м. Вінниця
27 вересня 2019 р. Справа № 120/2668/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Козятинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Козятинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Підставою для звернення до суду з адміністративним позовом стало проведення відповідачем перерахунку пенсії ОСОБА_1 без включення періодів роботи та заробітку за 1991 та 1995 роки.
Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
За правилами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Ухвалою суду від 23.08.2019 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також надано сторонам час для написання відзиву та відповіді на відзив згідно зі ст. 162, 163 КАС України.
12.09.2019 від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, через канцелярію Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява про заміну відповідача правонаступником та відзив.
Мотивуючи відзив, відповідач зазначає, що згідно з положеннями Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування зазначив, що для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу) отримуваних застрахованою особою, зокрема, до набрання чинності цим Законом у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Оскільки за результатами проведеної відповідачем перевірки встановлено, що в первинних документах за період роботи з 1992 по 1994 роки включно містяться розбіжності у сумах заробітної плати, було взято уточнюючу довідку про заробіток. Але документи за 1991 та за 1995 роки підприємство не надало на перевірку, а оскільки в довідках про заробіток наданих позивачем містяться розбіжності, то взяти їх до розрахунку пенсії неможливо.
16.09.2019 ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду замінено первинного відповідача - Козятинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
11.12.2018 відповідачем проведено позапланову перевірку достовірності документів про заробітну плату наданих для призначення (перерахунку) пенсії згідно Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За наслідками перевірки складено Акт №1771 від 11.12.2018, в якому зазначено, що для перевірки були надані особові рахунки за 1992-1994 роки, особові рахунки за 1991, 1995-1996 не надані, а відтак перевірка здійснювалась за період з 01.01.1992 по 31.12.1994. Також зроблено висновок, що відповідно до наданих на перевірку документів встановлено, що за період з 1992 по 1994 роки суми нарахованої заробітної плати, зазначені в довідці про заробіток для обчислення пенсії №1227 від 23.09.2008, не відповідають сумам нарахованої заробітної плати, які вказані в особових рахунках за 1992-1994 роки.
31.01.2019 позивач звернувся із заявою до Козятинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, з проханням надати інформацію щодо причини з якої останньому було зменшено розмір пенсії призначеної за віком, а саме, не було включено періоди за 1991, 1995 та 1996 роки.
14.03.2019 за №163/03-1-28/02 була надана відповідь на заяву позивача, в якій орган Пенсійного фонду зазначив наступне. Загальний стаж позивача становить 35 років 09 місяців 29 днів, стаж пораховано по 31.08.2018 року. Коефіцієнт стажу становить 0,35750. Пенсія позивача розрахована із заробітку за 60 місяців за період з 01.01.1991 по 31.12.1995 та за весь період з 01.07.2000 по 31.08.2018. Порядком проведення у 2018-2019 роках інвентаризації пенсійних справ затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №19-1 від 03.09.2018 визначено, що за довідками, виданими починаючи 01.01.1992, за якими в помісячному розрахунку розмір заробітної плати або сума доходу перевищує 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум, проводиться перевірка обґрунтованості їх видачі та відповідності зазначених у них сум заробітної плати (доходу) первинним документам, якщо в пенсійній справі відсутні матеріали такої перевірки. В ході перевірки, було встановлено, що в первинних документах за період роботи з 1992 по 1994 містяться розбіжності у сумах заробітної плати, оскільки була взята уточнююча довідка. Документи за 1991 рік та за 1995 рік підприємство не надало на перевірку, а оскільки місяться розбіжності, то взяти їх до розрахунку пенсії неможливо.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо перерахунку пенсії без включення періодів роботи та заробітку за 1991 та 1995 роки, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058), для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Стаття 41 Закону №1058 визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 66 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII, передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону №1058).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок №22-1).
Згідно з п.п.3 п.2.1 Порядку №22-1 за бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до п.2.10 вказаного Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Як зазначено, у п.п.3 п.4.2. Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Як підтверджує позивач у своєму позові та відповідач у листі від 14.03.2019, що позивачем для призначення пенсії були надані довідки про заробіток в період за 1991 та 1995 рік.
Однак подана довідка була відхилена пенсійним органом через невідповідність вказаних у ній відомостей, змісту первинних документів, на підставі яких вона була видана.
А тому, відповідач з цих підстав не зарахував зазначений в ній період роботи позивача у ТОВ "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" за 1991 та 1995 роки до стажу, що дає право на призначення пенсії, а також заробітну плату заробітну плату отриману позивачем у вказаний період при обчисленні розміру його пенсії.
Проте, із вказаною позицією пенсійного органу суд не погоджується, з наступних підстав.
З аналізу вищенаведеного законодавства вбачається, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Судом встановлено, що довідкою від 23.09.2008 № 1227, виданою ТОВ "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів", підтверджується той факт, що позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" та отримував заробітну плату у відповідних розмірах в період з 1991 по 1995 роки.
Як зазначає відповідач в акті №1771 від 11.12.2018, перевірка достовірності нарахованих сум заробітної плати проводилась за період з 1992 по 1994 роки, однак періоди за 1991 та 1995 рік не брались до уваги оскільки позивач не надав особові рахунки.
Суд критично розцінює доводи відповідача, оскільки представником відповідача не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували, що Пенсійним органом вчинялися будь-які дії щодо встановлення достовірності документів про заробітну плату чи витребування таких довідок.
Також, відповідач при неврахуванні даних зазначених у довідках виданої ТОВ "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" від 23.09.2008 № 1227 та від 22.06.2009 №653 не встановив у чому саме полягає недостовірність поданих відомостей про позивача, а також не зазначив, якими первинними документами стверджено зазначену недостовірність, як того вимагає ч. 3 статті 44 Закону 1058-VI та пункту 4.2 розділу IV Порядку 22-1
Суд наголошує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження (зокрема, у зв'язку з неможливістю проведенням перевірки періодів роботи позивача, оскільки підприємство не надало на підтвердження відповідної довідки), а тому неможливість проведення перевірки правомірності видачі довідки не дає підстав для не зарахування останньої при призначенні пенсії.
Крім того, доказів, які б спростовували факт, що позивач не перебував у трудових відносинах з ТОВ "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" та не отримував заробітну плату у відповідних розмірах, відповідачем не надано.
Таким чином, надані позивачем довідки від 23.09.2008 № 1227 та від 22.06.2009 №653 до пенсійного органу для обчислення пенсії, на момент розгляду справи є підставою для врахування відповідачем сум заробітної плати, зазначених в останній при обчисленні пенсії позивачу.
Водночас, повне відхилення відповідачем та не врахування заробітної плати позивача за 1991 рік та 1995 рік є безпідставним та таким, що порушує права позивача, а тому позовні вимоги в частині визнання дій протиправними підлягають задоволенню.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача вчинити дії є похідними від першої, а відтак підлягають задоволенню в силу того, що похідна вимога залежить від задоволення іншої/основної вимоги (п.23 ст. 4 КАС України).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Визнати протиправними дії Козятинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області) щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 без включення періодів роботи та заробітку за 1991 та 1995 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , включивши у розрахунок пенсії заробіток за 1991 та 1995 роки.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у Вінницькій області (21100, м.Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович