Справа № 308/3587/19
20 вересня 2019 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Данко В.Й.,
за участю секретаря судового засідання - Павлюх Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора капрала 1 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Закарпатській області Савко Андріани Іванівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до інспектора капрала 1 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Закарпатській області Савко Андріани Іванівни, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та визнання протиправними дій.
Позовну заяву позивач мотивує тим, що 02 лютого 2019 року інспектором поліції 1 батальйону 4 роти УПП в Закарпатській області Савко Андріаною Іванівною було винесено постанову серії ЕАВ №889938 про притягнення його - ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 425 грн. Відповідно до винесеної щодо нього постанови, 02 лютого 2019 року в м. Ужгороді по вул. Легоцького, 41 він, керуючи транспортним засобом марки OPEL ASTRA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , нібито не подав сигнал світловим покажчиком повороту у відповідному напрямку при повороті, чим порушив вимоги п. 9 2.6 ПДР - порушення попереджувальних сигналів при зміні напрямку руху.
Вважає, що дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню за таких підстав: як вбачається з матеріалів справи, інспектор капрал поліції 1 батальйону 4 роти Савко А.І. зупинила його - водія ОСОБА_1 02.02.2019 року о 23:03 за адресою: АДРЕСА_1 Легоцького, АДРЕСА_2 м АДРЕСА_3 Ужгород та звинуватила його в тому, що він нібито не подав сигнал світловим покажчиком повороту, 02.02.2019 о 23:03, за тією ж адресою: вул. Легоцького, 4, м. Ужгород, інспектором капралом поліції батальйону 4 роти Савко А.І. було винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Зазначає, що відповідно до ст. 283 КУпАП - розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Відповідно до ст. 276 КУпАП - справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Разом з тим, вказує, що словосполучення «на місці вчинення правопорушення» та «за місцем його вчинення» - не є тотожними та мають різне цільове спрямування. Так, відповідно до Рішення Конституційного суду України від 26 травня 2015 року №5-рп2015 - «Аналіз положень глави 22 Кодексу в системному зв'язку з положеннями його глави 17 вказує на те, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України».
Ч. 3 ст. 258 КУпАП передбачає, що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення, тобто - на місці зупинки транспортного засобу. Проте, постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи. Постанова щодо притягнення особи до відповідальності виноситься за результатами розгляду справи за ч. 3 ст. 258 КУпАП вказує на те, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.
Разом з тим, ст. 276 вказує, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, тобто - за місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. В даному випадку, за адресою: АДРЕСА_4 м. Ужгород, АДРЕСА_5 , де розташований орган патрульної поліції. Проте, інспектор капрал поліції 1 батальйону 4 роти Савко А.І., в порушення вимог закону, не дотрималася та розглянула справу на місці зупинки транспортного засобу.
Вважає, що незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, інспектор капрал поліції 1 батальйону 4 роти Савко А.І. суттєво порушила його права.
Стверджує, що незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, інспектор капрал поліції 1 батальйону 4 роти Савко А.І. не дала йому можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП у повному обсязі. Крім того, інспектор капрал поліції 1 батальйону 4 роти Савко А.І. проігнорувала вимоги ч. 2 ст. 33 КУпАП. Розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу, унеможливило виконання вимог ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Зазначає, що разом з тим, після висловлення звинувачень, інспектор капрал поліції 1 батальйону 4 роти Савко А.І. пішла до свого патрульного автомобілю, де винесла постанову. Будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були досліджені докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи. Своїми діями, інспектор капрал поліції 1 батальйону 4 роти Савко А.І. грубо порушила вимоги ст. ст. 278, 279 КУпАП.
Таким чином, були допущені такі порушення:
1.Відповідач інспектор капрал поліції 1 батальйону 4 роти Савко А.І. незаконно розглянула справу на місці зупинки автомобіля, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцем знаходження органу, який уповноважений розглядати такі справи.
2. Відповідач інспектор капрал поліції 1 батальйону 4 роти Савко А.І. позбавила його можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.
3. Відповідач інспектор капрал поліції 1 батальйону 4 роти Савко А.І. порушила вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорувала порядок, встановлений ст. ст. 278, 279 КУпАП.
Зазначає, що була порушена процедура розгляду адміністративної справи, також відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 122 КУпАП: стверджує, що під час керування транспортним засобом він подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку.
Вважає, що постанова серії ЕАВ № 8829936 від 02.02.2019 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КпАП України, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. підлягає скасуванню, а провадження у даній справі - закриттю за відсутністю в його діях ознак адміністративного правопорушення.
Крім того, зазначає, що ним було подано письмовий позов до суду першої інстанції, який було залишено без розгляду суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, та ніби то ним не було усунуто недоліки. Однак стверджує, що такого судового рішення не отримував, так як на пошті за нього в повідомленні підпис від його імені було покладено працівником пошти, та на даний момент його звільнено. Таким чином, вважає за необхідне поновити строк на оскарження постанови серії ЕАВ № 8829936 від 02.02.2019 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КпАП на підставі статті 121 КАС України.
На підставі викладеного, просить суд:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії інспектора капрала поліції 1 батальйону 4 роти УПП в Закарпатській області Савко Андріани Іванівни щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАВ № 889938 від 02.02.2019 року.
3. Скасувати постанову серії ЕАВ № 889938 від 02.02.2019 року, винесену інспектором капралом поліції 1 батальйону 4 роти УПП в Закарпатській області Савко Андріаною Іванівною, якою було застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1
4. Звільнити його від сплати судового збору, згідно ст. 288 КУпАП.
Також з матеріалів справи вбачається, що 29.03.2019 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про поновлення процесуальних строків, яку обґрунтовує тим, що 05 лютого 2019 року ним було подано адміністративний позов до Ужгородського міськрайонного суду про скасування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення.
Однак, 11.02.2019 року суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. постановив ухвалу, якою адміністративний позов було залишено без руху та надано час на усунення недоліків.
Стверджує, що відповідно вказане процесуальне рішення судді Фазикоша О.В. по пошті не отримав, а тому в канцелярії суду дізнався про таке рішення та подав заяву на отримання.
27.03.2019 року в канцелярії вказаного суду ним було отримано вказану ухвалу про залишення адміністративного позову без руху та надання строку на усунення недоліків.
29.03.2019 року ним подано повторний адміністративний позов у адміністративній справі за позовом до інспектора поліції 1 бат. 4 роти УПП в Закарпатській області Савко Андріани Іванівни про скасування постанови серії ЕАВ № 889938 від 02.02.2019 року про накладення адміністративного стягнення та скасування вказаної постанови.
А тому просить суд просить суд строк на подання адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора поліції 1 бат. 4 роти УПП в Закарпатській області Савко Андріани Іванівни про скасування постанови серії ЕАВ №889938 від 02.02.2019 року про накладення адміністративного стягнення та скасування вказаної постанови, визнати таким, що допущений з поважних причин та його поновити.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.04.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою. Постановлено розгляд адміністративної справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач у дане судове засідання не з'явився, при цьому 19.09.2019 року подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без його участі, в заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у дане судове засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, шляхом надіслання судової повістки про виклик рекомендованим поштовим відправленням, відзив на позовну заяву відповідач не подав та клопотання про відкладення судового засідання до суду не надходило.
Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
Згідно з ч. 3 ст. 205 КАС України у разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії постанови інспектора капрала 1 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Закарпатській області Савко Андріани Іванівни, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 889938 від 02.02.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. за те, що як зазначено у тексті постанови, 02.02.2019 року о 23 год. 00 хв. в м. Ужгороді по вул. Легоцького, 41, водій ОСОБА_1 не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2 б ПДР - порушення попереджувальних сигналів при зміні напрямку руху.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач стверджує, що під час керування транспортним засобом він подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку. Окрім того, вважає, що відповідач інспектор капрал поліції 1 батальйону 4 роти Савко А.І. незаконно розглянула справу на місці зупинки автомобіля, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцем знаходження органу, який уповноважений розглядати такі справи, тим самим позбавила його можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся із даним позовом в суд.
Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. п. 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У відповідності до ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип з'ясування всіх обставин у справі, суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою осіб, шукаючи доказів виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
Суд констатує, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідачем не надано.
Відповідачем до суду відзив на позов не подано, а також не подано доказів, які б підтверджували вчинення правопорушення позивачем та доказів, якими останнє зафіксовано.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.
За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У своєму рішенні від 10.02.1995 року у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (заява № 16437/04), при оцінці доказів судам слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62Конституції України презумпції невинуватості.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» випливає, що спрощений підхід до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників є неприпустимим.
Таким чином, суд приходить до переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушень, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог ст. ст. 248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відтак, враховуючи викладене та беручи до уваги вищенаведені норми, суд вважає, що позов в частині скасування постанови серії ЕАВ № 889938 від 02.02.2019 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу, слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Що стосується вимоги позивача про визнання протиправними дії інспектора капрала поліції 1 батальйону 4 роти УПП в Закарпатській області Савко Андріани Іванівни щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАВ № 889938 від 02.02.2019 року, суд констатує наступне.
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право прийняти одне з передбачених ч. 3 ст. 286 КАС України рішення.
За таких обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної вимоги позивача про визнання протиправними дії інспектора капрала поліції 1 батальйону 4 роти УПП в Закарпатській області Савко Андріани Іванівни щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАВ № 889938 від 02.02.2019 року, слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 76, 77, 90, 162, 205, 241-246, 255, 262, 271, 272, 286 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити частково.
Скасувати постановупро накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 889938 від 02.02.2019 року, винесену інспектором капралом поліції 1 батальйону4 роти УПП в Закарпатській області Савко Андріаною Іванівною, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 425,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Данко В.Й.