йСправа № 304/1506/19 Провадження № 1-кс/304/597/2019
24 вересня 2019 року м. Перечин
Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , слідчого СВ Перечинського відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні його клопотання, погоджене прокурором ОСОБА_3 на підставі матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019070130000403 від 23 вересня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , без освіти, одруженого (має на утриманні малолітню дитину), непрацюючого, громадянина України, раніше судимого,
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
слідчий СВ Перечинського відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 12019070130000403 від 23 вересня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, без можливості внесення застави. Клопотання мотивує тим, що 23 вересня 2019 року слідчим відділенням Перечинського ВП розпочато досудове розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні, під час якого встановлено, що ОСОБА_4 , будучи на підставі ухвали Шевченківського районного суду Львівської області від 24 січня 2019 року умовно-достроково звільнений від відбування покарання на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 3 дні, вчинив новий умисний злочин. Так, близько 22.00 год. 22 вересня 2019 року ОСОБА_4 умисно, з метою заволодіння чужим майном, діючи відкрито, заздалегідь взявши з собою предмет, схожий на кухонний ніж, шляхом віджиму вхідних дерев'яних дверей, проник до приміщення літньої кухні будинку АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_7 , яка в той час знаходилася на ліжку, погрожуючи заздалегідь заготовленим предметом, викрав грошові кошти у сумі 600 грн банкнотами по 200 грн, після чого почав вимагати від потерпілої горілку та продукти харчування, а згодом - самостійно їх шукати у приміщенні кухні. Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: заявою потерпілої ОСОБА_7 від 23 вересня 2019 року та протоколом її допиту, протоколами огляду місця події від 23 вересня 2019 року, пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам від 23 вересня 2019 року, огляду та вилучення речей від 23 вересня 2019 року, а також протоколами допиту свідків. Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, а органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема того, що ОСОБА_4 з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від органів досудового розслідування, усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення даного злочину - незаконно впливати на потерпілу та свідків, шляхом їх підкупу або залякування, вчинити інше кримінальне правопорушення, існування яких обґрунтовується зокрема тим, що ОСОБА_4 офіційно ніде не працює, неодружений, його майновий стан є незадовільним та відповідно єдиним джерелом його доходів є вчинення злочинів проти власності. Оскільки ОСОБА_4 вже був раніше судимий за вчинення грабежу та ряду злочинів проти власності, за що був засуджений Перечинським районним судом та Апеляційним судом Закарпатської області, зазначене кримінальне правопорушення вчинив будучи умовно-достроково звільненим, а на даний час на розгляді суду перебуває обвинувальний акт про його обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тому слідчий просить клопотання задовольнити.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_6 подане клопотання підтримали повністю та просили його задовольнити, посилаючись на обставини викладені у ньому.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні щиро розкаявся у вчиненому, просив не позбавляти його волі, оскільки має на утриманні дитину та вагітну дружину, а його захисник - адвокат ОСОБА_8 проти задоволення клопотання заперечив, вважаючи, що достатнім запобіжним заходом відносно ОСОБА_4 буде цілодобовий домашній арешт, а у разі, якщо слідчий суддя прийде до висновку, про необхідність застосування відносно нього тримання під вартою - просив визначити підозрюваному розмір застави у виді 80-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що буде достатньо для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених кримінальним процесуальним законом.
Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так, у судовому засіданні встановлено, що 23 вересня 2019 року матеріали досудового розслідування за повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019070130000403.
Також встановлено, що 23 вересня 2019 року о 08.28 год зі служби «102» до Перечинського ВП надійшло повідомлення громадянина Орлова про те, що напередодні 22 вересня 2019 року о 21.00 год. до будинку його тещі ОСОБА_7 , яка є пенсіонеркою, в АДРЕСА_2 , зайшов невідомий чоловік, якого вона бачила вдень у селі та домовлялася з ним про продаж йому вживаного телевізору за 300 грн. Погрожуючи ножем, який він приніс із собою, викрав з її будинку грошові кошти у сумі 600 грн та продукти харчування; знайшовши в кухонній шафі рибну консерву «Килька», вийняв з кишені ніж, відкрив її та почав ним їсти. Після того, розмахуючи ножем, почав вимагати кошти, які згодом самостійно знайшов і забрав та, наказавши потерпілій мовчати, вийшов з будинку у невідомому напрямку.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011 р).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р, § 57).
Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».
Слідчий суддя враховує, що підозра у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується дослідженими доказами, а саме: заявою потерпілої ОСОБА_7 від 23 вересня 2019 року та протоколом її допиту; протоколами огляду місця події від 23 вересня 2019 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 24 вересня 2019 року, а також протоколом допиту підозрюваного, який визнав свою вину, та іншими дослідженими в судовому засіданні матеріалами.
Також при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні такого, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за які може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років з конфіскацією майна, а також те, що 24 вересня 2019 року ОСОБА_4 вже було повідомлено про підозру у вчиненні вказаного злочину, тобто є підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, що унеможливить повноту, всебічність при розслідуванні даного кримінального провадження, та відповідно свідчить про те, що інші більш м'які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім цього, при обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий суддя враховує зазначені слідчим у клопотанні ризики того, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_7 , знаючи її місце проживання, що зможе призвести до зміни її показань або відмови від давання показань.
До того ж, крім наявності зазначених ризиків, слідчий суддя також враховує особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_4 , прагнучи, з одного боку, допомагати своїй дитині та вагітній дружині, з іншого вчиняє новий злочин будучи умовно-достроково звільненим, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, такий раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, під час розгляду клопотання прокурором додатково надано ухвалу Перечинського районного суду від 19 вересня 2019 року, якою ОСОБА_4 оголошено у розшук у кримінальному провадженні, що перебуває на розгляді суду у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.
Таким чином, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання, дає підстави слідчому судді для обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 саме у виді тримання під вартою.
Слідчий суддя вважає доведеною ту обставину, що застосування більш м'якого запобіжного заходу у даному випадку не забезпечить потреби досудового розслідування на даному етапі, та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного. В зв'язку з чим клопотання сторони захисту про застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у вигляді цілодобового домашнього арешту, задоволенню не підлягає.
Крім цього, за допомогою застосування до ОСОБА_4 такого заходу забезпечення кримінального провадження як запобіжний захід у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого ним кримінального правопорушення.
Також не підлягає до задоволення клопотання захисника про визначення підозрюваному ОСОБА_4 розміру застави, виходячи з такого.
Частиною 3 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
З матеріалів клопотання вбачається, що підозрюваний погрожував потерпілій ОСОБА_7 застосовувати насильство, про що свідчать її покази та інші докази додані до матеріалів клопотання, а відтак враховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 було вчинено із погрозою застосування насильства відносно потерпілої, слідчий суддя вважає за можливе, у відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст. 5 п. 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 29 Конституції України, ст. ст. 177, 183, 186, 193, 194, 196-198, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
клопотання слідчого СВ Перечинського відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором ОСОБА_3 на підставі матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12019070130000403 від 23 вересня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 22 листопада 2019 року (включно), без визначення розміру застави.
Дата закінчення дії ухвали - 22 листопада 2019 року.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1