апеляційне провадження №22-ц/824/10630/2019
справа №759/11984/18
23 вересня 2019 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Миколаєць І.Ю. 03 червня 2019 року,
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
В серпні 2018 року AT КБ "ПРИВАТБАНК" звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 110071,91 грн. заборгованості за кредитним договором.
Вимоги обґрунтовує тим, що 23 грудня 2010 року між сторонами виникли кредитні правовідносини шляхом заповнення позичальником Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до якої останній погодився, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг.
Згідно із доводами позовної заяви позичальник отримав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 17000 грн., при цьому кредитний ліміт може змінюватися за ініціативою банку. За користування коштами зобов'язався сплачувати відсотки у розмірі 30% річних.
У зв'язку із неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань станом на 31 березня 2018 року заборгованість складає 110071,91 грн. що складається з:
- 15460 грн. заборгованості за тілом кредиту;
- 94611,91 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03 червня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 110071,91 грн. та судовий збір.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Посилається на необґрунтовану відмову суду у застосуванні строків позовної давності, при цьому вказаний в Умовах та правилах строк 50 років не погоджений сторонами. Вказує, що останній платіж ним здійснено 12 травня 2015 року. Висновки суду, що видана йому картка мала строк дії до травня 2017 року не підтверджений позивачем. Також зазначає, що окрім Анкети-заяви будь-яких інших документів не підписував та позивачем не доведено факту видачі кредитних коштів. Зазначає, що розрахунок заборгованості починається з суми 7608,09 грн., тоді як кредитний ліміт в Анкеті-заяві встановлено 2000 грн. Вважає, що перед пред'явленням позову банк мав вирішити питання про досудове врегулювання спору згідно із п.1.1.6.24 Умов та правил.
Відповідно до статті 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм, матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, погодився на них, строк дії перевипущеної картки становить до травня 2017 року, позовна давність сторонами погоджена 50 роками.
З такими висновками суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Тобто, метою договору є забезпечення фіксування тих умов, на які сторони погоджуються для врегулювання своїх взаємних прав і обов'язків щодо обраного ними кола відносин.
Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту частини 1 статті 638 та статті 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Правовідносини між сторонами можуть виникати унаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої (стаття 634 ЦК України). Про ознайомлення із запропонованими умовами сторона, яка приєднується, має засвідчити своїм підписом, чи іншим способом про ознайомлення та погодження (стаття 207 ЦК України).
Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором
Кредитна банківська платіжна картка надає змогу здійснювати операції за дебетом картрахунку в межах установленого банком-емітентом ліміту кредиту.
Кредитна схема передбачає здійснення розрахунків за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит (у межах кредитної лінії).
Підставою позову є невиконання кредитних зобов'язань, що пов'язані із видачею кредитних коштів.
Статтею 1054 ЦК України установлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у цій справі АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, такі повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Саме банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна уважати, що в такому випадку споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Оформлення договірних відносин, у разі виконання спору, повинно забезпечувати рівні можливості для сторін доводити факт укладення договору на тих чи інших умовах, а суд дослідити та оцінити такі умови. Обравши спосіб, відповідно до якого клієнт AT "ПРИВАТБАНК" лише вказує, що він ознайомився з умовами, які викладені окремо на веб-сайті банку в мережі Інтернет та вони можуть змінюватися, проте клієнт зобов'язаний стежити за такими змінами, банк, тим самим, добровільно допускає настання ризику доведення своїх вимог та факту належної обізнаності клієнта банку із умовами, на яких відбувається кредитування.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З матеріалів справи убачається, що 23 грудня 2010 року у формулярі Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку заповнена інформація про персональні та контактні дані ОСОБА_1 , а також ним поставлено підпис під текстом у розділі "Прошу надати мені перераховані нижче послуги".
Зазначений розділ передбачає проставлення відміток навпроти запропонованого виду карток (платіжна картка "Універсальна", пенсійна картка, дебетова особиста картка, зарплатна картка, картка Gold, ощадкнижка (депозит), ідентифікація з паспортом), проте будь-яких відміток зазначений розділ не містить. У графі про суму бажаного кредитного ліміту щодо карток кредитка універсальна/Goldзазначено 2000 грн.
Окрім того, при пред'явленні позову банком наданий витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", у яких містяться умови щодо пільгового періоду, базової процентної ставки, неустойки для наступних видів кредитних карт:
- Універсальна, 30 днів пільгового періоду;
- Універсальна, 55 днів пільгового періоду;
- Універсальна Contract;
- Універсальна GOLD.
При цьому, для карток "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та "Універсальна Contract" процентна ставка для всього періоду кредитування вказана як незмінна, а для інших карток процентна ставка підвищується у чітко вказані дати.
Використання даних наведених Тарифів є можливим лише за умови, що в Анкеті-заяві позначено про те, яку конкретно картку отримав позичальник, інакше втрачається зв'язок між тарифами та умовами кредитування, які були обрані позичальником, та, виходячи з чого, має орієнтуватися суд під час розгляду справи.
Окрім того, матеріали справи не містять даних про те, що відповідач при заповненні Анкети-заяви був ознайомлений та погодив використання саме цих Тарифів.
Анкета-заява не містить таких основоположних умов, виходячи з яких суд мав би реальну можливість установити укладення договору, конкретні його умови, зокрема, встановити, яка процента ставка мала б відповідати правовідносинам сторін. Розрахунок заборгованості таким доказом не є, оскільки по суті являє собою показники надходжень і витрат, стан заборгованості, нарахування інших показників.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк посилається на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. Ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
Проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначених у цих документах розмірах і порядку нарахування.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №342/1280/17 (провадження №14-131цс19) з аналогічних правовідносин зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Колегія суддів зазначає, що хоча відповідач не спростовує факт використання кредитних коштів, проте позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами складових заборгованості, які підлягали б стягненню.
Матеріали справи не містять обґрунтованих доказів, які підтверджували б заборгованість по тілу кредиту на час звернення до суду. Зокрема, Анкета-заява заповнена 23 грудня 2010 року, кредитний ліміт встановлено 2000 грн., натомість розрахунок заборгованості починається з 10 серпня 2013 року та такий сам по собі достатнім доказом не може бути, оскільки виконано представником банку, особу якого не зазначено, та містить інформацію, яка не підтверджена належними і допустимими доказами.
Ураховуючи, що банком не доведено тип кредитної картки, у зв'язку із чим неможливо установити розмір процентів, обумовлений сторонами при укладенні договору, при цьому Правила надання банківських послуг ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, відтак такі вимоги є недоведеними.
Надана позивачем Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної лінії клієнта ОСОБА_1 не є належним, допустимим та достовірним доказом, не містить відомостей про особу, яка видала цю довідку, дату та місце її складання, а також джерело отримання зазначеної у довідці інформації.
Окрім того, за відсутності інформації про строк дії картки є неможливим визначення, чи в межах строку дії договору відбулось нарахування процентів.
Наведене дає підстави для висновку про те, що позивачем не доведено позовні вимоги, що є підставою для відмови в їх задоволенні.
Відповідно до статті 376 ЦПК України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 2643 грн., які відповідно до статті 141 ЦПК України підлягають стягненню на його користь з позивача.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 червня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРЮОФОПГФ 14360570, м.Київ, вул. Грушевського, 1-Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 2643 грн. на відшкодування судових витрат.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 23 вересня 2019 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді А.М. Андрієнко
В.В. Соколова