Справа № 308/10914/19
24 вересня 2019 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , та його захисника ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні №12019070000000269, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22 вересня 2019 року, про застосування відносно:
підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Синевир, Міжгірського району, громадянина України, українця, з вищою освітою, працівника ПП «Лістрансбуд», одруженого, мешканець АДРЕСА_1 ,
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
Старший слідчий в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області підполковник поліції ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням, погодженим прокурором, у кримінальному провадженні №12019070000000269, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22 вересня 2019 року, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання мотивовано наступним: 21 вересня 2019 року біля 23 години 20 хвилин водій ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в нічний час доби керуючи автомобілем марки «Mitsubishi» моделі «Pajerо» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Копанській в місті Виноградів, в напрямку села В.Копаня, Виноградівського району, біля будинку №1 «є», не впорався з керуванням свого транспортного засобу, проїжджаючи правостороннє заокруглення,грубо порушив вимоги п.п.2.3 «б», 2.9 «а», 11.2, 12.1 та 13.3 Правил дорожнього руху України, виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення із зустрічним автомобілем марки «VolkswagenPassat» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 Польської Республіки, під керуванням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , який рухався в своїй смузі руху, в зустрічному з вказаним автомобілем напрямку. Слідчий вказує, що внаслідок вказаної ДТП, водій автомобіля марки «VolkswagenPassat», ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.
В клопотанні вказано, що своїми діями ОСОБА_4 порушив вимогип.п. 2.3 «б»; 2.9. «а»; 12.1 та 13.3Правил дорожнього руху України, якими визначено: п.2.3. ПДР - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом; п.2.9. ПДР - Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння; п.11.2.ПДР- Нерейкові транспортні засоби повинні рухатися як найближче до правого краю проїзної частини; п.12.1ПДР - Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п.13.3 ПДР - Під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди та зустрічного роз'їзду необхідно вибирати безпечний інтервал, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.
Слідчий зазначає, що невиконання водієм ОСОБА_4 вказаних вимог правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з наступившими наслідками, а саме: смертю. В клопотанні вказано, що таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме, порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо воно спричинило смерть потерпілого.
Як вказує слідчий, 22 вересня 2019 року органом досудового розслідування у відповідності до ст. ст. 40, 104, 131, 132, 208-211 та 213 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_4 було затримано. Окрім того, в клопотання вказано, що 22 вересня 2019 року ОСОБА_4 у встановленому ст.ст.276, 277 та 278 Кримінального процесуального кодексу України повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України.
У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Синевир, Міжгірського району, громадянин України, українець, з вищою освітою, працівник ПП «Лістрансбуд», одружений, мешканець АДРЕСА_1 .
Слідчий зазначає, що підозра у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22.09.2019 року та схемою до нього,висновком медичного огляду водія ОСОБА_4 на стан сп'яніння від 22.09.2019 року.
В клопотанні вказано, що приймаючи до уваги вищевикладене та те, що підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи на волі з метою переховування від органів досудового розслідування та суду може виїхати за межі України чим самим ухилятися від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому кримінальному провадження, скоїв тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, а застосування більш м'яких запобіжних заходів особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт та застава, будуть не достатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, а тому, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі вище викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 40, 131, 132, 176 - 178, 183, 184, 194 КПК України, слідчий просить: застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Синевир, Міжгірського району, громадянин України, українець, з вищою освітою, працівник ПП «Лістрансбуд», одружений, мешканець АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити. Враховуючи, наслідки вчиненого кримінального правопорушення просив не обирати альтернативний запобіжний захід у виді застави. Крім того, просив врахувати, що на даний час встановлено двох свідків, безпосередніх очевидців вказаної події, одним з яких був пасажир в автомобілі померлого, та водій автомобіля який рухався в цей час по вулиці, та на його думку є ризик того, що підозрюваний може впливати на вказаних свідків.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні вказаного клопотання та обрати відносного його підзахисного альтернативний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Захисник, вважає, що ризики названі стороною обвинувачення, базуються на припущеннях, жодним чином не доведені, та, враховуючи зазначене, особу підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, просить застосувати щодо нього домашній арешт в нічний час доби, що, зауважує, буде достатнім на даному етапі для потреб досудового розслідування. Просив врахувати що оскільки всі процесуальні дії проводились у вихідний день, була допущено технічну помилку в написанні року народження підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_4 , у судовому засіданні підтримав думку свого захисника. Просив врахувати, що помилково вказано рік його народження 1986 рік, а не 1987, не розуміє чому така вказана в посвідченні водія.
Потерпіла підтримала думку прокурора.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Слідчий суддя враховує, що відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».
Слідчий суддя враховує, що підозра ОСОБА_4 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22.09.2019 року та схемою що додана до нього, висновком медичного огляду водія ОСОБА_4 на стан сп'яніння від 22.09.2019 року, згідно якого останній перебував у стані алкогольного сп'яніння та іншими матеріалами в їх сукупності.
При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 3-ох до 8-ми років, яке відноситься до категорії тяжких.
Сукупність фактичних даних, які містяться в наведених доказах, є достатньою для висновку про причетність підозрюваного до вищевказаного злочину. При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Слідчий суддя констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості підозрюваної у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.
Як вбачається з матеріалів, наданих слідчим, які обґрунтовують клопотання, зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Слідчий суддя враховує, також те, що ОСОБА_4 , підозрюється в тому, що перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та керуючи автомобілем марки «Mitsubishi» моделі «Pajerо» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Копанській в місті Виноградів, в напрямку села В.Копаня, Виноградівського району, біля будинку №1 «є», не впорався з керуванням свого транспортного засобу, проїжджаючи правостороннє заокруглення,грубо порушив вимоги п.п.2.3 «б», 2.9 «а», 11.2, 12.1 та 13.3 Правил дорожнього руху України, виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення із зустрічним автомобілем марки «VolkswagenPassat» реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 Республіки, під керуванням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , який рухався в своїй смузі руху, в зустрічному з вказаним автомобілем напрямку.
Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, тобто - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого. Так, санкція вказаної статті передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. Та відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Зокрема, питання застосування заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відносяться і запобіжні заходи регламентовані Главою 10 - заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування та Главою 18 - запобіжні заходи, затримання особи Кримінального процесуального Кодексу України (надалі - КПК України). Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Так, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим, тобто наявні підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, що унеможливить повноту, всебічність при розслідуванні даного кримінального провадження, може незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадження, що свідчить про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Отже, суд приймає до уваги тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень та покарання, що підвищує ризик зникнення обвинувачених від правосуддя.
У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, санкція вказаної статті передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Таким чином, є підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене нею діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаного злочину, може в подальшому перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванню даного кримінального провадження іншим чином.
Слідчий суддя вважає, доведеним те, що існує реальна загроза того, що підозрюваний перебуваючи на волі може впливати на потерпілого та свідків, які встановлені під час досудового розслідування, а тому існує ризик незаконного впливу на таких свідків з метою зміни їх показів на свою користь, з метою уникнення кримінальної відповідальності, самостійно або через знайомих, шляхом вмовляння, погроз або іншим способом.
До того ж, крім наявності вказаних ризиків, слідчий суддя також враховує особу підозрюваної, зокрема те, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий, працює, позитивно характеризується за місцем проживання, стан його здоров'я.
Щодо обґрунтованості застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчий суддя звертає увагу на спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин слідчий суддя вважає доведеним наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину та вищевказаних ризиків, і неможливість їх запобігання при вжитті більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК України оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, при чому вчинення злочину стало наслідком усвідомленого ігнорування ОСОБА_4 вимог чинного законодавства в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, в результаті якого спричинило смерть потерпілому, а у відповідності до ст.3 Конституції України - людина, її життя та здоров'я визнаються найвищою соціальною цінністю, вважає доцільним обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Отже, враховуючи обставини провадження, характер обвинувачення, слідчий суддя вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваної.
Доводи адвоката про те, що ОСОБА_4 є особою молодого віку, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, злочин в якому він підозрюється, хоча і є тяжким, але з необережної форми вини, не можуть слугувати стримуючим фактором та не спростовують заявлених ризиків.
Стосовно посилання сторони захисту на факт отримання підозрюваним травм в даному ДТП, як на підставу відмови у застосуванні щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зауважує, що в матеріалах клопотання відсутні належні медичні документи, які б підтверджували те, що отримані підозрюваним травми є такими, що свідчать про неможливість застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і за висновком слідчого судді наявність таких ушкоджень не знівельовує встановлених слідчим суддею в даному кримінальному провадженні ризиків.
На думку слідчого судді, застосування більш м'якого запобіжного заходу не унеможливить прояв встановлених слідчим суддею ризиків, та не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження та свідчить про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, щодо злочину, який спричинив загибель людини, щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Зазначена норма закону не містить прямої заборони визначити розмір застави у такому випадку, а лише надає суду таке право, при цьому слідчий суддя повинен вирішувати питання щодо наявності підстав для визначення розміру застави поряд із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кожному конкретному випадку окремо, виходячи з обставин справи і даних про особу підозрюваного.
При цьому, в даному випадку суб'єктивна сторона кримінального правопорушення (умисний чи необережний злочин) юридичного значення не має. Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 (ч.2 ст. 286 КК України), відноситься до категорії необережних злочинів.
Разом з тим, враховує слідчий суддя ту обставину, що підозрюваний ОСОБА_4 керував транспортом, в стані алкогольного сп'яніння, така поведінка підозрюваного та його легковажне ставлення до виконання та додержання Правил дорожнього руху призвело до смерті потерпілого та взагалі ставлячи під загрозу безпеку, життя та здоров'я себе та інших осіб. Враховуючи перебування в транспортному засобі іншої особи. Вказана обставина враховується слідчим суддею при вирішенні питання щодо можливості не визначення застави як альтернативного запобіжного заходу.
Відтак, сам факт необережного характеру вини у кримінальному провадженні за ч.2 ст. 286 КК України не може виключати право слідчого судді на не визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Слідчим суддею враховані конкретні обставини справи, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 ті обставини, що злочин, який інкримінується підозрюваному, спричинив смерть потерпілому, враховує також, що вік та стан здоров'я підозрюваного дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, отже, задовольняючи клопотання, слідчий суддя вважає за необхідне не визначити підозрюваному розмір застави.
Виходячи з вищевикладеного, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризик якого залишився з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкість з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, та може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Крім цього, за допомогою застосування відносно ОСОБА_4 , заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого ним кримінального правопорушення.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, підполковника поліції ОСОБА_7 погоджене прокурором, у кримінальному провадженні №12019070000000269, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22 вересня 2019 року - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Синевир, Міжгірського району, громадянина України, українця, з вищою освітою, працівника ПП «Лістрансбуд», одруженого, мешканця АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 18.11.2019 року, без визначення розміру застави.
Строк тримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під вартою рахувати з моменту його затримання - 03 год. 00 хв. 22 вересня 2019 року.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1