КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
19 вересня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
за участю
захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали за апеляційною скаргою заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2019 року,
Цією ухвалою частково задоволено скаргу адвоката ОСОБА_5 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , про скасування повідомлення про підозру від 19 квітня 2019 року в рамках кримінального провадження № 12019000000000332 від 04 квітня 2019 року та скасовано вказане вище повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 357 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019000000000332 від 04 квітня 2019 року, в решті вимог скарги відмовлено.
Згідно ухвали, слідчий суддя встановив, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 хоча й було складено першим заступником Генерального прокурора України, проте вручене особою, яка за посадою не є Генеральним прокурором або його заступником, чим істотно порушено вимоги процесуального закону в частині процедури притягнення особи до кримінальної відповідальності. Слідчим суддею також встановлено, що орган досудового розслідування під час повідомлення про підозру ОСОБА_7 19 квітня 2019 року чітко на вказав про беззаперечність фактів викладених у тексті підозри та не посилався на зібрані у зв'язку із цим докази під час проведення процесуальних дій до пред'явлення підозри.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, заступник начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_5 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , про скасування повідомлення про підозру від 19 квітня 2019 року в кримінальному провадженні № 12019000000000332 від 04 квітня 2019 року- відмовити.
Прокурор в своїй апеляційні скарзі посилається на те, що в ухвалі слідчого судді зазначено, що прокурор в судове засідання не з'явився, про день, час та дату розгляду справи був належним чином повідомлений, заяв про поважні причини неявки суду ним не подано, однак даний факт не відповідає дійсності, оскільки прокурором повістка про виклик на 09 год. 01 серпня 2019 року у судове засідання безпосередньо отримана вже після проведення судового засідання, а слідчим така повітка не отримувалася взагалі.
Неналежне повідомлення слідчим суддею про дату та час проведення судового засідання позбавило прокурора будь-якої можливості довести стороною обвинувачення правові позиції стосовно обґрунтування та підстав повідомлення ОСОБА_7 про підозру про вчинення кримінальних правопорушень.
Як зазначає прокурор, повідомлення про підозру ОСОБА_7 здійснено 19 квітня 2019 року о 12 год. 15 хв. у той час, коли слідча (розшукова) дія - допит свідка ОСОБА_7 не проводилася, адже була зупиненою о 12 год. 08 хв., про що зазначено у відповідному протоколі. О 12 год. 18 хв. у зазначений протокол внесені відомості про завершення слідчої (розшукової) дії - допиту свідка ОСОБА_7 , у зв'язку із зміною процесуального статусу особи після повідомленої підозри останньому.
Згідно апеляційної скарги, постановою від 18 квітня 2019 року старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні визначено першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_9 та 19 квітня 2019 року першим заступником Генерального прокурора ОСОБА_9 складено процесуальний документ - повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 19 квітня 2019 року, оригінал якого міститься в матеріалах кримінального провадження і який в повній мірі відповідає вимогам ст. 277 КПК України, у тому числі містить дату його складання, дату та час вручення цього повідомлення підозрюваному.
Як вказує сторона обвинувачення, в повідомленні про підозру від 19 квітня 2019 року, складеному першим заступником Генерального прокурора ОСОБА_9 , містяться відомості про здійснення ним, у відповідності до вимог ст.ст. 36, 42, 276, 277, 278, 480, 481 КПК України, процесуальної дії - повідомлення про підозру Васильківському міському голові - ОСОБА_7 , про що свідчать відповідні підписи першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_9 та підозрюваного ОСОБА_7 у даному процесуальному документі.
Однак, не враховавши даний факт, слідчим суддею безпідставно, без дослідження оригіналу примірника процесуального документу - повідомлення ОСОБА_7 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 19 квітня 2019 року, зроблено неправильний висновок про те, що у даному процесуальному документі відсутні дата його складання, а також дата та час повідомлення про підозру ОСОБА_7 .
При цьому, слідчим суддею не було враховано той факт, що завірена копія даного процесуального документу неодноразово надавалася в якості додатку до клопотань слідчого як підозрюваному під час обрання йому запобіжного заходу, відсторонення від посади та продовження строку досудового розслідування, так і слідчому судді під час розгляду даних клопотань, а також клопотань про призначення судових експертиз.
Крім того, як зазначає прокурор, слідчим суддею не взято до уваги те, що всі суттєві обставини, у відповідності п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК України, які були відомі органу досудового розслідування на момент повідомлення про підозру ОСОБА_7 , були викладені в описовій частині письмового повідомлення про підозру.
Як стверджує апелянт, слідчим суддею не враховано той факт, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 , як передбачено ст. 194 КПК України, вже була в повному обсязі доведена прокурором під час розгляду клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, а також під час розгляду клопотання про продовження строку дії покладених судом обов'язків
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора апеляційної скарги прокурора, перевіривши надані матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.
Прокурор повторно не з'явився в судове засідання апеляційного суду, незважаючи на належне повідомлення про час та місце апеляційного розгляду, клопотання про відкладення судового розгляду від прокурора не надходило, у зв'язку з чим колегія суддів, з урахуванням того, що участь прокурора у даному випадку не є обов'язковою, вважає за можливе розглянути подану прокурором апеляційну скаргу без його участі.
З урахуванням того, що слідчим суддею скарга розглядалась без участі прокурора, а копію ухвали останній отримав 16 серпня 2019 року та подав апеляційну скаргу 20 серпня 2019 року, строк на апеляційне оскарження пропущено не було.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається з ухвали, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані в повному обсязі.
Згідно ч.3 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Наявними матеріалами підтверджено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019000000000332, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 квітня 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 191, ч. 1 ст. 357 КК України
19 квітня 2019 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 357 КК України.
Відповідно до ч.1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно ч. 3 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст. 135 (глава 11) КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Пунктом 7 частини 1 статті 137 КПК України передбачено, що у повістці про виклик повинно бути зазначено процесуальна дія (дії), для участі в якій викликається особа.
Як було встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції та в суді апеляційної інстанції, органом досудового розслідування вищезазначених вимог закону дотримано не було.
Апеляційна скарга прокурора та доповнення до неї не містить посилань на жодніпроцесуальні документи на підтвердження того, що слідчим здійснювався виклик у передбачений спосіб ОСОБА_7 на 19 квітня 2019 року для вручення вказаного повідомлення про підозру.
Під час розгляду скарги слідчим суддею було встановлено, що 19 квітня 2019 року під час допиту ОСОБА_7 у якості свідка, останньому першим заступником Генерального прокурора ОСОБА_9 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 357 КК України.
Як правильно вказав в ухвалі слідчий суддя, повідомлення про підозру не містить зазначення дати його складання та дати і часу вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 , про що свідчить долучений до матеріалів скарги текст вказаного вище процесуального документа (а.п. 22-33)
Крім того, в повідомленні про підозру, в порушення вимог п.6.ч.1 ст.277 КПК України, не зазначено часу, місця вчинення інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (Влох проти Польщі п. 108).
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Як вбачається з повідомлення про підозру, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 191 КК України, тобто у організації вчинення розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненій за попередньою змовою групою осіб, та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, тобто у приховуванні офіційних документів шляхом зловживання особи своїм службовим становищем, вчиненому в особистих інтересах.
Виходячи з тексту повідомлення про підозру, на підтвердження зв'язку підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненими кримінальними правопорушеннями, прокурор не посилається на переконливі фактичні обставини встановлені під час досудового розслідування, а вживає вирази, що ОСОБА_7 діяв "за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами", тощо і сукупність наведених прокурором фактичних обставин не дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення вказаних вище кримінальних правопорушень є обґрунтованою, що дає підстави для складання письмового повідомлення про підозру.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що орган досудового розслідування під час повідомлення про підозру ОСОБА_7 19 квітня 2019 року чітко не вказав про беззаперечність фактів викладених у тексті підозри та не посилався на зібрані у зв'язку із цим доказами під час проведення процесуальних дій до пред'явлення підозри.
Колегія суддів також погоджується і з висновком про наявність процесуальних порушень, допущених під час вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 , а доводи прокурора про відсутність будь-яких порушень та законність врученого повідомлення про підозру ОСОБА_7 , вважає безпідставними, що підтверджується і позицією прокурора, який подав апеляційну скаргу і будучи належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду, так і не з'явився до апеляційного суду.
Тому підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування даної ухвали слідчого судді колегія судів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2019 року, якою частково задоволено скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 про скасування повідомлення про підозру від 19 квітня 2019 року в рамках кримінального провадження № 12019000000000332 від 04 квітня 2019 року та скасовано повідомлення про підозру від 19 квітня 2019 року ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 357 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019000000000332 від 04 квітня 2019 року, -залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/5043/2019
Категорія: ст. 303 КПК України
Слідчий суддя у суді першої інстанції - ОСОБА_10
Доповідач в суді апеляційної інстанції - ОСОБА_1