Єдиний унікальний номер справи 235/376/19
Номер провадження 2/235/584/19
(заочне)
18 вересня 2019 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді: Клікунової А. С.,
за участю секретаря судового засідання: Ліпскіс О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту спільного проживання однією сім'єю, поділ спільного майна в порядку ст. 74 СК України, -
На розгляд суду пред'явлено вказану позовну заяву, в якій позивач ОСОБА_1 просить:
1)встановити юридичний факт спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу;
2)розділити спільно нажите з ОСОБА_2 майно, при цьому:
- залишити за відповідачем: мобільний телефон «Айфон 5се» вартістю 13330 гривень, годинник фірми «Анна Кляйн» вартістю 2500 гривень, норкову шубу вартістю 9000 гривень, осіннє пальто вартістю 2700 гривень, взуття на загальну вартість 15000 гривень, одяг (сукні, інші речі) на загальну суму 20000 гривень;
- відшкодувати половину вартості: туристичних путівок до Єгипту в травні 2018 р., листопаді 2018 р. загальною вартістю 43000 гривень, будівництва вольєру собаці (матеріали та оплата виконаних робіт) у розмірі 7000 гривень, встановлення калітки з металопрофілю (матеріали та оплата виконаних робіт) вартістю 3500 гривень, ремонту колодязю (матеріали та оплата виконаних робіт) вартістю 2000 гривень, перекриття шифером криші на прибудові до будинку (матеріали та оплата виконаних робіт) вартістю 1500 гривень, ремонту у коридорі будинку (матеріали та оплата виконаних робіт), витрат на вивіз вантажною автівкою сміття вартістю 1000 гривень, витрат на утримання собаки на загальну суму 30000 гривень;
- стягнути з відповідача грошову компенсацію за сумісне майна, розмір якого складає 152 000 гривень, а саме половину цієї суми 76 500 гривень;
- відшкодувати судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. З 01.01.2016 року по 05.07.2018 року ОСОБА_1 почав спільно проживати з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, купували речі, майно, мали спільний бюджет та сімейний побут, взаємні права і обов'язки як подружжя. Наприкінці вересня 2018 року сторонами по справі прийнято спробу відновити стосунки, - дії ОСОБА_1 було направлено на піклування про ОСОБА_2 , забезпечення її матеріально, в період часу з 02.11.2018 року по 10.11.2018 року сторони проведи спільний відпочинок за кордоном. Разом з тим, згоду на подальше спільне проживання однією сім'єю ОСОБА_2 на відповідну пропозицію ОСОБА_1 надано не було, тому відносини сторін повністю припинено. ОСОБА_1 , позиціонує себе як чоловік, який понад два з половиною роки планував створити сім'ю з ОСОБА_2 , свідомо мав намір одружитися, тому за рахунок власних коштів зробив ремонт в квартирі для нормальних умов проживання, та, сприймаючи відповідача дружиною, - купував їй певні коштовні речі, зокрема, телефон, якісний одяг (сукні, пальто, шубу, светри, спортивну одежу), взуття (спортивне, зимові чоботи), стильні аксесуари (жіночу сумку, наручний годинник), а також поніс витрати на ремонтні роботи в житловому будинку відповідача, будівництво господарських споруд, облагороджування на прибудинковій території, крім того в суттєву суму коштів обійшлося утримання протягом 30 місяців собаки відповідача породи англійський мастиф. ОСОБА_1 було пред'явлено майнові претензії до ОСОБА_2 , однак в добровільному порядку відшкодувати половину вартості придбаних речей, понесених витрат відповідач ухилилася. За таких обставин, позивач звернувся до суду за захистом прав в спосіб встановлення факту проживання з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділу спільно набутого майна в порядку ст. 74 СК України.
Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується зі ст. 19, ст. 274 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 43, ч. 3 ст. 211 ЦПК України, подано заяви про розгляд справи в його відсутність, просить ухвалити рішення на підставі поданих доказів, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, правом подачі відзиву на позовну заяву не скористалася, судом вжито максимальні заходи для її повідомлення про розгляд справи з дотриманням ст. ст. 128, 130 ЦПК України. Суду повернуто поштові повідомлення № 8530204744589, № 8530204808439, № 8530204874652, № 8530204958619 з довідкою УДППЗ «Укрпошта» про неможливість вручення виклику (за закінченням терміну зберігання) (а.с. 34, 37, 42, 46). Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огляду на вказане, в розумінні ст. 280 ЦПК України наявні умови для проведення заочного розгляду справи. Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, належно з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів, приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено такі факти та відповідні правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 (відомості підтверджено копією паспорта).
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 (відомості підтверджено копією паспорта), адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 (за відомостями позовної заяви).
Відповідно до змісту позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період часу з 01.01.2016 року до 05.07.2018 року проживали однією сім'єю, були пов'язані спільним побутом як подружжя, однак в зареєстрованому шлюбі не перебували.
Розглядаючи позовні вимоги в частині встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сією без реєстрації шлюбу - суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий стороною на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п. 27 Постанови ПВС України від 12.06.2009 року № 2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'єю є особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Для визнання осіб сім'єю необхідна одночасна наявність всіх цих ознак.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства. Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім'єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 Сімейного Кодексу України.
Згідно вимог ч. 4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, в розумінні цієї статі, не містить такої обов'язкової ознаки як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї. Відповідно до Європейської соціальної хартія від 03.05.1996 року сім'я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності. Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства.
Європейським судом з прав людини зауважено, що: відносини de-facto, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатися сімейним життям; особи, які спільно проживають складають сім'ю, а тому мають право на захист, незважаючи нате, що їхній зв'язок існує поза шлюбом; сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків коли сторони проживають разом поза шлюбом (справи «Ельсхольц проти Німеччини», «Джонстон проти Ірландії»).
Згідно роз'яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Так, ОСОБА_1 на підтвердження заявленої вимоги про встановлення факту проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю, перебування в фактичних шлюбних відносинах без реєстрації одруження надав наступні докази.
Згідно довідки комунальної установи «Покровський координаційний комітет самоорганізації населення» № 277 від 16.01.2019 року - старшим будинку на АДРЕСА_1, 3 під'їзд підтверджено, що протягом двох з половиною років у квартирі № 79 разом мешкали ОСОБА_1 та його співмешканка ОСОБА_2 ; проживали однією сім'єю з початку 2016 року до липня 2018 року (а.с. 13).
Аргументуючи наявність між сторонами по справі комплексу сімейних взаємних особистих та майнових прав і обов'язків, об'єднання спільним побутом в таких видах прояву як ведення господарства, відпочинок, - позивачем ОСОБА_1 до позову долучено:
- товарний чек про купівлю 29.07.2016 року мобільного телефону вартістю 13300,00 гривень, відомості про покупця відсутні - а.с. 8;
- особисті записи позивача про понесені розходи 27.05.2016 року (купівля - корма собаці, кільці на болгарку, продуктів харчування з приміткою «дал ОСОБА_2» (мовою оригінал), цементу), 28.05.2016 року (купівля - продуктів, інструменту для малярних робіт («мастерок»), 29.05.2016 року (купівля - продуктів харчування, будівельних матеріалів (сітка, цемент, шифер, труби), надання коштів з приміткою (мовою оригіналу) « ОСОБА_2 - 20 грн. + 150 грн., 20 грн.»), 31.05.2016 року (купівля продуктів харчування, будматеріали (цемент), витрати на пальне, оплата робіт (не конкретизовано); крім того наявний запис за 27.05.2016 року « ОСОБА_2 отдала мне 250 грн.» (мовою оригіналу) - а.с. 7;
- чек № 392 від 30.05.2016 року на придбання будматеріалів (шифер) з доставкою на адресу: АДРЕСА_3 (в позові саме ця адреса зазначена місцем проживання відповідача), відомості про особу, якою проведено оплату в сумі 564,00 гривень відсутні, при цьому зазначено контактний номер телефону, номер якого відповідає контактному для зв'язку з позивачем - а.с. 14;
- чеки (квитанції) про купівлю предметів жіночого гардеробу (одягу, взуття, сумки), датовані 11.06.2016 року, 12.06.2016 року, 10.05.2018 року, 11.05.2018 року, 12.05.2018 року, 01.11.2018 року, 23.11.2018 року, 24.11.2018 року, - відомості про особу, якою проведено оплату товарів відсутні - а.с. 15, 16, 17, 18;
- квитанція до прибуткового касового ордеру № 27/03/2 від 27.03.2018 року, товарний чек № 27/03/2 від 23.04.2018 року про оплату туристичних послуг, платник - ОСОБА_2 , вартість - 17160,00 гривень - а.с. 9;
- розрахункова квитанція для готівкових розрахунків № К152/181030-3 від 30.10.2018 року на оплату туристичних послуг, платник - ОСОБА_1 , вартість - 23770,00 гривень - а.с. 10;
- бронювання готелю в Єгипті на ім'я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , період відпочинку з врахуванням перельоту - 11.02.2018 р. - 10.11.2018 р. - а.с. 12.
Судом, з дотриманням положення ст. 89 ЦПК України, оцінено докази по справі та прийнято висновок про доведеність спільного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_2 в період часу з січня 2016 року до липня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, суд враховує, що безпосередньо в позові ОСОБА_1 зазначено, що спільне проживання з ОСОБА_2 почалось 01.01.2016 року та 05.07.2018 року стосунки припинилися. (абз. 1 стор. 1 описової частини позову). За таких обставин, суд відхиляє подані позивачем документальні матеріали (чеки, квитки, договір на придбання путівки для відпочинку за кордон), датовані після липня 2018 року, як такі, що невиключно можуть свідчити про наявність, підтримання якихось стосунків між сторонами (дружніх, закоханість тощо), однак не є доказами щодо предмету спору в частині спільного проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу, підстав посвідчення факту наявності між сторонами особистих немайнових та майнових прав і обов'язків подружжя після липня 2018 року суд не вбачає.
Таким чином, взаємоузгодженими, послідовними доказами у справі підтверджено, що заявник ОСОБА_1 проживав в період часу з січня 2016 року до липня 2018 року однією сім'єю з ОСОБА_2 як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, були пов'язані спільним побутом, разом вели спільне господарство, приймали участь у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї.
Інших даних, які б могли свідчити, що ОСОБА_2 мала сімейні відносини з іншими особами, мешкала в період часу з січня 2016 року до липня 2018 року за якоюсь іншою адресою відмінною від місця проживання ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), - судом не встановлено, відповідачем прийнято пасивну позицію під час розгляду справи, жодних пояснень, доказів, заперечень подано не було.
Отже, суд, в сукупності письмових документальних матеріалів, наданих заявником, проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклого спору, з урахуванням принципів, закріплених в ст. 2 ЦПК України (змагальність сторін, диспозитивність) - вважає, що позов в частині вимог про встановлення факту спільного проживання підлягає задоволенню з зазначенням періоду таких відносин та адреси проживання сторін.
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поділу майна, яке нажите з ОСОБА_2 в період спільного проживання - суд зазначає наступне.
Згідно ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (статті 60 - 73).
Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 заявляє вимогу поділу майна, придбаного під час проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 в спосіб присудження половини вартості витрачених коштів.
Судом, з метою дотримання стилю, структури написання рішення, - умовно розділено майно, якому позивач надає правовий статут «спільно нажитого (придбаного)», за певних критерій а саме:
- речі, які придбано для особистого використання за призначенням ОСОБА_2 : мобільний телефон, годинник, норкова шуба, осіннє пальто, взуття, одяг, - оцінені позивачем вартістю в 62500,00 гривень;
- витрати, пов'язані з поліпшенням житлових умов за адресою розташування домоволодіння, належного ОСОБА_2 : встановлення калитки з метало-профілю (матеріали, оплата роботи будівельників), ремонт колодязю, перекриття шифером криші, ремонт в коридорі будинку, - оцінені позивачем вартістю в 15500,00 гривень;
- інші витрати - поїздка на відпочинок до Єгипту в травні та в листопаді 2018 року, будівництво вольєру для собаки відповідача, вивіз сміття, кошти на утримання собаки, оцінені позивачем вартістю в 73000,00 гривень.
Суд надає оцінку слушності аргументів позивача з позиції належності і достатності доказів та приписів норм права, що підлягають застосуванню до спірних відносин сторін.
Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. При цьому, згідно ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Згідно ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
В розумінні вказаного, суд надає оцінку підставності позовним вимогам ОСОБА_1 про компенсацію половину вартості майна, спільно нажитого з ОСОБА_2 , а саме речей, визначених індивідуальними ознаками (придбані для особистого використання відповідачем) та половину грошових коштів, які витрачено на потреби сторін за час спільного проживання за період з січня 2016 року по липень 2018 року.
Згідно ч. 2 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навість тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. В розумінні цієї правової норми, суд зазначає про відсутність законних підстав для віднесення речей, які придбано безпосередньою для особистого використання за призначенням відповідачем ОСОБА_2 (мобільний телефон, годинник, норкова шуба, осіннє пальто, взуття, одяг), - до об'єктів спільно нажитого майна. За таких обставин, суд не вбачає необхідним надавати оцінку щодо доведеності позивачем (ст. ст. 12, 81 ЦПК України) взагалі факту придбання цього майна, вірності зазначеної в позові вартості, підтвердження чеками (квитанціями) найменування речей, дат покупки тощо.
Що стосується вимог позивача про компенсацію 1/2 частини грошових коштів, які витрачено, згідно змісту позову, на задоволення потреб відповідача, - суд зазначає наступне. Так, дійсно, за загальним правилом між подружжям поділяється навпіл як і сумісна власність, так і боргові зобов'язання. Разом з тим, витрати, про які зазначає позич, а саме кошти, понесені на утримання майна, належного відповідачу, кошти, сплачені для задоволення потреб (бажань), при спільному відпочинку сторін, - не охоплюються поняттям «боргові зобов'язання». Отже, підстави для присудження компенсації таких витрат в порядку ст. 74 СК України суд не вбачає. Іншого обґрунтування (повернення позики, виконання якихось договірних зобов'язань тощо) вимог про стягнення з ОСОБА_2 грошової суми, які витрачено ОСОБА_1 за власною ініціативою чи на прохання відповідача - позивач не зазначає, більш того зміна позиції позивача щодо матеріальних претензій може зневілювати встановлений судом факт спільного проживання сторін однією сім'ю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу згідно вищезазначених судом мотивів.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем ОСОБА_1 заявлено дві вимоги - встановлення факту спільного проживання та поділ майна. При частковому задоволенні позову, суд присуджує позивачу пропорційне відшкодування за рахунок відповідача понесених витрат на сплату судового збору.
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 3, 4, 57, 60, 61, 74 СК України, ст. ст. 179, 184, 190 ЦК України керуючись ст. 13, 19, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту спільного проживання однією сім'єю, поділ спільного майна в порядку ст. 74 СК України - задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період часу з січня 2016 року до липня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України та, відповідно п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, - до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуте Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Дата складання повного тексту рішення суду - 26.09.2019 року (з урахуванням положення ч. 6 ст. 259 ЦПК України).
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя