Справа № 314/5512/18
Провадження № 1-в/314/76/2019
17.09.2019 року м. Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у дистанційному судовому засіданні матеріали за клопотанням засудженого Державної установи «Вільнянська виправна колонія (№ 20)» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування амністії 2018 року та про застосування ст. 84 КК України, місце народження: село Нововознесенівка, Запорізький район, Запорізька область, громадянина України, освіта неповна середня, неодруженого, до засудження не працював, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого.
По даній справі засуджений: 13.09.2016 року вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 153 КК України до покарання у вигляді 12 років позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 08.05.2016 року по 13.09.2016 року з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 05.12.2016 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 13.09.2016 року по 05.12.2016 року з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
Початок строку: 08.05.2016 року, кінець строку: 11.10.2027 року,
за участю: прокурора ОСОБА_4 ,
представника колонії ОСОБА_5 ,
захисника засудженого адвоката ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_3 ,
встановив:
засуджений Державної установи «Вільнянська виправна колонія (№ 20) ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування амністії 2018 року та про застосування ст. 84 КК України.
Засуджений та його захисник у судовому засіданні на клопотанні наполягали, просили задовольнити.
У судовому засіданні представник адміністрації колонії заперечував проти задоволення клопотання.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.
Суд, заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 86 КК України, ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 КК України, закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Процедура прийняття законів, у тому числі про амністію, регламентована, зокрема, Конституцією України.
Так, п. 3 ст. 85 Конституції України відносить прийняття законів до повноважень Верховної Ради України.
Відповідно до приписів ст. 94 Конституції України, закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
У будь-якому випадку, набрання законом чинності пов'язане з його офіційним оприлюдненням.
Кримінальний Закон, зокрема, ст. 5 КК України, виникнення права на пом'якшення кримінальної відповідальності, в тому числі шляхом застосування амністії, пов'язує з моментом набрання чинності законом про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Враховуючи вищевикладене, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні клопотання засудженого слід відмовити, оскільки на момент розгляду клопотання засудженого про застосування амністії 2018 року Закону України не прийнято, тобто засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду з метою пом'якшення кримінальної відповідальності, право на отримання якої на цей час у нього ще не виникло.
Згідно ч. 2 ст. 84 КК України особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу» від 28 вересня 1973 року № 8 (зі змінами та доповненнями) факт захворювання засудженого на тяжку хворобу сам по собі не тягне обов'язкового звільнення від відбуття покарання.
Звільнення від відбуття покарання через хворобу з місць позбавлення волі може бути застосоване судом до тих засуджених, які захворіли під час відбуття покарання, і ця хвороба перешкоджає відбуванню покарання, тобто у випадках, коли подальше утримання в місцях позбавлення волі загрожує їх життю або може призвести до серйозного погіршення здоров'я чи інших тяжких наслідків. Це стосується й тих осіб, які захворіли до засудження, але під час відбуття покарання їхня хвороба внаслідок прогресування набула характеру, зазначеного в Переліку захворювань затвердженого Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2014 року № 1348/5/572 зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.08.2014 року за № 990/25767.
Згідно висновку експерта КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР № 67/к від 15.08.2019 року за результатами проведеної судово-медичної експертизи стосовно ОСОБА_3 , яка проведена на підставі ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 06.03.2019 року, За даними наданої медичної документації (медичної карти амбулаторного хворого № 267 із медичної частини № 20 м. Вільнянськ) у ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , діагностовано наступні захворювання: «Гастрит; Люмбалгія; Артрит 3 пальца правой кисти; Дегенеративно - дистрофічне пошкодження поперекового відділу хребта; Інфекція вірусу імунодефіциту людини 1 клінічна стадія» (19.04.19р.-не виявлено РНК копій). Рішенням комісії визначено, що наявне захворювання засудженого ОСОБА_3 ВІЛ - інфекція знаходиться на рівні еквівалентному 1 клінічній стадії, що не відповідає за тяжкістю та характером патологічного процесу вимогам Наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2014року № 1348 та на теперішній час не підпадає під «Перелік захворювань, що є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання» п. 4 ст. 1.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 засуджений вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13.09.2016 року до 12 років позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину за задоволення статевої пристрасті неприроднім способом з використанням безпорадного стану потерпілої особи, вчинене щодо малолітньої особи. Початок строку: 08.05.2016 року, кінець строку: 11.10.2027 року (з урахуванням ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 05.12.2016 року, відповідно до якої зараховано строк попереднього ув'язнення за ч. 5 ст. 72 КК України із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення відповідає 2 дням позбавлення волі).
Суд враховує, той факт, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України, метою покарання є кара за вчинений злочин, а на момент розгляду подання до кінця строку відбування покарання засудженому залишилося відбути ще 8 років 24 дні з урахуванням ч. 5 ст. 72 КК України позбавлення волі з призначених йому дванадцяти.
Крім того, в судовому засіданні не встановлено фактів ненадання чи неналежного надання медичної допомоги (лікування) засудженому ОСОБА_3 , сам засуджений також не зазначав про те, що медичне лікування йому не надається чи надається не в тому обсязі, що потрібно; відсутні підтверджуючі дані про те, що медично-лікувальний заклад виправної установи № 20 позбавлений можливості чи ухиляється проводити медогляд особи або надавати необхідне медичне лікування.
Згідно з практикою Європейського Суду, порушення статті 3 Конвенції не може мати місце лише в зв'язку з погіршенням стану здоров'я заінтересованої особи. Таке порушення може бути в зв'язку з неналежним наданням медичної допомоги (рішення від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України", N 72286/01, пункти 104 - 106; рішення у справі Кінан (Кеепап) проти Сполученого королівства №27229/95, пункти 110-115). Стаття 3 Конвенції не зазначає про обов'язок звільнити затриманого за станом здоров'я, вона зобов'язує державу захищати фізичну цілісність осіб, позбавлених свободи, зокрема, надаючи їм необхідну медичну допомогу (рішення від 11 липня 2006 року у справі "Рівьєр проти Франції", N 33834/03, пункт 62).
Таким чином, на думку суду, в розумінні ст. 3 Конвенції засудженим та його захисником у клопотанні, що розглядається та наданих матеріалах, не доведено, що у органу влади відсутня можливість здійснити всі дії, вжити заходів щодо запобігання настання негативних, шкідливих наслідків для життя чи здоров'я засудженого ОСОБА_3 . Крім того, й сам засуджений не вказує про наявність порушень, допущених адміністрацією колонії чи іншими органами, їх службовими особами, - будь-якого свого права, свободи чи інтересу.
Враховуючи вищевикладене, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що захворювання, яке наявне у засудженого ОСОБА_3 не перешкоджає йому відбувати покарання в місцях позбавлення волі, а тому судом не встановлено підстав для його звільнення від відбування покарання за хворобою, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання про застосування ст. 84 КК України слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 84, 92-95 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд, -
у задоволенні клопотання засудженого Державної установи «Вільнянська виправна колонія (№ 20)» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування амністії 2018 року - відмовити.
У задоволенні клопотання засудженого Державної установи «Вільнянська виправна колонія (№ 20)» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування ст. 84 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області протягом 7 діб з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1
17.09.2019