23 вересня 2019 року Справа № 160/6315/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого суддіЦарікової О.В.,
за участі секретаря судового засіданняБезрученко К.В.,
за участі:
представника позивача представника відповідача Рибакова В.О., Малишевої А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2019 №0104285343,-
08 липня 2019 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2019 №0104285343 ( форми "ПС").
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення не грунтується на нормах чинного законодавства. Нарахування та декларування податків і зборів банками в стані ліквідації проводиться згідно з вимогами Податкового кодексу України, а питання погашення податкових зобов'язань, стягнення податкового боргу або штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) регулюються виключно Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Так, застосування до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1020,00 грн. суперечить вимогам статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та пункту 2.4 глави 5 Положення про виведення неплатоспроможних банків з ринку, оскільки банк перебуває у процедурі ліквідації.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року у справі № 160/6315/19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22 серпня 2019 року. Останнє судове засідання відбулося 23 вересня 2019 року.
16 серпня 2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній виклав свої заперечення проти позовних вимог та вказав, що за результатами проведеної камеральної перевірки АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з питання несвоєчасного подання податкової звітності з плати за землю було встановлено порушення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» п.286.4 ст. 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що виразилось у не поданні у встановлений законом строк декларації по нововідведеним земельним ділянкам, що в свою чергу стало підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. До того ж, чинним законодавством не передбачено звільнення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в процедурі ліквідації від обов'язків подання звітності в строки, визначені Податковим кодексом України, а тому відповідач вважає оскаржене податкове повідомлення- рішення правомірним.
В судовому засіданні 23 вересня 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, підтримала правову позицію, викладену у відзиві та просила суд у задоволенні позову відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з питання несвоєчасності подання податкової звітності з плати за землю. За результатами камеральної перевірки складено акт від 23.05.2019 № 28983/04-36-53-43/9807856, в якому контролюючий орган зазначив про порушення АТ «Банк «Фінанси та Кредит» пункту 286.4 статті 286 Податкового кодексу України.
Зазначене порушення норм Податкового кодексу України полягало в наступному.
Так, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 18.03.2019 подано податкову декларацію з плати за землю за 2018 рік, в якій задекларовано річну суму податку у розмірі 16,43 грн. за земельні ділянки:
площею 0,0797 га з кадастровим номером 1221411000:02:030:0058, дата державної реєстрації 26.09.2018;
площею 0,0520 га з кадастровим номером 1221411000:02:030:0059, дата державної реєстрації 26.09.2018.
Відповідно до поданої декларації, право власності на вищезазначені земельні ділянки виникло у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 26.09.2018.
В свою чергу, декларацію з плати за землю позивачем подано 18.03.2019, тобто з порушенням вимог пункту 286.4 статті 286 ПК України.
На підставі акта перевірки від 23.05.2019 року № 28983/04-36-53-43/9807856 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.06.2019 №0104285343 (форми «ПС»), за яким на ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» накладено штраф згідно з п. 120.1 ст. 120 ПК України у сумі 1020 грн..
Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню - рішенню, суд виходить з такого.
Зокрема, п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
У відповідності до п.286.4. ст. 286 ПК України за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.
Відповідно до п. 120.1 ст.120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Частинами першою та третьою статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Пунктами 6 та 16 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону встановлено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства; тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Таким чином, для розв'язання спірних правовідносин визначальним є саме період, під час якого не виникає жодних додаткових зобов'язань, в тому числі й зобов'язань зі сплати штрафних та фінансових санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.12.2018 у справі №826/11017/16 (номер в ЄДРСР - 78327609).
Судом встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 відповідно до статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» визнано неплатоспроможним.
На підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2015 № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було запроваджено тимчасову адміністрацію.
Постановою Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 відповідно до статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківську ліцензію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відкликано та прийнято рішення про ліквідацію банку.
Відповідно до постанови Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 18 грудня 2015 року № 230 розпочато процедуру ліквідації банку строком з 18.12.2015 по 17.12.2017.
Згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора» від 28 грудня 2017 року № 5175 продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на два роки по 17.12.2019 включно.
Із зазначених вище обставин справи видно, що камеральна перевірка була проведена, а застосування штрафних (фінансових) санкцій відбулося після запровадження тимчасової адміністрації в банку та під час проведення ліквідаційної процедури.
Відповідно до частини третьої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Частиною першою статті 49 зазначеного Закону встановлено, що фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Отже, для правовідносин, що виникають під час дії тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI.
Наведене розуміння пріоритетності правових норм відповідає правовій позиції, сформованій Верховним Судом, викладеній у постанові від 21 вересня 2018 року у справі №808/3046/16, а також у постанові від 04 грудня 2018 року у справі №813/4158/16, постанові від 21.12.2018 у справі №805/2941/15-а.
Таким чином, під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань, а вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Зазначена норма продубльована у п.2.4 глави 5 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за № 1581/21893), відповідно до якого під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Пунктом 1.3 статті 1 ПК України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення боргу з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», отже, нарахування та декларування податків і зборів банками в стані ліквідації проводиться згідно з вимогами ПК України, однак питання погашення податкових зобов'язань, стягнення податкового боргу або штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) регулюються виключно Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Крім того, згідно підпунктам 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Тобто, обмеження ч.3 ст.46 Закону №4452-VI стосується як податкового зобов'язання зі сплати конкретного податку, так і штрафних санкцій у будь-якій формі.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про неможливість нарахування сум штрафних санкцій банку, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.06.2019 №0104285343 винесене після початку процедури ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та під час поширення на позивача норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Із системного аналізу матеріалів справи та наведених норм законодавства суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
У відповідності до ч.1, ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 132, 194, 242 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (вул. Січових Стрільців, 60, м.Київ, 04050, і.к. 09807856) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49000, і.к. 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2019 № 0104285343 (форми "ПС").
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 06.06.2019 № 0104285343 (форма «ПС»)
Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 27 вересня 2019 року.
Суддя О.В. Царікова