23 вересня 2019 року Справа № 280/4438/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (01033, м. Київ, вул.Жилянська, 32, код ЄДРПОУ 14352406)
до Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича (69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, буд. 50 , оф . 102, РНОКПП НОМЕР_1 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (надалі - позивач) до Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з майна позивача, а саме із транспортних засобів в кількості 63 одиниці, що належать позивачу на підставі постанови та акту від 10.12.2018 року у ВП № 56651428; зобов'язати відповідача невідкладно винести постанову про зняття арешту із транспортних засобів в кількості 63 одиниці, що належать позивачу на підставі постанови та акту від 10.12.2018 року у ВП № 56651428, який був накладений згідно Постанови приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. від 21.08.2018 року по виконавчому провадженню №57047914; зобов'язати відповідача копію постанови про зняття арешту направити у відповідні реєструючи органи та на адресу позивача; зобов'язати відповідача внести відповідні зміни щодо зняття арешту до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в провадженні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження за №56651428 про примусове виконання Наказу Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/5022/14 від 29.12.2015 року про стягнення із ПП «МОЛОКОЗАВОД-ОЛКОМ» простроченої заборгованості. Позивачем було отримане повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (в рамках виконавчого провадження за №56651428) про те, що не відбулися треті електронні торги з примусової реалізації заставного майна банку (транспортирних засобів в кількості 63 одиниці). АТ «БАНК КРЕДІІТ ДНІПРО» виявило бажання залишити за собою нереалізоване на третіх електронних торгах заставне майно. Зазначає, що станом на теперішній час, позивач є власником відповідного рухомого майна (транспортних засобів), що підтверджується постановою від 10.12.2018 року державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні № 56651428 та актом № 2 віл 10.12.2018 року державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстицію України про передачу стягувачу АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (63 шістдесят три транспортних засобів). Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постановою від 28.12.2018 року (в рамках виконавчого провадження за №56651428), було скасовано всі арешти на відповідне заставне майно АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО». Вказує, що при реєстрації зазначених транспортних засобів за позивачем було встановлено, що на відповідне рухоме майно накладено арешт згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. від 21.08.2018 року по виконавчому провадженню №57047914. За звернення до приватного виконавця Сколибога O.С. із заявою про зняття арешту з майна отримано лист № 2894 від 30.08.2019 року зі змісту якого вбачається, що ним не вчинено дії щодо зняття арешту з майна AT «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», тобто приватним виконавцем не вчинено дії на виконання положеннями п.29 Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень», п. 7. розділу X «Порядку реалізації арештованого майна» затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016, № 2831/5, у зв'язку з чим позивач вважає, таку бездіяльність приватного виконавця протиправною і такою, що порушує права та інтереси AT «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».
Ухвалою судді від 13.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, з урахуванням особливостей встановлених ст. 287 КАС України щодо розгляду окремих категорій термінових справ та призначено судове засідання на 23.09.2019.
23.09.2019 на електронну адресу суду надійшло клопотання від відповідача про перенесення розгляду справи.
Щодо клопотання відповідача про перенесення розгляду справи, суд зауважує на тому, що відповідно до статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Отже, враховуючи скорочені строки розгляду зазначеної категорії справи суд прийшов до висновку про відсутність підстав для перенесення розгляду справи та про можливість її розгляду на підставі наявних в ній документів.
23.09.2019 через канцелярію суду представником позивача подано клопотання (вх.№39399) про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, у судове засідання не зявився, хоча про дату час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.
Згідно ч. 1, 9 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
В провадженні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження за №56651428 про примусове виконання Наказу Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/5022/14 від 29.12.2015 року про стягнення із ПП «МОАОКОЗАВОД-ОЛКОМ» (код ЄДРГІОУ 31176910) простроченої заборгованості.
10.12.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністрерства юстиції України винесено постанову №56651428 про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу, а саме рухоме майно (63 шістдесят три) транспортних засобів, що належать боржнику ПП «МОАОКОЗАВОД-ОЛКОМ». На виконання зазначеної постанови складено акт головного державного виконавця №56651428 від 10.12.2018 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
Як зазначено у позовній заяві, Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постановою від 28.12.2018 року (в рамках виконавчого провадження за №56651428), керуючись положеннями ст.59, ст.61 Закону України «Про виконавче провадження», було скасовано всі арешти на відповідне заставне майно AT «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».
Із наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що за зверненням AT «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області щодо перереєстрації транспортних засобів в кількості 63 одиниць, Регіональним сервісним центром МВС в Запорізькій області листом від 14.02.2019 року № 31/8/2343-141 повідомлено позивача про відмову в перереєстрації 63 одиниць ТЗ з посиланням на те, що згідно з базою даних на всі ТЗ, що належать ПП «Молокозавод Олком» накладено арешт.
Так, 22.08.2019 року АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» звернулось до приватного виконавця Сколибога O.С. із заявою про зняття арешту з майна AT «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» на яку листом № 2894 від 30.08.2019 року приватний виконавець Сколибога О.С. повідомив позивача про те, що 20.08.2018 приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з метою виконання рішення, на підставі ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження". 21.08.2018 приватним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника. Згідно ухвали Господарського суду Чернігівської області №927/889/18 про прийняття заяви кредитора до розгляду про відкриття справи про банкрутство, 28.12.2018 року винесена постанова про зупинення провадження. Також зазначено, що з огляду на приписи ст. 59 Закону, яка містить вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна боржника, а за змістом заяви не вбачається настання жодної з зазначених підстав, винесення постанови про зняття арешту із транспортних засобів неможливе.
Не погоджуючись з таким рішенням приватного виконавця, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 статті 5 цього Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до пунктів 5, 6 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до приписів частини 1, 2 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Згідно з приписами частини 5 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.
Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (надалі за текстом - Інструкція №512/5).
Так, відповідно до пункту 29 розділу VIII «Порядок звернення стягнення на майно боржника» Інструкції №512/5 встановлено, що після реалізації арештованого майна чи його передачі стягувачу в рахунок погашення боргу всі арешти та заборони з такого майна знімаються не пізніше наступного робочого дня після отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах або після його передачі стягувачу.
Разом з тим, матеріали справи не місять доказів того, що приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області були вчинено відповідні дії, передбачені пунктом 29 розділу VIII Інструкції №512/5.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - Порядок № 1388).
Згідно пункту 3 Порядку № 1388 державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.
Після проведення перевірок на заяві власника транспортного засобу робиться запис щодо наявності або відсутності відомостей про розшук, арешт, заборону на зняття з обліку та/або перереєстрацію, відомостей про обмеження відчуження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що засвідчується підписом уповноваженої особи сервісного центру МВС із зазначенням прізвища, імені, по батькові і дати.
У разі наявності відомостей про арешт або розшук транспортного засобу його реєстрація не проводиться. Реєстрація транспортного засобу, щодо якого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є відомості про обмеження відчуження, проводиться за наявності письмової згоди обтяжувача (заставодержателя), крім випадків переходу права власності на транспортний засіб у порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки в спільному майні.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач є власником рухомого майна (транспортних засобів), що підтверджується постановою від 10.12.2018 року державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні № 56651428 та актом № 2 від 10.12.2018 року державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України передачу стягувачу АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (63 шістдесят три транспортних засобів).
Позивач наголошує, що внаслідок наявності обтяження, підставою якого є постанова про арешт майна від 21.08.2018 ВП №57047914, Банк позбавлений можливості реалізувати своє право вільно розпоряджатись своєю власністю та перереєструвати транспортні засоби.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 316 Цивільного кодексу України закріплено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 317 та ч. ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України - держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Частиною п'ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.
Суд акцентує увагу, що відповідачем в особі приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. на якого Кодексом адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій, не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані жодних доказів на спростування позиції позивача.
Згідно з приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відтак, зважаючи на наведені вище судом обставини, враховуючи неподання відповідачем жодних доказів та пояснень по суті спірних правовідносин, суд погоджується з доводами Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" щодо протиправності бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С., яка полягає у не знятті арешту з транспортних засобів в кількості 63 одиниці та приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право особи на суд передбачає можливість отримати не лише формальний захист (визнання і підтвердження порушених прав), але й фактичний захист (тобто дійсне й ефективне поновлення порушених прав).
За наявності визначених законом умов, обставин справи, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення. Це цілком узгоджується з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
"Ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку з нормами Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255 та 287 КАС України, суд -
Позовну заяву Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32, код ЄДРПОУ 14352406) до Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича (69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, буд. 50, оф . 102, РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича щодо не зняття арешту з майна Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», а саме із транспортних засобів в кількості 63 одиниці, що належать Акціонерному товариству «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» на підставі постанови та акту від 10.12.2018 року у ВП № 56651428.
Зобов'язати Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича винести постанову про зняття арешту із транспортних засобів в кількості 63 одиниці, що належать Акціонерному товариству «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» на підставі постанови та акту від 10.12.2018 року у ВП № 56651428, який був накладений згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. від 21.08.2018 року по виконавчому провадженню №57047914.
Зобов'язати Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича копію постанови про зняття арешту направити у відповідні реєструючи органи та на адресу Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».
Зобов'язати Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича внести відповідні зміни щодо зняття арешту до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Стягнути на користь Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32, код ЄДРПОУ 14352406) за рахунок Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича ( 69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, буд. 50, оф . 102, РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1921,00 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня й ого проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 23.09.2019.
Суддя А.В. Сіпака