Справа № 11-cc/824/5268/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 183 КПК України Доповідач: ОСОБА_2
18 вересня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 серпня 2019 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та продовжено строк тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, до 23 жовтня 2019 року включно, залишивши альтернативний запобіжний захід з покладенням обов'язків, визначених ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2019 року у справі № 757/15127/19-к, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не одруженого, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України.
Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на істотне порушення вимог КПК України, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання підозрюваного під вартою.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає про відсутність у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень, а підозра побудована на припущеннях органу досудового розслідування. Вказує, що кримінальні правопорушення, в яких підозрюється ОСОБА_8 є взаємопов'язаними, що виключає наявність в його діях злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255 та ч. 3 ст. 209 КК України. Додає про відсутність у ЄРДР відомостей щодо повідомлення ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307 КК України.
Також адвокат звертає увагу суду на те, що тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень не може бути підставою для продовження строку тримання підозрюваного під вартою. Стверджує, що слідчим суддею не наведено достатніх мотивів для прийняття оскаржуваного судового рішення.
Далі в апеляційній скарзі сторона захисту вказує, що показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є ідентичними, мають ті ж розділові знаки та орфографічні помилки, а тому є недопустимими. Додає, що ОСОБА_8 має незадовільний стан здоров'я та є фізичною особою-підприємцем.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін,дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження № 42018000000000123, відомості про яке22.01.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України.
22.03.2019 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України.
27.06.2019 ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255 ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України.
09.07.2019 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено клопотання сторони обвинувачення та продовжено підозрюваному ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 29 серпня 2019 року.
20.08.2019 постановою заступника Генерального прокурора досудове розслідування даного кримінального провадження продовжено до 12 місяців, тобто до 21.03.2020.
23.08.2019 прокурор відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 серпня 2019 року задоволено та продовжено строк тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, до 23 жовтня 2019 року включно, залишивши альтернативний запобіжний захід з покладенням обов'язків, визначених ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2019 року у справі № 757/15127/19-к.
Під час розгляду клопотання, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявністьобґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься у клопотанні прокурора.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочинів, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.
Твердження апелянта про відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Такі дані містяться зокрема у показаннях ОСОБА_12 від 27.02.2019, від 01.03.2019, ОСОБА_13 від 16.04.2019, від 19.04.2019, ОСОБА_14 від 22.03.2019, від 18.04.2019, ОСОБА_11 від 17.04.2019, ОСОБА_10 від 27.03.2019, ОСОБА_15 від 21.03.2019, ОСОБА_16 від 21.03.2019, ОСОБА_17 від 21.03.2019, ОСОБА_18 від 21.03.2019, ОСОБА_19 від 21.03.2019, ОСОБА_20 від 21.03.2019, ОСОБА_21 від 21.03.2019, ОСОБА_22 від 21.03.2019, ОСОБА_23 від 21.03.2019, ОСОБА_24 від 21.03.2019, ОСОБА_25 від 10.04.2019, ОСОБА_26 від 28.03.2019, ОСОБА_27 від 04.04.2019, ОСОБА_28 від 03.04.2019, ОСОБА_29 від 29.03.2019, ОСОБА_30 від 29.03.2019, ОСОБА_31 від 25.03.2019, протоколі пред'явлення для впізнання за фотознімками від 05.04.2019, 09.04.2019, 11.04.2019, 16.04.2019, протоколі огляду матеріалів кримінального провадження, а саме - результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з транспортних телекомукаційних мереж - абонентського номеру № НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_32 від 02.05.2019, протоколі огляду речей та документів, вилучених за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем реєстрації ОСОБА_33 від 25.03.2019 та 24.04.2019, протоколі огляду мобільного телефону ОСОБА_33 , виявленого та вилученого у останнього за місцем його проживання від 22.03.2019, протоколі огляду веб-сайтів від 26.02.2019, протоколі огляду мобільного телефону, яким користується ОСОБА_34 від 19.04.2019, протоколі огляду речей та документів, вилучених за адресою: АДРЕСА_3 від 27.03.2019, протоколі огляду речей та документів, вилучених за адресою: АДРЕСА_4 від 25.03.2019, протоколі обшуку за місцем проживання ОСОБА_35 від 21.03.2019 та додатками до нього, протоколі огляду речей та документів, вилучених за адресою: АДРЕСА_5 , від 25.03.2019, протоколі огляду речей та документів, вилучених за адресою: АДРЕСА_6 від 25-26.03.2019, протоколі огляду речей та документів, вилучених за адресою: АДРЕСА_7 від 05.04.2019, протоколі огляду речей, вилучених під час обшуку автомобіля Audi А 4 д.н.з. НОМЕР_2 , вилученого за місцем проживання ОСОБА_36 за адресою: АДРЕСА_8 від 19.06.2019, протоколі огляду речей, вилучених під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_37 за адресою: АДРЕСА_9 , від 21.06.2019, протоколі огляду мобільного телефону підозрюваного ОСОБА_38 від 15.05.2019, протоколі огляду місця події за місцем проживання свідків ОСОБА_39 та ОСОБА_40 від 15.05.2019, висновку судово-медичної експертизи №8-осв від 05.06.2019, показаннях ОСОБА_41 , ОСОБА_42 від 11.05.2019, ОСОБА_43 від 21.06.2019, протоколі огляду мобільного телефону ОСОБА_43 вилученого за адресою: АДРЕСА_10 від 19.06.2019, протоколі огляду мобільного телефону ОСОБА_44 , вилученого за адресою: АДРЕСА_11 від 20.06.2019.
Враховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність та не бере до уваги доводи сторони захисту про те, що підозра побудована на припущеннях.
Крім того, всупереч положенням ч. 5 ст. 132 КПК України, апелянтом не надано доказів на підтвердження зазначених ним обставин, з огляду на засади змагальності сторін, проте стороною обвинувачення обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами.
Посилання апелянта на те, що кримінальні правопорушення, в яких підозрюється ОСОБА_8 , є взаємопов'язаними, що виключає наявність в діях останнього злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255 та ч. 3 ст. 209 КК України, слід визнати передчасними, оскільки наведені обставини стосуються доведеності вини особи, що не є предметом дослідження в цьому судовому засіданні.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність стороною обвинувачення у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання прокурора, оскільки прокурором в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_8 на свободу, а тому доводи захисника стосовно відсутності ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами, а тому їх слід визнати непереконливими.
В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_8 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Що стосується тверджень захисника про те, що підозрюваний ОСОБА_8 є фізичною особою-підприємцем, то дані обставини не спростовують висновок суду першої інстанції про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання підозрюваного під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.
Посилання захисника на незадовільний стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_8 заслуговують на увагу, проте не можуть бути підставою для скасування застосованого запобіжного заходу, оскільки матеріли провадження не містять спеціального висновку медичної комісії, який би свідчив, що підозрюваний страждає на хвороби, які унеможливлюють його перебування під вартою.
Доводи апеляційної скарги в частині відсутності відомостей щодо повідомлення ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307 КК України в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються даними наявними у матеріалах провадження, а саме витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 16-25 т. 1).
Твердження адвоката про те, що слідчим суддею не наведено достатніх мотивів для прийняття оскаржуваного судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом, з урахуванням змісту ухвали слідчого судді.
Не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді і посилання адвоката на ті обставини, що показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є ідентичними, мають однакові розділові знаки, орфографічні помилки, оскільки не доводять відсутність вини підозрюваного, з урахуванням доданих до клопотання матеріалів, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Крім того, до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Посилання захисника на те, що тяжкість злочину не може бути підставою для продовження строку тримання підозрюваного під вартою, не заслуговують на увагу, з урахуванням того, що слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Разом з тим, прийнявши обґрунтоване рішення про необхідність продовження щодо ОСОБА_8 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином не дотримався вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, якою встановлено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, зазначивши лише про залишення альтернативного запобіжного заходу з покладенням обов'язків, визначених ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2019 року у справі № 757/15127/19-к, яка, крім іншого, у матеріалах провадження відсутня.
Так, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, майновий та сімейний стан підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відсутність в ухвалі слідчого судді будь-якого обгрунтування необхідності застосування застави в розмірі визначеному ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2019 року, колегія суддів приходить до висновку про доцільність визначити ОСОБА_8 заставу в розмірі, який перевищує встановлений КПК України максимальний розмір в 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 10 мільйонів гривень, як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, яка буде співмірною з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що, у відповідності до ч. 3 п. 2 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нової ухвали, якою клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 необхідно задовольнити частково, продовжити ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 23 жовтня 2019 року включно, та визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у межах 10 мільйонів гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 серпня 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та продовжено щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, до 23 жовтня 2019 року включно, залишивши альтернативний запобіжний захід з покладенням обов'язків, визначених ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2019 року у справі № 757/15127/19-к, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити частково.
Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 23 жовтня 2019 року включно.
Визначити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у межах, який перевищує 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 10 мільйонів гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в м. Києві, МФО - 820172, реєстраційний рахунок - 37310033182186).
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, в разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_8 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду із встановленою періодичністю;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
У разі внесення застави встановити 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом, починаючи з дня внесення застави.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
_____________________ ______________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4