16 вересня 2019 р.Справа №590зп-19/160
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» про забезпечення позову, поданої до подання позовної заяви, -
13.09.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» до Дніпропетровської обласної ради в особі Голови Дніпропетровської обласної ради Пригунова Гліба Олександровича шляхом:
- заборони Дніпропетровській обласній раді проводити електронний аукціон, призначений на 19.09.2019, та вчиняти інші дії щодо приватизації шляхом продажу на електронному аукціоні єдиного майнового комплексу - цілісний майновий комплекс Аульська хлоропереливна станція, розташованого за адресою: 52310, Дніпропетровська область, Криничанський район, смт Аули, 5 км автошляху Аули - Кринички, зокрема, укладати будь-які договори із переможцями аукціонів (торгів), проведених щодо цілісного майнового комплексу Аульська хлоропереливна станція, до винесення остаточних судових рішень у справах №160/3201/19, №904/3958/19, та справі про скасування розпоряджень голови Дніпропетровської обласної ради №49-р та №50-Р від 14.03.2019;
- зобов'язання Дніпропетровської обласної ради відкликати оголошення про проведення аукціону з продажу єдиного майнового комплексу - цілісний майновий комплекс Аульська хлоропереливна станція та забезпечити видалення запису про торги щодо цілісного майнового комплексу Аульська хлоропереливна станція з електронного аукціону https/prozorro/sale/auction/UA-PS-2019-08-23-000022-2 та інших авторизованих інтернет-майданчиків;
- заборони іншим особам, у тому числі держателям електронної системи РroZorro.Sale, іншим авторизованим інтернет-майданчикам, покупцям системи РroZorro.Sale, вчиняти дії, що стосуються проведення аукціону щодо продажу єдиного майнового комплексу - цілісний майновий комплекс Аульська хлоропереливна станція (за посиланням в системі https/prozorro/sale/auction/UA-PS-2019-08-23-000022-2 та розміщені на інших авторизованих інтернет-майданчиках): приймати заяви на участь, подавати пропозиції, забезпечувати ресурсами щодо проведення електронного аукціону 19.09.2019 та до винесення остаточних судових рішень у справах №160/3201/19, №904/3958/19 та справі про скасування розпоряджень голови Дніпропетровської обласної ради №49-р та №50-Р від 14.03.2019.
Після одержання заяви про забезпечення позову, суд з'ясовує, чи вона відповідає вимогам, які передбачені статтею 152 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Частиною 4 статті 152 КАС України передбачено, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон).
У частині 1 статті 1 Закону наведено визначення судового збору. Це платіж, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим законом.
Згідно частини 1 статті 2 Закону платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною 2 статті 9 Закону встановлено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Як встановлено судом, на підтвердження сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову позивач долучив до неї квитанцію за № 1849 від 12.09.2019 року про сплату судового збору у розмірі 576,30 гривень.
Проте, дану квитанцію про сплату судового збору за вказаним вище номером, датою та розміром було додано до заяви про вжиття заходів забезпечення позову, яка надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 12.09.2018 року у справі № 588зп-19/160, що підтверджено випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.
Постановою правління Національного банку від 21.01.2004 №22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Нею, зокрема, встановлені загальні правила, види та стандарти розрахунків клієнтів банків, а також вимоги щодо заповнення розрахункових документів.
Відповідно до інструкції платіжне доручення оформлюється згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів. Так, одним із реквізитів є «призначення платежу». Платник заповнює його таким чином, аби надати повну інформацію про платіж і документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства. Він же відповідає за дані, зазначені в цьому реквізиті.
Отже, окремо суд наголошує, що у платіжному дорученні чи квитанції, яке є документом про сплату судового збору, у розділі «Призначення платежу» мають бути вказані відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується збором.
Проте, в порушення означеної вимоги, у наданому до суду платіжному дорученні про сплату судового збору у реквізиті «призначення платежу» зазначено про сплату судового збору за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція», в той час як необхідно сплатити судовій збір за подання заяви про забезпечення позову.
Відтак, враховуючи зазначене вище, суд зазначає, що відомості щодо зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України у даній справі відсутні.
Також слід зазначити, що у поданій заяві Товариством з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» про забезпечення позову не зазначено жодного пояснення щодо поданої квитанції про сплату судового збору.
Слід звернути увагу апелянта на те, що частиною 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);
5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до частини 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Крім того, у разі виникнення інших підстав, які не перераховані у ст. 7 Закону України «Про судовий збір», в тому числі сплати судового збору без подальшого звернення до суду і відповідно відсутності підстав для ухвалення судового рішення з питання повернення судового збору, кошти повертаються відповідно до Порядку повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі - Порядок), затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 року за № 1000/7288 (із змінами і доповненнями).
Згідно з положеннями ст.74 КАС обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду доказів, які не стосуються предмета доказування. Останнім є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню під час ухвалення судового рішення (ст.76 КАС).
Відтак, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову подана без додержання вимог статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до матеріалів справи додано платіжне доручення, яке було додано до заяви про вжиття заходів забезпечення позову, яка надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 12.09.2019 року в адміністративній справі № 588зп-19/160.
Згідно з частиною 7 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Також, суд зазначає, що в заяві про забезпечення позову, зазначено що її подано в межах майбутньої позовної заяви про визнання протиправними та скасування розпоряджень №49-р та №50-р.
Проте, згідно довідки відділу з організаційного забезпечення суду позовна заява із такими позовними вимогами вже зареєстрована у Дніпропетровському окружному адміністративному суді, перебуває у провадженні судді Барановського Р.А. за №160/8366/19.
Відтак, окремо суд звертає увагу, що вказана заява не може бути розглянута, як заява про забезпечення позову, що подана до подання позовної заяви до суду.
За таких обставин, суд доходить висновку, що вказана заява підлягає поверненню заявнику без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 152, 154, 167, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» про забезпечення позову, поданої до подання позовної заяви повернути заявнику без розгляду разом із додатками.
Копію ухвали разом із матеріалами заяви надіслати заявнику.
Відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Пунктом 2 частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасування забезпечення позову.
Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Горбалінський