Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 вересня 2019 р. Справа№200/10143/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Буряк І.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (надалі - відповідач, ГУ ДМСУ в Донецькій області ), про:
визнання протиправною відмови ГУ ДМСУ в Донецькій області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;
зобов'язання ГУ ДМСУ в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
В обґрунтування позовних вимог зазначено таке.
Позивачка, після досягненням нею 16 річного віку неодноразово зверталася до органів ДМС із заявами про оформлення та видачу їй паспорта громадянина України у формі книжечки, на що отримувала відмови. Останнє звернення позивачки до Краматорського міського відділу ДМС України мало місце 03.07.2019 та згідно відповіді від 06.08.2019 їй повідомлено, що оформлення паспорта у вигляді книжечки можливо, за умови подання оригіналів документів та рішення суду.
Позивачка зазначає, що така відповідь грубо порушує її права, мотиви, якими вона керується при виборі форми паспорта є її релігійні переконання. Згоди на обробку її персональних даних позивачка не надавала, а примушування її до цього вона розцінює, як неправомірне втручання у її особисте життя з боку держави.
Звертає увагу суду, що обставини даної справи є аналогічними, тим, що досліджувались Великою Палатою Верховного Суду при розгляді зразкової справи № 806/3256/17 (Пз/9901/2/18) постанова від. 19.09.2018.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Із клопотаннями про проведення судового засідання з повідомленням сторін сторони до суду не звертались.
Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. (ст. 258 КАС України)
06 вересня 2019 року до суду надійшов відзив ГУ ДМСУ у Донецькій області, за змістом якого відповідач проти позовних вимог заперечує, просить у їх задоволенні відмовити, з огляду на наступне.
По-перше, дії позивачки при зверненні до територіального підрозділу ГУ ДМСУ у Донецькій області за своєю формою не створювали правових підстав для надання ОСОБА_1 адміністративної послуги з оформлення паспорту громадянина України, а тому позивачка відмови у наданні вищевказаної адміністративної послуги не отримували, таким чином, відсутній предмет спору, який може оскаржуватись у судовому порядку. Позивачка зверталась до відповідача із заявами довільної форми, на які надано роз'яснення, а тому вони не є відмовою у документуванні особи паспортом громадянина України у формі книжечки.
По-друге, позивачка не подала повний пакет документів для оформлення їй паспорту у формі книжечки, зокрема не надано рішення суду, свідоцтво про народження, документ, що містить фотозображення особи. Таким чином, стверджує відповідач, підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у відповідача не було.
Судом встановлені наступні фактичні обставини у справі.
Позивачка, ОСОБА_1 - громадянка України за народженням, народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 30 березня 2000 року зроблено запис № 292.
Вказане посвідчується Свідоцтвом про народження від 30 березня 2000 року серія НОМЕР_1 , видане відділом реєстрації актів громадянського стану м. Краматорська Донецької області.
3 липня 2019 року позивачка звернулася із заявою до начальника Краматорського міського відділу ДМС у Донецькій області, за змістом якої зазначено, що ОСОБА_1 не має наміру оформлювати паспорт у формі пластикової картки типу ІD, не дає згоди на оформлення паспорту у формі пластикової картки типу ІD. Просила видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки, у разі відмови повідомити про це письмово. У додатку до заяви рахується 2 фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см. для оформлення паспорта, копія свідоцтва про народження. (посилання на Закон України «Про звернення громадян» - відсутні, прим. суду)
06 серпня 2019 року Краматорським відділом ГУ ДМС в Донецькій області в порядку Закону України «Про звернення громадян» надано відповідь № 1402.48-1999/1402.48.1-19, де повідомлено про розгляд заяви ОСОБА_1 стосовно видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, однак зазначено про відсутність правових підстав для видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, оскільки вчинення відповідних дій можливе за умови подання заявником оригіналів документів, передбачених розділом ІІІ Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456, у тому числі заяви встановленого зразка та рішення суду.
Перелічені письмові докази наявні у матеріалах справи та досліджені судом у порядку ст.211 КАС України.
З метою відповідності судового рішення у даній справі вимогам ст. 242 КАС України, суд має надати оцінку наступним правовим питанням, які виникли в межах предмету спору.
По-перше, щодо відповідності даної справи ознакам зразкової справи, відповідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 справа №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
У зазначеній постанові визначено наступні ознаки типової справи:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних данних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних данних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
У справі, що розглядається, фізична особа звернулася до територіального органу ДМС України із заявою про видачу паспорту громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних,
Тобто предмет спору відповідає ознакам типової справи.
Щодо необхідності подавати повний пакет документів, передбачений п. 13 Положення № 2503-ХІІ, суд встановив наступне.
У рішенні Верховного Суду (як суду І інстанції) від 26 березня 2018 року справа №806/3265/17 встановлено: «3 жовтня 2017 року позивачка звернулася до Управління ДМС, Відділу УДМС та Державної міграційної служби України (далі - ДМС) із заявою (довільної форми) про видачу їй паспорта громадянина України у вигляді книжечки з можливістю вклеювання фотографії, без жодного електронного носія інформації, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, без зняття біометричної інформації та без внесення відомостей про неї до Єдиного державного демографічного реєстру.
Звернення позивачки про отримання паспорта громадянина України за формою і змістом не відповідає вимогам до заяви-анкети, на підставі якої до Єдиного державного демографічного реєстру вноситься відповідна інформація про особу заявника та яка є підставою для вчинення територіальними органами і підрозділами ДМС відповідних дій/прийняття рішень щодо оформлення паспорта громадянина України встановленого зразка. Тому зауваження Управління ДМС з цього приводу є слушними. Однак, з огляду на мотиви подання цього позову (йдеться про суб'єктивне ставлення позивачки до форми паспорта громадянина України у вигляді безконтактної картки з електронним носієм інформації і його оформлення засобами Єдиного державного демографічного реєстру), звернення до територіального підрозділу ДМС із заявою-анкетою відповідно до згаданого Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, слугуватиме підставою для оформлення їй паспорта громадянина України у формі безконтактної картки з імплантованим у неї носієм інформації, а також означатиме, що зазначені в цій заяві відомості, відповідно до названого вище Порядку, підлягатимуть внесенню до Єдиного державного демографічного реєстру, з чим, власне, і не погоджується позивачка. З огляду як на ту кількість спорів, які вже виникли з правовідносин, пов'язаних з такими ж зверненнями громадян України до органів і підрозділів ДМС і з аналогічних підстав відмови останніх в оформленні паспорта громадянина України зразка 1994 року, так і на ті, які виникатимуть надалі у зв'язку з подібними зверненнями, і результатом їх розгляду, зумовленим змінами у правовому регулюванні суспільних відносин у цій сфері, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для ухвалення зразкового рішення, аби сприяти однаковій правозастосовній практиці судів під час вирішення спорів цієї категорії.»
Таким чином, вищевикладене спростовує доводи відповідача про наявність у позивачки в зразковій справі повного пакету документів, передбаченого п. 13 Положення № 2503-ХІІ.
Частиною 3 ст. 291 КАС України встановлено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Із вирішення питання про відповідність даної справи ознакам типової справи, логічним вбачається застосування правового регулювання для встановлення чи має позивачка право на отримання паспорту у формі книжечки.
Так, Велика Палата Верховного Суду сформулювала наступний висновок: «Разом з тим, при вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. На час звернення позивачки до Відділу УДМС діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова №302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов'язані звертатися за його обміном, при досягнені відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов'язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст. 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.
Суд вважає, що такий висновок є застосовним і до ОСОБА_1 , яка звертається за отриманням паспорту у-перше.
Крім того суд вважає за належне зазначити, що у висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.09.2018 року в зразковій справі № 806/3265/17, право особи на отримання паспорту у вигляді книжечки також не ставиться в залежність він релігії, оскільки б зазначені положення, на думку суду, призвели б до дискримінації.
В свою чергу, суд, беручи до уваги, що спірні правовідносини мали місце у часі пізніше ніж винесена (цитована) постанова наводить чинні, на момент спірних правовідносин, положення Постанови Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (в редакції від 01.01.2019)
Пункт 2. Паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Пункт 3. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Пункт 13 Для одержання паспорта громадянин подає:
заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Таким чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.
Водночас, Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року №5492-VI (надалі Закон №5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Частиною 1 ст.13 Закону №5492-VI зазначено перелік документів, оформлення яких передбачається із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення, до якого входить зокрема паспорт громадянина України.
Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону №5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом.
Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Одночасно положеннями частини 4 статті 21 Закону №5492-VI визначено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Разом із тим, як вже зазначалось вище, Велика Палата Верховного Суду з даного приводу зазначила: «законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.»
Щодо посилань відповідача на те, що позивачем не виконано вимоги наказу МВС України від 06.06.2019 № 456 та способу захисту порушеного права.
Наказом МВС України від 06.06.2019 № 456, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591 затверджено тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі наказ № 456), набрав чинності 21.06.2019.
Пункт 1. Цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
З викладеного, очевидним є висновок про застосовність вказаного порядку до кола осіб, відносно яких наявне відповідне рішення суду про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку. Позивачка до таких не належить, а тому поширювати на неї дію наказу № 456 у відповідача підстав не було.
А тому суд такі посилання відповідача до уваги не бере, оцінюючи виключно мотиви, викладені у таких відмовах, що відповідає нормативному припису ст. 2 КАС України.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд звертає увагу, що відповідно вже названого листа-відповіді відповідач повідомив позивачку у порядку Закону України «Про звернення громадян» про застосовне, на думку органів ДМС України, до даних відносин законодавство України, незважаючи на те, що позивачка із заявою у порядку вказаного закону не зверталася.
Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах не прийняв жодного рішення про відмову чи видачу позивачу паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки та не навів будь-яких правових підстав для відмови у проведенні оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, із посиланням на застосовне до даних правовідносин законодавство України.
Відтак, зважаючи на те, що відповідачем не наведено жодних зауважень щодо поданої заяви та доданих до неї документів, з урахуванням статті 16 Закону №5492-VI, суд дійшов висновку, що відповідач вчинив бездіяльність щодо не оформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.
Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача у спірних відносинах є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не оформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки ОСОБА_1 та, відповідно, зобов'язання ГУ ДМСУ в Донецькій області оформити та видати паспорт громадянина України у вигляді книжечки (на паперових носіях).
Зазначений висновок суду також узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.09.2018, зразкова справа №806/3265/17.
Відповідно ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати позивача у розмірі 768,40 грн. підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (87515, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 20, ЄДРПОУ 37841728) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ГУ ДМСУ в Донецькій області щодо видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Зобов'язати ГУ ДМСУ в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (87515, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 20, ЄДРПОУ 37841728) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 768,40 грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 23 вересня 2019 року.
Суддя І.В. Буряк