26 вересня 2019 року Справа № 160/5609/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
19 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-389-17/64 від 10.05.2019р. на суму 5802,72 грн., видану Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він провадить незалежну професійну діяльність як адвокат, що підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.05.2011 року №2309, виданого на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №5 від 17.05.2011 року, а також з 27.05.2011 року взятий на податковий облік як платник податків, який здійснює незалежну професійну діяльність (код КВЕД:69.10). З 28.08.2015 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та взято на податковий облік як фізичну особу-підприємця, платника єдиного внеску. У період з серпня 2015 року по липень 2017 року позивач не отримував дохід від незалежної професійної діяльності, але отримував дохід та сплачував ЄСВ як фізична особа-підприємець платник єдиного податку ІІІ групи (код КВЕД:69.10). З 25.07.2017 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем. На підставі повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску №1704648000010 від 29.11.2017 року ОСОБА_1 почав здійснення незалежної професійної діяльності. 12.06.2019 року позивачем отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-389-17/64, видану ГУ ДФС у Дніпропетровській області 10.05.2019р., на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ, єдиний внесок) у розмірі 5802,72 грн. Однак, позивач не погоджується з таким нарахуванням боргу з ЄСВ, оскільки ним своєчасно та в повному розмірі сплачені суми ЄСВ за 2017-2018 роки як фізичною особою-підприємцем. Водночас, відповідачем здійснено подвійне нарахування позивачеві зобов'язань по сплаті ЄСВ за І та ІІ квартали 2017 року та один місяць ІІІ кварталу 2017 року і як самозайнятій особі (код згідно з КВЕД 69.10), і як фізичній особі-підприємцю (код згідно з КВЕД 69.10), що суперечить чинному законодавству. Таким чином, на думку позивача, винесення спірної вимоги про сплату боргу з ЄСВ є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/5609/19, призначено цю справу до розгляду у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 30.07.2019 року о 13:30 год., а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
10 липня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ДФС у Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, посилаючись на те, що позивач перебуває на обліку у контролюючому органі з 27.05.2011 року як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та з 28.08.2015 року як фізична особа-підприємець, платник ЄСВ, а отже, відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI ) має сплачувати ЄСВ і як фізична особа-підприємець, і як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Так, п.19 розділу IV Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, передбачено, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, отримують дохід від цієї діяльності та одночасно є ФО - підприємцями, крім осіб, зазначених у пункті 3 розділу ІІІ цього Порядку, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти відповідно до виду діяльності та обраної системи оподаткування. Крім того, п.16 розділу ІV вказаного Порядку (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.05.2018р. №511) визначено, що ФО - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти (додаток 5). Всупереч цьому позивачем у 2017 році був сплачений єдиний внесок лише як фізичною особою-підприємцем. При цьому приписами п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIІІ, встановлено, що з 2017 року у разі якщо платником єдиного внеску - особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Крім того, з січня 2018 року набули чинності зміни до Закону №2464-VI, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2018 року №2148-VIІІ, в частині термінів сплати ЄСВ, зокрема, фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Так, відповідно до абз.3 ч.8 ст.9 Закону №2464-VI з січня 2018 року зазначена категорія платників зобов'язана сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. З огляду на наведені приписи, контролюючим органом здійснено нарахування позивачеві ЄСВ за 2017 рік і як фізичній особі-підприємцю, і як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Через неповну сплату позивачем сум ЄСВ за вказаний період у нього утворилася заборгованість на загальну суму 5802,72 грн., яка і була відображена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-389-17/64 від 10.05.2019р., а тому ця вимога є обґрунтованою та підлягає сплаті.
12 липня 2019 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначав, що, на його думку, відповідач своїм відзивом не заперечує проти доводів позивача, викладених у позовній заяві, зокрема, щодо сплати останнім ЄСВ за 2017 рік як фізичною особою-підприємцем, що підтверджується відомостями інтегрованої картки платника за 2017-2019 роки, яка надана відповідачем.
30.07.2019 року позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляду справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
30.07.2019р. представник відповідача у судове засідання також не з'явився.
Відповідно до ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на наведене, враховуючи заяви представників сторін щодо можливості здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження та відповідно до вимог ч.1,9 ст.205 КАС України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 205, 243, 250, 257, 258 КАС України, а також з урахуванням того, що з 27.08.2019р. по 25.09.2019р., включно, суддя Турова О.М. перебувала у відпустці та хворіла, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.05.2011 року №2309, видане на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №5 від 17.05.2011 року (а.с.13).
З 27.05.2011 року позивач взятий на податковий облік в Лівобережній МДПІ м.Дніпропетровська як платник податків, який здійснює незалежну професійну діяльність (код КВЕД:69.10).
28.08.2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис за №2 224 000 0000 101781 про реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця з основним видом діяльності 69.10 - «Діяльність у сфері права» та взято позивача на податковий облік в Лівобережній ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДВС України у Дніпропетровській області як фізичну особу-підприємця, платника єдиного податку (ІІІ група) (код КВЕД:69.10) та платника єдиного внеску (а.с.14).
25.07.2017 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за №22240060002101781 про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
У період з серпня 2015 року по липень 2017 року позивач не отримував дохід від незалежної професійної діяльності (код КВЕД:69.10), але отримував дохід та сплачував ЄСВ як фізична особа-підприємець - платник податку ІІІ групи (код КВЕД:69.10).
29.11.2017р. позивачеві видано повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску №1704648000010 і саме з цієї дати ОСОБА_1 почав здійснення незалежної професійної діяльності.
Судом встановлено, що позивач сплачував ЄСВ з січня по липень 2017 року саме як фізична особа-підприємець, а з серпня 2017 року по травень 2019 року - як самозайнята особа, що здійснює незалежну професійну діяльність.
Відповідно до відомостей інтегрованої картки платника, витяг з якої долучено до матеріалів справи, у позивача станом на січень 2018 року була відсутня заборгованість зі сплати ЄСВ, а, навпаки, станом на початок 2018 року обліковувалася переплата зі сплати ЄСВ на суму 3562,82грн. (а.с.40-42).
З 01 січня 2017 року набули чинності зміни, внесені до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI ) Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIІІ, згідно з якими приписами п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI встановлено, що з 2017 року у разі якщо платником єдиного внеску - особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Крім того, з січня 2018 року набули чинності зміни до Закону №2464-VI, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2018 року №2148-VIІІ, в частині термінів сплати ЄСВ, зокрема, фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Так, відповідно до абз.3 ч.8 ст.9 Закону №2464-VI з січня 2018 року зазначена категорія платників зобов'язана сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
З огляду на наведене, починаючи з 01.01.2018р. фіскальним органом розроблено алгоритм автоматичного розрахунку нарахувань сум єдиного внеску.
У зв'язку із цим за даними інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 ОСОБА_1 як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, та якою не отримано дохід (прибуток) у звітному році, були автоматично розраховані нарахування єдиного внеску за весь 2017 рік у загальній сумі 8448,00грн., виходячи з суми мінімального страхового внеску за місяць у розмірі 704,00грн. (із розрахунку 22% від 3723,00грн. - розміру мінімальної заробітної плати на 2017 рік), а в подальшому вказана сума зобов'язань зменшена на наявну у позивача станом на початок 2018 року переплату (3562,82грн.) та склала 4885,18грн. (а.с.40-42).
Означене свідчить про те, що контролюючим органом здійснено нарахування позивачеві до сплати ЄСВ за І та ІІ квартали 2017 року та за один місяць ІІІ кварталу 2017 року і як фізичній особі-підприємцю, і як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Оскільки позивачем було сплачено зобов'язання з ЄСВ за І та ІІ квартали 2017 року та за один місяць ІІІ кварталу 2017 року як фізичною особою-підприємцем, що відповідачем не заперечується, то заборгованість за цей період зі сплати ЄСВ виникла у ОСОБА_1 саме по нарахуванням як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.
При цьому позивач не заперечує правомірність нарахування відповідачем ЄСВ з серпня 2017 року по грудень 2017 року і в подальшому як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, бо з серпня 2017 року саме на такому обліку ОСОБА_1 і перебував, у зв'язку із чим і сплачував ЄСВ за цей період у нарахованому відповідачем розмірі (3520,00грн. за серпень-грудень 2017 року).
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснював сплату ЄСВ як самозайнята особа у 2018-2019р.р. наступним чином:
- за І квартал 2018 року нараховано зобов'язання по сплаті ЄСВ в розмірі 2457,18грн. та сплачені позивачем на підставі платіжного доручення №01 від 10.04.2018 року у сумі 2954,04грн. Отже, переплата склала 496,86 грн.;
- за II квартал 2018 року нараховано зобов'язання по сплаті ЄСВ в розмірі 2457,18грн. та сплачені позивачем на підставі квитанції №53863521 від 17.12.2018 року у сумі 2543,78грн. Отже, переплата склала 86,60грн.;
- за ІІІ квартал 2018 року нараховано зобов'язання по сплаті ЄСВ в розмірі 2457,18грн. та сплачені позивачем на підставі квитанцією №4557198 від 17.10.2018 року у сумі 2500грн. Отже, переплата склала 42,82грн.;
- за IV квартал 2018 року нараховано зобов'язання по сплаті ЄСВ в розмірі 2457,18грн. та сплачені позивачем на підставі платіжного доручення №02 від 11.12.2018 року у сумі 2457,18 грн.
Таким чином, заборгованість по сплаті єдиного внеску за 2018 рік у позивача відсутня, а загальна переплата по єдиному внеску за 2018 рік склала 626,28 грн.
За І квартал 2019 року позивачу було нараховано зобов'язання по сплаті ЄСВ як самозайнятій особі в розмірі 2754,18 грн. та сплачені ним на підставі квитанції №10117076 від 04.03.2019 року у сумі 2751,00 грн.
Таким чином, заборгованість по сплаті єдиного внеску за 2019 рік у Позивача відсутня.
При цьому, згідно з інтегрованою карткою платника по єдиному внеску, витяг з якої міститься в матеріалах справи, за позивачем станом на 31.05.2019р. обліковується борг (недоїмка) зі сплати ЄСВ на загальну суму 5802,72 грн., який виник саме у зв'язку із нарахуванням контролюючим органом до сплати ЄСВ за І та ІІ квартали 2017 року та один місяць ІІІ кварталу 2017 року одночасно і як фізичній особі-підприємцю, і як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність (а.с.40-42).
У зв'язку із виниклою недоїмкою 10.05.2019р. ГУ ДФС України в Дніпропетровській області виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-389-17/64, згідно якою позивач зобов'язаний сплатити суму боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ у загальній сумі 5802,72 грн. (а.с.12).
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пунктом 291.3 статті 291 ПК України передбачено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, третя група - фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень (підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України).
Відповідно до пункту 65.1 статті 65 ПК України взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів (пункт 65.2 статті 65 ПК України).
При цьому відповідно до підпункту 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 ПК України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Таким чином, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Відповідно до положень пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 2 частиною першою статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI визначено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (частина перша статті 13 Закону № 5076-VI).
З аналізу зазначених положень законодавства слідує, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства та коли здійснювана такою особою підприємницька діяльність на спрощеній системі оподаткування відрізняється за видом діяльності від незалежної професійної діяльності.
Відповідно до положень частини четвертої пункту 6.7 Розділу VI Порядку обліків платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. У такому разі фізична особа зобов'язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України № 2464 не передбачений.
Облік платників єдиного внеску здійснюється відповідно до статті 5 Закону № 2464, зокрема відповідно до частини 3 статті 5 Закону №2464 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1 до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 року № 1162.
Суд зауважує, що оскільки позивач був зареєстрований, зокрема, протягом січня-липня 2017 року як фізична особа-підприємець відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», тому до нього не можуть застосовуватись положення частини третьої статті 5 Закону України №2464. Зазначені висновки суду підтверджуються також положеннями пункту 2 частини першої статті 7 Закону України № 2464, відповідно до яких єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Пунктом 3 частин першої статті 7 Закону України № 2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, базою нарахування є сума, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
З системного аналізу положень ПК України та Закону № 5076-VI слідує, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно статті 178 ПК України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства та коли здійснювана такою особою підприємницька діяльність на спрощеній системі оподаткування відрізняється за видом діяльності від незалежної професійної діяльності.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач був зареєстрований з серпня 2015 по липень 2017 року як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань з основним видом економічної діяльності 69.10 (діяльність у сфері права).
При цьому позивачем, зокрема, протягом січня-липня 2017 року здійснювалася сплата ЄСВ як фізичною особою-підприємцем без утворення будь-якої заборгованості, що відповідачем не заперечується, а, навпаки, навіть з переплатою, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника.
Таким чином, станом на час винесення оскаржуваної вимоги заборгованості у позивача перед бюджетом по сплаті єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем за 2017 рік не було.
Крім того, відповідно до пункту 4, 5 частини першої статті 4 Закону України №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників єдиного внеску».
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності як самозайнята особа та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Враховуючи те, що позивач як самозайнята особа (адвокат) поза межами здійснення діяльності, як фізична особа-підприємець не здійснював, відповідно доходів від незалежної професійної діяльності, зокрема, протягом січня-липня 2017 року не отримував, тому визначена в оскаржуваній вимозі відповідача сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 5802,72грн. фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача.
Слід зауважити, що позивач здійснюючи підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права та адвокатську діяльність займається одним і тим же видом підприємницької діяльності і у нього не виникає обов'язку подання звітності як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.
Практика Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків, слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява № 39766/05), «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.
Також дана позиція суду підтверджується практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема, постановою від 21.01.2016 року у справі №808/7758/13-а, в якій суд дійшов висновку, що особа, яка перебуває на обліку в органі державної податкової служби як фізична особа-підприємець не потребує додаткової реєстрації як самозайнята особа.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки позивач протягом січня-липня 2017 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", перебував на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування (ІІІ група), вів єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець ІІІ групи єдиного податку із зареєстрованими видами діяльності, до нього не можуть застосовуватись положення частини третьої статті 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а тому наявні правові підстави для визнання протиправною та скасування винесеної Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 року №Ф-389-17/64.
Отже, приймаючи оскаржену вимогу та нараховуючи позивачу подвійний об'єкт оподаткування зі сплати єдиного внеску, контролюючий орган діяв не у спосіб, передбачений законодавством України, а тому суд дійшов висновку, що така вимога підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності сформованої ним вимоги від 10.05.2019 року №Ф-389-17/64и про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 5802,72грн.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов належить задовольнити у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що на підставі ч.1 ст.139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40грн., понесені позивачем, підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цієї суми коштів з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 241-246, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-389-17/64 від 10.05.2019р. на суму 5802,72 грн., видану Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 26.09.2019 року.
Суддя О.М. Турова