Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 вересня 2019 р. Справа№200/10354/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати пенсії за період з 01.09.2017 по 30.11.2018, зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію за період з 01.09.2017 по 30.11.2018.
Згідно викладеного в позові припинення виплати пенсії відповідачем є порушенням гарантованого Конституцією України права на соціальний захист, яке включає, зокрема, право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом. Позивач вважає, що до правовідносин стосовно виплати пенсії не можуть застосуватися положення підзаконних нормативно-правових актів, якими врегульовано особливості виплати пенсії внутрішньо-переміщеним особам, оскільки вони значно звужують та обмежують права громадянина, що не відповідає засадам пенсійного законодавства та Конституції України. Позивач зазначив, що виплату пенсії має бути поновлено, оскільки таку виплату припинено з підстав, що не передбачені статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У наданому до суду відзиві на позов відповідач зазначив про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог. Зазначив, що з грудня 2018 року виплату позивачу пенсії поновлено. Заборгованість з виплат за минулий період обліковується в управлінні та у відповідності до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 буде виплачена на умовах окремого порядку.
Ухвалою від 27.08.2019 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження). Ухвалою від 27.09.2019 позивачу поновлено строк звернення до суду.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , є пенсіонером, отримує пенсію як внутрішньо переміщена особа. Згідно довідки внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Великоновосілківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області (відповідач у справі). На підставі розпорядження відповідача від 14.09.2017, прийнятого на підставі протоколу засідання комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 14.09.2017 № 61 у відповідності до постанови КМУ від 08.06.2016 № 365 у зв'язку зі скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи позивачу припинено виплату пенсії. З наданої відповідачем довідки від 24.09.2019 № 2496/02-28 вбачається, що за серпень 2017 року позивачу виплачено пенсію в сумі 3690,67 грн., а за вересень 2017 року - 1599,29 грн., тобто у меншій сумі, ніж у попередньому місяці. Доказів подальшої виплати пенсії протягом спірного періоду, за який вимагає її виплату позивач, відповідачем суду не надано. Виплату пенсії поновлено у грудні 2018 року у сумі 5829,18 грн. на місяць, що також відображено у вищенаведеній довідці.
Дана справа є типовою, оскільки відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18 (№ Пз/9901/20/18), що набрало законної сили 04 вересня 2018 року. Згідно частині 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI ( далі за текстом ЗУ № 1058).
Відповідно статті 5 ЗУ № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII, який згідно його преамбули відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до статті 7 цього Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296; 2015 р., N 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання, що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.
Згідно з пунктом 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року (в редакції Постанови КМУ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
Відповідно до частини першої статті 49 ЗУ № 1058 виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду з наступних підстав: - якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; - у разі смерті пенсіонера; - у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; - в інших випадках, передбачених законом. Частиною другою цієї статті передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.
Перелік підстав для припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Водночас, Законом № 1058-IV (або іншим Законом) не передбачено припинення виплати пенсії через скасування довідки внутрішньо переміщеної особи. Суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 не є законом та, із врахуванням вказівки щодо неможливості припинення виплати пенсії з інших підстав, що міститься в статі 49 Закону України № 1058, не може застосовуватися під час вирішення питання наявності підстав про припинення виплати пенсії. Інші підстави для зупинення виплати пенсії відповідачем суду не повідомлені.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України на відповідача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладений обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Як вбачається з матеріалів справи виплату позивачу пенсії припинено на підставі розпорядження від 14.09.2017. Втім, підставами припинення пенсії в розпорядженні визначені такі, що не передбачені ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про недоведення відповідачем правомірності припинення виплати пенсії позивачу.
Згідно з ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
На підставі частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України для ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати розпорядження відповідача від 14.09.2017..
З системного аналізу приписів ст.ст. 2, 5 КАС України виходить, що судовому захисту підлягає лише порушене право, а відтак, враховуючи, що безпосередній вплив на права позивача у даному випадку має саме розпорядження про припинення виплати пенсії, належним та достатнім способом захисту прав позивача є його скасування, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії слід відмовити, оскільки захист порушеного права позивача на отримання пенсії забезпечується скасуванням судом розпорядження про припинення виплати пенсії від 14.09.2017.
Позивач просить суд зобов'язати нарахувати та виплату пенсію з вересня 2017 року по листопад 2018 року включно. З наданих відповідачем документів вбачається, що пенсію за вересень 2017 року позивачу виплачено, однак у меншому розмірі, ніж у інші місяці. Доказів виплати позивачу пенсії за вересень 2017 року у повному обсязі відповідачем суду не надано.
Оскільки судом визнано протиправним припинення виплати пенсії позивачу на підставі розпорядження від 14.09.2017, а з грудня 2018 року виплату йому пенсії поновлено, нарахування та виплати пенсії мають бути поновлені за період з вересня 2017 року по листопад 2018 року включно, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню із вказівкою, що такі виплати мають бути проведені з урахуванням фактично виплачених сум.
Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.
Пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій - у межах суми стягнення за один місяць, з огляду на що рішення про зобов'язання відповідача відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість підлягає негайному виконанню в частині виплати пенсії за один місяць.
Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні суду. Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, пов'язані із розглядом цієї справи.
Судом при відкритті провадження у справі відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, враховуючи що та немайновий характер заявлених позивачем вимог судовий збір у сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
З огляду на викладене вище, на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 291, 371 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 42171290, місцезнаходження: 85500, Донецька обл., Великоновосілківський район, селище міського типу Велика Новосілка, вулиця Центральна, будинок 103) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 14.09.2017 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Великоновосілківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з вересня 2017 року по листопад 2018 року включно з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду у межах суми виплати пенсії за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з бюджетних асигнувань Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судові витрати в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок на користь Державного бюджету України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.С. Михайлик