26 вересня 2019 року м.Кропивницький Справа № 340/1885/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Пасічника Ю.П., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження справу за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (вул.Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 39393501) про визнання протиправним і скасування вимоги та рішення,-
Фізична особа-підприємець Пугаченко Володимир Володимирович (надалі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування:
- податкового повідомлення-рішення від 25.04.2019р. №0000961305 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 227466,54 грн., в т.ч. 181973,23 грн. за податковим зобов'язання, 45493,31 грн. штрафні (фінансові) санкції;
- податкового повідомлення-рішення від 25.04.2019р. №0000971305 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 18955,55 грн., в т.ч. 15164,44 грн. за податковим зобов'язанням, 3791,11 грн. штрафні (фінансові) санкції.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р., дотримання законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013р. по 31.12.2018р. Результати перевірки оформлені актом від 03.04.2019р. №25/11-28-13-05/ НОМЕР_1 .
З наслідками перевірки встановлено порушення порядку відображення у звітності валових витрат, а саме їх завищення за 2017р. та 2018р. на загальну суму 1010962,39 грн., в т.ч. за 2017р. - 466552 грн., за 2018р. - 544410,39 грн.
У зв'язку з виявленим порушенням позивачеві було збільшено податок з доходів фізичних осіб на суму 181973,23 грн. (2017р. - 83979,36 грн., 2018р. - 97993,87) та здійснено нарахування військового збору в сумі 15164,44 грн. (2017р. - 6998,28 грн., 2018р. - 8166,16 грн.).
Позивач не погоджуючись з висновками посадових осіб відповідача зазначає, що витрати, які впливають на розмір чистого доходу, відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджені документально.
Відповідачем подано відзив на позов, вимоги не визнаються з тих підстав що прийняття оскаржуваних рішень здійснено правомірно, оскільки під час перевірки виявлено порушення вимог Податкового кодексу щодо порядку формування та відображення у звітності валових витрат за результатами діяльності позивача за перевірений період (а.с.71-73).
Ухвалою суду від 01.08.2019р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 28.08.2019р.
28.08.2019р. розгляд справи відкладено до 12.09.2019р. (а.с.95,96).
12.09.2019р. сторони подали заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с.106,107).
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Роглянувши долучені до справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем. Основним видом діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт (а.с.109-111).
Посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р., дотримання законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013р. по 31.12.2018р. Результати перевірки оформлені актом від 03.04.2019р. №25/11-28-13-05/ НОМЕР_1 (а.с.12-35).
В ході перевірки виявлено порушення, в т.ч.:
- п. 177.2., п.п. 177.4.1., 177.4.5. п. 177.4 ст. 177 ПКУ, в частині заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 181973,23 грн., в т.ч. за 2017р. - 83979,36 грн., за 2018р. - 97993,87грн.;
- підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПКУ в частині заниження податкового зобов'язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 15164,44 грн., т.ч. за 2017р. - 6998,28 грн., за 2018р. - 8166,16 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.04.2019р.:
- №0000961305 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 227466,54 грн., в т.ч. 181973,23 грн. за податковим зобов'язання, 45493,31 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с.10);
- №0000971305 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 18955,55 грн., в т.ч. 15164,44 грн. за податковим зобов'язанням, 3791,11 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с.11).
Як вбачається зі змісту акту перевірки (а.с.18), висновки посадових осіб відповідача щодо порушення порядку формування валових витрат ґрунтуються на тому, що в порушення вимог п. 177.2., п.п. 177.4.1., 177.4.5. п. 177.4 ст. 177 ПКУ позивачем у 2017р. включено до складу валових витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення (запасні частини до вантажних автомобілів та ремонт транспортних засобів) на суму 466552,00 грн., які не включаються до складу витрат підприємця; у 2018р. включено до складу валових витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення (запасні частини до вантажних автомобілів та ремонт транспортних засобів) на суму 461077,06 грн., які не включаються до складу витрат підприємця; витрати на придбання дизельного палива в кількості 4000 л на суму 83333,33 грн., яке перебувало на відповідальному зберіганні у ТОВ «Нью-Ніка» до 31.01.2019 року, а тому не могло пов'язане з отриманням доходу у 2018р. та відповідно витрати на його придбання не можуть бути включені до складу валових у 2018р.
Таким чином, за твердженням відповідача, позивачем занижено доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, які підлягають сплаті до бюджету в сумі 181973,23 грн., в т.ч: за 2017 рік в сумі 83979,36 грн.; за 2018 рік в сумі 97993,87 грн. (а.с.75).
Крім того, у зв'язку із завищенням складу задекларованих витрат, встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу, що спричинило заниження суми податкового зобов'язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 15164,44 грн., в тому числі: за 2017 рік на суму 6998,28 грн., за 2018 рік на суму 8166,16 грн., чим порушено підпункт 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.
Щодо доводів позивача про неврахування під час проведення перевірки витрат на відрядження найманих працівників протягом 2017р. та 2018р. (а.с.41-47), та витрат на оренду нерухомого майна на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 05.01.2015р. (а.с.48-52), суд зазначає, що вказані витрати не вплинули на розмір донарахованих податкових зобов'язань, оскільки при їх визначенні, посадовими особами відповідача досліджувались лише обставини пов'язані з віднесенням до складу валових витрати на утримання основних засобів подвійного призначення та придбання дизельного палива в кількості 4000 л на суму 83333,33 грн.
Отже, в ході розгляду справи дослідженню та наданню правової оцінки підлягає лише правомірність віднесення до складу валових витрати на утримання основних засобів подвійного призначення та придбання дизельного палива в кількості 4000 л на суму 83333,33 грн.
Як вже встановлено судом основним видом діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт (код за КВЕД 49.41).
Позивач є власником транспортних засобів (сідлові тягачі): Renault Magnum FT430, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; Renault Premium 420 DCI, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; Renault Magnum 480, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; а також напівпричепів: Schwarzmuler, реєстраційний номер НОМЕР_5 ; HFR SL-240, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; Asko NVV 35.28, реєстраційний номер НОМЕР_7 (а.с.56-60).
Протягом перевіреного періоду позивачем здійснювались витрати на утримання та ремонт транспортних засобів, об'єм та вартість яких відображено в додатках до акта перевірки, що не заперечується відповідачем та які становлять за 2017р. - 466552 грн., за 2018р. - 461077,06 грн. (а.с. 76-88).
Зазначаючи про неправомірність віднесення вказаних витрат до складу валових, відповідач вказує, що транспортні засоби, які використовуються позивачем у господарській діяльності за своїм цільовим призначенням є вантажними транспортними засобами, отже в силу положень п.п. 177.4.6. п. 177.4 ст. 177 ПК України є основними засобами подвійного призначення, а тому відповідно до п.п. 177.4. п. 177.4 ст. 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця на їх утримання.
З приводу зазначеного судом встановлено наступне.
Пунктом 177.2 статті 177 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Водночас, як визначено підпунктом 177.4.5, пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: (…) витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею (…).
Згідно підпунктом 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об'єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.
Таким чином, наведеними нормами урегульований порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, при цьому види основних засобів подвійного призначення визначені підпунктом 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України серед яких є легкові та вантажні автомобілі.
Отже, з'ясуванню підлягає чи відносяться сідлові тягачі та напівпричепи до вантажних автомобілів.
Суд вважає, що вантажні сідлові тягачі та напівпричепи бортові, які використовуються позивачем у господарській діяльності, у розумінні норм діючого законодавства України не відносяться до вантажних автомобілів, тому не є основними засобами подвійного призначення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів» від 06.07.2005 р. № 2739-IV митне оформлення з метою вільного обігу та першу державну реєстрацію в Україні ввезених транспортних засобів нових і таких, що були в користуванні, або виготовлених в Україні здійснюють за умови їх відповідності екологічним нормам не нижче рівня "ЄВРО-2" згідно з технічними регламентами та національними стандартами (щонайменше за умови відповідності вимогам рівня "В" ДСТУ UN/ECE R 49-02А,В:2002 або "B","C","D" ДСТУ UN/ECE R 83-03:2002, які застосовують залежно від особливостей конструкції транспортних засобів):
- для тракторів колісних для перевезення напівпричепів (сідельних тягачів), автобусів та легкових автомобілів - коди товарних позицій 8701 20, 8702 та 8703 згідно з УКТ ЗЕД - з 1 січня 2006 року. Цю норму не поширюють до 1 липня 2006 року на зазначені транспортні засоби, переміщені на митну територію України або виготовлені в Україні до 31 грудня 2005 року включно, та транспортні засоби, на які до 31 грудня 2005 року включно видано сертифікати відповідності;
- для вантажних автомобілів та автомобілів спеціального призначення - коди товарних позицій 8704 та 8705 згідно з УКТ ЗЕД - з 1 січня 2007 року.
Згідно Закону України «Про Митний тариф України» від 19 вересня 2013 року № 584-VII трактори колісні для напівпричепів мають код УКТ ЗЕД 870120, причепи та напівпричепи - 8716, а моторні транспортні засоби для перевезення вантажів - 8704. Слід зазначити, що згідно п 2. «Примітки» Групи 87 у цій групі термін «трактори» означає транспортні засоби, призначені головним чином для буксирування чи штовхання інших транспортних засобів, пристроїв і вантажів, незалежно від того, мають вони чи ні допоміжні пристосування, у поєднанні з основним застосуванням трактора, для перевезення інструментів, насіння, добрив тощо.
Таким чином, якщо транспортний засіб є автомобілем і належить до однієї із товарних позицій 8703, 8704 чи 8709 згідно з УКТ ЗЕД - це основний засіб подвійного призначення. Будь-який транспорт з іншої товарної позиції (наприклад, трактори (код 8701), автобуси (код 8702) тощо) не є основним засобом подвійного призначення автомобілів.
Зокрема, вантажні сідлові тягачі, які використовуються в господарській діяльності позивача, відносяться до товарної позиції згідно УКТ ЗЕД 870120, а напівпричепи - до 8716, та не належать до товарної позиції 8704, тому не є вантажними автомобілями згідно чинного законодавства України, які визначені як основні засоби подвійного призначення пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку, що сідлові тягачі та напівпричепи бортові, які використовуються позивачем у господарській діяльності, у розумінні норм діючого законодавства України не відносяться до вантажних автомобілів, тому не є основними засобами подвійного призначення, відповідно витрати на їх утримання можуть бути враховані у складі підприємницьких витрат.
Отже, позивач правомірно відніс до складу витрат за 2017 рік та 2018р. витрати в розмірі 466552 грн. та 461077,06 грн. відповідно, на придбання запасних частин та ремонту транспортних засобів.
Щодо доводів відповідача, що витрати на придбання дизельного палива в кількості 4000л на суму 83333,33 грн., яке перебувало на відповідальному зберіганні у ТОВ «Нью-Ніка» до 31.01.2019 року, а тому не могло бути пов'язане з отриманням доходу у 2018р. та відповідно витрати на його придбання не можуть бути включені до складу валових у 2018р., суд зазначає.
Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За приписами ст.138 ПК України однією зі складових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є витрати операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. За п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування доходів є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Підпунктом 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отримання доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.
За приписами підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
При цьому, відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 02.02.2018р. між позивачем та ТОВ «Нью-Ніка» був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів №ДГ-000067, при цьому умовами договору (п.2.5.) сторони передбачили можливість залишити товар на відповідальне зберігання у продавця (а.с.91,92).
Згідно видаткової накладної від 27.12.2018р. №РН-002630 позивачем одержано від продавця паливо дизельне в кількості 4000л на загальну суму без ПДВ 83333,33 грн. (а.с.89).
Згідно актів приймання-передачі майна на зберігання , дизельне пальне було передане на зберігання 27.12.2018р. в кількості 4000л. та прийняте зі зберігання 31.01.2019р. (а.с.90).
Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно показників діяльності позивача відповідно до податкових декларацій, які знайшли своє відображення в акті перевірки позивача (а.с.15 звор.) посадовими особами відповідача встановлено, що дохід отриманий позивачем за 2018р. становить 1240923,36 грн., витрати пов'язані з діяльністю становлять 1188909,79 грн., чистий оподатковуваний дохід становить 52013,57 грн.
Таким чином, згідно показників податкової звітності вбачається, що станом на кінець звітного податкового періоду, позивачем не допускалось перевищення витрат над доходами, а отже розмір оподатковуваного доходу визначався відповідно до норм Податкового кодексу України, при цьому суд враховує, що відповідачем не доведено належними доказами, що витрати на придбання дизельного пального не пов'язані з господарською діяльністю позивача.
Частина 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку відповідачем не доведено належними доказами правомірність висновків про порушення позивачем податкового законодавства, а тому прийняті рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.04.2019р. №0000961305 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 227466,54 грн., в т.ч. 181973,23 грн. за податковим зобов'язання, 45493,31 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.04.2019р. №0000971305 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 18955,55 грн., в т.ч. 15164,44 грн. за податковим зобов'язанням, 3791,11 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2464грн.22коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39393501).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. Пасічник