25 вересня 2019 року
м. Київ
справа №640/20168/18
адміністративне провадження №К/9901/24970/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Кравчука В. М., Чиркіна С. М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі - ГУ ПФУ у м. Києві), у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , викладене у відмові відповідача від 17 травня 2018 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непризначення пенсії та зобов'язати ГУ ПФУ у м. Києві призначити та виплачувати з 24 квітня 2018 року ОСОБА_1 пенсію за віком у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 15 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року, відмовив у задоволенні позову.
Не погодившись з такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, 28 серпня 2019 року ОСОБА_1 направила до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу відповідно до ст. 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки ця скарга не відповідає вимогам ст. 328 КАС України з огляду на таке.
Пунктом 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічна законодавча норма закріплена в ст. 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
За приписами ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Нормами ч. 1 ст. 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно із п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З касаційної скарги убачається, що ОСОБА_1 оскаржує рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2019 року, прийняте в порядку спрощеного позовного провадження, та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року. Предметом розгляду в цій справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непризначення пенсії та зобов'язання ГУ ПФУ у м. Києві здійснити нарахування та виплату пенсії за віком.
Тобто така справа відповідно до ст. 12 КАС України віднесена до категорії справ незначної складності.
За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. «с» ст. 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має для нього виняткове значення та становить значний суспільний інтерес.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку підстав, наведених у підпунктах та «а» та «в» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 21 вересня 2018 року (справа № 805/465/18-а).
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, яке за законом не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті провадження за цією скаргою слід відмовити.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, ЄСПЛ може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії»).
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 328, 333 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити дії.
Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Саприкіна
Судді: В. М. Кравчук
С. М. Чиркін