Справа № 640/11722/19 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.
18 вересня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Бєлової Л.В., Лічевецького І.О.,
за участю секретаря: Островської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2019 (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови № 484 від 05.06.2019 в частині,-
АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить зупинити стосовно Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» дію постанови Кабінету Міністрів України № 484 від 05.06.19 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 липня 2016 р. № 496» в частині п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 р. № 484 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 липня 2016 р. № 496 та в частині Змін, що вносяться до Постанови Кабінету Міністрів України від 01 липня 2016 року № 496, а саме:
- пп.6) п.2 Змін, що вносяться до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 липня 2016 р. №496, в частині доповнення Плану реструктуризації Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з метою відокремлення діяльності з транспортування та зберігання (закачування, відбору) природного газу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 496 від 01 липня 2016 року, пунктами 7-1, 7-3;
- пп. 7) п. 2 Змін, що вносяться до Постанови Кабінету Міністрів України від 01 липня № 496;
- пп.9) п.2 Змін, що вносяться до Постанови Кабінету Міністрів України від 01 липня 2016 р. № 496, в частині викладення редакції пункту 11 та пункту 12 Плану реструктуризації публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з метою відокремлення діяльності з транспортування та зберігання (закачування, відбору) природного газу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2016 р. № 496;
- пп.11) п.2 Змін, що вносяться до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2016 № 496.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2019 у задоволенні клопотання АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про забезпечення позову відмовлено.
Не погодившись з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2019, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, ухвалити судове рішення про вжиття заходів забезпечення позову.
В апеляційній скарзі, апелянт, зокрема зазначає, що зупинення дії оскаржуваного акту стосовно НАК «Нафтогаз» в частині, що оскаржується позивачем у справі № 640/11722/19, до набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду спору по суті, є необхідним та достатнім заходом з метою недопущення передчасного втручання позивача у діяльність ПАТ «МГУ» (за відсутності достатніх правових на те підстав на момент звернення з позовом та на даний час); недопущення виконання позивачем очевидно протиправного, неточного, незрозумілого та такого, щодо якого неможливо передбачити наслідки виконання акту органу влади.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що беручи до уваги очевидну безпідставність заяви про забезпечення позову, ризики завдання значної шкоди як державним інтересам загалом, так і правам/законним інтересам суб'єктів, вважає, що судом першої інстанції було вірно відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, а тому ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а також такою, що не підлягає скасуванню.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливлювали захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі; в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, згідно зі змісту позовної заяви предметом позовних вимог є визнання протиправним та скасування п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 484 від 05.06.2019 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 липня 2016 p. N 496»; визнання протиправною та скасування Постанови № 484 від 05.06.2019 Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 липня 2016 року № 496» в частині Змін, що вносяться до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 липня 2016 року №496, а саме:
-пп.6) п. 2 Змін, що вносяться до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 липня 2016 р. № 496 в частині доповнення Плану реструктуризації публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з метою відокремлення діяльності з транспортування та зберігання (закачування, відбору) природного газу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1липня 2016 р. № 496,Пунктами 7-1, 7-3;
-пп.7) п.2 Змін, що вносяться до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 липня 2016 р. № 496;
-пп.9) п.2 Змін, що вносяться до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 липня 2016 р. № 496, в частині викладення редакції пункту 11 та пункту 12 Плану ресруктуризації публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з метою відокремлення діяльності з транспортування та зберігання (закачування, відбору) природного газу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2016 р. № 496;
- пп. 11) п. 2 Змін, що вносяться до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 2016 р. №496;
В обґрунтування поданої заяви АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» зазначає, що існують підстави для забезпечення позову, з огляду на пункт 2 частини другої статті 150 КАС України (очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод та інтересів особи, яка звернулась до суду)
Вказаний висновок позивачем зроблений на підставі того, що Постанова № 484 прийнята у не визначений законодавством спосіб - з порушенням порядку прийняття актів Уряду, встановлених Законом України «Про Кабінет Міністрів України та Регламентом Кабінету Міністрів України, оскільки рішення про прийняття Постанови № 484 прийнято головуючим на засіданні Уряду 05.06.2019 без її обговорення та голосування, що підтверджується відеотрансляцією засідання Уряду. Вказану відеотрансляцію позивач знаходить за посиланням на веб-сайті «ютуб».
Також, позивач вважає, що оскаржувана постанова містить нечіткі і неточні формулювання, що має наслідком недопустимість його розуміння та однозначного трактування, позбавляє позивача передбачити наслідки виконання Постанови № 484, робить неможливим виконання та позбавляє можливість виконати вимоги оскаржуваної Постанови.
Відповідно до п. 2 частини другої ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Однак, позивачем не наведено, в чому полягає очевидність протиправності оскаржуваної Постанови. Посилання позивача на недоступність розуміння та неоднаковість трактування норм оскаржуваної Постанови, не може підтверджувати ознаки очевидної протиправності оскаржуваної Постанови, в силу того, що не містить обґрунтування очевидної протиправності Постанови № 484 з посиланням на конкретні норми законодавства, яким вона не відповідає.
Жодних беззаперечних доказів, що підтверджують очевидну протиправність оскаржуваної Постанови, позивачем не надано.
Відеотрансляція засідання Уряду розміщена на веб-сайті «ютуб» не може бути доказом щодо порушення порядку прийняття актів Уряду, з огляду на те що належність, достатність та достовірність доказів наданих учасниками справи, буде вирішуватись судом під час розгляду справи по суті.
Крім того, як вірно зазначено представником відповідача відповідно до частин восьмої - десятої ст. 46 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» засідання Кабінету Міністрів України стенографується, його рішення оформлюється протоколом, який є офіційним документом; стенограма засідання Кабінету Міністрів України є внутрішнім робочим документом Кабінету Міністрів України, що має конфіденційний характер і використовується для складення протоколу засідання. Тобто, єдиними офіційними документами, що підтверджують факт проведення засідання, хід обговорення питань на засіданні та прийняття Урядом на засіданні відповідних рішень є стенограма (яка є внутрішнім документом) та протокол засідання (який є офіційним документом).
Також, колегія суддів погоджується з позицією відповідача про те, що затверджений Урядом План реструктуризації, передбачає покрокові шляхи реалізації реструктуризації позивача. Кожен з визначених етапів, затверджених Урядом, і їх успішне виконання забезпечує виконання наступних етапів, тому План реструктуризації ПАТ «НАК «Нафтогаз України» потрібно розглядати комплексно і в межах та взаємозв'язку з кожним виконаним етапом, а не так як вважає позивач,- окремо досліджуючи етапи виконання Плану на момент прийняття оскаржуваної Постанови.
При цьому, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
За правилами частин першої - другої ст. 150 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої ст. 151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою ст. 150 КАС України.
Згідно до абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Отже, у відповідності до частини другої ст. 151 КАС України передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Колегія суддів вважає, що забезпечення позову, визначеним позивачем шляхом, зумовить невиконання положень Плану реструктуризації заінтересованими особами, адже заходи передбачені Планом, мають виконуватись відповідальними особами, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що наведені заявником обставини, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини першої ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належні докази, що зупинення дії оскаржуваного акту стосовно НАК «Нафтогаз України» в частині, що оскаржується позивачем є необхідним та достатнім заходом забезпечення позову, з метою недопущення передчасного втручання позивача у діяльність «МГУ»; недопущення виконання позивачем очевидно протиправного, неточного, незрозумілого та такого, щодо якого неможливо передбачити наслідки виконання, акту органу влади.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2019 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 23.09.2019.
Головуючий-суддя:А.Ю. Кучма
Судді:Л.В. Бєлова
І.О. Лічевецький