11 червня 2019 року 16:05Справа № 280/1662/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,
представників:
позивача ОСОБА_1 О.Л.,
відповідача Головачової К.В.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейний 19-А» ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , 69097) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (вул. Північне шосе, буд. 25, м. Запоріжжя, 69032) про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу,
12.04.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейний 19-А» (далі - позивач або ОСББ «Ювілейний 19-А») до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ Держпраці у Запорізькій області), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП598/564/АВ/ПТ/МГ-1ФС від 19.03.2019 на позивача в розмірі 41730,00 грн.;
визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП598/564/АВ/ПТ/ІП-2ФС від 19.03.2019 на позивача в розмірі 4173,00 грн.
Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача всі судові витрати по справі.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що у державного інспектора ГУ Держпраці у Запорізькій області не було жодних правових підстав, передбачених п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, для проведення інспекційного відвідування позивача. Вважає, що відповідачем порушені строки складання акту інспекційного відвідування, оскільки в направленні зазначено, що інспекційне відвідування буде проведено по 22.02.2019, в той час як було складено та підписано 21.02.2019. Також посилається на те, що порушення щодо не нарахування індексації заробітної плати за яким прийнята спірна постанова про накладення штрафу (передбаченого абз.4 ч.2 ст. 265 КЗпП України) за порушення ч.6 ст.95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» в розмірі 41730,00 грн, позивачем не допускалось. Що стосується протиправності винесення постанови про накладення штрафу (передбаченого абз.8 ч.2 ст. 265 КЗпП України) за порушення ч.1 ст.116 КЗпП України, зазначає, що відповідальність власника або уповноваженого ним органу за затримку розрахунку при звільненні настає виключно у випадку наявності винної, протиправної поведінки власника. У даному випадку вини власника не було, оскільки працівник сам просив щоб з ним розрахувались пізніше. Крім того вважає, що відповідачем порушено порядок розгляду справ про накладення штрафів. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою від 16.04.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі №280/1662/19, судове засідання призначено на 15.05.2019, з викликом (повідомленням) сторін.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив (вх.№17591 від 03.05.2019) в якому зазначив, що у період з 20.02.2019 по 21.02.2019, головним державним інспектором ГУ Держпраці у Запорізької області було здійснено інспекційне відвідування позивача. Під час інспекційного відвідування було встановлено порушення позивачем ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України «Про оплату працю, ч.1 ст.116 КЗпП України, а саме, при звільненні працівника ОСОБА_2 з нею був несвоєчасно проведений остаточний розрахунок (виплата заробітної плати) та не була проведена та виплачена індексація заробітної плати за грудень 2018 року. На підставі виявлених порушень були законно та обґрунтовано винесені спірні постанови про накладення штрафу. Щодо відсутності підстав проведення інспекційного відвідування зазначив, що у разі допуску до перевірки самі по собі порушення порядку проведення перевірки не роблять наслідки перевірки нікчемними. Стосовно непред'явлення інспектором праці наказу про проведення інспекційного відвідування, послався на те, що єдиним документом, який інспектор праці повинен був пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі під час проведення інспекційного відвідування є службове посвідчення, яке і було надано позивачу. Також зазначив, що позивач був своєчасно повідомлений про розгляд справи про накладення штрафу. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
13.05.2019 від представника позивача надійшло клопотання (вх.№19125) про відкладення розгляду справи в зв'язку з його перебуванням у іншому суді.
Протокольною ухвалою від 15.05.2019 розгляд справи відкладено до 11.06.2019.
21.05.2019 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№20483).
У судовому засіданні 11.06.2019 представник позивача наполягала на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзиві, представник відповідача заперечувала щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.
11.06.2019, на підставі ст.250 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Як встановлено з матеріалів справи, ГУ Держпраці у Запорізькій області було видано наказ від 08.02.2018 №303 про проведення інспекційного відвідування позивача з питань додержання законодавства про працю у термін з 11.02.2019 по 22.02.2019.
На підставі наказу оформлено направлення від 08.02.2019 №193 на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування (а.с. 36-37)
Під час заходу державного нагляду перевірялося наступне: порядок оформлення трудових відносин; питання додержання державних мінімальних гарантій; строки виплати заробітної плати, інших виплат, передбачених законодавством про працю, виплата їх в повному обсязі; використання праці неповнолітніх.
На підставі зазначених документів у період з 20.02.2019 по 21.02.2019, головним державним інспектором ГУ Держпраці у Запорізькій області, ОСОБА_3 було здійснено інспекційне відвідування позивача.
За результатами інспекційного відвідування ОСББ «Ювілейний 19-А» складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 21.02.2019 №_ЗП598/564/АВ (далі - Акт)(а.с.38-51).
Серед іншого Актом зафіксовані наступні порушення:
- ч.6 ст. 95 КЗпП України, ст.33 Закону України «Про оплату праці», а саме:
«Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Під час проведення інспекційного відвідування було встановлено, що індексація заробітної плати за грудень 2018 року не нарахована та не виплачена ОСОБА_2 .
Відповідно до штатного розпису ОСББ «Ювілейний 19-А» з 01.03.2018, затвердженого головою правління зміна посадових окладів відбувалася 01.03.2018 та на протязі 2018 року змін не було, звідси випливає, що «базовий» місяць для індексації заробітної плати буде березень 2018 року. Згідно «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» №1078 від 24.11.2016, в грудні 2018 року повинна була проводитись індексація заробітної плати на коефіцієнт 4, яка у працівників з оплатою ЄТС виникла у грудні 2018 року.».
- ч. 1 ст. 116 КЗпП України, а саме: «При звільненні ОСОБА_2 12.07.2018 (наказ від 12.07.2018 № 5-ок) остаточний розрахунок було проведено 19.07.2018. Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за липень 2018 року ОСОБА_2 в день звільнення працювала» (а.с. 50).
01.03.2019 заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області ОСОБА_4 О.О ОСОБА_5 , прийнято рішення №ЗП598/564/АВ/ПТ/МГ,ІП щодо розгляду справи про накладення штрафу (а.с. 108).
На підставі прийнятого рішення листом №08/03.4-06/2002 від 04.03.2019 позивача повідомлено про розгляд справи 14.03.2019 о 14 годині 45 хвилин. Повідомлення про розгляд справи надіслано рекомендованим листом 05.03.2019 (а.с. 109).
14.03.2019 до відповідача надійшла заява позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з погіршенням стану здоров'я на іншу дату (а.с. 109 зворотній бік).
Листом №08/03.4-06/2428 від 15.03.2019 позивача повідомлено про продовження розгляду справи та її призначення на 19.03.2019 року о 15 годині 15 хвилин. Повідомлення про розгляд справи надіслано рекомендованим листом 15.03.2019 (а.с. 110).
За результатами розгляду справи були винесені:
постанова про накладення штрафу №ЗП598/564/АВ/ПТ/МГ-1ФС від 19.03.2019 на суму 41730,00 грн (за порушення ч.6 ст. 95 КЗпП України, ст.33 Закону України «Про оплату праці») (а.с. 32-33);
постанова про накладення штрафу №ЗП598/564/АВ/ПТ/ІП-2ФС від 19.03.2019 на суму 4173,00 грн ( за порушення ч. 1 ст. 116 КЗпП України) (а.с. 34-35).
Не погодившись зі спірними постановами про накладення штрафу позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон України №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
У відповідності до ч. 5 ст. 2 Закону України №877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи (в тому числі, органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) (далі - Порядок №295).
Відповідно до вимог Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, посадовими обов'язками яких передбачено контрольні повноваження. Державний нагляд здійснюють шляхом виїзної перевірки посадовими особами Держпраці та територіальних органів, посадовими обов'язками яких передбачено здійснення повноважень державного нагляду за додержанням законодавства про працю. Наявність згоди Держпраці для здійснення державного контролю та державного нагляду за додержанням законодавства про працю за зверненням фізичних та юридичних осіб Порядком № 295 не передбачена (лист Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці від 18.05.2017 № 5716/4.1/4.2-ДП-17).
У відповідності до п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органі
Щодо відсутності підстав для проведення інспекційного відвідування та непред'явлення наказу на проведення інспекційного відвідування, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» №81 від 1947 року, яка ратифікована Законом України №1985-IV (1985-15) від 08 вересня 2004 року (далі - Конвенція), інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.
Відповідно до частини 2 статті 12 Конвенції, у разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків.
Згідно статті 16 Конвенції, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.
Відповідно до ч.5 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.
Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.
Отже, суд зазначає, що у разі якщо позивач вважав, що відповідачем порушено порядок призначення та проведення інспекційного відвідування, то відповідно мав право не допускати посадових осіб Держпраці до проведення інспекційного відвідування, відмовитись від надання пояснень та документів, проте таким правом позивач не скористався.
В свою чергу, допуск посадових осіб ГУ Держпраці до проведення перевірки невілює допущені процедурні порушення.
Також вищезазначені норми не вимагають пред'явлення наказу на інспекційне відвідування. Єдиним документом, який інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі під час проведення інспекційного відвідування є службове посвідчення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 20.02.2018 №826/1205/16, від 12.04.2018 №816/2325/16, від 17.04.2018 №826/12612/17 та інших.
Щодо порушення позивачем вимог ч.6 ст. 95 КЗпП України, ст.33 Закону України «Про оплату праці» (індексація заробітної плати ОСОБА_2 за грудень 2018 року) суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Застосовуючи до позивача штраф за допущення вищевказаного порушення, відповідач стверджує, що позивачем не здійснювалась індексація заробітної плати, однак на підтвердження зазначеного висновку відповідачем не надано суду жодного документу, як то: відомості з податкового органу щодо отримання ОСОБА_2 заробітної плати без індексації, розрахунково-платіжні відомості по підприємству, або будь-які інші докази, які б підтверджували те, що позивачем не проводилась індексація. В наданих відповідачем доказах не зазначено на підставі яких документів та/або відомостей ним встановлені вищезазначені обставини.
В той же час позивачем додано до позову документи, які підтверджують нарахування та виплату ОСОБА_2 індексації заробітної плати, а саме: Розрахунок індексації за січень 2019 року (а.с. 71), Розрахунок індексації за січень та лютий 2019 року з донарахуванням за грудень 2018 року (а.с. 72), Розрахунково-платіжна відомість № НОМЕР_1 за січень 2019 року (а.с. 73).
Також позивачем було пояснено, що з огляду на той факт, що індекс споживчих цін за грудень 2018 року було опубліковано лише в січні 2019 року, то саме в цей місяць було проведено індексацію заробітної плати ОСОБА_2
Відповідачем не надано доказів на підтвердження викладених в Акті інспекційного відвідування обставин.
Отже, зазначення в постанові №ЗП598/564/АВ/ПТ/МГ-1ФС про те що індексація заробітної плати за грудень 2018 року не нарахована та не виплачена ОСОБА_2 не підтверджується документальними доказами.
В Акті інспекційного відвідування та оскаржуваній постанові відповідач стверджує про необхідність застосування коефіцієнту 4 для проведення індексації, проте позивачем за грудень 2018 року застосований коефіцієнт в 3,7.
Однак, порушення строків виплати індексації або помилки при її обчисленні не можуть бути підставою для застосування штрафних санкцій передбачених абз. 4 ч.2 ст. 265 КЗпП України з огляду на наступне.
Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, покладає на роботодавця обов'язок щодо нарахування та виплати індексації грошових доходів населення. Разом з тим ч.6 ст. 95 КЗпП передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Штраф, який застосовано постановою №ЗП598/564/АВ/ПТ/МГ-1ФС від 19.03.2019, застосовано на підставі абз.4 ч.2 ст. 265 КЗпП України, а саме за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Проте, як свідчать матеріали справи, ОСББ «Ювілейний 19-А» індексація заробітної плати була проведена та виплачена в повному обсязі.
Як зазначено в листі Держпраці України від 07.05.2018 №3570/4.1/4.1-ДП-18, ненарахування індексації заробітної плати за наявності підстав є порушенням статті 95 КЗпП України та, відповідно, мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Порушення правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації є порушенням Порядку індексації, не підпадає під визначення мінімальних державних гарантій в оплаті праці, наведене у статті 12 Закону України «Про оплату праці», та належить до категорії інших порушень. У разі виявлення такого порушення заходи притягнення до відповідальності будуть застосовані у разі невиконання внесеного припису про усунення виявлених порушень.
Відповідно до частини 11 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V, у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.
Приписом про усунення виявлених порушень №_ЗП598/564/АВ/П від 21.02.2019 було встановлено строк для усунення порушень до 21.03.2019 (а.с. 52). Як зазначив позивач в позові та підтвердив представник позивача в судовому засіданні ОСББ «Ювілейний АДРЕСА_3 » у встановлений строк порушення усунув.
Зазначену обставина ГУ Держпраці у Запорізькій області не спростовано, доказів іншого відповідачем не надано.
Щодо порушення позивачем ч. 1 ст. 116 КЗпП України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В ч.3 ст.265 КЗпП України зазначено, що штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Визначення штрафної санкція (фінансова санкція, штраф) наведено в Податковому кодексі України, відповідно до якого штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п.14.1.265 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).
З системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що відповідальність власника або уповноваженого ним органу за затримку розрахунку при звільненні настає виключно у випадку наявності винної, протиправної поведінки власника. Таким чином відповідальність власника у вигляді застосування до нього штрафних санкцій (абз.8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України) настає лише у випадку встановлення контролюючим органом в його діях ознак винної, протиправної поведінки.
В даній ситуації сам працівник ( ОСОБА_2 ) 12.07.2018 звернулась до Голови правління ОСББ «Ювілейний 19-А» з заявою в якій просила провести з нею розрахунки 19.03.2019, через тимчасове блокування її банківського рахунку (а.с. 60).
Посилання відповідача на те, що позивач мав можливість видати кошти із каси своєї установи не переводячи їх на картковий рахунок суд вважає необґрунтованим, оскільки працівник про таке не просила. Обов'язку сплачувати заробітну плату в альтернативний спосіб чинне законодавство не містить. В наданій заяві ОСОБА_2 чітко зазначила, що просить провести з нею розрахунок 19.07.2019 після розблокування банківського рахунку.
Щодо порушення порядку розгляду справ про накладення штрафу, суд зазначає наступне.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 (далі - Порядок № 509).
Абзацами, другим, четвертим пункту 2 Порядку №509 визначено, що штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
Пунктами 3-8 Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).
Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
У разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.
Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Таким чином, вказаними положеннями Порядку №509 передбачено право суб'єкта господарювання, стосовно якого розглядається справа про накладення штрафу, на його участь (в порядку самопредставництва або через представника) у розгляді такої справи, про що останній в обов'язковому порядку повідомляється не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду. Справу може бути розглянуто без участі такого суб'єкта господарювання (його представника) лише у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Суд враховує приписи частин першої, другої статті 2 КАС України, згідно з якими завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому, вжите законодавцем словосполучення «у спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії, повинен обирати лише визначені законом способи.
Прийняття ж рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення - критерій, який виплаває з принципу гласності прийняття рішень суб'єктом владних повноважень, який підлягає застосуванню при прийнятті свого рішення, що може мати несприятливі наслідки для особи стосовно якої таке рішення приймається. Вказана особа має право бути вислуханою суб'єктом владних повноважень, може наводити обставини щодо суті питання і подавати докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо. Принцип гласності включає й право особи на допомогу з боку суб'єкта владних повноважень, зокрема, у вигляді роз'яснення її прав, процедур тощо, а також право на захист, право мати представника, право знати про прийняте відносно неї рішення.
Як свідчать матеріали справи 01.03.2019 заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області Ганненко О.О., прийнято рішення №ЗП598/564/АВ/ПТ/МГ,ІП щодо розгляду справи про накладення штрафу. На підставі прийнятого рішення листом №08/03.4-06/2002 від 04.03.2019 позивача повідомлено про розгляд справи 14.03.2019 о 14 годині 45 хвилин. Повідомлення про розгляд справи надіслано рекомендованим листом 05.03.2019. Доказів того, коли позивач отримала дане повідомлення відповідачем не надано. 14.03.2019 до відповідача надійшла заява представника позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з погіршенням стану здоров'я на іншу дату. Листом №08/03.4-06/2428 від 15.03.2019 позивача повідомлено про продовження розгляду справи та її призначення на 19.03.2019 року о 15 годині 15 хвилин. Повідомлення про розгляд справи надіслано рекомендованим листом 15.03.2019. Проте також не надано доказів завчасного отримання позивачем повідомлення. Позивач зазначає, що повідомлення ним отримано не було, що підтверджується відомостями з сайту ПАТ «Укрпошта».
Отже у даному випадку, відповідач належним чином не повідомив позивача про розгляд справи про накладення на нього штрафу(ів), що, як наслідок, позбавив позивача встановлених щодо нього законодавством процедурних гарантій, унеможливило здійснення належного захисту своїх прав, представлення аргументів і доказів на їх підтвердження.
Такі процедурні порушення з боку суб'єкта владних повноважень є суттєвими, а прийняте ним рішення без дотримання визначеного законом способу його прийняття, не може вважатись законним.
Посилання ж ГУ Держпраці у Запорізькій області на те, що ним виконано обов'язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи шляхом направлення на його адресу відповідного повідомлення рекомендованим листом не може бути взято до уваги, оскільки приписи Порядку №509 встановлюють обов'язок саме щодо повідомлення особи, стосовно якої розглядається справа, а не направлення на її адресу відповідного листа.
Суд зазначає, що Порядок №509 також містить альтернативні способи повідомлення сторони інспектування про розгляд справи про накладення штрафу, а саме: повідомлення телеграмою, телефаксом, телефонограмою. При застосуванні даних способів повідомлення, у відповідача були б докази завчасного повідомлення позивача, проте він зазначеними способами не скористався.
Таким чином в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача щодо розгляду справи про накладення штрафу.
Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку відповідач не довів обґрунтованість винесення спірних постанов.
Також суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.53 Рішення ЄСПЛ у справі «Смирнов проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в адміністративній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог КАС України. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в адміністративному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Відповідно до принципу V, викладеного у Рекомендації № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13.10.1994 року, судді, зокрема, зобов'язані проводити справу неупереджено, спираючись на власну оцінку фактів та власне тлумачення закону; забезпечити, щоб кожна сторона мала однакові можливості бути заслуханою, і щоб процедурні права кожної із сторін дотримувались відповідно до положень Конвенції про захист прав та основних свобод людини.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Разом з тим, ч. 7 ст. 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд зазначає, що до закінчення судового розгляду представник позивача заявив про застосування ч. 7 ст. 139 КАС України, тому питання про розподіл судових витрат не вирішувалось.
Для вирішення питання про розподіл судових витрат, у відповідності до вимог ст. 252 КАС України у справі буде прийняте додаткове рішення.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейний 19-А» ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , 69097) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (вул. Північне шосе, буд. 25, м. Запоріжжя, 69032) про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗП 598/564/АВ/ПТ/МГ-1ФС від 19.03.2019 та №ЗП 598/564/АВ/ПТ/ІП-2ФС від 19.03.2019, прийняті заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненко Олександром Олександровичем.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі виготовлено 26.09.2019.
Суддя Р.В. Кисіль