26 вересня 2019 рокум. Ужгород№ 260/1070/19
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить суд, визнати протиправним та скасувати рішення суб'єкта владних повноважень - ГУ ПФУ у Закарпатській області протиправним від 02 липня 2019 року № 439/Б-99-01, яке проявляється у не зарахуванні при призначенні пенсії період навчання у вищому навчальному закладі, згідно записів трудової книжки з 06 серпня 1990 року по 30 червня 1995 року; зобов'язати ГУ ПФУ у Закарпатській області врахувати до страхового стажу період навчання у вищому навчальному закладі, згідно записів трудової книжки, а саме з 06 серпня 1990 року по 30 червня 1995 року; зобов'язати ГУ ПФУ у Закарпатській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недовиплачену суму пенсії за період з 28 липня 2017 року, з урахуванням проведених виплат.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду у відповідності до КАС України, судом прийнято рішення про проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно не врахував до трудового стажу позивача період навчання в Ужгородському державному університеті за період з 06 серпня 1990 року по 01 вересня 2019 року та з 22 червня 1995 року по 30 червня 1995 року. Так, відмовляючи позивачеві в зарахуванні до трудового стажу вказаних періодів, відповідач порушив право позивача на соціальний захист, що включає зокрема право на пенсійне забезпечення, гарантоване статтею 46 Конституції України.
Представник відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що період навчання позивача з 06 серпня 1990 року по 01 вересня 2019 року та з 22 червня 1995 року по 30 червня 1995 року в Ужгородському державному університеті не було враховано до трудового стажу у зв'язку з тим, що 23 серпня 2017 року УжНУ було надано відповідь відповідачу, де вказано, що з серпня 1990 року, без зазначення точної дати, ОСОБА_1 був зарахований студентом першого курсу наказом № 569-04 від 06.08.1990 року та в червні 1995 року закінчив навчання наказ №97-04 від 29.06.1995 року, також не вказуючи конкретної дати. Однак, у відповідності до п. 4.1 «Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах», затвердженого наказом Міністерства освіти України № 161 від 2 червня 1993 року, навчальний рік триває 12 місяців, розпочинається, як правило, 1 вересня і для студентів складається з навчальних днів, днів проведення підсумкового контролю, екзаменаційних сесій, вихідних, святкових і канікулярних днів. Тому, враховуючи викладене, період навчання у вищих навчальних закладах зараховується з 1 вересня по дату прийняття екзаменаційною комісією рішення про присвоєння кваліфікації, в даному випадку, по 22 червня 1995 року. Також вказує, що до моменту вступу до Ужгородського державного університету, згідно з даними трудової книжки, працював з 07 липня 1989 року по 16 серпня 1990 року в Перечинському лісокомбінаті, тобто на момент зарахування до УжДУ, позивач, працював, а подвійне зарахування стажу за один і той же період законодавством не передбачено.
Згідно з ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.8 ст.262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є громадянином України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (а.с.10).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, позивачу було призначено пенсію у розмірі 52 % грошового забезпечення за 27 років вислуги у відповідності до протоколу призначення від 28.07.2017 (а.с.34).
24 червня 2019 року, ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про надання інформації про порядок призначення та відповідних перерахунків пенсії, а також, з вимогою зарахувати до страхового стажу період навчання у вищому навчальному закладі згідно записів трудової книжки, у разі не зарахування (а.с.19).
02 липня 2019 року, листом №439/Б-99-0, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повідомило позивача про зарахування до страхування стажу період навчання в Ужгородському держуніверситеті з 01 вересня 1990 року по 22 червня 1995 року у відповідності до листа - роз'яснення Пенсійного фонду України № 35465/02-12 від 10.11.2017 року (а.с.20).
Незгода позивача з вказаною відповіддю, обумовила його на звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ч.1. ст.2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 року (далі по тексту - Закон № 2262-XII) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до ст.12 п. «б» Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" ст.1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у ч.3 ст.5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Відповідно до ст.17 Закону № 2262-XII до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч. 1,2,4 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій повинен здійснюватись відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Так, пунктом 1 вказаного Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пункту 8 Порядку № 637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
З доданої позивачем до адміністративного позову копії трудової книжки серії НОМЕР_2 , судом встановлено, що Позивач працював, (а.с.11-16) :
з 03 липня 1989 року по 16 серпня 1990 року - Перечинський лісокомбінат;;
з 06 серпня 1990 року по 30 червня 1995 року - період навчання в Ужгородському держуніверситеті;
з 17 липня 1995 року по 20 травня 1997 року - фірма «Плай»;
з 22 травня 1997 року по 27 липня 2017 року - служба у податковій міліції.
Зазначена інформація, щодо періоду навчання, також підтверджена архівною довідкою Ужгородського національного університету № 2911/01-27 від 09 серпня 2017 року (а.с. 22) та копією диплома ЛД № 003480 від 30 червня 1995 року (а.с.17-18).
Отже, позивач з 06 серпня 1990 року по 30 червня 1995 року був студентом денної форми навчання біологічного факультету Ужгородського державного університету.
Суд також звертає увагу, що під час навчання позивача діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162 пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.
Також, згідно ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Суд зазначає, що записами у трудовій книжці підтверджено період навчання позивача з 06 серпня 1990 року по 30 червня 1995 року.
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано, а тому вищенаведені записи безпідставно не взяті для зарахування до трудового стажу ОСОБА_1 .
Суд вважає за необхідне зазначити щодо посилань відповідача на п. 4.1 «Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах», затвердженого наказом Міністерства освіти України № 161 від 2 червня 1993 року, навчальний рік триває 12 місяців, розпочинається, як правило, 1 вересня і для студентів складається з навчальних днів, днів проведення підсумкового контролю, екзаменаційних сесій, вихідних, святкових і канікулярних днів, що у справі, що розглядається, станом на момент коли позивач був зарахований студентом Ужгородського державного університету, Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах ще не було прийняте й відповідно не набрала чинності.
За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань є одним із аспектів правової визначеності. Конституційний суд у своєму рішення від 09 лютого 1999 року № 11-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, на спірні правовідносини не поширюється дія Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах.
На момент зарахування, а саме 06 серпня 1990 року (наказ № 569-04), до Ужгородського державного університету діяв Закон УРСР «Про народну освіту» від 01 жовтня 1974 року, який втратив чинність 01 червня 1991 року, в якому у жодній із статей не вказано про те, що навчальний рік починається з 01 вересня.
Таким чином, зважаючи на приписи ч.2 ст.2 КАС України суд вважає, що відповідач відмовляючи позивачеві у зарахуванні до страхового стажу період його навчання у відповідності до трудової книжки, а саме з 06 серпня 1990 року по 30 червня 1995 року, діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
А тому вимога про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 02 липня 2019 року № 439/Б-99-01, яке проявляється у не зарахуванні при призначенні пенсії період навчання у вищому навчальному закладі, згідно записів трудової книжки з 06 серпня 1990 року по 30 червня 1995 року, підлягає до задоволення.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що у спірних правовідносинах мало місце звернення ОСОБА_1 до відповідача саме за роз'ясненням у порядку Закону України "Про звернення громадян", а тому відсутні правові наслідки для оскарження даної відповіді в адміністративному порядку, з огляду на наступне.
Як зазначено в заяві від 24 червня 2019 року ОСОБА_1 просив відповідача саме врахувати період навчання у вищому навчальному закладі у відповідності до трудової книжки.
Таким чином, дана заяви спростовує твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 звернувся до нього з даною заявою з метою отримання роз'яснення, в порядку визначеномуЗаконом України "Про звернення громадян".
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З системного аналізу вказаних норм ст.245 КАС України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.
Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Разом з тим, судом встановлено, що позивач, з 06 серпня 1990 року по 16 серпня 1990 року, навчався в Ужгородському державному університеті, одночасно з роботою в Перечинському лісокомбінаті, де виконував свої посадові обов'язки та отримував заробітну плату, таким чином, матеріалами справи підтверджується, що цей спірний період був врахований до стажу роботи позивача в Перечинському лісокомбінаті, а тому вимога про зобов'язання зарахування страхового стажу в період навчання в університеті в цій частині не підлягає до задоволення.
Таким чином, враховуючи всі обставини встановлені під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області включити до страхового стажу для обчислення пенсії період навчання ОСОБА_1 на денній формі навчання біологічного факультету Ужгородського державного університету з 16 серпня 1990 року по 30 червня 1995 року та здійснити перерахунок розміру пенсії, призначеної з 28 липня 2017 року (з моменту її нарахування) з урахуванням проведених виплат.
У відповідності до ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджено квитанціями від 30.07.19 № 3813010051 (а.с. 27).
Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у відповідності до статті 139 КАС України.
Інші судові витрати у справі відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ст.243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 02 липня 2019 року № 439/Б-99-01, яке проявляється у не зарахуванні при призначенні пенсії період навчання у вищому навчальному закладі, згідно записів трудової книжки з 06 серпня 1990 року по 30 червня 1995 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України врахувати до страхового стажу період навчання у вищому навчальному закладі з 16 серпня 1990 року по 30 червня 1995 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недовиплачену суму пенсії за період з 28 липня 2017 року, з урахуванням проведених виплат.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П. Микуляк