Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
26 вересня 2019 р. № 520/6837/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) до Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (вул. Червоношкільна, б.24, м. Харків, 61010) про накладення арешту на кошти та інші цінності, -
Головне управління ДФС у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:
- накласти арешт на кошти та інші цінності Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", код ЄДРПОУ 24481702, у розмірі 9321970,65 гривень, що знаходяться в банку.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що Приватне акціонерне товариство «Харківський коксовий завод» зареєстровано в якості суб'єкта господарювання-юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 24481702.
Станом на 03.07.2019 р. відповідач має податковий борг в загальній сумі - 9 783 670,65 грн. (основний платіж - 907,13 грн., пеня - 3 804 763,52 грн.). У зв'язку з виникненням податкового боргу та керуючись ст. 59 Податкового кодексу України підприємству сформовано в автоматичному режимі податкову вимогу від 06.02.2019 року за № 7323-58 та вручено підприємству 11.02.2019 року.
У встановлений кодексом строк для погашення податкового зобов'язання підприємство не сплатило узгоджену суму податкового зобов'язання.
Відповідно до вимог статті 88 Податкового кодексу України податковий орган вручив керівництву ПРАТ «Харківський коксовий завод» 27.03.2019 року лист від 26.03.2019 року № 15053/10/20-40-58-07-09 про самостійне визначення переліку ліквідного майна, яке може бути описане.
За результатами розгляду листа Головного управління ДФС у Харківській області від 26.03.2019 року № 15.053/10/20-40-58-07-09 щодо виділення майна для передачі у податкову заставу та за результатами співбесіди, яка відбулась 27.03.2019 року, керівництвом ПРАТ «Харківський коксовий завод» листом від 27.03.2019 року № 337 передано у податкову заставу залишки запасів - коксовий горішок у сумі 554,387 т, балансова вартість якого складає 3 161 339,28 грн.
В підтвердження відсутності права власності на інші ліквідні активи, які можливо передати у податкову заставу та використати як джерело погашення податкового боргу ПРАТ «Харківський коксовий завод» надало постанову про арешт майна боржника від 30.05.2018 року ВП № 56502297. Арешт на майнові активи підтверджено витягом з реєстру обтяжень рухомого (39 обтяжень) та нерухомого майна.
Отже, на думку контролюючого органу, податковий борг підприємства частково забезпечено активами (сума боргу - 9 783 670,65 грн., описано - 3 161 339,28 грн.),
Ухвалою від 15 липня 2019 року відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.
На виконання вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року відповідачами письмового відзиву на позовну заяву надано не було.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи положення ч.9 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними матеріалами справи в порядку письмового провадження.
Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.
Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України у відповідній редакції (далі по тексту - ПК України).
В силу приписів підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Питання адміністративного арешту майна платника податків врегульовані статтею 94 ПК України.
Відповідно до п.94.1. ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Так, пункт 94.3 вказаної статті передбачає, що арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії зазначені у пункті 94.5 цієї статті.
Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п.94.2. ст.94 ПК України, є загальними як для керівника податкового органу, так і для суду.
Положення пункту 94.2 статті 94 ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначають, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).
Згідно з підпунктами 94.6.1 та 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Частиною другою пункту 94.6 названої статті встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
За змістом наведених правових норм законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування:
1) арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу;
2) адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (в залежності від виду майна).
При цьому накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежене сумою податкового боргу такого платника.
Відповідно до п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Разом з тим, арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 ПК України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків свої зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.
За приписами п. 87.2. ст. 87 ПКУ джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
За приписами п. 87.5. ст. 87 ПКУ у разі якщо здійснення заходів щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, не привело до повного погашення суми податкового боргу або у разі недостатності у платника коштів для погашення податкового боргу, контролюючий орган визначає дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав, джерелом погашення податкового боргу такого платника податків.
Контролюючий орган укладає з платником податків договір щодо переведення права вимоги такої дебіторської заборгованості. Така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, про що зазначається в договорі між платником податків і контролюючим органом, та повинна бути відповідним чином розкрита в примітках до фінансової звітності.
Згідно приписів п. 89.2. ст. 89 ПКУ з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Згідно п.89.3. ст. 89 ПКУ майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Матеріалами справи підтверджено, що відносно позивача прийнято податкову вимогу форми "Ю" від 06.02.2019 року №7323-58 (а.с.68), яка надіслана засобами поштового зв'язку та отримана повноважним представником.
07.02.2019 року прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 7323-58.
Відповідно до вимог статті 88 Податкового кодексу України податковий орган вручив керівництву ПРАТ «Харківський коксовий завод» 27.03.2019 року лист від 26.03.2019 року № 15053/10/20-40-58-07-09 про самостійне визначення переліку ліквідного майна, яке може бути описане.
За результатами розгляду листа Головного управління ДФС у Харківській області від 26.03.2019 року № 15.053/10/20-40-58-07-09 щодо виділення майна для передачі у податкову заставу та за результатами співбесіди, яка відбулась 27.03.2019 року, керівництвом ПРАТ «Харківський коксовий завод» листом від 27.03.2019 року № 337 передано у податкову заставу залишки запасів - коксовий горішок у сумі 554,387 т, балансова вартість якого складає 3 161 339,28 грн., про що податковим органом оформлено акт опису майна від 27.03.019 року. (а.с. 72).
В підтвердження відсутності права власності на інші ліквідні активи, які можливо передати у податкову заставу та використати як джерело погашення податкового боргу ПРАТ «Харківський коксовий завод» надало постанову про арешт майна боржника від 30.05.2018 року ВП № 56502297. Арешт на майнові активи підтверджено витягом з реєстру обтяжень рухомого (39 обтяжень) та нерухомого майна.
Отже, як зазначав контролюючий орган у своїй позовній заяві, податковий борг підприємства частково забезпечено активами (сума боргу - 9 783 670,65 грн., описано - 3 161 339,28 грн.),
Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи не надано, а судом під час розгляд справи не добуто в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ достатніх та допустимих, належних та достовірних доказів, які би свідчили про вчинення дій щодо встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу, визначення дебіторської заборгованості платника податків, строк погашення якої настав, джерелом погашення податкового боргу.
Крім того, в порушення п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, в матеріалах справи відсутні докази відсутності майна та/або того, що його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Так, з метою встановлення права власності на майнові активи платника податків до дати звернення до суду позивачем не зроблено запити до відповідних установ про наявність зареєстрованих за платником податків транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, земельних ділянок, житлових та нежитлових приміщень. Відповідна інформація до суду позивачем не надана.
У відповідності до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. (стаття 90 КАС України).
За сукупністю наведених обставин, враховуючи, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтверджені матеріалами справи, а відтак, не підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області до Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" про накладення арешту на кошти та інші цінності - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 26 вересня 2019 року.
Суддя Бадюков Ю.В.