25 вересня 2019 року
Київ
справа №620/723/19
адміністративне провадження №К/9901/25043/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі №620/723/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення коштів,
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 329, 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На виконання вимог ухвали суду скаржником надано копію касаційної скарги для відповідача та подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження мотивоване неоднаковим тлумаченням судами першої та апеляційної інстанції одних і тих самих норм права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, про яке скаржник дізнався 29 серпня 2019 року під час роботи в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Поруч з цим, просить врахувати відсутність юридичної освіти, безпорадний стан після прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови, статус батька багатодітної сім'ї, непрацюючу жінку та брак часу.
Оцінюючи поважність, зазначених скаржником у клопотанні, причин пропуску строку на касаційне оскарження, суд виходить із наступного.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Суд критично оцінює посилання скаржника на те, що він не знав та не міг дізнатися раніше ніж 29.08.2019 року про неоднакове тлумачення судами норм права, оскільки згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру (Єдиного державного реєстру судових рішень), є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, у разі незгоди з судовим рішенням, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.
Скаржником не наведено об'єктивного обґрунтування та не додано підтверджуючих доказів неможливості проведення аналізу судової практики у Єдиному державному реєстрі судових рішень у передбачений законодавством строк на касаційне оскарження.
Оцінивши доводи скаржника, суд не вбачає наявності дійсних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного вчинення скаржником процесуальних дій, які б були об'єктивними та не залежали від волевиявлення сторони.
Зважаючи на наведене, суд не вбачає підстав для визнання поважними причин пропуску скаржником строку на касаційне оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнанні судом неповажними.
З огляду на те, що підстави пропуску строку звернення з касаційною скаргою, вказані ОСОБА_1 визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі №620/723/19.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі №620/723/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. А. Губська
Судді М. В. Білак
А. Г. Загороднюк