справа №1.380.2019.002598
24 вересня 2019 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сакалоша В.М.,
секретаря судового засідання Курпіти П.І.;
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Демко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новороздільського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Новороздільського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якій позивач просить суд:
-визнати протиправними дії Новороздільського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо відмови у призначенні та виплаті пенсії, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;
-зобов'язати Новороздільський відділ обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити, ОСОБА_1 , пенсію відповідно до змін п.3 ст.59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Постанови Кабінету Міністрів України №851 від 15.11.2017, та п. Г ст.3 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб” з жовтня 2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим на свою заяву до відповідача про призначення пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України №851 від 15.11.2017 та відповідно до абзацу 3 ст.59 Закону « 796-ХХІ», позивач отримав рішення від 16.05.2019 про відмову в перерахунку пенсії. Таке рішення позивач вважає протиправним, оскільки внаслідок захворювання отриманого в наслідок виконання обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС йому встановлена інвалідність другої групи з втратою працездатності 70%, що дає йому право на пенсію по інвалідності відповідно до приписів Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Ухвалою судді від 10.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі.
У встановлений строк відповідач подав відзив на позовну заяву у якому з посиланням на те, що згідно з матеріалів пенсійної справи позивач одержує пенсію по інвалідності другої групи в розмірі відшкодування фактичних збитків (втрата працездатності 70%) призначену відповідно до приписів законодавства, вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими що задоволенню не підлягають.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача проти позову заперечила, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доводи сторін, всебічно та повно з'ясувавши суть спору, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до першої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 від 26.11.2003.
Відповідно до довідки виданої Жидачівсько-Миколаївським об'єднаним районним військовим комісаріатом Львівської області №408 від 23.06.2010 ОСОБА_1 безпосередньо був зайнятий на роботах пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 01.1987 по 07.12.1987 у військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до довідок МСЕК Серії ЛВА-1 №134359 та Серії ЛВА-2 №004350, ОСОБА_1 безтерміново встановлена друга група інвалідності у зв'язку з захворюванням пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та встановлено ступінь втрати працездатності 70%.
Відповідно до рішення №9131170136692 про перерахунок пенсії, ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
08.04.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії в розмірі відшкодування фактичних збитків із урахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до змін ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в якій просив провести перерахунок та виплату розміру пенсії відповідно до вимог ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами внесеними згідно Постанови Кабінету Міністрів України №851 від 15.11.2017.
Листом №21/2/ш-20/07.05.06 від 16.04.2019 відповідач повідомив позивача, що оскільки його призвано у військову частину на навчальні збори для участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час періоду роботи на РДГХП «Сірка», то підстав для перерахунку пенсії по ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» немає.
ОСОБА_1 звернувся до відповідача 02.05.2019 із заявою про видачу належним чином оформленого рішення про відмову перерахунку пенсії.
15.05.2019 відповідачем винесене рішення від 16.05.2019 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з підстав аналогічних до викладених в листі від 16.04.2019.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, вважаючи відмову Пенсійного фонду протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Предметом спору у даній справі є оцінка правомірності спірної відмови відповідача що перерахунку пенсії позивачу на підставі ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до приписів п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до ст.10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ст.10 Закону № 796-XII, тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Відповідно до приписів ч.3 ст.59 Закону № 796-XII особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Конституційний Суд України у рішенні від 25.04.2019 у справі №3-14/2019(402/19, 1737/19) (№1-р(II)/2019) вирішив:
1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
2. Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
3. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено».
У статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» зазначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційним Судом України в рішенні від 25.04.2019 у справі №3-14/2019(402/19, 1737/19) (№1-р(II)/2019) вказано про втрату чинності ч. 3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у частині словосполучення «дійсної строкової» саме з 25.04.2019.
З викладеного вбачається, що саме з 25.04.2019 втратили чинність положення ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
А тому 25.04.2019, тобто з дня втрати чинності ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у частині словосполучення «дійсної строкової», військовозобов'язані, призвані на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, набули право на перерахунок пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
На переконання позивача, що, будучи призваним з 01.10.1987 по 07.12.1987 на військові збори по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та, отримавши у зв'язку з цим інвалідність з втратою працездатності, що є каліцтвом, він належить до числа осіб, на яких поширюється дія ст.59 Закону №796-ХІІ.
Водночас, відповідачем відмовлено в перерахунку пенсії позивачу, з підстави, що він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, як військовозобов'язаний, який був призваний на навчальні збори Миколаївським РВК Львівської області, а не під час проходження дійсної військової служби, також відповідач у своїх поясненнях звертає увагу на те, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 1-р(II)/2019 не містить положень щодо порядку його виконання.
З цього приводу суд зазначає, що оскільки рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 1-р(II)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення “дійсної строкової”, яке міститься у положеннях ч.3 ст.59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, та таке втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення - 25.04.2019, саме з цієї дати у позивача виникло право на перерахунок пенсії відповідно до положень ч.3 ст. 59 Закону № 796-XII.
Відсутність порядку виконання рішення, про що вказує відповідач не може бути підставою для відмови у реалізації позивачем його права на перерахунок пенсії, передбаченого нормою правового акту, який має вищу юридичну силу та імперативно встановлює право особи на такий перерахунок за її волевиявленням та за наявності умов, вказаних у такому правовому акті.
Отже, з 25.04.2019, тобто з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України 1-р(II)/2019 у позивача як військовослужбовця, який був призваний на військові збори та брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, внаслідок чого став особою з інвалідністю, виникло право за його бажанням на обчислення пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” як правового акту, який має вищу юридичну силу, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
З цих же підстав, судом не враховуються посилання відповідача на те, що перерахунок та виплата позивачу основної державної пенсії на підставі ч.3 ст.59 Закону України “Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року можливі лише з 01.07.2019, тобто з дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2019 №543.
Враховуючи вищенаведене, дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу основної державної пенсії з 25.04.2019, на підставі прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01 січня відповідного року слід визнати протиправними.
Водночас, суд зазначає, що з наявної в матеріалах справи копії протоколу призначення пенсії вбачається, що рішенням №913170136692 про перерахунок пенсії позивачу перераховано пенсію з 01.03.2019.
Пунктом 9-1 “Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, затвердженого 23.11.2011 постановою Кабінету Міністрів України №1210 передбачено, що за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою.
Суд вважає за необхідне зазначити, що прийняття постанови Кабінету Міністрів України №543 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” від 26.06.2019 не встановлює права позивача на перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки зазначене право вже виникло у позивача на підставі рішення Конституційного Суду України у справі №3-14/2019 саме з 25.04.2019, тому вказана постанова не є підставою для відтермінування йому призначення пенсії по інвалідності обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про невідповідність рішення відповідача вимогам визначеним ч.2 ст.2 КАС України та наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог враховуючи те, що адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Оскільки в силу ч.5 ст. 45 Закону«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в ч.2 ст. 2 КАС України.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Що стосується вимог позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити призначення та виплату йому пенсії, вони задоволенню не підлягають з наведених вище підстав щодо неможливості перебирання судом дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду шляхом обчислення пільгового стажу позивача та самостійного вивчення документів, зміст яких не досліджувався відповідачем.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково..
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, а відтак розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Новороздільського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо відмови у призначенні та виплаті пенсії ОСОБА_1 , відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Зобов'язати Новороздільський відділ обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії та вирішити питання про перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до п.3 ст.59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням позиції викладеної в рішенні суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2019.
Суддя В.М.Сакалош