м. Вінниця
19 вересня 2019 р. Справа № 120/1889/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Богоноса М.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання: Лояніча В.О.
позивача: ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про: визнання дій та рішень протиправними, зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) у якій позивачка просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830004257 від 10.01.2019 року про відмову в призначенні пенсії;
- визнати незаконною відповідь заступника начальника ГУ ПФУ у Вінницькій області № 569/С від 15.04.2019 року;
- визнати протиправною діяльність відповідача щодо відмови у зарахуванні вказаних в заяві про призначення пенсії періодів трудового стажу та щодо відмови у призначенні пенсії за віком;
- встановити трудовий стаж відповідно до поданої заяви про призначення пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно встановленого трудового стажу та поданої заяви від 19.11.2018 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 19.11.2018 року звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком та надала всі необхідні документи на вимогу працівників Пенсійного фонду для призначення пенсії.
Рішенням відповідача від 10.01.2019 № 023830004257 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років, так як загальний стаж ОСОБА_1 , згідно рішення, становить 20 років 5 місяців і 20 днів.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 15.04.2019 № 596/С-10, позивачку повідомлено, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, жінки мають право на призначення пенсії за віком за наявності страхового стажу з 01.01.2018 не менше 25 років, з 01.01.2019 не менше 26 років. Також при перевірці пенсійної справи було виявлено, що підстав для врахування страхового стажу періоду роботи з 01.08.1991 по 21.11.1998 на малому підприємстві "Сибо" недостатньо.
Не погоджуючись із рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області позивач звернулася з цим позовом до суду, оскільки на її думку в матеріалах пенсійної справи наявні всі необхідні документи, які підтверджують необхідних для призначення пенсії за віком 25 років страхового стажу.
Ухвалою від 18.06.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви.
08.07.2019 до суду надійшла заява позивача про усунення, вказаних в ухвалі від 18.06.2019 недоліків.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до судового розгляду на 01.08.2019 о 09:45 год. Крім цього судом витребувано копії документів, що містяться в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 . Також вказаною ухвалою встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву.
01 серпня 2019 року до суду надійшло клопотання відповідача про перенесення судового засідання. Клопотання мотивовано тим, що ухвалу про відкриття провадження відповідачем отримано 22.07.2019 року. Оскільки, для подання відзиву судом встановлено строк 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач просив перенести судове засідання на іншу дату.
Ухвалою від 01.08.2019 року клопотання відповідача задоволено.
08 серпня 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Як на підставу для відмови, відповідач зіслався на те, що ОСОБА_1 звернулася до управління 19.11.2018 року із заявою про призначення пенсії до якої було надано довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, документ про місце проживання (реєстрації) особи, паспорт, трудова книжка, свідоцтво про народження дитини.
Також позивача було повідомлено про перелік документів яких не вистачає для призначення пенсії, а саме: довідки про заробітну плату за період трудового стажу до 01.07.2000 року та уточнюючі довідки, згідно з записами трудової книжки за період з 25.12.1998 по 07.03.2002 року.
Управлінням направлено запит від 18.01.2019 № 145/11-32-1/03 до Вінницької об'єднаної податкової інспекції, щодо перевірки питання на якій системі оподаткування проводилась підприємницька діяльність ОСОБА_1 Станом на 11.02.2019 року відповідь до Управління не надійшла, після чого прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії та направлено пенсійну справу до контролю ГУ ПФУ у Вінницькій області.
Розглянувши в порядку контролю 18.04.2019 року ГУ ПФУ у Вінницькій області повернуло пенсійну справу із зауваженнями, щодо періоду роботи з 01.08.1991 по 21.11.1998 року.
Для отримання додаткових відомостей було направлено запит до Головного управління статистики у Вінницькій області, щодо підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 в малому підприємстві «Сібо». Проте відповідь не надійшла.
У зв'язку із відсутністю підтверджуючих документів про періоди роботи та необхідного страхового стажу ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.
19 серпня 2019 року позивачем подано відповідь на відзив в якому зазначено, що відповідач не спростовує заявлені позовні вимоги, оскільки на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії у відповідача були всі необхідні документи які підтверджують її стаж. Також, на думку позивача, запити до ГУ ДФС у Вінницькій області та ГУ статистики у Вінницькій області відповідачем направлялися з метою зволікання у призначенні пенсії, оскільки у матеріалах пенсійної справи була інформація, що надана вказаними установами.
У зв'язку із викладеним, позивачка просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
В судовому засіданні 10.09.2019 року на підставі клопотання представника позивача постановлено ухвалу про оголошення перерви до 19.09.2019 року, для подання додаткових доказів по справі.
Усною ухвалою від 19.09.2019 року, що занесена у протокол судового засідання, судом на підставі ч. 2 ст. 59 КАС України, задоволено клопотання позивача та посвідчено подану письмову довіреність відповідно до якої процесуального статусу представника позивача набув ОСОБА_2 .
У судовому засіданні 19.09.2019 року позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов. Пояснили, що позивачем із заявою про призначення пенсії за віком подано необхідні документи що давали можливість встановити страховий стаж, але з невідомих причин відповідач проігнорував ці документи та самостійно запитував інформацію в ГУ ДФС у Вінницькій області та ГУ статистики у Вінницькій області з метою створення перешкод для призначення пенсії за віком.
Також в судовому засіданні надано копії документів, які підтверджують те, що ГУ ПФУ у Вінницькій області отримано відповідь від ГУ статистики у Вінницькій області від 30.07.2019 № 446/02-04-16/03-3 в якій зазначено, що мале підприємство «Сібо» значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України керівником якого є ОСОБА_1 та інші документи, які підтверджують роботу в малому підприємстві «Сібо».
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, та подав заяву про розгляд справи без його участі.
Заслухавши усні пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
19.11.2018 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, яка зареєстрована 19.11.2018 за № 11903 до якої були долучені такі документи:
-довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру;
-документи про місце проживання (реєстрацію);
-заява про призначення/перерахунку пенсії;
-паспорт (серія НОМЕР_1 );
-трудова книжка ( НОМЕР_2 );
-свідоцтво про народження дитини ( НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ) (а.с.64).
26 грудня 2018 року позивач звернулася із заявою до начальника управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про долучення до заяви від 19.11.2018 року додаткових документів, а саме:
- архівної довідки від 28.11.2018 № С-24-125377/24-30;
- довідки про стаж роботи від 26.11.2018 № С-16-125533/01-16;
- довідки про стаж роботи від 17.12.2018 № С-24-131103/24-30;
- довідки Вінницької ОПДІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 19.11.2018 № 4325;
- свідоцтва про реєстрацію фізичної особи - підприємця;
- свідоцтва про шлюб (а.с.64).
30 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до начальника Управління ПФУ у м. Вінниці про те, що вона всі необхідні документи для отримання рішення про призначення пенсії на вимогу працівників надала, однак станом на 30.01.2019 року жодних рішень не отримала, хоча відповідно до пенсійного законодавства відповідь повинна бути надана у 10-ти денний термін. У зв'язку з цим просила негайно надати офіційне рішення про призначення пенсії за віком (а.с.58).
30 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до начальника Управління ПФУ у м. Вінниці про зарахування до трудового стажу період з 14.12.1999 по 31.12.2003 року згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 № 793 на підставі довідки Вінницької ОПДІ ГУ ДФС у Вінницькій області № 210654 та копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.59).
26 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до начальника Управління ПФУ у м. Вінниці про те, що станом на 26.02.2019 року рішення про призначення пенсії не отримувала хоча строки для його прийняття минули. У зв'язку з цим просила негайно надати офіційне рішення про призначення пенсії за віком з чітко вказаним зарахованим трудовим стажем та надати копії всіх документів які знаходяться в пенсійній справі (а.с.60).
Рішенням від 10.01.2019 № 023830004257 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки за нормами ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» право на призначення пенсії за віком мають жінки після досягнення пенсійного віку та наявності страхового стажу не менше 25 років. Загальний стаж ОСОБА_1 становить 20 років 5 місяців 20 днів (а.с.54).
Листом ГУ ПФУ у Вінницькій області від 15.04.2019 № 596/С-10, позивача повідомлено, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, жінки мають право на призначення пенсії за віком за наявності страхового стажу з 01.01.2018 не менше 25 років, з 01.01.2019 не менше 26 років. Також при перевірці пенсійної справи було виявлено, що підстав для врахування страхового стажу періоду роботи з 01.08.1991 по 21.11.1998 на малому підприємстві "Сибо" недостатньо (а.с.57).
Не погоджуючись із рішеннями відповідача, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що спір у справи виник із причини неврахування відповідачем при призначенні позивачу пенсії за віком до періодів страхового стажу періоду здійснення нею підприємницької діяльності у статусі фізичної особи - підприємця, періоду роботи у Малому підприємстві "Сібо" та періоду роботи у громадському об'єднанні "Захист".
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон від 09.07.2003 № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 12 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 12 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 12 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Отже, з вище зазначеного вбачається, що страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону від 09.07.2003 № 1058-IV.
Згідно вимог ст. 62 Закону від 05.11.1991 № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 4 Порядку № 637 визначено, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
В судовому засіданні оглянуто пенсійну справу ОСОБА_1 в якій знаходяться такі документи:
- заява від 19.11.2018 про призначення пенсії та додані до неї документів;
- заява від 26.12.2018 до начальника управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про долучення до заяви від 19.11.2018 року документів;
- запит від 18.01.2019 № 145/11322/03 до Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області про надання інформації, щодо системи оподаткування підприємницької діяльності ОСОБА_1 в період з 23.11.1999 по 31.12.2009 року;
- відповідь на запит від ГУ ДФС у Вінницькій області в якій зазначено, що ОСОБА_1 рахується на податковому обліку у ГУ ДФС у Вінницькій області з 14.12.1999 року.
У відповіді ГУ ДФС у Вінницькій області йдеться й про те, що відповідно до Постанови затвердженої Кабінетом Міністрів України від 03.10.2018 № 793 «Про внесення змін до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», якою врегульоване питання обчислення трудового стажу фізичних осіб-підприємців з 01.01.1998 по 31.12.2003 року зараховується до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи, як суб'єкта підприємницької діяльності.
Після отримання відповіді ГУ ДФС у Вінницькій області відповідачем направлено повторне звернення із запитом від 08.02.2019 № 397/11-32-2/03 до Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області про надання інформації, щодо системи оподаткування підприємницької діяльності ОСОБА_1 в період з 23.11.1999 по 31.12.2009 року. У відповіді на повторний запит вказано, що ОСОБА_1 рахується на податковому обліку у ГУ ДФС у Вінницькій області з 14.12.1999 року. У відповідності до бази даних АІС «Облік податків і платежів» система оподаткування ОСОБА_1 у період з 01.01.2000 по 31.12.2003 наведена в таблиці, а саме:
-01.01.2000 по 31.12.2000 роки загальна система оподаткування;
-01.01.2001 по 31.01.2001 роки спрощена система оподаткування;
-01.01.2002 по 31.12.2002 роки спрощена система оподаткування;
-01.01.2003 по 31.12.2003 роки спрощена система оподаткування.
Також у повторній відповіді, що надана податковим органом зазначено, що з 23.11.1999 по 31.12.1999 року надати інформацію щодо системи оподаткування немає можливості.
Після отримання відповідей податкового органу на запит та на повторний запит, як встановлено із матеріалів пенсійної справи, відповідачем прийнято рішення від 30.04.2019 № 023830004257 у якому зазначено, що загальний стаж ОСОБА_1 становить 13 років 1 місяць 29 днів, оскільки наявні документи в пенсійній справі про роботу на малому підприємстві «Сібо» з 01.08.1991 по 21.11.1998 року є недостатніми для врахування їх до страхового стажу
Вже після прийняття оскаржуваних рішень, відповідачем направлено запит від 30.07.2019 № 446/02-04-26/03-3 до ГУ статистики у Вінницькій області про надання відомостей з Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України, щодо місця знаходження підприємства і підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 , яка працювала з 01.08.1991 по 21.11.1998 роки в малому підприємстві « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
У матеріалах пенсійної справи відповідь ГУ статистики у Вінницькій області на запит 30.07.2019 № 446/02-04-26/03-3 відсутня. Однак, в судовому засіданні встановлено, що ГУ ПФУ у Вінницькій області отримано відповідь на вказаний запит 16.08.2019 за вх. № 201/02-04-25. У відповіді йдеться про те, що станом на 12.08.2019 року мале підприємство «Сібо» значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України керівником якого є ОСОБА_1 . Відтак, дослідивши подані докази, суд не встановив обставин, які б вказували на наявність обґрунтованих та законних підстав для неврахування спірного періоду роботи позивача до страхового стажу.
Щодо неврахування відповідачем до страхового стажу періоду провадження підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування, суд зазначає наступне.
Пунктом 4 Порядку № 637 визначено, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Обов'язковою умовою для зарахування до страхового стажу при обчисленні пенсії періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сплата за весь наведений період щомісячно внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.
Аналогічний висновок міститься в постанові Сьомого апеляційного суду Вінницької області від 20.06.2019 у справі № 560/302/19
В матеріалах адміністративної справи наявне свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 та свідоцтво про сплату єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - фізичною особою. Також позивачем надано копії квитанцій про сплату загальнообов'язкових платежів за спірний період.
Тому неврахування відповідачем періоду провадження підприємницькою діяльністю за спрощеною системою оподаткування є неправомірним, оскільки достатніми підставами для його врахування, окрім отриманої довідки податкового органу, є: свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності від 23.11.1999 року; свідоцтво про сплату єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - фізичною особою; копії квитанцій про сплату єдиного податку з фізичних осіб (а.с.46-53, 63).
Щодо неврахування відповідачем стажу роботи в малому підприємстві «Сібо» суд зазначає таке.
Згідно вимог ст. 62 Закону від 05.11.1991 № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
В матеріалах пенсійної справи та матеріалах адміністративної справи наявна копія трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_5 , в якій зазначено, що у спірний період, а саме з 01.08.1991 по 21.11.1998 року позивачка працювала на малому підприємстві «Сібо» (а.с.55).
Окрім цього, як зазначалося вище, Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці звернулось із запитом від 30.07.2019 № 446/02-04-26/03-3 до ГУ статистики у Вінницькій області про надання відомостей з Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України, щодо місця знаходження підприємства і підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 , яка працювала з 01.08.1991 по 21.11.1998 роки в малому підприємстві «Сібо».
На вказаний запит ГУ статистики у Вінницькій області надало інформацію від 16.08.2019 за вх. № 201/02-04-25 про те, що станом на 12.08.2019 року мале підприємство «Сібо» значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України керівником якого є ОСОБА_1 (а.с.101).
Тому не врахування відповідачем періоду роботи в малому підприємстві "Сібо" є неправомірним, оскільки такий період підтверджується достатніми документами, а саме трудовою книжкою НОМЕР_5 та запитуваною відповідачем відповіддю ГУ статистики у Вінницькій області.
Щодо неврахування відповідачем стажу роботи в громадському об'єднані «Захист».
В трудовій книжці ОСОБА_1 є відповідний запис про те, що в період з 25.12.1998 по 07.03.2002 рік позивач працювала в громадському об'єднані «Захист».
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суд зазначає, що відповідач, всупереч покладеному законом обов'язку обґрунтувати своє рішення, жодних вагомих аргументів, які б були підставами для неврахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 25.12.1998 по 07.03.2002 рік не навів.
Відтак, ГУ ПФУ у Вінницькій області неправомірно відмовлено позивачці у призначенні пенсії, оскільки в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 наявні документи для підтвердження страхового стажу та призначення пенсії за віком.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
З'ясувавши фактичні обставини у справі та надавши їм правову оцінку суд дійшов висновку, що рішення відповідача зазначеним вимогам не відповідають, оскільки неврахуванням усіх обставин, що мали значення для їх прийняття призвело до того, що спірні рішення суперечать нормам пенсійного законодавства щодо порядку врахування та перевірки стажу, який дає право на призначення пенсії за віком.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830004257 від 10.01.2019 року про відмову в призначенні пенсії, та № 023830004257 від 30.04.2019 року про відмову в призначенні пенсії є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У межах заявлених підстав позову, при розгляді цієї справи, судом надавалась оцінка лише питанню неврахування періодів стажу позивача при вирішенні питання про призначення пенсії. Вказане виключало можливість перевірки всіх умови, визначених законом для прийняття позитивного рішення в користь позивача.
Тому, з метою захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_1 , слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву від 19.11.2018 року № 11903 із урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині судового рішення, про наявність підстав для врахування періодів стажу, які досліджувалися при розгляді цієї справи.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною діяльності відповідача щодо відмови у зарахуванні вказаних в заяві про призначення пенсії періодів трудового стажу та щодо відмови у призначенні пенсії за віком, то такі задоволенню не підлягають, оскільки позивач помилково ототожнює таку діяльність із процедурою прийняття рішень із вказаних питань. Оскільки спірні рішення визнано судом протиправними і такими, що підлягають скасуванню, права та інтереси позивача у цій частині захищені у повному обсязі.
Щодо позовних вимог про встановлення трудового стажу позивача у бажаному для неї розмірі, то такі задоволенню не підлягають, оскільки суд скасовуючи рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, зобов'язав відповідача повторно розглянути подану заяву із урахуванням висновків суду. Саме до повноважень відповідача при повторному розгляді заяви позивача як і в інших випадках віднесено обрахунок страхового стажу осіб, які звертаються із заявами про призначення пенсії. Суд, в силу покладених завдань, не може перебирати функції оргнанів пенсійного фонду із встановлення періодів страхового стажу, та здійснює судовий контроль за вже прийнятими рішеннями, якщо на думку позивача ці рішення є протиправними.
Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830004257 від 10.01.2019 року про відмову в призначенні пенсії, та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830004257 від 30.04.2019 року про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 19.11.2018 року № 11903 із урахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути в користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 1536 грн. 80 коп. (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Богоніс Михайло Богданович