ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.09.2019Справа № 910/9445/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"
про стягнення 33 430,02 грн.
представники учасників справи:
від позивача: Лаврентій А.О. (довіреність)
від відповідача: Репета Ю.Ю. (довіреність)
Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення 33 430,02 грн., з яких 23 320,00 грн. страхового відшкодування, 7 262,60 грн. пені, 2463,31 грн. інфляційних втрат, 605,22 грн. 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "Страхова група "ТАС" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту FO-00029574 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "Альфа Ромео", державний номерний знак НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ПрАТ "Страхова компанія "Еталон" позивач просить стягнути з останнього витрати, пов'язані зі сплатою страхового відшкодування у сумі 23320,00 грн., а також 7 262,60 грн. пені, 2 463,31 грн. інфляційних втрат та 605,22 грн. 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9445/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання у справі призначено на 03.09.2019.
19.08.2019 через відділ діловодства суду надійшли відомості від МТСБУ.
23.08.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що ПрАТ "Страхова компанія "Еталон" не отримувало претензію, заяву про виплату страхового відшкодування № 0107 від 15.06.2018, на підтвердження чого позивач долучив копії журналу вхідної кореспонденції. З урахування викладеного, відповідач зазначає, що не порушував прав позивача, а позивачем не було дотримано вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема ст. 35 та ст. 37 вказаного Закону, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 відкладено засідання у справі №910/9445/19 на 19.09.2019.
13.09.2019 від відповідача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач вказує, що всі необхідні копії документів, по яких можна було прийняти рішення про виплату ПрАТ "Страхова група "ТАС" страхового відшкодування в досудовому порядку були направлені відповідачу 15.06.2018 на адресу, яка в той час зазначалась на офіційному сайті відповідача: вул. Старокиївська, 10 Г, м. Київ, 04116, на підтвердження чого позивачем надано витяг із сайту.
У судове засідання 19.09.2019 з'явились представники сторін, позивач вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, відповідач проти позову заперечив.
У судовому засіданні 19.09.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
З матеріалів справи вбачається, що 24.05.2018 в м. Черкаси по вул. Сумгаїтській відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортних засобів: "Альфа Ромео", номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та "Mazda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3
В результаті дорожньо-транспортної пригоди вищевказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
За фактом вказаної ДТП водієм автомобіля "Альфа Ромео", номерний знак НОМЕР_1 та водієм автомобіля "Mazda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол).
У вказаному повідомленні у п. 14 водієм транспортного засобу Альфа Ромео", номерний знак НОМЕР_1 визнано вину у скоєнні ДТП.
Як вбачається із вказаного повідомлення водій автомобіля "Альфа Ромео", номерний знак НОМЕР_1 під час руху заднім ходом вчинив зіткнення з автомобілем "Mazda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Тобто, дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія транспортного засобу "Альфа Ромео", номерний знак НОМЕР_1 .
На момент дорожньо-транспортної пригоди, на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту FO-00029574, укладеного з ОСОБА_4 (страхувальник) майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "Mazda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 були застраховані у позивача.
24.05.2018 ОСОБА_4 звернувся до позивача із заявою про настання події.
Актом огляду транспортного засобу від 29.05.2018 встановлено кількість та характер пошкоджень транспортного засобу "Mazda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок ДТП.
Відповідно до рахунку-фактури № 117 від 30.05.2018, виставленого ФОП Плащенков А.Л. , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Mazda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 23830,00 грн.
30.05.2018 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування, ц якій просив виплатити суму страхового відшкодування на рахунок СТО ФОП Плащенков.
Позивачем затверджено страховий акт № 14795Р/34/2018 від 31.05.2018, відповідно до якого встановлено, що сума страхового відшкодування становить 23830,00 грн., сума несплачених страхових платежів становить 6423,60 грн., та вирішено виплатити страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 17 406,40 грн. Відповідно до довідки про надходження страхових платежів, сума страхового відшкодування у розмірі 6423,60 грн. зарахована в рахунок погашення страхових платежів.
На підставі зазначеного вище страхового акту позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 17406,40 грн., шляхом перерахування на рахунок ремонтної організації ФОП Плащенков А.Л. , що підтверджується копією платіжного доручення № 78612 від 31.05.2018.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Альфа Ромео", номерний знак НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ПрАТ "Страхова компанія "Еталон" (відповідач у справі) згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/1705246, термін дії з 23.12.2017 по 22.12.2018.
Відповідно полісу №АМ/1705246 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100 000,00 грн. та франшизу у розмірі 500,00 грн.
Враховуючи те, що цивільна відповідальність осіб, які користуються транспортним засобом "Альфа Ромео", номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача, позивач направив відповідачу регресну вимогу вих. № 0107 від 15.06.2018 про виплату страхового відшкодування.
Оскільки відповідач не надав відповіді та не задовольнив вимогу позивача, позивач звернуся з даним позовом до суду, у якому просить суд 23320,00 грн. страхового відшкодування, 7 262,60 грн. пені, 2463,31 грн. інфляційних втрат, 605,22 грн. 3% річних.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як встановлено судом, відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту FO-00029574, внаслідок настання 24.05.2018 страхового випадку (ДТП) позивачем були понесені витрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування у розмірі 23830,00 грн.
Відповідно до п. 33.2. ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (затверджено протоколом президії МТСБУ від 11.08.2011 за №274/2011).
Відповідно до п. 7 вказаної Інструкції, у повідомленні зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, схема ДТП.
Оформлене у відповідності до зазначеної Інструкції учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення в силу положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є підставою для прийняття страховиком рішення щодо здійснення страхового відшкодування.
Судом враховано, що страховик за договором добровільного страхування прийняв спірний європротокол як належний доказ настання страхового випадку і виплатив за ним відшкодування, звернувшись з даним позовом до суду про відшкодування здійснених виплат зі страховика винної особи.
Враховуючи вищевикладене, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 24.05.2018 підтверджує вчинення дорожньо-транспортної пригоди, за участю транспортних засобів: "Альфа Ромео", номерний знак НОМЕР_1 та "Mazda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та те, що винною особою у даній дорожньо-транспортній пригоді є водій "Альфа Ромео", номерний знак НОМЕР_1 .
Оскільки, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Альфа Ромео", номерний знак НОМЕР_1 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована у відповідача відповідно до полісу № АМ/1705246 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
В силу приписів ст. 22, ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.
Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт пошкодження транспортного засобу Mazda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження особою, цивільно-правова відповідальність якої на час ДТП була застрахована у відповідача та факт виплати позивачем страхового відшкодування.
В той же час, позивач зазначив, що направив на адресу відповідача регресну вимогу вих. № 0107 від 15.06.2018.
Відповідач заперечив проти отримання вказаної вимоги.
Підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому, визначаючи обов'язок страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.
Тобто, право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснити відшкодування завданої шкоди, оскільки відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
В силу приписів статі 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього.
У даному випадку набуття права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів взятих на себе зобов'язань полягає виключно за умови подання такому страховику у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування).
При цьому, з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.
Вищезазначена правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №910/7449/17.
Відповідно до п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно із п. 36.1. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Отже, враховуючи викладене, для отримання страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування потерпілий повинен подати страховику за договором обов'язкового страхування заяву на виплату страхового відшкодування у порядку, передбаченому п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
При цьому, враховуючи положення ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик зобов'язаний не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Як зазначено судом вище, у відповідності до положень п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль "Mazda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , сталася 24.05.2018.
Таким чином, потерпіла особа до заміни її новим кредитором, або позивач, як новий кредитор, з метою реалізації свого права на отримання страхового відшкодування за полісом № АМ/1705246, повинен був у строк до 24.05.2019 включно подати страховику за вказаним полісом - Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Еталон" заяву на виплату страхового відшкодування.
На підтвердження подання заяви про виплату страхового відшкодування, позивач долучив до позову копію регресної вимоги № 0107 від 15.06.2019, яка адресована відповідачу та направлялась відповідачу на адресу: 04116 , м. Київ, вул. Старокиївська, 10 Г, а/с № 1.
Відповідач заперечуючи проти позову, зазначив, що вимоги або заяви про сплату страхового відшкодування не отримував, на підтвердження чого надав копію журналу вхідної кореспонденції.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності), місцезнаходження юридичної особи.
Згідно із ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що як станом на момент подання позову, так і станом на 15.06.2018 (дата направлення регресної вимоги) адресою місцезнаходження відповідача була: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок. 33-Б, 2 під'їзд.
Матеріали справи не містять жодних доказів та відповідачем суду не надано даних про належність відповідачу адреси: 04116 , м. Київ , вул. Старокиївська, 10Г , а / с № 1.
У відповіді на відзив позивач послався на витяг із сайту. Однак, суд зазначає, що долучений доказ є неналежним та недопустимим, оскільки не містить даних про те, з якого сайту відповідач взяв вказану інформацію, даних, про належність вказаного сайту відповідачу.
В той же час, з офіційного сайту Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" не вбачається належність відповідачу адреси: 04116, м. Київ , вул. Старокиївська , 10 Г, а /с № 1 .
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів звернення позивачем до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, доводи відповідача не були спростовані позивачем.
Оскільки відповідач не звертався до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування, то на момент звернення з позовом до суду відповідачем не були порушені права позивача, в строк виконання зобов'язання зі сплати страхового відшкодування не настав.
З огляду на наведене, враховуючи відсутність доказів звернення позивача до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, відсутні підстави для задоволення позову Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стянення 23 320,00 грн. страхового відшкодування.
В той же час, оскільки вимоги про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат є похідними від вимоги про стягнення страхового відшкодування, у задоволені якої судом відмовлено, то суд відмовляє також і у задоволені вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову.
Підсумовуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС".
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Повний текст рішення складено та підписано: 25.09.2019.
Суддя С.О. Турчин