Справа № 740/5117/18 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/625/19
Категорія - ч.2 ст. 125 КК України Доповідач ОСОБА_2
20 вересня 2019 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 серпня 2018 року за № 12018270180001027, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 травня 2019 року щодо
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Олешня Ріпкинського району Чернігівської області, з професійно-технічною освітою, працюючого механіком САЗ ДСНЗ України, розлученого, раніше не судимого, проживаючого в АДРЕСА_1
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,
Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 травня 2019 року ОСОБА_9 визнано винуватим за ч.2 ст.125 КК України та призначено покарання у виді 5 (п'яти) місяців арешту.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 визначено обчислювати з моменту його затримання.
Стягнуто із ОСОБА_9 1416 (одну тисячу чотириста шістнадцять) грн. 59 коп. в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_7 , які визначено зарахувати до місцевого бюджету м.Ніжина Чернігівської області.
Стягнуто із ОСОБА_9 на користь потерпілої ОСОБА_7 2875 грн. 87 коп. матеріальної шкоди, 20000 грн. моральної шкоди, а всього визначено стягнути 22875 (двадцять дві тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн. 87 коп.
Питання речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України.
При розгляді кримінального провадження судом першої інстанції встановлено, що 10 серпня 2018 року, близько 00 год. 10 хв. перебуваючи у кв. АДРЕСА_2 , де перебувала ОСОБА_7 , з мотивів ревнощів вчинив сварку, під час якої умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_7 один удар правою ногою по її голові в область лівої скроневої ділянки, після чого в подальшому ОСОБА_9 повалив ОСОБА_7 на диван та наніс останній не менше п'яти ударів кулаком по її обличчю, спричинивши останній тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, гематоми лівої підочної ділянки з розсіченням шкіри біля лівого ока, забою м'яких тканин голови у вигляді гематоми лівої скроневої та лівої потиличної ділянки, які згідно висновку судово-медичного експерта відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. Після чого ОСОБА_9 продовжив наносити множинні хаотичні удари кулаками по всьому тілу ОСОБА_7 , завдавши їй тілесних ушкоджень у вигляді забоїв рук та сідниць, синців обох передпліч, синця лівої лопатки та синця лівої сідниці, які відповідно до висновку судово-медичного експерта відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 просить вирок суду змінити та призначити більш м'яке покарання, а саме у виді штрафу. Крім того, просить відмовити в задоволенні позову потерпілої про стягнення матеріальної шкоди, пов'язаної з лікуванням, та зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 5 000 (п'яти тисяч) гривень.
Апелянт вважає, що при постановленні вироку судом призначене найтяжче покарання, передбачене санкцією статті, при цьому не в повному обсязі враховані обставини, що пом'якшують покарання: повне визнання вини, щиросердне розкаяння, активне сприяння слідству на досудовому розслідуванні, а також, як зазначено у вироку, перше притягнення до кримінальної відповідальності. За таких обставин переконаний обвинувачений, що покарання не відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та характеризуючим особу даним, які враховані лише формально. Просить врахувати і позицію державного обвинувачення щодо міри покарання у виді штрафу та вважає його таким, що буде достатнім та необхідним для досягнення основної мети покарання.
Щодо стягнення матеріальної шкоди на користь потерпілої, то на думку автора скарги, надані чеки викликають сумнів, оскільки зазначені в чеках ліки не підтверджені довідкою лікаря щодо їх призначення. Крім того, потерпілою не надано жодного доказу, що знаходження її на стаціонарному лікуванні з 07.09.2018 по 14.09.2018 року знаходиться у причинному зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями 10.08.2018 року. Обвинувачений переконаний, що і визначений до стягнення розмір моральної шкоди на користь потерпілої є завищеним, а тому виходячи із засад розумності і справедливості слід визначити розмір моральної шкоди у сумі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
На адресу апеляційного суду надійшло клопотання за підписом командира Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України про пом'якшення обвинуваченому ОСОБА_9 покарання. Характеризуючи особу лише з позитивної сторони автор клопотання просить визначити покарання у виді штрафу, що не буде пов'язане з позбавлення волі і надасть йому можливість продовжити виконання службових обов'язків.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити його апеляційну скаргу, позицію прокурора, що заперечував проти задоволення скарги апелянта, думку потерпілої, яка заперечували проти вимог скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_9 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч.2 ст.125 КК України в апеляційній скарзі не оскаржені, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції у відповідності зі ст. 404 КПК України рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє та переглядає його в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Як убачається з вироку суду, призначаючи ОСОБА_9 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відносить до категорії злочинів невеликої тяжкості, пов'язане із незаконним посяганням на життя та здоров'я особи, обставини його вчинення у присутності малолітньої дитини щодо колишнього подружжя,і має підвищений рівень суспільної небезпечності, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, працює, має посередній рівень матеріального забезпечення та місце проживання, за якими скарг не має. Позитивно характеризується за місцем роботи, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра. Також судом врахована досудова доповідь Ніжинського МРВ ФДУ Центр пробації», згідно якої щодо обвинуваченого ОСОБА_9 визначені середні рівні ризику вчинення повторного кримінального правопорушення.
Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнав перше притягнення до кримінальної відповідальності.
З урахуванням наведених обставин, місцевий суд призначив ОСОБА_9 покарання за вчинений злочин у виді арешту і дійшов висновку, що таке покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Однак, призначаючи такий вид покарання, суд не повністю врахував особу обвинуваченого, який має цілком обґрунтовану вірогідність виправлення при застосуванні до нього більш м'якого покарання, яке в той же час буде і співмірним за вчинений злочин.
Санкція ст.125 ч.2 КК України передбачає альтернативні міри покарання від штрафу, громадських робіт, виправних робіт до більш суворого покарання за даним законом у виді арешту та найсуворішого - обмеження волі.
При цьому апеляційний суд враховує також клопотання про пом'якшення покарання з місця роботи обвинуваченого. Так, ОСОБА_9 характеризується виключно з позитивної сторони та виконує необхідну та важливу роботу щодо технічного обслуговування та ремонту авіаційної техніки спеціального призначення, яка є дуже відповідальною та значною за обсягом роботи.
Крім того, згідно досудової доповіді Ніжинського МРВ ФДУ «Центр пробації», виправлення ОСОБА_9 без ізоляції від суспільства можливе та не становить небезпеки ждля суспільства (а.с.31). за місцем роботи ОСОБА_9 характеризується виключно з позитивної сторони (а.с.32), судимостей не має. В засіданні апеляційного суду розкаявся і просив пробачення у потерпілої.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що призначення ОСОБА_9 покарання яке є близьким до найтяжчого виду покарання передбаченого санкцією ст.125 ч.2 КК України є занадто суворим і не відповідає вимогам ст.65 КК України. Враховуючи ці обставини апеляційний суд рахує можливим пом'якшити призначене ОСОБА_9 покарання, обравши це покарання у виді виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням відповідного відсотку заробітку на користь держави.
Саме таке покарання, з урахуванням вказаних вище обставин встановлених місцевим судом, а також характеризуючих даних особу, при наявності клопотання з місця роботи обвинуваченого та позиції потерпілої, а також прокурора, які були висловлена в місцевому суді і при розгляді апеляційної скарги, на думку апеляційного суду відповідатиме ступеню вчиненого кримінального правопорушення із точки зору його справедливості, розумності та достатності і в той же час буде корисним для виправлення особи.
Попри це колегія суддів, не знаходить підстав для задоволення вимог апеляційної скарги обвинуваченого в частині вирішення питання відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної злочином.
Апеляційний суд вважає, що при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції було дотримано вимог статей 22, 23, 1167 ЦК України, статей 127-129 КПК України в частині розв'язання цивільного позову потерпілої.
Наведені в апеляційній скарзі твердження про наявність підстав для зміни вироку в частині вирішення цивільного позову, колегія суддів вважає також безпідставними, оскільки суд першої інстанції виходячи зі встановлених в судовому засіданні конкретних обставин спричинення тілесних ушкоджень, їх виду та обсягу, вірно врахував усі обставини в їх сукупності, в тому числі ті, на які вказано в скарзі, дав їм належну оцінку та з урахуванням відповідних вимог цивільного законодавства, а також довідки лікувального закладу, де проходила лікування потерпіла, обґрунтовано визначив розмір стягнення як матеріальної шкоди, так і моральної.
Підстав для зменшення розміру моральної шкоди, як про це зазначено в апеляційній скарзі обвинуваченого, колегія суддів не знаходить, оскільки суд з даного приводу мотивував своє рішення, з ним погоджується і колегія суддів.
З оскаржуваного вироку вбачається, що при визначенні суми на відшкодування моральної шкоди, місцевий суд обґрунтовано врахував перенесений потерпілою фізичний біль та моральні страждання, що мали місце внаслідок вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, а також негативні наслідки, що настали у зв'язку з цим, у виді порушення звичного способу життя, а тому на переконання колегії суддів районний суд правильно вирішив заявлений цивільний позов.
Що стосується вимог автора скарги про пред'явлення довідки лікаря щодо необхідності призначення саме таких лікарських препаратів, які зазначені в чеках, як витрати на лікування, то колегія суддів вважає ці вимоги не обґрунтованими та такими що не заслуговують на увагу, оскільки спосіб лікування, вибір лікаря та лікарських препаратів не обмежений чинним законодавством. Сума ж витрат на лікування цілком підтверджена оригіналами чеків (а.с.20-22), які не викликають сумнівів щодо обґрунтованості заявленого потерпілою позову. Що стосується позову прокурора, то дані вимоги цивільного обґрунтовані потребами та затратами на лікування, які були понесені лікувальним закладом Ніжинська ЦМЛ ім. Галицького, що підставно підлягають стягненню з обвинуваченого з урахуванням положень статей 127-129 КПК України, а також підтверджені розрахунковою довідкою за підписом головного лікаря (а.с.52).
Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 травня 2019 року щодо ОСОБА_9 змінити в частині призначення покарання.
ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити покарання у виді виправних робіт строком на 6 (шість) місяців за місцем роботи з відрахуванням щомісячно 10% (десять відсотків) із суми заробітку на користь держави.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії цієї ухвали.
ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_3