26 вересня 2019 року м. Ужгород№ 260/428/19
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області, третя особа - Державна фіскальна служба України про визнання протиправною та скасування вимоги, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, третя особа - Державна фіскальна служба України, яким просить суд визнати недійсною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-51 від 09 листопада 2018 року та стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду у відповідності до КАС України, судом прийнято рішення про проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Позовна заява мотивована тим, що 08 лютого 2019 року позивач отримав вимогу про сплату боргу № Ф-51 від 09 листопада 2018 року зі сплати єдиного внеску в сумі 20453,00 грн.
14 березня 2006 року за номером 23230000000004627 проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
У період до 2013 року позивачем подавались декларації про одержані доходи та сплачував відповідно податки, але з початком 2014 року доходи від здійснення підприємницької діяльності суттєво зменшилися і така діяльність стала збитковою.
Позивач зазначає, що на початку 2014 року він звертався до Мукачівської ОДПІ з питанням зупинення підприємницької діяльності і йому було повідомлено, що така діяльність припинена, оскільки він її фактично не здійснює та не подає декларації.
З 01.01.2014 року позивач не здійснює підприємницьку діяльность та не отримує жодного доходу, а з 01 липня 2014 року прийнятий на роботу в Господарське товариство у формі товариства з обмеженою відповідальністю завод «Флекстронікс ТЗОВ», де працює офіційно до сьогодні.
Дані щодо його офіційного працевлаштування та сплати податку як за найманого працівника надходить до податкової кожного місяця.
Позивач вважає, що Мукачівській ОДПІ та ГУ ДФС у Закарпатській області відомо, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , не здійснює підприємницьку діяльності з 01.07.2014 року, тобто фактично припинив таку свою діяльність та є найманим працівником, відтак винесена вимога підлягає скасуванню.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, яким просить суд вважати позов безпідставним і необґрунтованим та прийняти рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, на підставі наступного.
Станом на 31.10.2018 за позивачем рахувалась заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: по платежу 70 71040000 «Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. тих, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» у розмірі 19111,56 грн. та по платежу 70 71010000 «Єдиний внесок нарахований роботодавцями на суми заробітної плати» у розмірі 1341,44 грн.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в контролюючому органі, як фізична особа-підприємець та відповідно як платник єдиного соціального внеску, про що свідчать дані податкового обліку та реєстрів, що відображені у єдиній інформаційній системі контролюючого органу, дані до якої переносяться автоматично з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.
Відповідач також зазначає, що у відповідності до інформаційних даних контролюючого органу та інформації з Єдиного державного реєстру юридичних, осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач не перебуває у процесі припинення, в свою чергу, діючи у межах та у спосіб передбачений імперативними нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 Головне управління ДФС у Закарпатській області надіслало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-51 від 09.11.2018 у зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені станом на 31.10.2018р.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , з 14 березня 2006 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку Головного управління ДФС у Закарпатській області.
09 листопада 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Закарпатській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-51 на суму заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 20453,00 грн.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та відповідно є платником єдиного соціального внеску.
У відповідності інформації з Єдиного державного реєстру юридичних, осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач не перебуває у процесі припинення.
У відповідності до п.3.1 Порядку обліку платників податків і зборів, що затверджений наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588, взяття на облік платників податків контролюючими органами здійснюється за принципом організаційної єдності реєстраційних процедур, що проводяться державними реєстраторами, та процедур узяття на облік платників податків, що забезпечуються контролюючим органами. Обмін відомостями (запитами) про здійснення дій з державної реєстрації та взяття на облік (зняття з обліку") юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Центрального контролюючого органу.
Частиною 1 ст. 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі-Закон) визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до зазначеної норми. Позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тому повинен сплачувати суму грошового зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. З вказаного Закону збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов'язковості сплати та відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Відповідно до абзацу 3 ч. 8 ст. 9 Закону платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону).
Частиною 12 ст. 9 Закону передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Абзацами 1-3 ч.4 цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абзац 9 ч. 4 цієї статті).
Розділом VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 врегульований порядок стягнення заборгованості з платників.
Відповідно до п. 1 вказаного розділу до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Згідно п. 2 розділу VI Інструкції у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до ч.16 ст.25 Закону строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Згідно з п.3 розділу VI Інструкції у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Відповідно до п. 4 вказаного розділу вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.
Отже, незалежно від отриманого доходу кожна особа, що зареєстрована, як фізична особа-підприємець, повинна сплачувати встановлений законом мінімум. Неподання позивачем звітів, незнання законодавства та відсутність умислу щодо несплати ЄСВ не звільняє його від відповідальності.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ст.72 та ст.73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Жодних доказів відповідачем подано не було, однак третя особа по справі подала інформацію, про купівлю продаж квартир, документи на підставі яких приймалося рішення та то що рішення реалізоване.
Суд, відповідно до ст.90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Входячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справ доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області, третя особа - Державна фіскальна служба України про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П. Микуляк