23 вересня 2019 року м. Київ
справа № 372/2037/18
провадження № 22-ц/824/9513/19
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Іванової І.В. (суддя-доповідач), Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.
сторони :
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 13 березня 2019 року у складі судді Литвина О.В., повний текст складений 13.03.2019 року,
встановив:
У липні 2018 року позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором б/н від 15 жовтня 2007 року у розмірі 11 825 грн. 37 коп., яка складається з заборгованості по нарахованих відсотках за користування кредитом в розмірі 5 084 грн. 00 грн., пені в розмірі 6 935 грн. 34 коп., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. (фіксована складова), 539 грн. 30 коп. (процентна складова).
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 15 жовтня 2007 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 4 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. В наслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором утворилась заборгованість.
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 13 березня 2019 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове, яким позов банку задовольнити.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги банк зазначає, що відсутність підпису позичальника на відповідних Умовах та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Підпис відповідач поставив саме в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах.
Укладаючи кредитний договір, сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов по ньому і власноручно його підписали, чим взяли на себе зобов'язання виконувати його належним чином. Позичальник отримав кредитний ліміт на кредитну картку та активно користувався кредитним лімітом банку, що прослідковується у розрахунку заборгованості.
Більш того, відповідач укладення чи не укладення кредитного договору не оспорював, розрахунок заборгованості не спростував, не довів відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, не заперечував проти наявності між сторонами кредитних зобов'язань, зустрічних позовних вимог не заявляв.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача ОСОБА_1 не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмово провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що 15 жовтня 2007 року ОСОБА_1 підписав заяву б/н, згідно якої отримав кредит у розмірі 4 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а. с. 9).
Згідно розрахунку, наданого АТ КБ «Приватбанк», заборгованість ОСОБА_1 перед банком на 22 травня 2019 року складає 11 825 грн. 39 коп., з яких 5 084 грн. 16 грн. заборгованість по відсотках; 6 935 грн. 34 коп. пеня, а також 1 039 грн. 30 коп. заборгованості по судовим штрафам (а.с. 5-8).
Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем заявлених вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду з даним позовом, ПАТ КБ «Приватбанк» посилався на те, що 15 жовтня 2007 ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 4 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
На підтвердження умов договору банк надав суду копію анкети-заяви ОСОБА_1 від 15 жовтня 2007 року, довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, розрахунок заборгованості.
Однак, вказані документи не підтверджують погодження сторонами умов кредитування.
Як вбачається з матеріалів справи, ані довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», ані витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку не містять підпису ОСОБА_1
Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію. Заява не містить даних про умови кредитування.
03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа №342/180/17).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Відповідно, у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» процентів та неустойки за договором кредиту.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що АТ КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Однак, з наданого позивачем розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви, вбачається, що заборгованість по тілу кредиту у відповідача ОСОБА_1 відсутня.
Позивач просив стягнути з відповідача лише суму, нарахованих процентів - 5 084 грн., пеню - 6 935 грн. 34 коп., штраф (фіксовану частину) - 500,00 грн., та штраф (процентну складову) - 539 грн. 30 коп.
А тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 і відсутність підстав для їх задоволення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 13 березня 2019 року ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах,-
постановив :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 13 березня 2019 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків передбачених ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: