24 вересня 2019 року м.Суми
Справа №592/7096/19
Номер провадження 22-ц/816/4650/19
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Хвостика С. Г.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Коменерго - Суми»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку письмового позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через представника - ОСОБА_3 ,
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 серпня 2019 року, ухвалене у складі судді Князєва В.Б. в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми, повне судове рішення складено 27 серпня 2019 року,
У травні 2019 року ОСОБА_1 через свого представника - ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Коменерго - Суми» (далі - ТОВ «Керуюча компанія «Коменерго - Суми»), в якому просить зобов'язати відповідача списати з її особистого рахунку на квартиру АДРЕСА_1 безнадійну дебіторську заборгованість у розмірі 4248 грн 61 коп.
Свої вимоги мотивує тим, що вона проживає у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності. Відповідач є виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а позивач - є споживачем відповідних послуг. З січня 2016 року відповідач обліковує за позивачем борг у сумі 4248,61 грн за послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Вважає дану дебіторську заборгованість безнадійною, оскільки позивач борг не визнає і відмовляється його сплачувати. Для стягнення боргу минув строк позовної давності. На письмове звернення щодо списання боргу відповідач надав письмову відмову. За таких обставин просить позов задовольнити.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 серпня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , поданій через представника - ОСОБА_3, посилаючись на те, що рішення суду є протиправним, просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
У доводах апеляційної скарги посилається на те, що висновки суду першої інстанції про відсутність правового механізму списання заборгованості не відповідають дійсності. Вказує на те, що місцевий суд неправильно застосував положення ст. 5 ЦПК України. Позивач звернулася до суду, оскільки внаслідок протиправних дій відповідача по обліку за позивачем боргу, остання не отримує житлову субсидію на послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
Також зазначає, що абз. 2 пп. 7, п. 6 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 (в ред. постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2018 року № 329) передбачена можливість оскарження в судовому порядку заборгованості за комунальні послуги, а отже висновки суду першої інстанції про відсутність відповідного правового механізму є помилковими.
Відзив не апеляційну скаргу не надходив.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 проживає в квартирі АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території (а. с. 9-10).
На письмове звернення ОСОБА_4 про надання інформації щодо наявної заборгованості за отримані послуги, відповідач листом від 11 березня 2019 року повідомив, що по квартирі позивача не повністю кожного місяця проводилися платежі, тому наявна заборгованість по квартирній платі (а. с. 5-7).
13 березня 2019 року ОСОБА_4 звернулася до відповідача з заявою про здійснення перерахунку плати за послуги з утримання будинків та прибудинкової території та списання заборгованості, яка виникла до 2016 року у зв'язку зі спливом позовної давності (а. с. 11).
ТОВ «Керуюча компанія «Коменерго - Суми» листом від 28 березня 2019 року на звернення позивача повідомило, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішення. Ні виконавець послуг, ні споживач послуг самостійно не мають законних підстав застосовувати позовну давність на свій розсуд, а тому законні підстави щодо списання заборгованості у зв'язку зі спливом позовної давності відсутні (а. с. 8).
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не надано суду правового обґрунтування механізму реалізації списання заборгованості, яка утворилася на її особовому рахунку, а також правового підтвердження обов'язку відповідача здійснювати списання вказаної заборгованості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у статті 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
В даній справі позивач просить суд зобов'язати надавача комунальних послуг списати з нього безнадійну дебіторську заборгованість з оплати послуг з утримання будинків та прибудинкової території, посилаючись на положення Податкового кодексу України.
В той же час відповідно до пункту 1.1. статті 1 Податкового кодексу України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Отже, Податковий кодекс України не регулює відносини, які виникли між сторонами у справі, оскільки вказані правовідносини є цивільно-правовими та врегульовані приписами ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Чинним законодавством встановлено спеціальний порядок погашення заборгованості населення за спожиті комунальні послуги, зокрема, Законом України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію».
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Тлумачення частини першої статті 267 ЦК України дозволяє зробити висновок, що оскільки сплив позовної давності не призводить до припинення суб'єктивного права або інтересу, не припиняється і кореспондуючий обов'язок особи.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Аналіз глави 50 ЦК України «Припинення зобов'язання» дозволяє стверджувати, що сплив позовної давності не передбачено як підставу припинення зобов'язання.
Позивачем всупереч покладених на нього обов'язків не сплачується заборгованість за спожиті послуги з утримання житла. Проте, закінчення строку позовної давності не тягне за собою списання заборгованості.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частинами 2, 3 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Також, відповідно до вимог вищезазначеного закону списання заборгованості за надані послуги, виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства і є правом, а не обов'язком юридичної особи.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про право позивача на оскарження заборгованості в судовому порядку з посиланням на Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року № 848, оскільки в даній справі позивач не ставить питання перевірки правильності нарахування та розміру заборгованості з комунальних послуг.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 381-382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через представника - ОСОБА_3, залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Т.А. Левченко
Судді: О.Ю. Кононенко
С.Г. Хвостик