26 вересня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2284/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та вимоги,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0459751304 від 23.10.2018 та вимоги №14168-55 від 30.11.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.10.2018 ГУ ДФС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення №0459751304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 68 420, 88 грн., в тому числі: за основним платежем 54 737, 50 грн. та штрафними санкціями 13 684, 38 грн. При цьому, зазначає, що передумовою винесення вказаного податкового повідомлення-рішення слугували результати позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 рік, за результатами якої складено акт перевірки №5342/13-04/2902616921 від 11.11.2016, в ході якої виявлено, що позивачем у третьому кварталі 2014 року отримано дохід у сумі 512 682, 93 грн., як додаткове благо, в результаті анулювання ПАТ "Райффанзен Банк Аваль" основної суми заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого позивачем у 2014 році занижено податок на доходи з фізичних осіб за 2014 рік на суму 86 912, 50 грн.
Позивач вважає, що прощена сума боргу не є доходом платника податків, який підлягає оподаткуванню в порядку, визначеному абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, оскільки податок на доходи фізичних осіб нарахований позивачу за 2014 рік, в той час як зміни до Податкового кодексу України в частині оподаткування вказаного доходу набули чинності з 01.01.2015. Крім того, вважає, що пеня та нараховані за користування кредитом відсотки в розмірі 190 702, 75 грн. не є доходом платника в розумінні ПК України, а відтак не підлягають оподаткуванню та включенню до суми доходу під час нарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позовну заяву від 16.08.2019 представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що правові підстави донарахування податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2014 рік, вже були предметом розгляду Волинським окружним адміністративним судом у справі №803/557/17 за позовом ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2016 року №0074141304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, у загальному розмірі 108640,63 грн., в тому числі: за основним платежем - 86912,50 грн., за штрафними санкціями - 21728,13 грн.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07.06.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018, адміністративний позов ОСОБА_1 до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.12.2016 року №0074141304, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 40 218, 75 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційного скаргою контролюючого органу.
В свою чергу, відповідно до пп.60.1.5. п.60.1 та п.60.4 ст.60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
На підставі вищевикладеного, ГУ ДФС у Волинській області було винесено та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення від 23.10.2018 №0459751304, яким позивачу донараховано зменшену суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 68 421, 88 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 54 737, 50 грн. та штрафними санкціями у розмірі 13 684, 38 грн. та податкову вимогу №14168-55 від 30.11.2018 про сплату вищевказаного податкового боргу.
А відтак, вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Одночасно з відзивом на позовну заяву, представником відповідача подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що в період з 31.10.2016 по 04.11.2016 посадовою особою Луцької ОДПІ проведено позапланову документальну невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 11.11.2016 №5342/13-04/2902616921.
З акту перевірки від 11.11.2016 року №5342/13-04/2902616921 вбачається, що підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, стали відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів, а саме громадянка ОСОБА_1 в ІІІ кварталі 2014 року отримала дохід як додаткове благо в сумі 512 682, 93 грн. від АТ "Райффайзен Банк Аваль". Згідно відомостей, наданих АТ "Райффайзен Банк Аваль" по громадянці ОСОБА_1 , доходи у вигляді суми боргу анульовано кредитором за його самостійним рішенням, з повідомленням про вручення боржнику відповідного повідомлення про таке анулювання (прощення) боргу під підпис особисто у розмір 512 682, 93 грн.
Таким чином, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, ст.179 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого підлягає донарахуванню податок на доходи фізичних осіб за 2014 рік у сумі 86 912, 50 грн.
На підставі акту перевірки від 11.11.2016 №5342/13-04/2902616921 відповідачем 27.12.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення №007414304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, у загальному розмірі 108 640, 63 грн., в тому числі: за основним платежем 86 912, 50 грн., за штрафними санкціями 21 728, 13 грн.
Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку до Волинського окружного адміністративного суду.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07.06.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018, адміністративний позов ОСОБА_1 до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.12.2016 року №0074141304, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 40 218, 75 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційного скаргою контролюючого органу.
У зв'язку із чим, ГУ ДФС у Волинській області було винесено та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення від 23.10.2018 №0459751304, яким позивачу донараховано зменшену суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 68 421, 88 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 54 737, 50 грн. та штрафними санкціями у розмірі 13 684, 38 грн. та податкову вимогу №14168-55 від 30.11.2018 про сплату вищевказаного податкового боргу.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства та встановлених під час судового розгляду фактичних обставин справи.
Частиною 1 статті 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згідно п.6.1 ст.6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Положеннями п.п.8.1, 8.2 ст.8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
До загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито (п.9.1 ст.9 ПК України).
Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (ст.36 ПК України).
Статтею 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Правові засади справляння податку на доходи фізичних осіб встановлюються розділом IV Податкового кодексу України.
Платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент (п.162.1 ст.162 ПК України).
Згідно пп.163.1.1 ст.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до абзацу "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Положеннями пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених сума з якої відповідачем нормами розділу IV цього Кодексу).
Аналіз даних правових норм свідчить про те, що сума анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням боргу є додатковим благом, яке включається до оподаткованого доходу платника податків.
Відповідно до п.179.1 ст.179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Фізична особа зобов'язана самостійно до 01 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (п.179.7 ст.179 ПК України).
Предметом розгляду в даній адміністративній справі є правомірність донарахування ГУ ДФС у Волинській області позивачу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2014 рік.
Згідно даних ПК "Діловодство спеціалізованого суду", судом встановлено, що правомірність донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2014 рік, вже була предметом розгляду Волинським окружним адміністративним судом у справі №803/557/17 за позовом ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2016 року №0074141304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, у загальному розмірі 108 640, 63 грн., в тому числі: за основним платежем - 86 912, 50 грн., за штрафними санкціями - 21 728, 13 грн.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07.06.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018, адміністративний позов ОСОБА_1 до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.12.2016 року №0074141304, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 40 218, 75 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційного скаргою контролюючого органу.
Таким чином, обставини, які є предметом розгляду у даній справі, вже були дослідженні та встановленні рішенням суду, яке набрало законної сили, в адміністративній справі №803/557/17 за позовом ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2016 року №0074141304, а відтак не потребують доказуванню.
Згідно ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до пп.60.1.5. п.60.1 та п.60. 4 ст.60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Враховуючи те, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07.06.2017, яке набрало законної сили, було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.12.2016 року №0074141304, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 40 218, 75 грн., ГУ ДФС у Волинській області, з урахуванням висновків викладених у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 07.06.2017, було прийнято та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення від 23.10.2018 №0459751304, яким ОСОБА_1 донараховано зменшену суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 68 421, 88 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 54 737, 50 грн. та штрафними санкціями у розмірі 13 684, 38 грн. та податкову вимогу №14168-55 від 30.11.2018 про сплату боргу.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та винесенні вимоги про сплату боргу діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та вимоги, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області, адреса: 43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859.
Суддя Ю.Ю. Сорока