Справа № 620/1276/19 Суддя першої інстанції: Лобан Д.В.
24 вересня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Бєлової Л.В. та Епель О.В.,
при секретарі - Кузик О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просила:
- визнати протиправними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з виплати пенсії за період з 01.05.2018 року по 30.11.2018 року;
- зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.05.2018 року по 30.11.2018 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до змісту апеляційної скарги, апелянт, окрім іншого просив замінити первісного відповідача в особі Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на належного відповідача в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Відповідно до інформації, що міститься на сайті Міністерства юстиції України (безкоштовний запит) Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України припинило свою діяльність як юридична особа - 11.06.2019 року, у зв'язку з чим клопотання про заміну первісного відповідача - належним, а саме - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та має статус внутрішньо переміщеної особи.
З 01.05.2018 року відповідачем виплату пенсії позивачу було припинено.
Рішенням комісії про призначенню усіх видів державної соціальної допомоги при Чернігівській райдержадміністрації було винесено рішення від 07.11.2018 року № 27 щодо поновлення виплати позивачу пенсії.
Позивач зверталась до відповідача з проханням виплатити їй пенсію за вказаний період, але їй було відмовлено.
У відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області позивачу було повідомлено, що сума її пенсії за період з 01.05.2018 року по 31.08.2018 року була взята на облік ЧОУ ПФ України, виплата зазначених коштів буде проведена після визначення Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати таких коштів.
Станом на день подачі позову пенсія за період з 01.05.2018 року по 30.11.2018 року позивачу не була виплачена.
Вважаючи вказану бездіяльність відповідача з невиплати пенсії за період з 01.05.2018 року по 30.11.2018 року протиправного позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. за № 1706-VII, з наступними змінами та доповненнями, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як передбачено п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. за № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», з наступними змінами та доповненнями, припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. за № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. за № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», з наступними змінами та доповненнями, встановлено, що комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у мм. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою, відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією постановою, за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року за № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб.
Як встановлено судом першої інстанції, з листа від 13.02.2019 року Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України та з відзиву на позов вбачається, що з грудня 2018 року позивачу проводиться виплата місячного розміру пенсії, пенсія за період з 01.05.2018 року по 30.11.2018 року взята управлінням на облік. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 - виплата сум заборгованості, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Проте з такими доводами пенсійного фонду не можна погодитись, з огляду на наступне.
Згідно з п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за № 365, з наступними змінами та доповненнями, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи.
Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058-IV, з наступними змінами та доповненнями.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 даного Закону, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, та обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 16 цього ж Закону передбачено, що застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
З аналізу вищенаведених норм можна прийти до висновку, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі Суханов та Ільченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Тому, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Вирішуючи спір, судом враховуються правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18), стосовно того, що Постанова КМ України № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
В силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України зазначені висновки мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Колегія суддів наголошує, що в апеляційній скарзі відповідачем зазначається, що звернення позивача до суду з даним позовом є передчасним, адже Управління нарахувало дану суму та вона взята на облік, крім того питання щодо таких виплат вирішується на централізованому рівні, зокрема, вже прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649.
Враховуючи вище, колегія суддів вважає, що відповідачем, у зв'язку із нарахуванням суми заборгованості фактично визнано свій обов'язок щодо виплати даної суми позивачу, проте вважає необґрунтованими посилання на відсутність коштів чи механізмі здійснення такої виплати, з огляду на норми міжнародного права та чинного законодавства.
Крім того, посилання на передчасність звернення до суду є необґрунтованим, адже судом встановлено та не заперечено відповідачем факт нарахування проте не виплати суми заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року - без змін.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Л.В.Бєлова
О.В.Епель
Повний текст виготовлено 24 вересня 2019 року.