ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/17171/18
провадження № 2-а/753/72/19
"14" травня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Даниленко В.В.
при секретарі Пасько І.В.
розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №9 батальйону №4 Управління патрульної поліції у м. Києві Департамента патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Мироненка Андрія Дмитровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У вересні 2018року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить скасувати постанову Інспектора роти №9 батальйону №4 Управління патрульної поліції у м. Києві Департамента патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Мироненка Андрія Дмитровича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії НК № 568851 від 30.08.2018 про притягнення його до відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 30.08.2018 року, відповідач склав відносно нього постанову, в якій зазначив, що позивач керував автомобілем без наявності полісу обов'язкового страхування, внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП. Постановою накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, а тому оскаржувана постанова є протиправною, незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Крім того, зазначив, що справа безпідставно розглянута на місці вчинення адміністративного правопорушення, всупереч вимогам ст.ст.258, 276 КУпАП.
Встановлені відповідачем у оскаржуваній постанові обставини, які стали підставою для висновку про порушення ним вимог ПДР України не відповідають дійсності. Інспектором при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, будь-які пояснення очевидців, які б підтвердили порушення позивачем ПДР, фото-, відеофіксація зазначеного порушення відсутні. Таким чином, враховуючи, що він правил дорожнього руху не порушував, враховуючи відсутність будь-яких підстав притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з позовом.
Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, відповідачу було встановлено строк в п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву. Відповідачем відзиву до суду надано не було.
Справа в порядку спрощеного провадження була розглянута за наявними матеріалами та наданими сторонами доказами.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до винесеної відповідачем Постанови, 30.08.2018 о 14 год 10хв. водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , керував транспортним засобом «Аcura mdx», номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Старонаводницькій м. Київ, та не мав при собі страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 2.1.ґ) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від відповідальності.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Пунктами 1.1, 1.9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;
Статтею 35 Закону встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі, якщо водій порушив ПДР.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
У ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством,
- страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (дані - Поліс).
Відповідно до п. 2.1 .ґ) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі Поліс. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі, або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також Поліса , тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 126 КУпАП).
Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення П ДР , зокрема правопорушення передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно п. 2 розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція), постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно порушення позивачем вимог п. 2.1.ґ) ПДР, що виразилось у русі транспортного засобу, не маючи при собі Поліса , було розглянуто відповідачем на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача, відповідач, керуючись законом та правосвідомістю, постановив визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп. (чотириста двадцять п'ять), що в межах санкції цієї статті. Після чого у присутності позивача було винесено Постанову, з якою надалі позивача було повідомлено про порядок оскарження Постанови, та наслідки її невиконання, передбачені ст.ст. 307, 308 КУпАП.
Відповідно до рішення Конституційного суду Україні у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини 1 ст. 276 КУпАП, положення ч. 1 ст. 276, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного в конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 територіальні органи Міністерства внутрішніх справ ліквідовано як юридичні особи публічного права.
Законом або будь-яким іншим актом законодавства не передбачено правонаступництво Національної поліції України від міліції та органів внутрішніх справ відповідно.
Отже, виходячи з положень рішення Конституційного суду, розгляд справи про адміністративне правопорушення повинен відбуватись у межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Водночас, згідно з положеннями КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху інспектором патрульної поліції не складається. Саме інспектор (працівник органу і підрозділу Національної поліції, який має спеціальні звання), а не Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, уповноважений розглядати адміністративну справу та за результатами її розгляду виносити постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином поліцейський, який уповноважений виносити постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, має право здійснювати розгляд адміністративної справи на місці де було вчинено таке адміністративне правопорушення, та на місці де він несе службу саме в той час.
Такого ж висновку дійшов Верховний суд України у своєму рішенні від 14.02.2018 у справі № 536/583/17 та у рішенні від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17.
Позивач у своїй заяві не доводить обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Крім того, порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем не впливає на суть вчиненого порушення та не є підставою для задоволення позовних вимог.
Такого висновку також дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні 761/4629/17 від 30.10.2017.
Взявши до уваги викладене, відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а Постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією.
Як зазначив Пленум Вищого адміністративного суду у своїй постанові ід 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ», підставами для визнання будь-якого акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
В силу положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки підстави для скасування оскаржуваної постанови судом не встановлені, в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 122, 222, 251, 252, 254, 256, 268, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 4-5, 7-10, 72-78, 19, 241-244, 286, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Інспектора роти №9 батальйону №4 Управління патрульної поліції у м. Києві Департамента патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Мироненка Андрія Дмитровича (м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.