30 серпня 2019 року Справа № 160/9112/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про повернення помилково сплачених коштів, -
03.12.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 4 128,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що придбала нерухоме майно - квартиру та сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Оскільки, позивач придбала житло вперше, то вона не мала сплачувати відповідний збір, у зв'язку з чим 01.08.2018 року звернулася до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплачених грошових коштів. Листом відповідача від 21.08.2018 року за №З13196-18 їй відмовлено у зв'язку з тим, що органи пенсійного фонду не наділені повноваженнями щодо визначення прав власності громадян на нерухоме майно та звільнення від сплати збору осіб, що придбавають майно вперше. Позивач вважає, що має право на повернення сплаченого нею збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що послугувало звернення позивача з даним позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано час для усунення недоліків, шляхом надання суду:
- документ про сплату судового збору у розмірі 704,80 грн. та надати до суду оригінал квитанції;
- письмове підтвердження позивача про те, що позивачем не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
05.12.2018 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд направив на адресу позивача ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку з відсутністю поштового підтвердження про отримання чи не отримання вищевказаної ухвали Дніпропетровський окружний адміністративний суд від 11.03.2019 року повторно направив на адресу позивача ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Однак, Дніпропетровський окружний адміністративний суд знову не отримав поштове підтвердження про отримання чи не отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до Пошуку поштових відправлень Укрпошти, ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року перебуває у точці видачі/ доставки з 02.04.2019 року.
03.06.2019 року ОСОБА_1 нарочно отримала ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року про залишення позовної заяви без руху.
06.06.2019 року на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року позивачем було усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
26.06.2019 року на виконання вимог вищезазначеної ухвали, відповідачем поданий відзив на позовну заяву за вх.35062/19, в якому останній щодо задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції, відповідач зазначає, що на даний час не існує правових механізмів щодо звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування осіб, які придбали житло вперше або повернення (відшкодування) їм сплаченого збору, зокрема порядку підтвердження факту первинного придбання житла.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
20.04.2018 року позивачем на підставі договору купівлі-продажу придбано квартиру АДРЕСА_2 та сплачено збір на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4 128,00 грн, що підтверджується квитанцією №486485 від 12.04.2018 року.
01.08.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про повернення помилково сплаченого збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від його вартості.
Листом від 21.08.2018 року №З13196-18 відповідач повідомив, що згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, органи Пенсійного фонду не наділені повноваженнями щодо визнання дійсності правочину операцій купівлі-продажу нерухомого майна (а саме: законодавством не визначено порядку щодо встановлення факту в котрий раз особою придбається нерухоме майно). При цьому, питання щодо повернення помилково або надмірно зарахованих коштів до бюджету визначає Порядок №787. Для повернення таких коштів необхідно подати подання до відповідного органу казначейства. Враховуючи зазначене, в управління Пенсійного фонду відсутні підстави для повернення позивачу помилково перерахованих коштів в сумі 4 128,00 грн.
Не погодившись з відмовою відповідача, позивач оскаржила її в судовому порядку.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВРіз змінами та доповненнями (надалі - Закон №400/97-ВР, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. 9ст. 1 Закону № 400/97-ВР,платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом № 400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (надалі - Порядок №1740), в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з абзацом першим п. 15-1 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до п. 15-3 Порядку №1740, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналогічна позиція кореспондуєтьсяв постановах Верховного Суду, зокрема: від 30.01.2018 року (справа № 819/1498/17); від 31.01.2018 року (справа № 819/1667/17) та від 20.03.2018 по справі № 819/1249/17.
При цьому, у постанові від 03.07.2018 року (справа № 819/33/17) Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору.
Будь-яких пояснень відносно даного питання відповідачем до суду не надано.
В свою чергу, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (надалі - Порядок №787, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до пп. 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Як було зазначено вище, механізм повернення надмірно сплачених коштів встановлений відповідною процедурою, яка передбачена пп. 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України.
Так, з метою повернення помилково або надміру зарахованих коштів з бюджету, орган, який контролює справляння надходжень бюджету, в даному випадку Пенсійний фонд України, повинен звернутись з поданням про повернення таких коштів до органів Державної казначейської служби.
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів щодо того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зверталось з поданням до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України з метою повернення позивачу надмірно зарахованих коштів з бюджету.
Пояснення від відповідача щодо наявності такого подання до суду не надавались.
Таким чином, суд приходить до висновку, що після звернення позивача до відповідача з заявою про повернення надмірно сплачених коштів до бюджету, суб'єкт владних повноважень повинен був сформувати подання до казначейського органу про повернення таких коштів позивачу.
При цьому, так як передумовою повернення надмірно сплачених коштів до бюджету є встановлена законодавством певна процедура, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 4 128,00 грн задоволенню не підлягає.
Проте, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері.
Отже, з метою належного способу захисту порушених прав та інтересів позивача, суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог та зобов'язатиГоловне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернутись із поданням до територіального органу Державної казначейської служби України про повернення ОСОБА_1 помилково сплачених 4 128,00 грн (чотири тисячі сто двадцять вісім гривень 00 копійок), внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від його вартості.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням наведених вище обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про повернення помилково сплачених коштів.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 3 статті 139 КАС України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 352, 40 грн при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 06.06.2019 року №0.0.1373519411.1, підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позовОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про повернення помилково сплачених коштів - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернутися із поданням до територіального органу Державної казначейської служби України про повернення ОСОБА_1 помилково сплачених 4 128,00 грн (чотири тисячі сто двадцять вісім гривень 00 копійок), внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від його вартості.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачену суму судового збору в сумі 352, 40 грн (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок) на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Горбалінський