233 № 233/2545/19
12 вересня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Мартиненко В. С.
за участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати,-
До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на його користь нараховану, але невиплачену заробітну плату за період з лютого 2016 року по серпень 2016 року в розмірі 21318,20 грн. та за період з березня 2017 року по липень 2017 року в розмірі 32261,51 грн., а також відшкодувати моральну шкоду, завдану порушенням трудового законодавства, у розмірі 50000,00 грн.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що у вказаний період він працював у державному підприємстві «Донецька залізниця», правонаступником якого стало АТ «Українська залізниця». З лютого 2016 року по серпень 2016 року та з березня 2017 року по липень 2017 року роботодавець не виплачував їй заробітну плату, хоча продовжував її нараховувати. Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої їй заробітної плати за період з лютого 2016 року по серпень 2016 року складає 21318,20 грн., за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 32261,51 грн. Тривала невиплата заробітної плати призвела до душевних страждань позивача, а отже винні дії відповідача спричинили йому моральну шкоду, розмір якої він оцінює в 50000 грн.
Відповідач надав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, що спричинили не виплату заробітної плати позивачу, а саме: захоплення невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об'єктів АТ «Укрзалізниця», розташованих у м. Донецьк, в зв'язку з чим у відповідача з 16.03.2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп'ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. У зв'язку з відсутністю первинних документів в структурному підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» підтвердити інформацію щодо фактичного виконання робіт та здійснити нарахування заробітної плати не можливо. Вважає, що позивачем не доведений факт виконання ним трудових обов'язків у спірний період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року та розмір заборгованості по заробітній платі.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача АТ «Укрзалізниця» в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце його проведення відповідач повідомлявся належним чином, надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на посаді машиніста-інструктора локомотивних бригад з 31.05.2006 року в ДП «Донецька залізниця», з липня 2016 року у реорганізованому на підставі наказу ПАТ «Українська залізниця» №303 від 15.04.2016 року виробничому підрозділі «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
17 липня 2017 року на підставі наказу від 10.07.2017 року № 8606/ДН-ОС позивач був звільнений з структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» у зв'язку зі скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вказані обставини підтверджуються копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 .
Постановою Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 р. було утворено публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1, до переліку якого входить, зокрема, й ДП «Донецька залізниця».
Відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 12.11.2014р. № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» на часткову зміну пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. N 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (Офіційний вісник України, 2014 р., N 53, ст. 1402) установлено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до пункту 5 зазначеної постанови, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 цієї постанови.
02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Пунктом 1 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м. Донецьк.
Процедуру реорганізації ДП «Донецька залізниця» та передачу всіх прав та обов'язків ПАТ «Українська залізниця» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» (далі - Постанова № 604) призупинено до завершення проведення антитерористичної операції.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Донецька залізниця» перебуває в стані припинення. Крім того, в Реєстрі містяться дані про юридичних осіб, правонаступником яких є ПАТ "Українська залізниця", серед яких зазначено ДП "Донецька залізниця".
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 938 від 31.10.2018 р. публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило назву на акціонерне товариство «Українська залізниця».
Згідно із зведеною відомістю на виплату заборгованості по Державному підприємству «Донецька залізниця» та табуляграмами за липень та серпень 2016 року, наданими відповідачем, від ДП «Донецька залізниця» до АТ «Українська залізниця» були передані відомості щодо заборгованості із заробітної плати позивача ОСОБА_1 за період з лютого 2016 року по червень 2016 року, розмір якої складав після утримання обов'язкових податків та зборів 15257,28 грн. (за 3 місяці в розмірі окладу 4806 грн., за четвертий місяць в розмірі 839,28 грн.), за липень 2016 року 3292,59 грн., за серпень 2016 року 6005,51 грн. Вказані кошти були сплачені позивачу в загальному розмірі 24555,38 грн., що підтверджується платіжними відомостями та випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 .
З наведеного випливає, що від ДП «Донецька залізниця» до АТ «Українська залізниця» була здійснена передача обов'язків щодо виплати позивачу заборгованості по заробітній платі за період з лютого 2016 року по серпень 2016 року.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно з ч. 1 ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Частиною 1 статті 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідно до частини 2 ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Згідно з ст. 8 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Вказана норма права кореспондується із ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про оплату праці», а другою частиною цієї статті встановлено обов'язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
На виконання вимог статті 110 КЗпП України роботодавець повідомляв робітника про загальну суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат, розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати, суму заробітної плати, що належить до виплати, на підтвердження чого позивачем долучені до матеріалів справи відповідні табуляграми.
З доданих до позову табуляграм вбачається, що ОСОБА_1 належало до виплати за лютий 2016 року - 3253,64 грн.; за березень 2016 року - 4276,48 грн., за квітень 2016 року - 4146,28 грн.; за травень 2016 року - 3565,87 грн., за червень 2016 року - 3147,70 грн., а всього 18389,97 грн. Разом з тим, судом було встановлено, що за вказаний період ОСОБА_1 було сплачено лише 15257,28 грн. З наведеного випливає, що за вказаний період залишилась не сплаченою заборгованість по заробітній платі в розмірі 3132,69 грн., сума якої отримана після проведення відрахувань та утримань із заробітної плати.
Також з доданих до позову табуляграм вбачається, що за березень 2017 року ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату з урахуванням часу простою в розмірі 8191,34 грн. з наступним утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів, за квітень 2017 року в розмірі 5101,83 грн., за травень 2017 року - 5101,83 грн., за червень 2017 року - 0 грн., за липень 2017 року - 26663,66 грн. (в тому числі вихідна допомога склала 11904,25 грн.), а всього 45058,66 грн. (32261,51 грн. після проведення відрахувань та утримань із заробітної плати).
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 червня 2019 року у акціонерного товариства «Українська залізниця» було витребувано докази про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивача, зокрема, за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року.
Згідно з довідкою від 27.06.2019 р. за № 609/2 позивачу за першу половину березня 2017 року було нараховано заробітну плату в розмірі 3867,81 грн., яку після вирахування обов'язкових податків та зборів отримано позивачем в розмірі 2311,45 грн., нарахування заробітної плати з 16 березня 2017 року по липень 2017 року не здійснювалось.
Посилання відповідача про те, що у роботодавця відсутні первинні документи щодо розміру виконаної роботи та розміру заборгованості не спростовує висновків суду, оскільки обов'язок вести облік відпрацьованого часу та розміру заробітної плати покладено лише на роботодавця, обставини, які зумовлюють відсутність первинної документації, не звільняють роботодавця від обов'язку сплачувати заробітну плату працівнику, право на яку гарантоване Конституцією України.
Наявність форс-мажорних обставин, що спричинили невиплату заробітної плати та відсутність відомостей про облік відпрацьованого часу, не спростовує висновків суду, оскільки право на заробітну плату гарантоване статтею 43 Конституції України та відсутність вини відповідача у невиконанні своїх обов'язків щодо виплати заробітної плати не звільняє його від виконання такого обов'язку в наступному, а може лише бути підставою для звільнення роботодавця від відповідальності, передбаченої трудовим законодавством за вказане порушення трудових прав.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 04 липня 2018 року у справі 233/559/18 за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі було встановлено, що з 20 березня 2017 року згідно наказу ПАТ «Українська залізниця» філії «Донецька залізниця» №384 від 15.03.2017 року та наказу Дирекції №236/ДНД від 17.03.2017 року у зв'язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця», викликаних перекриттям усіх залізничних колій,що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією відповідно до ст.ст. 34, 113 КЗпП України встановлено простій для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції.
Враховуючи те, що з 20 березня 2017 р. встановлено простій для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції на підставі наказу ПАТ «Українська залізниця» філії «Донецька залізниця» № 384 від 15.03.2017 р. та наказу Дирекції №236/ДНД від 17.03.2017 р. у зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольної українській владі територією, а відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), суд дійшов висновку про те, що розрахунок заборгованості по заробітній платі, наданий позивачем, відповідає обставинам справи.
Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Розглядаючи питання про розмір заборгованості по заробітній платі відповідача перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що відповідачем АТ «Українська залізниця» не спростовано розрахунок, наданий позивачем в частині заборгованості по заробітній платі в розмірі 3132,69 грн. - заборгованість за період з лютого 2016 року по серпень 2016 року, розмір якої утворився після вирахування обов'язкових податків та зборів, та в розмірі 41190,85 грн. - заборгованість за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року з наступним утриманням обов'язкових податків та зборів, розмір якої утворився після вирахування сплаченої суми авансу в розмірі 3867,81 грн. (45058,66 - 3867,81 = 41190,85). А отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Не підлягають задоволенню позовні вимоги в частинні стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі за період з 01 лютого 2016 року по 31 серпня 2016 року в розмірі 18185,51 грн. (21318,20 - 3132,69 = 18185,51).
Згідно з ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичний або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Верховний Суду України у постанові № 6-365цс16 від 23 березня 2016 року виклав правовий висновок про те, що до трудових правовідносин, врегульованих ст. 116, 117 КЗпП України, застосовується положення ст. 617 ЦК України.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 10 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України (далі - ТППУ).
Отже, настання обставин непереборної сили, що встановлені сертифікатом про форс-мажорні обставини, свідчить про відсутність вини роботодавця у затримці виплат робітнику належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
Відповідно до п. 7 розділу IV науково-правового висновку ТППУ від 16.01.2018 р. втрата контролю і доступу публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі до: трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що надавалися до контролюючих органів, комп'ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень», коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» виконати зобов'язання перед вивільненими працівниками згідно з ст. ст. 47, 83, 115 і 116 КЗпП України, а саме: кожному звільненому працівнику структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» і «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок. Це свідчить про відсутність вини публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» у невиконанні своїх обов'язків.
Враховуючи те, що вказаним науково-правовим висновоком ТПП України підтверджено настання обставин непереборної сили для ПАТ «Укрзалізниця», суд дійшов висновку про відсутність вини АТ «Укрзалізниця» у затримці виплати ОСОБА_1 належних при звільненні сум у строки визначені статтею 116 КЗпП України. А отже, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 50000 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що позивач звільнений ві сплати судового збору, у зв'язку із частковим задоволенням позову з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 443,24 грн., розмір якого вирахуваний виходячи з того, що розмір задоволених позовних вимог дорівнює 44323,54 грн., сукупний розмір позовних вимог, у задоволені яких відмовлено, дорівнює 68185,51 грн., а всього ціна позову дорівнює 112509,05 грн. та відповідає розміру судового збору 1125,09грн.
Керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 273, 274-279, 354, 430, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати - задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 лютого 2016 року по 31 серпня 2016 року в розмірі 3132 (трьох тисяч ста тридцяти двох) гривень 69 копійок без утримання з цієї суми обов'язкових податків та зборів.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у розмірі 41190 (сорока однієї тисячі ста дев'яноста) гривень 85 копійок з наступним утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів.
У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з 01 лютого 2016 року по 31 серпня 2016 року в розмірі 18185 гривень 51 копійок та відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 гривень, а всього в розмірі 68185 (шістдесяти восьми тисяч ста вісімдесяти п'яти) гривень 51 копійки - відмовити.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 443 (чотирьохсот сорока трьох) гривень 24 копійок.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць - за квітень 2017 року в розмірі 5101 (п'яти тисяч ста однієї) гривні 83 копійок з наступним утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 . Відповідач: акціонерне товариство «Українська залізниця», місцезнаходження: 83680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815.
Суддя