Головуючий у суді першої інстанції: Ул'яновська О.В.
Єдиний унікальний номер справи № 759/17422/17
Апеляційне провадження № 22-ц/824/12799/2019
Іменем України
24 вересня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мережко М.В.,
суддів: Верланова С.М., Савченка С.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2019 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Спільне підприємство «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У листопаді 2017 року ПрАТ СП «Партнер» звернулося до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що ПрАТ СП «Партнер», відповідно до розпорядження Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва №1041 від 29 липня 1996 року «Про будівництво напівпідземних гаражів - автостоянок на 35,36,37 ділянках в 13-му мікрорайоні житлового масиву «Біличі», згідно інвестиційного підрядного договору № 4 від 20 травня 1997 року укладеного між Головним управлінням капітального будівництва КМДА («Замовник») та ПрАТ СП «Партнер» ( Інвестор-підрядник), виконало роботи з будівництва напівпідземних гаражів в 13 мікрорайоні на житловому масиві Біличі на вул. Уборевича ,27-а.
Замовник 31 серпня 1999 року передав на баланс інвестору - підряднику (позивачу) напівпідземні гаражі на 58 машиномісць на дільниці № 35 ж/м Біличі, XIII мкр. вул. Уборевича,27-а.
Між ОСОБА_2 та СП «Партнер» 20 листопада 2008 року було укладено договір на експлуатацію та обслуговування згідно якого позивач взяв на себе обов'язки по зберіганню і охороні транспортних засобів у гаражі №44 встановленого на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні ПрАТ СП «Партнер» на праві довгострокової оренди.
ОСОБА_2 02 грудня 2016 року уклала з ОСОБА_1 договір дарування, за умовами якого передала у власність останній гаражний бокс №44 за адресою: АДРЕСА_1 .
Через неналежне виконанням відповідачем умов договору утворилася заборгованість, яка, з урахуванням уточнених позовних вимог, становить 18 369 грн 47 коп. Позивач просив стягнути вказану заборгованість із відповідача на свою користь.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2019 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СП «Партнер» основну суму боргу у розмірі 16290,00 грн, суму інфляційних витрат у розмірі 1603,17 грн та загальну суму 3% річних у розмірі 476,30 грн, а загалом - 18 369,47 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СП «Партнер» судовий збір по справі у розмірі 1921 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подаладо Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
Відзив від позивача ПрАТ СП «Партнер» до апеляційного суду не надходив.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила, крім іншого, повідомити її про день, час та місце судового засідання. Повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для розгляду справи в судовому засіданні із викликом сторін, оскільки дана категорія справ підпадає під ознаки малозначних справ та не є складною. Жодної об'єктивної підстави на підтвердження необхідності розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін апелянт не вказав.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 18 369,47 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що ПрАТ СП «Партнер», відповідно до розпорядження Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва від 29 липня 1996 №1041 «Про будівництво напівпідземних гаражів - автостоянок на 35, 36, 37 ділянках в 13 мікрорайоні житлового масиву «Біличі» на підставі інвестиційного підрядного договору від 20.05.1997 № 4, укладеного із Головним управлінням капітального будівництва КМДА, виконав будівельні роботи з будівництва напівпідземних гаражів в 13 мікрорайоні на житловому масиві «Біличі» (а.с. 17-19).
Замовник (УКБ КМДА) 31 серпня 1999 року, відповідно до умов даного інвестиційного підрядного договору, передав на баланс інвестору-підряднику СП «Партнер» напівпідземні гаражі на 58 машиномісць на ділянці АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою АВІЗО №9 (а.с. 36).
Рішенням Київської міської державної адміністрації від 18 березня 2004 року №125/1335 було затверджено проект відведення земельної ділянки спільному підприємству «Партнер» для експлуатації та обслуговування напівпідземних гаражів на 58 машиномісць (а.с. 21).
Відповідно до розпорядження від 09 червня 2005 року №911напівпідземним гаражам СП «Партнер» на 58 машиномісць присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 (а.с. 28).
Між ПрАТ СП «Партнер» та ОСОБА_2 20 листопада 2008 року було укладено договір № 952 на експлуатацію та обслуговування, відповідно до пункту 1.1. якого ПрАТ СП «Партнер» взяло на себе обов'язки по зберіганню та охороні транспортних засобів в гаражі № НОМЕР_1 , встановленого на земельній ділянці, відведеній ПрАТ СП «Партнер» на праві довгострокової оренди по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 зобов'язався вчасно вносити щомісячні внески за охорону автомобіля та на експлуатаційні витрати на умовах вказаного договору (а.с. 41).
Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що власник зберігає автотранспортні засоби у відповідності до «Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках», затверджених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови ( пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч.1 ст.628 ЦК України).
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901, ч.1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану його послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з пунктом 2.3 договору власник зобов'язаний вносити внески за охорону автомобіля та на експлуатаційні витрати на основі щомісячних, визначених ПрАТ СП «Партнер» розрахунків із врахуванням змін в нормативній та законодавчій базі, яка регулює правовідносини в оплаті праці, електроенергії, ставок орендної плати за користування земельною ділянкою, ростом цін на матеріали та ремонт, у тому числі при проведенні державою індексації доходів населення, інших заходів, що впливають на зміну вартості експлуатаційних витрат та на утримання охорони.
Пунктами 3.1. та 3.2 договору передбачено, що власник вносить грошові внески за охорону автомобіля та на експлуатаційні витрати не пізніше 10 числа кожного місяця на основі розрахунку, що додається до договору, проте розмір внесків може змінюватись на умовах пункту 2.3 договору.
Пунктами 6.7. Закону України «Про ціни та ціноутворення», яким встановлюються вільні ціни і тарифи на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Інформація про зміни тарифів у напівпідземному гаражі надається у відповідності до припису п. 7. Правил зберігання транспортного засобу на автостоянках, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 115 за місцем надання послуг.
Згідно з пунктом 4.1 вказаного договору власник зобов'язаний своєчасно вносити ПрАТ СП «Партнер» внески за охорону автомобіля та на експлуатаційні витрати (пункт 3.1). У випадку затримки оплати зі сторони власника (пункт 3.1.) власник оплачує ПрАТ СП «Партнер» пеню у розмірі 0,5 % від суми затриманого платежу за кожен день прострочення.
Сторони, укладаючи договір, дійшли згоди про те, що розмір внесків за охорону автомобіля та на експлуатаційні витрати розраховує позивач, при цьому розмір встановлених позивачем внесків підлягає зміні. Позивач проводив розрахунок внесків і відображав їх розрахунок в плановій детальній калькуляції собівартості утримання одного машиномісця на автостоянці.
Наказом генерального директора ПрАТ СП «Партнер» № 88 від 31 липня 2015 року у зв'язку із збільшенням витрат на утримання охорони та експлуатацію гаражних боксів у напівпідземних гаражах ПрАТ СП «Партнер» за адресою: АДРЕСА_1 а встановлені щомісячні внески на відшкодування витрат в розмірі 450 грн (а.с. 30). Розрахований розмір внесків відображений у плановій детальній калькуляції собівартості утримання одного машиномісця станом на 01 серпня 2015 року (а.с. 29).
Наказом генерального директора ПрАТ СП «Партнер» №124 від 30 грудня 2016 року у зв'язку із збільшенням витрат на утримання охорони та експлуатацію гаражних боксів у напівпідземних гаражах ПрАТ СП «Партнер» за адресою: АДРЕСА_1 а встановлені щомісячні внески на відшкодування витрат в розмірі 600 гривень за один гаражний бокс (а.с. 32). Розрахований розмір внесків відображений у плановій детальній калькуляції собівартості утримання одного машиномісця станом на 01 січня 2017 року (а.с. 31).
Відповідно до договору дарування, посвідченого ПН КМНО Лиюровою Л.О. зареєстрованого в реєстрі №2804, 02 грудня 2016 року ОСОБА_2 . подарувала ОСОБА_1 гаражний бокс № НОМЕР_1 , який знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , що належав дарувальниці на праві приватної власності (а.с. 40).
Отже, набувши право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 набула і обов'язків щодо утримання цього майна.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Частиною 1 ст. 529 ЦК України передбачено, що кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Отже, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до ст. 977 ЦК України якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним.
Договір зберігання транспортних засобів вважається укладеним з моменту передання майна на зберігання, що свідчить про його реальний характер. Між тим, загальні положення про зберігання передбачають обов'язок професійного зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому (ч. 2 ст. 936 ЦК). Тобто, зазначена норма передбачає можливість укладення договору зберігання за конструкцією консенсуального і цілком поширюється на спеціальні види зберігання, а отже - і на договір зберігання транспортних засобів.
Встановлено, що 02 грудня 2016 року відповідач набула право власності на гаражний бокс №44 за адресою: м. Київ, вул. Уборевича, 27-А обслуговування якого здійснюється ПрАТ СП «Партнер», а саме - послуги щодо зберігання та охорони майна. Відповідач не заперечувала, що користувалася послугами позивача з моменту передання відповідачем майна на зберігання ПрАТ СП «Партнер».
У відповідності із ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. До витрат, які здійснює ПрАТ СП «Партнер» відносяться витрати на електроенергію, вивіз сміття, електрообладнання, ремонтно-будівельні роботи, обов'язкові платежі та податки.
Встановлено, що з 02 грудня 2016 року по 31 грудня 2018 року відповідач не здійснювала оплати за внески за охорону автомобіля та експлуатаційні витрати, таким чином загальна сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних становить всього 18369 грн 47 коп., з яких основний борг 16290 грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 1603 грн 17 коп. та 3% річних 476 грн 30 коп. (а.с. 144-147).
Жодного доказу на спростування вказаної обставини відповідач суду не надала.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу з урахуванням індексу інфляції за гаражний бокс №44 у розмірі 18 369 грн 47 коп.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності у неї договірних відносин із ПрАТ СП «Партнер» не заслуговують на увагу, оскільки зберігання автотранспортних засобів здійснювалося ПрАТ СП «Партнер» як суб'єктом підприємницької діяльності, у зв'язку з чим такий договір є публічним. Правовідносини, в яких замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням. При цьому факт відсутності договору зберігання автотранспортних засобів сам по собі не може бути підставою для звільнення від оплати послуг, якщо особа фактично користувалася ними.
Твердження апелянта щодо відсутності у позивача права користування земельною ділянкою, на якій розташований гараж відповідача, спростовуються рішенням Київської міської ради від 18 березня 2004 року № 125/1335, згідно з яким ПрАТ СП «Партнер» надано в довгострокову оренду (строком на 25 років) земельну ділянку для експлуатації та обслуговування напівпідземного гаража на 58 автомобілів по АДРЕСА_1 .
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.В. Мережко
Судді: С.М. Верланов
С.І. Савченко