашник

Попередній документ
84562148
Наступний документ
84562150
Інформація про рішення:
№ рішення: 84562149
№ справи: 280/3736/19
Дата рішення: 27.09.2019
Дата публікації: 01.10.2019
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Запорізький окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (23.07.2021)
Дата надходження: 14.07.2021
Предмет позову: визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу
Розклад засідань:
12.02.2021 10:30 Запорізький окружний адміністративний суд
23.07.2021 09:45 Запорізький окружний адміністративний суд