Дата документу 16.09.2019 Справа № 333/6975/18
Провадження № 11-кп/807/1571/19 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 333/6975/18 Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 вересня 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участі:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8
потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10
представника потерпілого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою з доповненням до неї захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2019 року, якою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 121 КК України,
задоволено клопотання прокурора та продовжений строк тримання під вартою по 20 жовтня 2019 року включно,
В апеляційній скарзі з доповненням до неї захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2019 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, посилаючись на те, що прокурором не доведено, а судом не перевірено наявність обґрунтованих підстав наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також недоцільності застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апелянт вважає, що суд упереджено трактував поведінку обвинуваченого у судовому засіданні саме як агресію по відношенню до потерпілої, зробивши хибний висновок про те, що така поведінка є ознакою впливу на потерпілу та доказом того, що ОСОБА_7 має намір вчинити інший злочин.
Також, на думку захисника, є безпідставним та не має сенсу в рамках даного кримінального провадження обґрунтування судом продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу виключно можливістю впливу на потерпілу та ймовірне вчинення щодо неї інших злочинів, які останньою створюються штучно, у зв'язку з чим обвинувачений звернувся до поліції із заявою щодо завідомо неправдивого повідомлення ОСОБА_9 про вчинення злочину.
Крім того, апелянт просить врахувати, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, в нарко та псих диспансерах на обліках не перебуває, має стійкі соціальні зв'язки, зокрема утримує та піклується про свою мати, яка є інвалідом, страждає тяжкою хворобою та потребує сторонньої допомоги, яку здатен надати виключно ОСОБА_7 , по справі допитані всі потерпілі та свідки, отже, відсутні ризики впливу на них, можливості вчинення обвинуваченим нових злочинів або переховування від суду, перешкоджання розгляду справи в інший спосіб.
У відзиві, який по суті є запереченнями на апеляційну скаргу, потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вважають, що при застосуванні до ОСОБА_12 іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, останній вчинить інше кримінальне правопорушення, в тому числі, пов'язане з тиском на потерпілих та свідків в даному кримінальному провадженні.
Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , представника потерпілого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 із запереченнями стосовно доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
За змістом ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
З наданих апеляційному суду матеріалів вбачається, що на розгляді Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 121 КК України.
22 жовтня 2018 року ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя щодо ОСОБА_7 на стадії досудового розслідування було застосовано запобіжний захід тримання під вартою, який у подальшому ухвалами суду від 17 грудня 2018 року, 06 лютого 2019 року, 02 квітня 2019 року, 28 травня 2019 року та 25 липня 2019 року було продовжено.
У судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою на 60 днів з посиланням на тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, відсутність стійких соціальних зв'язків, характер та обставини вчиненого злочину, а також на те, що ризики переховування ОСОБА_7 від суду, можливість незаконно впливати на потерпілих і свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, а також іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження, не зникли та існують.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Суд першої інстанції, перевіряючи доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, врахувавши тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, у вчиненні якого, у тому числі, обвинувачується ОСОБА_7 , наявність суспільного інтересу, а також поведінку обвинуваченого в судовому засіданні, правильно встановив, що заявлені ризики, такі як можливість обвинуваченого впливати на потерпілу ОСОБА_9 та продовжити щодо неї вчинення злочинів, об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень, у тому числі і тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи (ч. 2 ст. 121 КК України), за вчинення якого передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 пояснила, що нею було подано заяву до поліції з приводу погроз з боку ОСОБА_7 , якого вона дійсно боїться, так як впродовж п'яти років, які вони зустрічаються, обвинувачений неодноразово до неї та до її родичів застосовував насильницькі дії, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, а також агресивно поводився після закінчення одного з судових засідань, а також на судовому засіданні, яке відбулося 05 серпня 2019 року.
З пояснень, наданих суду потерпілим ОСОБА_10 , вбачається, що останньому стало відомо про те, що тітка обвинуваченого слідкує за ним, цікавиться його особистим життям.
Згідно з поясненнями допитаних під час судового розгляду в якості свідків сусідів по під'їзду потерпілої ОСОБА_9 - ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 часто з'являється у їх будинку у стані алкогольного сп'яніння, в якому стає агресивним та є ініціатором конфліктів, які інколи закінчуються насильницькими діями з його боку, що підтверджуються відомостями, наданими Комунарським ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, про виклики працівників поліції на конфлікти за участю обвинуваченого.
Крім того, у судовому засіданні 05 серпня 2019 року обвинувачений на адресу ОСОБА_9 висловився жестом, що стало підставою для оголошення головуючим у процесі ОСОБА_7 зауваження та подання відповідної заяви потерпілою до органу поліції. Свідком демонстрації зазначеного жесту став безпосередньо головуючий у справі, який вірно розцінив такі дії обвинуваченого як певну форму погроз на адресу потерпілої.
Отже, наявність зазначених ризиків у межах кримінального провадження, ґрунтується на реальних фактичних даних, підтверджених матеріалами провадження.
Посилання захисника на наявність у ОСОБА_7 постійного місця проживання, за яким він позитивно характеризується, те, що він не перебуває на обліках в нарко та псих диспансерах, має стійкі соціальні зв'язки, так як він утримує та піклується про свою мати, яка є інвалідом, а також на тривале перебування під вартою, як на підстави для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, є необґрунтованими, оскільки вказані обставини не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку обвинуваченого, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики.
Крім того, надана суду апеляційної інстанції захисником копія витягу з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_15 № 13181 відділення алергології та клінічної імунології відділення КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня», а також і зазначені вище дані про особу обвинуваченого, не можуть бути підставами для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки жодним чином не вплинули і не стали стримуючим фактором у поведінці обвинуваченого не спростовують і не зменшують достатньою мірою ризики, що стали підставою для продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому.
Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_7 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду по доводам апеляційної скарги захисника.
Крім того, колегією суддів при апеляційному розгляді не встановлено й істотних порушень кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу з доповненням до неї захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2019 року, якою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 121 КК України, задоволено клопотання прокурора та продовжений строк тримання під вартою по 20 жовтня 2019 року включно, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: