м. Вінниця
17 вересня 2019 р. Справа № 120/2161/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Комара П.А.,
за участю:
секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.
представника позивача: Зайцева В . Ю.
представника відповідача: Обревко Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Жорнище"
до: Управління Держпраці у Вінницькій області
про: визнання протиправною та скасування постанови
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Жорнище» з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем було проведено інспекційне відвідування ПАТ «Жорнище» з питань дотримання вимог законодавства про працю. За результатами якого складено акт від 06.05.2019 №ВН1130/209/НП про неможливість проведення інспекційного відвідування. На підставі Акту винесено Постанову про накладення штрафу №ВН1130/209/НП-ФС від 28.05.2019, якою накладено штраф на ПАТ «Жорнище» у розмірі 417300,00 грн.
Позивач вважаючи, що висновки відповідача є помилковими, а постанова про накладення штрафу такою що підлягає скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.
31.07.2019 Управлінням Держпраці у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, згідно якого просять відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне.
Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.
На підставі наказу начальника управління від 15.04.2019 №419-О та направлення №1696/04-03 від 15.04.2019, головними державними інспекторами праці Управління Держпраці у Вінницькій області здійснено спробу проведення інспекційного відвідування щодо додержання законодавства про працю при оформленні трудових відносин з найманими працівниками ПАТ «Жорнище», яке знаходиться за адресою: вул. Бойка, 17, с. Жорнище, Іллінецький район, Вінницька область.
При спробі провести інспекційне відвідування 24.04.2019, ПАТ «Жорнище» створено перешкоди у діяльності інспекторів праці, а саме: не надано інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, а також не надано для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, їх завірених об'єктом відвідування копій або витягів, чим здійснено перешкоду діяльності центральному органу виконавчої влади, що реалізовує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, про що складений Акт № ВН1130/209/НП від 24.04.2019 «Про неможливість проведення інспекційного відвідування».
Відповідно до пп. 2 п. 11, п. 12, 18 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, надано вимогу про надання документів №ВН1130/209/ПД від 24.04.2019 та зупинено строк проведення інспекційного відвідування на 12 днів, а також зобов'язано директора ПАТ «Жорнище» ОСОБА_4 у строк до 09:00 год. 03.05.2019 надати документи для проведення інспекційного відвідування.
Однак, у визначений інспектором праці строк, ПАТ «Жорнище», вказані у вимозі про надання документів №ВН1130/209/ПД від 24.04.2019, документи не надав, про що складений повторно акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 06.05.2019 № ВН1130/209/НП.
Відповідач зазначає, що станом на 06.05.2019 ПАТ «Жорнище» було створено перешкоду інспектору праці для здійснення інспекційного відвідування з метою перевірки додержання законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками, чим порушено ч. 1 ст. 259 КЗпП України та п. 16 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295. Перешкодою діяльності інспектору праці є ненадання у встановлений інспектором праці строк документів необхідних для проведення інспекційного відвідування з питань оформлення трудових відносин.
Згідно абз. 2 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» №509 від 17.07.2013 із змінами, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Тому, 28.05.2019 уповноваженими посадовими особами Управління, здійснено розгляд справи про накладення штрафу за порушення передбачене абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. На розгляд справи представник ПАТ «Жорнище» не прибув, про дату та час розгляду справи був повідомлений телефонограмою у визначений п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №509 від 17.07.2013.
Таким чином, як зазначає відповідач, дії позивача свідчать про те, що має місце порушення законодавства про працю, зокрема використання праці громадян без оформлення трудових відносин.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
08.08.2019 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови управління Держпраці у Вінницькій області про накладення штрафу №ВН 1130/209/НП-ФС.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2019 у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Жорнище" про забезпечення позову відмовлено.
05.09.2019 представником позивача подані додаткові пояснення, в яких останній посилається на відсутність законодавчо визначених підстав для накладення штрафу, а тому, на його думку, Постанова №ВН 1130/209/НП-ФС від 28.05.2019 про накладення штрафу на ПАТ «Жорнище» у розмірі 417300,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила в повному обсязі, просила суд в їх задоволенні відмовити з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
22.08.2018 ОСОБА_3 звернувся до начальника Управління Держпраці у Вінницькій області Марунька В.В. з проханням вжити заходів з метою припинення злочинних дій та притягнення винних осіб до відповідальності, передбачених чинним законодавством. В даному зверненні ОСОБА_3 зазначив, що йому стали відомі факти виплати заробітної плати «в конвертах» з метою ухилення від сплати податків з фонду заробітної плати.
28.03.2019 ОСОБА_3 знову звернувся до начальника Управління Держпраці у Вінницькій області Марунька В.В. з проханням поновити розгляд попереднього звернення від 22.08.2018 щодо протиправних дій директора ПАТ «Жорнище» ОСОБА_4 . Крім того повідомив, що йому стало відомо про використання найманої праці неоформлених працівників на підприємстві.
24.04.2019, згідно направлення на проведення інспекційного відвідування №1696/04-03 від 15.04.2019, виданого на підставі наказу Управління Держпраці у Вінницькій області №419-о від 15.04.2019, уповноваженими особами Управління Держпраці у Вінницькій області у присутності директора ПАТ «Жорнище» ОСОБА_4 здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ПАТ «Жорнище» з питань контролю за дотриманням законодавства про працю, за адресою: Іллінецький район, с. Жорнище, вул. Бойка, 17 .
За результатами інспекційного відвідування, інспекторами Управління Держпраці у Вінницькій області складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ВН1130/209/НП від 24.04.2019.
В зазначеному акті вказано, що інспекційне відвідування неможливо провести у зв'язку з створенням перешкод у діяльності інспектора праці, а саме: ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, їх завірених об'єктом відвідування копій або витягів.
24.04.2019 винесено вимогу про надання документів №ВН1130/209/ПД, якою також зупинено строк інспекційного відвідування на 12 днів та зобов'язано директора ПАТ «Жорнище» ОСОБА_4 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування у строк до 09:00 год. 06.05.2019.
У вказаний строк ПАТ «Жорнище» необхідні документи не надав, тому 06.05.2019 повторно складено акт №ВН1130/209/НП про неможливість проведення інспекційного відвідування, у якому зазначено, що інспекційне відвідування неможливо провести у зв'язку з створенням перешкод у діяльності інспектора праці:
ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування;
ненадання доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень в яких використовується наймана праця: двері, через які здійснюється доступ до другого поверху двоповерхової адміністративної споруди, розташованої по вул. АДРЕСА_1 , 17, с. Жорнище, де знаходяться кабінети керівника, бухгалтерії та відділу кадрів - зачинені. Вказано, що з телефонної розмови директор підприємства ОСОБА_4 підтвердив факт отримання акта про неможливість проведення інспекційного відвідування №ВН1130/209/НП та письмової вимоги про надання документів №ВН1130/209/ПД від 24.04.2019 ввечері 03.05.2019 та повідомив, що працівники підприємства 06.05.2019 відзначають поминальний день;
ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, їх завірених об'єктом відвідування копій або витягів: письмова вимога про надання документів №ВН1130/209/ПД від 24.04.2019;
відсутність об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням.
06.05.2019 ПАТ «Жорнище» надало заперечення на акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 24.04.2019 №ВН1130/209/НП, у якому вимагали припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю) у зв'язку з: з'ясуванням посадовими особами під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) питань, інших ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу; використанням посадовими особами органу державного нагляду (контролю) не уніфікованих форм актів.
Рішенням від 16.05.2019 №ВН1130/209/НП-ВС щодо розгляду справи про накладення штрафу призначено розгляд справи на 28.05.2019 на 10:00 годину, про що повідомлено директора ПАТ «Жорнище» ОСОБА_4 телефонограмою 20.05.2019.
Листом від 27.05.2019 №2220/04-04 Управління Держпраці у Вінницькій області повідомило позивача, що Порядком №295 від 26.04.2017 не передбачено подання зауважень об'єктом відвідування або його уповноваженим представником до акта про неможливість проведення інспекційного відвідування.
28.05.2019 відповідачем винесено постанову №ВН1130/209/НП-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі ста мінімальних заробітних плат, що становить 417300 гривень, відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», частини 3 статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2013 №509 та на підставі абзацу 7 частини 2 статті 265 КЗпП України.
Відтак, вважаючи Постанову Управління Держпраці у Вінницькій області про накладення штрафу №ВН1130/209/НП-ФС від 28.05.2019 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Свої повноваження Держпраці реалізовує через утворенні постановою КМУ від 11.02.2015р. №100 територіальні органи, до яких, зокрема, віднесено Головне управління Держпраці у Вінницькій області.
Отже, Головне управління Держпраці у Вінницькій області є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Вінницької області.
Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
У відповідності до ч. 5 ст. 2 вищевказаного Закону зазначені у частині четвертій цієї статті органи (в тому числі і Управління), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9,10,19,20,21,частини третьої статті 22 цього Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 6 вищевказаного Закону суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Основні засади здійснення контролю за додержанням законодавства про працю визначені Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, яка ратифікована Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV і є частиною національного законодавства України та застосовується в порядку передбаченому Законом України «Про міжнародні договори України».
У відповідності до ст. 12 Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.
Згідно зі ст. 16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Порядок №295), яке було чинним на час здійснення інспекційного відвідування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
Так, відповідно до п. 3 Порядку №295 інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).
Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Підстави для проведення інспекційних відвідувань передбачені у пункті 5 Порядку №295, за положеннями підпункту 3 якого інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.
В спірному випадку підставою для проведення інспекційного відвідування став наказ (рішення) керівника органу контролю про призначення інспекційного відвідування, прийнятий за результатами аналізу інформації, отриманої зі звернення ОСОБА_3 , щодо порушення позивачем законодавства про працю.
Тобто, призначення інспекційного відвідування узгоджується з підставами, встановленими Порядком № 295.
Пунктом 8 Порядку № 295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Отже, якщо інспекційне відвідування проводиться за рішенням керівника органу контролю за результатом аналізу, зокрема, звернень фізичних осіб, інспектор праці має право не повідомляти об'єкту відвідування про його проведення, якщо вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Відповідно до п. 9, 10 Порядку №295 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.
Відповідно до положень п.11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:
1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;
2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;
3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;
4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;
5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;
6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;
7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.
Пунктом 12 Порядку №295 передбачено, що вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
За приписами п. 14 Порядку № 295 під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право:
1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення;
2) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі:
відсутності службового посвідчення;
якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню;
якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку;
3) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису;
4) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об'єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником;
5) перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов'язки;
6) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства;
7) вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією об'єкта відвідування;
8) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії інспектора праці;
9) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань.
Так, судом встановлено та не заперечується сторонами, що інспекторами Головного управління Дежпраці у Вінницькій області були пред'явлені посвідчення та направлення на проведення інспекційного відвідування, на оригіналі якого директор ПАТ «Жорнище» ОСОБА_4 розписався про допуск до перевірки, а копія направлення надана директору.
При цьому, суд критично оцінює посилання позивача у позовній заяві, про не допуск до перевірки у зв'язку з тим, що Наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 №1338 не затверджена форма акта «додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки, суд звертає увагу, що уповноваженою особою позивача інспектора фактично було допущено до перевірки, про що на оригіналі направлення на проведення інспекційного відвідування від 15.04.2019 №1696/04-03 директор ПАТ «Жорнище» ОСОБА_4 . розписався про допуск до перевірки, що також не заперечує представник позивача та зазначає у позовній заяві (а.с. 4).
Посилання ж позивача на не внесення відповідачем запису до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) ПАТ «Жорнище», як це передбачено ч. 12 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» перед початком здійснення державного нагляду, що є підставою для не допуску посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), та є порушенням відповідача ст. 10 Закону № 877, суд не приймає до уваги, з огляду на таке.
Порядком № 295, в рамках якого здійснюється інспекційне відвідування, а саме пп. 4 п. 14 визначено право вимагати від інспектора праці здійснити запис в журнал перевірок лише за наявності такого журналу та на стадії підписання акту інспекційного відвідування.
При цьому, суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів, що такий журнал перевірок був у нього в наявності.
Крім того, судом встановлено, що фактично інспекційне відвідування не відбулось та акт за результатами інспекційного відвідування не складався.
Водночас, відповідно до пунктів 16, 17 Порядку №295 у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.
Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.
Крім того, згідно з п. 18 Порядку №295 у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об'єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів.
З аналізу наведених норм слідує, що у разі відсутності об'єкта відвідування або у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об'єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.
Так, судом встановлено, що у відповідності до п. 18 Порядку №295 відповідачем 25.04.2019 надіслано на адресу ПАТ «Жорнище» акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 24.04.2019 №ВН1130/209/НП та письмову вимогу від 24.04.2019 №ВН1130/209/ПД, отримання яких позивачем не заперечується.
Водночас, у встановлений строк позивач вимогу контролюючого органу не виконав, запитувані матеріали до Управління не надав, у зв'язку із чим допустив перешкоди у проведенні перевірки.
Крім того, матеріали справи містять копію відеофіксації інспекційного відвідування ПАТ «Жорнище» від 06.05.2019.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).
Суд зазначає, що загальні правила застосування відповідальності до суб'єкта господарювання встановлені частиною 1 статті 265 КЗпП України, згідно з якою посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством у випадку, якщо вони винні у порушенні законодавства про працю. Вина є одним з елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, штраф на позивача накладено на підставі абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Як передбачено положеннями абз. 2, 6, 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України);
недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абз. 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України);
вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України).
Аналіз наведених правових норм показав, що державний контроль Держпраці та її територіальних органів є сукупністю заходів, спрямованих на дотримання, зокрема, суб'єктами господарювання, що використовують найману працю, правил трудового законодавства.
При цьому, за наявності у розпорядженні контролюючого органу інформації про порушення відносно відповідної особи закону про працю інспектори наділені правом безперешкодного доступу до приміщень, в яких використовується наймана праця, одержання для ознайомлення будь-яких матеріалів, ведення яких передбачено законодавством про працю.
Водночас, вимоги контролюючого органу про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень тощо є обов'язковими для виконання, а їх ігнорування кваліфікується як недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні, за що передбачається відповідальність у вигляді накладення штрафу.
Суд зазначає, що відповідальність згідно з абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України настає у випадку встановлення складу наступних правопорушень:
- недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю та/або створення перешкод у її проведенні.
Отже, недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні, є підставою для відповідальності юридичних та фізичних осіб, які використовують найману працю.
Відповідно до Порядку №509 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Відповідно до п. 3 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше через 10 днів з дати складання акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).
Згідно з п. 4 даного Порядку справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
Згідно з п.п. 6, 7 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до п. 6 Порядку №509 і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Так, в матеріалах справи міститься копія листа-повідомлення ПАТ «Жорнище» про дату, час і місце розгляду справи. При цьому, суд звертає увагу на те, що зміст даного повідомлення передано телефонограмою 20.05.2019 о 11:55 год. ОСОБА_7 , яку прийняв особисто директор ПАТ «Жорнище» ОСОБА_4
Отже, суд зауважує, що позивач був належним чином повідомлений щодо розгляду справи про накладення штрафу, однак на розгляд справи представники підприємства не з'явилися, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Щодо посилань представника позивача на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17 визнано нечинним Порядок здійснення державного контролю і нагляду за додержанням законодавства про працю № 295 та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відтак при здійсненні перевірок Держпраці повинно керуватись нормами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суд вважає необґрунтованими, оскільки вказаний Порядок визнано нечинним 14 травня 2019 року, а станом на момент здійснення інспекційного відвідування позивача, Порядок №295 був чинним та його положення підлягали врахуванню як відповідачем, так і судом при вирішенні спору.
За таких обставин, оскільки інспекційне відвідування розпочато за обґрунтованих підстав та з дотриманням вищенаведених правил, а вимоги відповідача є правомірними, суд вважає, що ненадання запитуваних матеріалів обґрунтовано кваліфікувалось контролюючим органом як здійснення об'єктом контролю перешкод у проведенні перевірки, у зв'язку із чим оскаржувану постанову прийнято правомірно та підстави для її скасування відсутні.
Беручи до уваги сукупність встановлених обставин, суд доходить висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови від 28.05.2019 №ВН1130/209/НП-ФС відповідач діяв на підставах, у спосіб та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством.
На думку суду, доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Жорнище» є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на сукупність встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова від 28.05.2019 №ВН1130/209/НП-ФС про накладення штрафу на позивача, винесена Головним управлінням Держпраці у Вінницькій області, відповідає вимогам чинного законодавства, відповідач при її прийнятті діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, у зв'язку з чим, у задоволенні позову слід відмовити.
Розподіл судових витрат згідно вимог ст. 139 КАС України не підлягає.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Публічне акціонерне товариство "Жорнище" (вул. Бойка, 17, с. Жорнище, Іллінецький район, Вінницька область, 22721, код ЄДРПОУ 00414210)
Відповідач: Управління Держпраці у Вінницькій області (вул. Магістратська, 37, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 39845483)
Рішення суду в повному обсязі складено 27.09.2019
Суддя Комар Павло Анатолійович