26 вересня 2019 рокум. Ужгород№ 260/897/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадження в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо відмови у призначенні пенсії та зобов'язати відповідачів зарахувати період догляду за дитиною-інвалідом з 25.11.1989 р. по 31.12.2003 р. до страхового стажу.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії як матері дитини-інваліда з дитинства та надала всі необхідні документи. Проте рішенням від 26.02.2019 року у призначенні такої їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю загального стажу роботи (15 років) та повідомлено про не включення до такого періоду догляду за дитиною-інвалідом з 25.11.1989 по 31.12.2003 р., оскільки відповідно до медичного висновку від 30.04.2003 р. таку визнано дитиною-інвалідом вперше у віці 16 років 5 місяців. Вказану відмову вважає протиправною та такою, що суперечить нормам пенсійного законодавства. Зазначає, що законодавчі норми не містять такої обов'язкової вимоги для призначення дострокової пенсії за віком як встановлення дитині інвалідності до досягнення 16-річного віку, а тільки умову виховання дитини до цього віку. Тому відповідачем протиправно не взято до уваги довідку ЛКК №584 від 09.11.2018 р.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року було відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
12 липня 2019 року відповідач 2 надіслав до суду відзив на позов №10185/08 від 10.07.2019 р., в якому проти заявлених позовних вимог заперечив, аргументуючи їх безпідставністю. Зокрема, зазначив, що необхідною умовою для призначення дострокової пенсії за віком матері осіб з інвалідністю з дитинства, відповідно до абз. 4 п. 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону №1058, є наявність страхового стажу не менше 15 років. Разом з тим, при зверненні позивача до органу Пенсійного фонду не було надано трудової книжки або довідок про стаж роботи, а тільки два свідоцтва про народження дітей та акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду, складений депутатом селищної ради. Вважає, що законодавством передбачена можливість зарахування до наявного стажу роботи період догляду непрацюючої матері за дитиною-інвалідом віком до 16 років виключно за наявності страхового стажу. Проте у позивачки такий відсутній. Тому, оскільки заявницею не було надано документів, які підтверджують перебування на інвалідності дитини в період з 25.11.1989 р. по 23.11.2002 р., підстав для зарахування такого до страхового стажу нема. Окрім того, зазначає, що пільга, пов'язана зі зменшенням жінкам пенсійного віку та страхового стажу, установлюється лише за підтвердження стану інвалідності на момент досягнення дитиною 6 років. Проте в даному випадку інвалідність дитині була встановлено після досягнення 16-річного віку, а тому ОСОБА_1 не має права на призначення достроково пенсії за віком.
22 липня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій наголошує на тому, що відповідачем не було взято до уваги подану довідку ЛКК №584 від 09.11.2018 р., яка підтверджує те, що ОСОБА_2 могла бути визнаною інвалідом до 6-річного віку. Актом обстеження встановлено, що ОСОБА_2 потребувала постійного постороннього догляду з 24.11.1989 по 31.12.2003 рр. та догляд за нею вела мати - ОСОБА_1 Вважає, що орган Пенсійного фонду України не наділений повноваженнями встановлювати інвалідність, а тому не може робити висновок про сумнівність факту виховання матір'ю саме дитини-інваліда до 6-річного віку. Дана обставина підтверджується відповідними документами, а саме, довідкою ЛКК та висновком МСЕК.
Матеріали позовної заяви та ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 25 червня 2019 року, скеровані на адресу відповідача 1 рекомендованою кореспонденцією, повернулися до суду без вручення.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 26 червня 2019 року Тячівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області припинено.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 27 листопада 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі - Тячівське ОУПФУ) із заявою про призначення достроково пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, до якої долучила довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; документ про визначення дитини заявниці інвалідом з дитинства або дитиною інвалідом (довідка ЛКК №584 від 09.11.2018, довідка МСЕК АВ №0928427); документ про місце проживання; акт обстеження; паспорт; свідоцтво про народження дитини ( НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ).
Листом Тячівського ОУПФУ №8186/03 від 03.12.2018 р. ОСОБА_1 повідомлено про те, що при поданні заяви про призначення пенсії за віком (як матері дитини-інваліда) не подано довідку органу місцевого самоврядування про народження та виховання нею до 6-річного віку дитини-інваліда, яку можна подати до 26.02.2019 р.
04 грудня 2018 року ОСОБА_1 подала до Тячівського ОУПФУ довідку Середньоводянської сільської ради №569 від 03.12.2018 р. про те, що така особа дійсно народила та виховала дитину-інваліда - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1
21 січня 2019 року листом Тячівського ОУПФУ №467/03 повідомлено ОСОБА_1 про необхідність надати копії первинних документів, на підставі яких гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано інвалідом з дитинства, у відповідь на який позивачем надано документи, на підставі яких ОСОБА_4 встановлено інвалідність вперше.
Рішенням Тячівського ОУПФУ, оформленим протоколом №16 від 26.02.2019 р., ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю загального стажу роботи (15 років). При цьому, згідно з наявним в протоколі №16 від 26.02.2019 р. розрахунком страхового стажу ОСОБА_1 такий складає 6 років та включає періоди догляду за дитиною до 3-річного віку з 24.11.1986 р. по 23.11.1989 р. та з 15.02.1993 р. по 14.02.1996 р. Одночасно заявника повідомлено, що в стаж її роботи не враховано період догляду за дитиною-інвалідом ОСОБА_1 з 25.11.1989 р. по 31.12.2003 р., оскільки група інвалідності встановлена з 30.04.2003 р.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Тячівського ОУПФУ ОСОБА_1 скористалася правом на його адміністративне оскарження та подала скаргу до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області).
За результатами розгляду поданої скарги листом №196/М-99-01 від 29.03.2019 р. ГУ ПФУ в Закарпатській області ОСОБА_1 повідомило про неможливість зарахувати до її стажу роботи період догляду за дитиною-інвалідом, оскільки нею не надано жодної інформації щодо її стажу роботи. Окрім того, наголошено на відсутності підстав для зарахування періоду догляду за дитиною-інвалідом до страхового стажу з огляду на ненадання документів, які б підтверджували перебування на інвалідності дитини ОСОБА_2 в період з 25.11.1989 р. по. 23.11.2002 р. (до досягнення 16 років).
Вважаючи протиправною відмову органів Пенсійного фонду України призначити достроково пенсії за віком як матері інваліда з дитинства та зарахувати до її страхового стажу період з 25.11.1989 р. п. 31.12.2003 р., ОСОБА_1 звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій з 01.01.2004 визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058).
Нормами ст. 115 Закону №1058 гарантовано право окремих категорій громадян на призначення дострокової пенсії за віком, до яких зокрема віднесено жінок, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матерів осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.
Зазначене кореспондується також з положеннями ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон №1788).
Спір в даній адміністративній справі виник з приводу відмови органу Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком, мотивовану відсутністю в останньої необхідного страхового стажу.
Вирішуючи питання правомірності оскарженого рішення крізь призму основних засад адміністративного судочинства, суд повинен дослідити, чи прийнято таке на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Зазначене кореспондується також з встановленим Конституцією України обов'язком будь-якого суб'єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Страховим стажем в розумінні ст. 24 Закону №1058 є період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Нормами п. 9 ч. 1 ст. 11 Закону №1058 встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягає один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
Вказане узгоджується з положеннями ст. 56 Закон №1788, норми якого регламентують види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію. Так, зокрема п. є) ч. 3 ст. 56 Закон №1788 передбачено, що до стажу роботи зараховується також час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.
Отже, суд вважає, що пенсійним законодавством передбачено віднесення до страхового стажу особи періоду догляду за дитиною з інвалідністю. Разом з тим, з п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-ІV вбачається, що пільга, пов'язана зі зменшенням жінкам пільгового віку та страхового стажу, установлюється лише тим матерям інвалідів з дитинства та дітей інвалідів до 16 років, які виховували їх за підтвердженого стану інвалідності на момент досягнення дитиною 6 років.
Тому для призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок).
Абз. 11 п.п.5 п.2.1 Розділу ІІ Порядку передбачено, що при призначенні пенсії з певними особливостями, зокрема, згідно абз. 1 п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV, до органу Пенсійного фонду подаються документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю.
Згідно п. 2.18 Порядку визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).
З матеріалів справи вбачається, що дитина - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) була визнана інвалідом з дитинства 30 квітня 2003 року, тобто у віці 16 років 5 місяців, що підтверджується копією витягу із акту огляду МСЕК №0279189 від 30.04.2003 р. Тому право на призначення дострокової пенсії ОСОБА_1 повинно підтверджуватися висновком лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Так, відповідно до долученої разом з поданою до органу Пенсійного фонду України заявою довідки ЛКК №584 від 09.11.2018 р., ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) могла бути визнана інвалідом до шестирічного віку.
Відповідно до п. 10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637, час догляду за інвалідом I групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, встановлюється на підставі:
- акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду;
- документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів I групи і дітей - інвалідів) і вік (для престарілих і дітей-інвалідів).
Факт здійснення ОСОБА_1 догляду за дитиною-інвалідом - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 24.11.1986 р. по 31.12.2003 р. підтверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом Середньоводянської сільської ради №88 від 21.01.2019 р., що була подана на вимогу Тячівського ОУПФУ.
Свою відмову зарахувати спірний період до страхового стажу позивача органи Пенсійного фонду України мотивують не наданням заявницею доказів перебування дитини - ОСОБА_2 на інвалідності у період з 25.11.1989 р. по 23.11.2002 р. (до досягнення 16 років). Однак суд вважає таку аргументацію суб'єкта владних повноважень протиправною з огляду на те, що визначальною умовою для реалізації положень п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV є належне документальне підтвердження існування медичних показань для визнання такої дитини дитиною-інвалідом до досягнення нею шестирічного віку, а не факт встановлення інвалідності до шестирічного віку.
Вказаний висновок узгоджується також з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 15.05.2019 р. у справі №330/2181/16-а, та Верховного Суду України в постанові від 27.05.2014 р. у справі №21-133а14.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 подала органу Пенсійного фонду України довідку ЛКК №584 від 09.11.2018 р., в якій підтвердженого те, що ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) могла бути визнана інвалідом до шестирічного віку.
З огляду на вищенаведене суд вважає, що ОСОБА_1 подала всі передбачені пенсійним законодавством документи для підтвердження права на призначення дострокової пенсії згідно абз. 1 п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV та зарахування до її страхового стажу періоду догляду за дитиною з інвалідністю ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а тому відмова органів Пенсійного фонду є протиправною.
Отже, враховуючи факт припинення 26 червня 2019 року юридичної особи - Тячівського ОУПФУ з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Закарпатській області, як правонаступника відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, зарахувати період догляду за дитиною з інвалідністю - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 25.11.1989 р. по 31.12.2003 р. до страхового стажу позивача.
Разом з тим, як вбачається із позовних вимог, позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо відмови у призначенні пенсії.
З цього приводу суд звертає увагу позивача на те, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону
Проте, як вбачається з матеріалів справи, своїм рішенням, а саме протоколом №16 від 26.02.2019 р. ОСОБА_1 відмовлено в достроковому призначенні пенсії, а отже вказаним рішення, а також рішенням ГУ ПФУ в Закарпатській області, оформленим листом №196/М-99-01 від 29.03.2019 р. за результатами розгляду поданої скарги, було порушено права позивача на пенсійне забезпечення.
Відповідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Тячівського ОУПФУ та ГУ ПФУ в Закарпатській області в призначенні дострокової пенсії в порядку абз. 1 п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ч. 1 ст. 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають задоволенню частково.
Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) до Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (місцезнаходження: вул. Робітнича, буд. 18, м. Тячів, Закарпатська область, 90500, код ЄДРПОУ - 41246752), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код - 20453063) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати відмову Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 , оформлену протоколом №16 від 26.02.2019 р. та листом №196/М-99-01 від 29.03.2019 р.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати період догляду за дитиною з інвалідністю - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 25.11.1989 р. по 31.12.2003 р. до страхового стажу ОСОБА_1 .
4. Стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код - 20453063) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань 384 грн. 20 коп. (Триста вісімдесят чотири грн. 20 коп.) судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року).
СуддяР.О. Ващилін