26.09.19 Провадження 2/235/1749/19
Справа 235/5004/19
26 вересня 2019 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі: головуючого судді Філь О.Є.
за участю секретаря судового засідання Придворової В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану відпустку, одноразової вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, винагороди за підсумками роботи за 2016 рік та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
Позивач ОСОБА_2 19.07.2019 року звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану відпустку, одноразової вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, винагороди за підсумками роботи за 2016 рік та середнього заробітку за час затримки розрахунку, в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 1 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 25410,53 грн., яка складається з заборгованості по заробітній платі в розмірі 12365,50 грн., грошової компенсації за 28 днів невикористаної щорічної відпустки в розмірі 5832,40 грн., вихідної допомоги у розмірі 7212,63 грн.; суму середнього заробітку за період затримки з 18.07.2017 року по 12.07.2019 року в розмірі 180734,40 грн.; суму компенсації втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з березня 2017 року по травень 2019 року в розмірі 4890,07 грн., суму винагороди за підсумками роботи за 2016 рік в розмірі 52,5% від окладу за грудень 2016 року в розмірі 2819,25 грн., а всього 213854,25 грн.
На підтвердження своїх позовних вимог позивач ОСОБА_2 зазначила, що 02.08.2016 року вона була прийнята на посаду начальника виробничо-технічного сектору відділу сигналізації і зв'язку структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за переведенням з Управління ДП «Донецька залізниця», що підтверджується копією трудової книжки. Була звільнена 17.07.2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку зі скороченням штату. Копію наказу про звільнення їй було видано в день звільнення, згідно наказу зазначено, що вона має право на вихідну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсацію за невикористану відпустку за 28 днів.
На день її звільнення їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата з 15.03.2017 року по 17.07.2017 року, грошова компенсація за невикористану відпустку та одноразова вихідна допомога у розмірі одного середньомісячного заробітку.
По теперішній час зазначені суми не виплачені.
Крім того, їй не виплачена сума винагороди за підсумком роботи за 2016 рік, яка відповідно до наказу № Ц-2-25/1666-17 складає з розрахунку 5370,00 грн. (її посадовий
оклад за грудень 2016 року) Х 52,5% = 2819,25 грн, що підлягає стягненню з відповідача.
По теперішній час суми, що належать йому від підприємства не виплачені. Ці дії відповідача є незаконними, оскільки згідно з вимогами ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належать працівнику від підприємства, проводиться у день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, згідно з вимогами ч. 1 ст. 117 КЗпП України підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
19 липня 2019 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Філь О.Є.
22 липня 2019 року ухвалою судді позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
08 серпня 2019 року позивач усунув недоліки позовної заяви.
09 серпня 2019 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
10 вересня 2019 року представник відповідача АТ «Укрзалізниця» надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, оскільки на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація або доступ до неї, будь-яка інформація щодо наявності заборгованості відсутня. За першу половину березня 2017 року позивачу був нарахований аванс в сумі 2300,50 грн., який позивач отримала в касі, про що додається копія відомості № 32. Інша заборгованість з заробітної плати через позивачем за період березень - липень 2017 року у відповідача відсутня, тому відповідач не визнає позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі через відсутність первинних документів. Вимоги щодо стягнення винагороди а підсумками роботи за 2016 рік в сумі 2819,25 грн. заявлені безпідставно, оскільки позивачем не надано жодних доказів нарахування їй винагороди. Через відсутність заборгованості з заробітної плати відповідач не визнає позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів. Крім того, представник відповідача посилався на висновок торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Вимоги що стягнення компенсації за невикористану відпустку відповідач не визнає також через відсутність в розпорядженні відповідача первинної облікової документації зі статистики праці, особової картки працівника, реєстраційних журналів з кадрових питань.
17 вересня 2019 року позивач надала відповідь на відзив, в якому не погодилась з запереченнями представника відповідача, наполягала на своїх позовних вимогах, просила їх задовольнити, також просила змінити її прізвище, як позивача, з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 , в зв'язку з тим, що вона уклала шлюб 16 серпня 2019 року.
Сторони в судове засіданні не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 шлюбу ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_7 державної реєстрації шлюбу ОСОБА_8 02.08.2016 року була прийнята на посаду начальника виробничо-технічного сектору відділу сигналізації і зв'язку структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за переведенням з Управління ДП «Донецька залізниця», була звільнена
17.07.2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку зі скороченням штату. що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 61-66).
Позивач ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_9 після державної реєстрації шлюбу 16.08.2019 року, що підтверджується копіює свідоцтва про шлюб та копією паспорта (а.с. 117-118).
Отже, матеріалами справи доведено та відповідачем не оспорюється, що позивач перебувала з ним у трудових відносинах, працювала начальником виробничо-технічного сектору відділу сигналізації і зв'язку структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно матеріалів справи, зокрема, відзиву на позовну заяву, відповідач посилається на те, що робоче місце позивача фактично знаходилось на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що через захоплення підприємства відповідач втратив контроль над виробничими потужностями, що захоплення підприємства сприяє загрозі життя при знаходженні на території виробничих підрозділів уповноважених осіб, які мають здійснювати організацію та контроль ведення господарської діяльності, у зв'язку з чим відповідач не має об'єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов'язків у спірний період та виконати свої зобов'язання за трудовим договором, а тому через відсутність зв'язку з виробничими підрозділами, а також не передачею з непідконтрольної території первинних документів, на підставі яких здійснюється нарахування заробітної плати та інші виплати, нарахування заробітної плати працівникам з 16 березня 2017 року не здійснювалось.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування
фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов'язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд дійшов висновку про доведеність заборгованості відповідача по заробітній платі позивачу за період з березня по липень 2017 року у розмірі 12365,50 грн. підтверджується:
1) наданими позивачем до суду розрахунками заробітної плати за березень 2017 року - нараховано 5371,72 грн., сума до виплати - 4239,01 грн, за ківтень 2017 року - нараховано 4558,95 грн., сума до виплати - 3669,96 грн., за травень 2017 року - нараховано 4558,95 грн., сума до виплати - 3669,96 грн., за липень 2017 року - нараховано 13258, 15 грн., з яких: компенсація за невикористану відпустку - 5832,40 грн., вихідна допомога - 7212,63 грн., сума до виплати - 10871,68 грн. (а.с. 29-34);
2) табелями обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати начальника виробничо-технічного сектору Труфанової Н.О. за березень - липень 2017 року, які підписані в.о. Начальника Донецької дирекції залізничних перевезень ОСОБА_10 В.О., провідним інженером відділу кадрів Тепловою І.В., бухгалтером Початюк Л.В. (а.с. 35-39);
3) довідкою-розрахунком невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація під час звільнення ОСОБА_2 , яка підписана в.о. Начальника дирекції ОСОБА_10 В.О., начвальником фінансово-економічного відділу дирекції Дибченко О.А., провідним інженером відділу кадрів Тепловою І.В. (а.с. 40-41);
4) наданою відповідачем відомістю на виплату грошей за березень 2017 року, який складений структурним підрозділом"Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецьказалізниця" ПАТ "Укрзалізниця", згідно якої позивачу ОСОБА_2 за першу половину березня 2017 року виплачений аванс в розмірі 2300,50 грн. (а.с. 89-90).
Відповідач визнає, що з 16 березня 2017 року припинив нарахування заробітної плати позивачу, але доказів, які б спростовували той факт, що позивач в період з 16 березня 2017 року по день звільнення 17 липня 2017 року виконував свої трудові обов'язки, відповідачем суду не надано.
Крім того, наказом начальника регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 15 березня 2017 року № 384-Н у зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", викликаних
перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування, встановлено початок простою з 16 березня 2017 року для всіх працівників апарату управління структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця"; доручено начальникам структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" встановити відповідними наказами початок простою з 16 березня 2017 року для всіх працівників, підпорядкованих їм структурних підрозділів; забезпечити облік використання часу знаходження працівників у простої; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою в робочі дні (зміни) згідно графіку роботи (а.с. 42).
Відповідно до частини першої статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Відповідно до частини четвертої статті 97 КЗпП України, статті 22 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Враховуючи, що на час звільнення позивача накази про встановлення простою скасовано не було, у відповідача відсутні підстави не здійснювати позивачу оплату за час простою.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про оплату праці" саме відповідач, як роботодавець, зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи. Відповідачем не надано суду доказів про те, що позивач в спірний період не виконував свої трудові обов'язки та вимоги наказу роботодавця від 15 березня 2017 року № 384-Н про встановлення простої, зокрема щодо явки на своє робоче місце. Неспроможність роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи не звільняє його від обов'язку виплачувати працівникові заробітну плату.
Відповідачем до суду надана довідка від 04.09.2019 року № 928/2, згідно якої начальнику сектору структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» ОСОБА_2 нарахована заробітна плата: за березень 2017 року 2857,76 грн. (до видачі 2300,50 грн.), за квітень 2017 року 0,00 грн., за травень 2017 року 0,00 грн., за червень 2017 року 0,00 грн., за липень 2017 року 0,00 грн. Довідка підписана в.о. заступника начальника Бєльським П.С. (а.с. 88).
Суд вважає, що цей доказ не є достовірним, оскільки на його підставі не можна встановити дійсні обставини справи.
По-перше, згідно наданої відповідачем відомості на виплату грошей № 32, яка складена тим же структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", 2300,50 грн. це заробітна плата ОСОБА_2 за першу половину березня 2017 року (а.с. 89-90), тобто довідка від 04.09.2019 року № 928/2 не містить за березень 2017 року нарахувань за час простою з 16 по 31 березня 2017 року і відповідно нарахувань за час простою за квітень - липень 2017 року.
По-друге, згідно відповіді на позовну заяву, яка надана відповідачем до суду 10 вересня 2019 року, відповідач визнає, що ним з 16 березня 2017 року припинено нарахування та виплату заробітної плати позивачу, посилаючись на відсутність первинних документів, які мають надаватися виробничими підрозділами. Неможливість надати довідку про суми заробітної плати, що підлягають виплаті при звільненні позивачу, довідку про розмір компенсації за невикористану відпустку при звільненні та про будь-які інші, належні при звільненні виплати, не свідчить про відсутність такої заборгованості.
Посилання відповідача на те, що з березня 2017 року до СП "Донецька дирекція
залізничних перевезень" не надходять документи для нарахування заробітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, є не обгрунтованими.
Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в розмірі 12365,50 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 КЗпП при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, Додаткові, відповідно до чинного законодавства і угод, вихідні допомоги, соціально - побутові пільги можуть бути передбачені і в колективному договорі, положення якого поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації згідно ст. 13, 18 КЗпП.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме наказу про звільнення позивача від 14.07.2017 року № 11166/ДН-ОС, останній має право на отримання вихідної допомоги в розмірі одного середнього місячного заробітку (а.с. 27).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для розрахунку вихідної допомоги при звільненні провадиться виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулось звільнення. При цьому час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. До цього часу відноситься період простою, відпустки.
Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів за цей період. При цьому 2/3 тарифної ставки за час простою і дні простою не враховуються. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
На підставі викладеного, суд з урахуванням зазначених приписів Закону дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку в розмірі 7212,63 грн. підлягають задоволенню. Такий же розмір вихідної допомоги зазначений і в розрахунку заробітної плати за липень 2017 року (а.с. 34).
Крім того, відповідно до ст.ст. 74, 79 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткова) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Згідно ст. 24 ЗУ «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки.
Кількість невикористаних днів відпустки позивача, за які надається компенсація, складає 28 днів, що підтверджується довідкою-розрахунком (а.с. 40-41). Згідно розрахунку заробітної плати компенсація за 28 невикористаних днів щорічної відпустки складає5832,40 грн.(а.с. 34).
Що стосується позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, то суд виходить з наступного.
Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України, Законами України «Про оплату праці», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати
частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженимпостановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427.
Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.
У рішенні Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року № 9 рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати, ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно ст. 3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 23 квітня 1999 року № 692) компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 01 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.
Суд погоджується з наведеним розрахунком позивача щодо компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати, оскільки зазначений розрахунок було проведено, виходячи з сум заробітної плати після утримання з цієї суми передбачених законом податків і зборів. Таким чином, компенсація втрати частини доходу складає 4890,07 грн. та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми винагороди за підсумками роботи за 2016 рік в розмірі 52,5% від окладу за грудень 2016 року в розмірі 2819,25 грн., виходячи з наступного розрахунку: 5370,00 грн (посадовий оклад позивача за грудень 2016 року згідно розрахунку заробітної плати за грудень 2016 року (а.с. 29) Х 52,5% (згідно Додатку до наказу № Ц-2-25/1666-17 за 2016 рік (а.с. 43-45) = 2819,25 грн.
Згідно доданого відповідачем до відзиву на позовну заяву Науково-правового
висновку Торгово-промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2, який складений на замовлення ПАТ "Укрзалізниця", встановлено, що:
- наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 682-Н від 12 травня 2017 року "Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" створена робоча комісія з працівників регіональної філії "Донецька залізниця" до моменту закінчення скорочення штату працівників Луганської дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності;
- наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 899-Н від 26.06.2017 року "Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень", яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії "Донецька залізниця", оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією "Донецька залізниця" через каси структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" за місцем їх знаходження (м. Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" (а.с. 91-107).
Крім того, згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією роботодавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.
Враховуючи, що відповідач в порушення Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України від 24березня 1995року №108/95-ВР "Про оплату праці" не надав суду документів за підписом відповідальної посадової особи про належну позивачу заробітну плату за період простою з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, про виплати, які належать позивачу при звільненні та про їх виплату, у відзиві визнає, що з 16березня 2017року нарахування позивачу заробітної плати припинено через відсутність первинних документів, що розрахунок з позивачем при його звільненні не проведено, суд при вирішенні спору виходить з доказів, наданих позивачем, та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості з виплати заробітної плати (сум, які належали йому від підприємства на день звільнення) з урахуванням наданих відповідачем доказів про виплату позивачу заробітної плати за першу половину березня 2017 року.
Відповідно до Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)
терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міста Донецьк Донецької області, міста Луганськ Луганської області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання обов'язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами.
У зв'язку із тим, що виробничі потужності, які було закріплено за структурними підрозділами "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", що знаходяться на територіях міста Донецька і Донецької області, міста Луганська та Луганської області, які перебувають під контролем незаконних збройних формувань, і вийшли із-під контролю роботодавця у зв'язку із злочинним їх захопленням для подальшої господарської діяльності представниками цих незаконних збройних формувань і термін їх повернення є невідомим, термінове припинення трудових відносин з усіма працівниками, що за трудовим договором виконують функціональні обов'язки на цих виробничих потужностях у зв'язку із скороченням штату, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, є вимушеним, необхідним, об'єктивним та упереджуючим заходом.
Втрата контролю і доступу ПАТ "Укрзалізниця", регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" до виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп'ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень", коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ "Укрзалізниця", регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" виконати зобов'язання перед вивільненими працівниками згідно статей 47, 83,115і 116 КЗпП України, а саме: кожному звільненому працівнику структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок.
Це свідчить про відсутність вини ПАТ "Укрзалізниця" у невиконанні своїх обов'язків (а.с. 91-107).
Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань (стаття 10).
Тобто, форс-мажорні обставини, про існуванняяких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (стаття 113 КЗпП), компенсація за невикористану відпустку (стаття 83 КЗпП України), вихідна допомога при звільненні (статті 44 КЗпП України) не є відповідальністю за порушення строків виплати належних працівнику при звільненні сум.
Закон України від 02вересня 2014року №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов'язків роботодавця, визначених статтями 47,116КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку
при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України.
Жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов'язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно достатті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людиниі основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа "Суханов та Ільченко проти України", справа "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини") "майно" може являти собою "існуюче майно" або засоби, включаючи "право вимоги", відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання"/"правомірне очікування" (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
В рішенні у справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1 (п. 22).
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Враховуючи, що позивач до 17 липня 2017 року знаходився у трудових відносинах з структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", що в період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року на виконання наказу роботодавця про встановлення простою він згідно графіку роботи виходив на своє робоче місце, майнові вимоги позивача щодо оплати йому часу простою за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, а також щодо виплати сум, які належать йому при звільненні (компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога при звільненні, винагорода за підсумками роботи за рік), відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини.
Отже, оскільки відповідач не спростував надані позивачем довідки про доходи, визнає, що у строки, встановлені частиною першою статті 116 КЗпП України, розрахунок з позивачем не провів, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, грошової компенсація за дні невикористаної відпустки, вихідної допомоги, компенсації втрати частини доходів зв'язку з порушенням строків їх виплати та суми винагороди за підсумками роботи за 2016 рік.
Наявність форс-мажорних обставин, про існування яких йдеться у висновку Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, свідчить про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від
відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору з позовних вимог про стягнення заробітної плати, з відповідача за ч. 6 ст. 141 ЦПКУкраїни підлягає стягненню судовий збір на користь держави пропорційно до задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що на день звернення до суду сума судового збору для фізичних осіб за звернення до суду з позовною заявою майнового характеру становила 768,40 грн., а позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5Закону України «Про судовий збір» з позовних вимог про стягнення заробітної плати, позовні вимоги в цій частині задоволені в повному обсязі, тому з відповідача слід стягнути судовий збірна користь держави в розмірі 768,40 грн.
Сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1807,34 грн. (а.с. 56) з позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не підлягає стягненню з відповідача на її користь, оскільки в цій частині позовних вимог в задоволенні відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про оплату праці», ст. ст. 44, 47, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, ст.ст.259, 263-268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 12365,50 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 5832,40 грн., вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку в розмірі 7212,63 грн., компенсацію втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 4890,07 грн. та суму винагороди за підсумками роботи за 2016 рік в розмірі 2819,25 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті. Повний текст рішення складено 26 вересня 2019 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду, з врахуванням вимог п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_11 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місце знаходження: 03680, м. Київ-150, вул. Тверська, 5.
Суддя: