308/7363/19
24.09.2019 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Бедьо В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Пазяк С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області та Ужгородської місцевої прокуратури про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, прокуратури і суду,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області та Ужгородської місцевої прокуратури про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, прокуратури і суду.
В обґрунтування позову посилається на те, що у 2009 році батько ОСОБА_1 (позивача) - ОСОБА_2 звернувся із заявою про вчинення злочину ОСОБА_3 ОСОБА_4 .
На підставі вказаної заяви у листопаді 2009 року слідчим управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області було розпочато досудове розслідування у кримінальній справі № 9707109, порушеній за ознаками злочинів, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України.
Постановою слідчого від 01.12.2009 року ОСОБА_2 був визнаний потерпілим по кримінальній справі № 9707109.
01.12.2009 року ОСОБА_1 було оголошено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України.
05.12.2009 року слідчим у кримінальній справі ОСОБА_5 винесена постанова про обрання відносно ОСОБА_1 у якості підозрюваного запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.
У якості підсудного ОСОБА_1 органом досудового розслідування обвинувачувався за ч. ч. 1, 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України в тому, що діючи самостійно з метою заволодіння шахрайським шляхом чужим майном - сертифікатом акцій про володіння акціями 74,4 відсотків всіх акцій ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун», м. Ужгород, вул. Краснодонців 1, загальною вартістю 189188 грн., за допомогою підроблених документів, діючи без відома свого батька ОСОБА_2 , при цьому спонукавши ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в допомозі йому переоформленні акцій, не пояснюючи їм свій злочинний намір, заволодів акціями ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун», м. Ужгород, вул. Краснодонців 1, загальною вартістю 189188 грн., чим завдав ОСОБА_2 матеріальної шкоди в особливо великих розмірах, на загальну суму 189188 грн.
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.02.2013 року у кримінальній справі № 1-1215/11 ОСОБА_1 в пред'явленому йому обвинуваченні за ст. ст. 190 ч. 4, 358 ч. 1 та 358 ч. 3 КК України визнано невинним і по суду виправдано за відсутності в його діянні складу злочину. Суд також вирішив запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_1 - підписку про невиїзд, після набрання вироком законної сили - скасувати.
24.09.2013 року апеляційний суд Закарпатської області за апеляційними скаргами прокуратури м. Ужгорода та представника потерпілого скасував виправдувальний вирок Ужгородського міськрайонного суду від 18.02.2013 року щодо ОСОБА_1 , а кримінальну справу направив на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі. Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд щодо ОСОБА_1 суд залишив без змін.
Вироком Ужгородського міськрайонного суду від 20.09.2016 року у кримінальній справі № 308/18782/13-к ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. ч. 1, 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України та виправдано його за вказаними статтями обвинувачення. Запобіжний захід, обраний ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд, скасовано.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 08.12.2017 року у кримінальній справі № 308/18782/13-к апеляційні скарги прокурора та потерпілого залишено без задоволення, а вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.09.2016 року стосовно ОСОБА_1 про визнання його невинуватим та виправдання - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2019 року вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.09.2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 08.12.2016 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 - без задоволення.
Кримінальна справа, яка протягом 10 років тривала відносно ОСОБА_1 була порушена за надуманим звинувачення батька позивача.
Зазначає, що з перших днів досудового слідства на ОСОБА_2 чинився психологічний тиск. Його батько, заступник прокурора міста Ужгорода Малинич А.А., який вважався другом сім'ї і у кримінальній справі прийняв сторону батька та слідчий ОСОБА_5 . загрожували ОСОБА_2 довгим тюремним ув'язненням. На підтвердження погроз у ОСОБА_2 були проведені обшуки, арештоване все майно, йому постійно наголошували про можливість обрання у будь-який момент запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Єдиною метою, яку переслідувало кримінальне провадження та здійснюваний у його межах тиск, це змусити ОСОБА_2 визнати вину та відчужити на користь батька всі належні права у всіх без винятку товариствах та підприємствах. Лише така поведінка ОСОБА_2 , як його запевняли, дасть змогу уникнути арешту і реального строку покарання.
Постійний тиск і погрози завдавали ОСОБА_2 не тільки фізичних і душевних страждань, він перебував у стані постійного страху як за себе, так і за своїх близьких, а тому маючи єдине бажання припинити направлене на нього психологічне насилля, ОСОБА_2 під час досудового розслідування визнав все, що від нього вимагалося органом досудового слідства та погодився переписати на батька всі належні йому корпоративні права.
У той же день, як ОСОБА_2 погодився на відчуження корпоративних прав, 29.12.2009 року слідчий Мателега В. В. звернувся з листом № 7/4482 до Першої Ужгородської нотаріальної контори про зняття обтяження (заборони) з усього майна, і в той же день 29.12.2009 року нотаріус Малинич Н. А. - дружина прокурора ОСОБА_9 посвідчила три договори дарування цінних паперів та часток у статутному капіталі його батькові ОСОБА_2 , а саме: договір дарування цінних паперів, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А. за реєстровим № 2851, за яким у власність ОСОБА_10 перейшли 19608234 шт. простих іменних акцій ВАТ АДРЕСА_1 завод АДРЕСА_1 ) номінальною вартістю 196082,34 грн.; договір про передачу шляхом дарування частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Гал ЛТД» (м. Ужгород, вул. Блистіва/Краснодонців/1), посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н. А. за реєстровим № 2846, за яким у власність ОСОБА_10 перейшли 100 відсотків загального розміру статутного капіталу товариства вартістю 52500 грн.; договір про передачу шляхом дарування частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Матяш і Матяш» (м. Ужгород, вул . Блистіва/Краснодонців /1), посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А. за реєстровим № 2847, за яким у власність ОСОБА_10 перейшов 51 відсоток статутного капіталу вартістю 32500 грн.
Всі вказані договори були укладені ОСОБА_2 під примусом, зумовленим психологічним тиском, що чинився на нього у межах та засобами кримінального провадження. Здійснювані щодо ОСОБА_2 заходи були чітко спланованими діями його батька, прокурора та слідчого.
Як тільки 20.01.2010 року ОСОБА_2 на досудовому розслідуванні визнав себе винним, слідчий Мателега В.В. виніс постанову, якою за п. 2 ст. 6 КПК України було закрито кримінальне провадження відносно інших осіб - ОСОБА_7 і ОСОБА_6 , які в свою чергу також під психологічним тиском слідчого, який погрожував їм затриманням, та під тиском і залякуванням з боку батька ОСОБА_11 05.01.2010 року через нотаріуса ОСОБА_12 переписали все належне їм майно на користь ОСОБА_13
Під час досудового слідства, крім подарованих на користь батька ОСОБА_13 цінних паперів та часток у статутному капіталі, ОСОБА_2 був змушений переоформити на нього ще десять приватних підприємств, шляхом надання довіреності на розпорядження, а саме: «Кабельні системи Горват і Горват 1-5» і «Кабельні системи Горват і Горват 16-20».
Під час кримінального провадження відносно ОСОБА_2 його батько ОСОБА_13 отримав від свідка ОСОБА_7 на підставі довіреності на керування та розпорядження автомобіль «Фіат Пунто», державний номер НОМЕР_1 , який в подальшому передав на підставі довіреності ОСОБА_5 - слідчому у кримінальній справі № 9707109. Також прокурору Малиничу А.А. одне із приміщень, яке перебувало на балансі ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун», за адресою: м. Ужгород, вул. Краснодонців, 1, де його дружина, нотаріус Малинич Н.А . здійснює нотаріальну діяльність, і яка посвідчувала всі правочини, вчинені ОСОБА_2 під тиском кримінального переслідування.
У виправдувальному вироку від 20.09.2016 року Ужгородський міськрайонний суд оцінив як правдиві пояснення підсудного ОСОБА_2 про те, що він надавав визнавальні покази на досудовому слідстві під впливом застосування до нього слідчим недозволених методів слідства, а також аналогічні пояснення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які в судовому засіданні заявили, що надавали покази на досудовому слідстві під впливом застосування до них слідством недозволених методів слідства.
Суд у вироку зазначає, що під час досудового слідства, під час допиту у якості обвинуваченого, ОСОБА_2 вину у вчиненні злочинів не визнав, підробку документів заперечував. Проте, вже під час допиту у якості обвинуваченого 20.01.2010 року підсудній ОСОБА_2 в пред'явленому йому обвинувачені за ч. 4 ст. 190, ч. ч. 1, 3 ст. 358 КК України винним себе визнав повністю. Суд констатував, що 20.01.2010 року (у день надання ОСОБА_2 визнавальних показів) слідчий Мателега В.В. виніс постанову, якою кримінальне переслідування відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо заволодіння шахрайським шляхом акціями ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун», за попередньою змовою з ОСОБА_2 , закрито за мотивами п. 2 ст. 6 КПК України.
Знайшли своє відображення у вироку факт психологічного тиску слідчого, який погрожував затриманням, підсудному ОСОБА_2 , особам ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , залякування з боку потерпілого, і лише після того як вказані особи переписали все належне їм майно на користь потерпілого, тиск відносно цих осіб припинився.
Даючи оцінку обставинам кримінального провадження суд у вироку вказав, що незважаючи на наявні у справі докази нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження з підсуднім ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_7 , на виконання постанови суду від 23.10.2015 року про застосування недозволених методів слідства, ретельне та ефективне розслідування проведене не було та було поспішно констатовано факт відсутності порушень з боку слідчого Мателега В. В. та прокурора Малинич А.А.
Суд визнав, що прокуратурою м. Ужгорода не було проведено ефективного офіційного розслідування з метою виявлення і покарання відповідальних осіб по фактах, які були викладені у постанові суду, про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 були піддані неналежному поводженню зі сторони слідчого Мателега В.В.
Істотне значення для оцінки обставин має і постанова Верховного Суду (Касаційного господарського суду) від 27.03.2019 року у справі № 907/113/18 за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсними договору дарування цінних паперів та договорів про передачу шляхом дарування часток у статутному капіталі товариств. Цією постановою Верховний Суд скасував відмовні рішення судів нижчих інстанцій та направив справу на новий розгляд.
Верховний Суд у справі № 907/113/18 вказав судам на необхідності надання належної оцінки доводам ОСОБА_2 про безпідставність порушеного проти нього кримінального провадження, моральний тиск, обшуки та арешт майна, основною метою яких було примушення до відчуження всіх належних ОСОБА_2 корпоративних прав.
Верховний Суд вказав, що судами не надано належної правової оцінки самому факту незаконного порушення щодо ОСОБА_2 кримінальної справи за ч. ч. 1, 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, покарання за останньою з яких передбачено у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, розслідування і розгляд справи тривали близько десяти років, що створювало для ОСОБА_2 психологічний тиск у зв'язку з можливою загрозою такого покарання та обмеженнями у звичайному способі життя, які існували для нього, як обвинуваченого у кримінальному провадженні.
Крім того, Верховний Суд вказав, що господарські суди належним чином не врахували і не перевірили доводи ОСОБА_2 про те, що оспорювані правочини було вчинено ним під впливом психологічного тиску (залякування) щодо нього та членів його сім'ї, родини або їх майна. Не враховано зазначені у вироку обставини, за яких було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_2 .
Отже, рішеннями судів різних інстанцій констатовано незаконність порушення відносно ОСОБА_1 кримінальної справи, нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження з підсуднім ОСОБА_2 під час досудового розслідування, застосування недозволених методів слідства, моральний тиск та залякування обмеженням волі у вигляді взяття під варту, а також засудженням до реального, значного терміну ув'язнення, спрямовані на примушування до укладення договорів з відчуження належних корпоративних прав поза волею ОСОБА_2 на користь його батька ОСОБА_2 . Фактичні обставини свідчать про те, що протиправна мета з якою щодо ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу була досягнута.
При цьому, ОСОБА_1 на підставі судових рішень усіх інстанцій у порушеній щодо нього кримінальній справі був виправданий та визнаний невинуватим у інкримінованих йому органом слідства кримінальних діяннях. Під слідством і судом ОСОБА_2 перебував 111 місяців, а саме з моменту повідомлення про підозру 01.12.2009 року та до 12.03.2019 року - винесення ухвали Верховним Судом у кримінальній справі.
Вказує, що протягом усього строку перебування під слідством і судом ОСОБА_2 перебував під постійним страхом притягнення до відповідності за діяння, які ним не вчинялися. Обрана щодо ОСОБА_2 міра запобіжного заходу з 05.12.2009 року була скасована лише 08.12.2017 року, тобто через 8 років, зруйнувала звичайні життєві зв'язки, обмежила його у правах. Арешти майна, примушування шляхом погроз і залякувань до укладення договорів про відчуження корпоративних прав, примушення до передачі прав розпорядження правами управління юридичними особами призвели до морального пригнічення. Протиправні дії органу досудового слідства позбавили ОСОБА_2 можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань. Почуття незахищеності від свавільних та незаконних дій органу досудового слідства, переживання та тривога викликана можливими результатами розгляду кримінальної справи спричинили моральні розлади. Почуття тривоги підсилювалося також думками про необхідність відновлення в судовому порядку прав, втрачених внаслідок безпідставного та незаконного порушення кримінальної справи. Всі наведені обставини мали безпосередній вплив на ОСОБА_2 та вимагали від нього додаткових моральних зусиль для організації свого життя.
Всі вищеописані обставини протягом всього часу перебування під слідством і судом завдали ОСОБА_1 моральних страждань.
Вважає, що у зв'язку з постановленням виправдувального вироку ОСОБА_2 незаконно оголошено про підозру, незаконно обрано щодо нього запобіжний захід, незаконно накладено арешт на майно, тобто позивач має право на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, прокуратури та суду.
Зауважує, що ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 4173 грн. ОСОБА_1 перебував під слідством та судом 111 місяців, з моменту оголошення йому про підозру 01.12.2009 року до 12.03.2019 року - винесення ухвали Верховним Судом у кримінальній справі. Відтак, розмір моральної шкоди розрахований у сумі 463203 грн. шляхом добутку розміру мінімальної заробітної плати на кількість місяців перебування під слідством і судом.
На підставі викладеного, просить суд стягнути з Державного бюджету України в особі Державної казначейської служби України шляхом списання з відповідного Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 463203 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового слідства, прокуратури і суду.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.07.2019 року відкрито спрощене провадження у даній цивільній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів надіслано учасникам справи.
30.08.2019 року представником Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 в повному обсязі. Зауважує, що порядок застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.03.1996 року за № 106/1131, яким затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Тобто законодавець чітко визначив процедуру відшкодування шкоди завданої незаконними діями завданої незаконними діями органу досудового розслідування. Наголошує на тому, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди позивачем не враховано п. 14 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Розмір моральної шкоди, призначений до відшкодування має бути адекватним завданій моральній шкоді. Позивачем жодних доказів про завдання йому моральної шкоди (моральних страждань), вини осіб та встановлення причинного зв'язку між діями, якими, на думку позивача, завдано шкоду та їх наслідки не надано, а обґрунтування настання такої шкоди є лише припущеннями позивача, викладених в позовній заяві.
06.09.2019 року представником Державної казначейської служби України подано відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вважаючи, що вимоги позивача до Державної казначейської служби України не підлягають задоволенню, оскільки є необґрунтованими, безпідставними та заявленими до неналежного відповідача. Зазначає, що Ужгородська місцева прокуратура не є юридичною особою та не може бути стороною у даній справі в якості відповідача. При цьому громадянин має право на відшкодування шкоди за рахунок держави лише у випадку встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного проведення обшуку та незаконного застосування заходів обмеження до позивача в ході проведення досудового слідства, що в даному випадку не мало місця. Звертає увагу, що спірні правовідносини виникли виключно між позивачем та правоохоронними органами, а тому Казначейство України не завдало та не могло завдати шкоди позивачу, що підтверджується і тим, що позов не містить жодних посилань на незаконні дії, рішення чи бездіяльність посадових осіб Казначейства України, що виключає їх відповідальність за порушення прав позивача. Крім того, позивачем не подано доказів, які підтверджують завдання йому будь-якої моральної шкоди. Сума позову у розмірі 463203 грн. на користь ОСОБА_1 визначена позивачем без відповідного обґрунтування та конкретизації чому саме така сума моральної шкоди, не наведено жодного доказу перенесення будь-яких душевних страждань. Зазначає, що калькуляція суми моральної шкоди ні в позовній заяві, ні в доданих до позовної заяви документах не міститься. Не наведено жодних обґрунтувань щодо визначення розміру моральної шкоди за час перебування позивача під слідством і судом. Представник відповідача наголошує про наявність судової практики розрахунку моральної шкоди, посилаючись на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що набрав чинності з 01.01.2017 року.
17.09.2019 року представником Ужгородської місцевої прокуратури до суду подано заяву, відповідно до якої просить залишити позовну заяву ОСОБА_2 без руху для усунення недоліків, посилаючись на те, що позивачем у позовній заяві не вказано ідентифікаційний код Ужгородської місцевої прокуратури як юридичної особи. Також повідомив, що Ужгородська місцева прокуратура не є самостійною юридичною особою та не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. З огляду на це, Ужгородська місцева прокуратури не наділена процесуальними повноваженнями являтися відповідачем у даному спорі. Крім того, зауважує, що жодних позовних вимог безпосередньо до Ужгородської місцевої прокуратури та до ГУНП в Закарпатській області позивачем у позові не викладено.
Представником відповідача Ужгородської місцевої прокуратури не подано відзив на позовну заяву протягом строку, встановленого суддею відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України.
18.09.2019 року представником позивача до суду подано відповідь на відзив, в якому наголошує на тому, що аргументи і заперечення Державної казначейської служби України та ГУНП в Закарпатській області, викладені у відзивах, не спростовують правильності та обґрунтованості позовних вимог позивача у справі.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України до суду не надійшло.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 3, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, слідчим управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальній справі № 9707109, в рамках якої 01.12.2009 року позивачу ОСОБА_1 було оголошено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України.
Потерпілим у кримінальній справі було визнано ОСОБА_2 , який є батьком позивача, на підставі заяви про злочин якого розпочато досудове розслідування.
05.12.2009 року начальником відділення СЧ СУ УМВС України в Закарпатській області старшим лейтенантом міліції Мателега В.В. у даній кримінальній справі було винесено постанову про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.
Органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що він у вересні 2009 року, підробивши та використавши підроблені офіційні документи, шахрайським шляхом заволодів майном свого батька ОСОБА_2 в великих розмірах на суму 189188 грн. за наступних обставин.
Так, ОСОБА_1 , маючи намір заволодіти 74,4 % акцій ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун» (вул. Краснодонців, 1 у м. Ужгороді) на загальну суму 189188 грн., які належать на праві власності приватним підприємствам «Кабельні системи Горват і Горват 6», «Кабельні системи Горват і Горват 7», «Кабельні системи Горват і Горват 8», перебуваючи з ними у трудових відносинах, без відома свого батька, який є засновником та директором указаних підприємств, виготовив накази № 37 а/к, 38 а/к, 45 а/к від 16 грудня 2003 року про те, що він є директором цих підприємств з 15 грудня 2003 року за сумісництвом. Крім того, з метою надання цим наказам офіційного статусу він підробив у графі « ОСОБА_2 » підпис від імені останнього.
11 вересня 2009 року, не маючи повноважень директора вищевказаних підприємств, ОСОБА_2 без відома батька виготовив фіктивні накази від 11 вересня 2009 року № 3-к про те, що відбуває в чергову відпустку з 14 вересня 2009 року та від 11 вересня 2009 року № 2-к про те, що на період відпустки з 14 вересня по 31 жовтня 2009 року призначає виконуючим обов'язки директора указаних підприємств ОСОБА_7 та напроти граф «Директор» й « ОСОБА_2 » у вказаних наказах виконав від свого імені підпис. При цьому, маючи вільний доступ до печаток цих підприємств, ОСОБА_2 , з метою надання наказам статусу офіційного документу завірив їх відтискам печаток указаних підприємств.
Після цього, 23 вересня 2009 року о 17.00 год., ОСОБА_2 , надав реєстратору цінних паперів ТОВ «Вест-Трансферг» вказані вище завідомо підроблені накази та спонукав ОСОБА_7 написати заяву реєстратору про те, що сертифікати акцій ПП «Кабельні системи Горват і Горват 6», ПП «Кабельні системи Горват і Горват 7», ПП «Кабельні системи Горват і Горват 8», начебто втрачені, тому необхідно видати новий сертифікат акцій на вказані цінні папери. При цьому, надав ОСОБА_7 печатки цих підприємств для завірення документів, якими останній завірив заяву про втрату сертифікатів емітента ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун».
На підставі вказаних підроблених документів реєстратор ТОВ «Вест-Трансферт» видав ОСОБА_7 сертифікат акцій про володіння 74,4 % акцій ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун».
24 вересня 2009 року о 17.00 год. ОСОБА_2 , переконавши ОСОБА_7 в тому, що він діє за погодженням із батьком, звернувся до ЗАТ ІК «Восток-Інвест», яке здійснює діяльність щодо торгів цінними паперами та акціями, для складання договорів купівлі-продажу цінних паперів № 09-Б-18/Д-1 від 24 вересня 2009 року, де ОСОБА_7 , діючи на прохання ОСОБА_2 , та виступаючи в особі виконуючого обов'язки директора ПП «Кабельні системи Горват і Горват 6», - продавцем, а ОСОБА_6 , яка також діяла на прохання ОСОБА_2 , виступити покупцем, уклали договір купівлі-продажу цінних паперів (акцій) від 24 вересня 2009 року № 09-Б-18/Д-1 у кількості 6305900 шт. емітента ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун», де ОСОБА_7 продав акції ОСОБА_6 на загальну суму 70000 грн., котра у свою чергу перерахувала вказану суму на рахунок, який належить ПП «Кабельні системи Горват і Горват 6».
Також, вказані особи уклали договір купівлі-продажу цінних паперів (акцій) від 24 вересня 2009 року № 09-Б-18/Д-2 у кількості 6305900 шт. емітента «Ужгородський завод «Електродвигун», де ОСОБА_7 продав ОСОБА_6 акції на загальну суму 70000 грн., яка перерахувала ці кошти на рахунок, який належить ПП «Кабельні системи Горват і Горват 7».
Крім того, вказані особи уклали договір купівлі-продажу цінних паперів від 24 вересня 2009 року № 09-Б-18/Д-2, де ОСОБА_7 продав ОСОБА_6 6305900 акцій емітента ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун» на загальну суму 70000 грн. ОСОБА_6 ці кошти перерахувала на рахунок, який належить ПП «Кабельні системи Горват і Горват 8».
Цього ж дня, о 17.00 год., ОСОБА_1 , діючи без відома директора та заступника вказаних підприємств ОСОБА_2 , звернувся до ТОВ «Вест-Трансферт» для зміни володільця іменних акцій ВАТ «Ужгородський завод» Електродвигун», при цьому надав договори купівлі-продажу цінних паперів від 24 вересня 2009 року № 09-Б-18/Д-1, № 09-Б-18 / Д -2, № 09-Б-18 /Д-3 та акти виконання зобов'язання, на підставі яких реєстратор цінних паперів ТОВ «Вест-Трансферт» виготовив передавальне розпорядження від 25 вересня 2009 року про передачу цінних паперів акцій ОСОБА_6 та видав сертифікат акцій на право володіння цінними паперами.
Після цього, 28 вересня 2009 року, ОСОБА_1 спонукав ОСОБА_6 нотаріально оформити договір дарування вищевказаних цінних паперів в кількості 18918896 шт. ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун» загальною вартістю 189188 грн., які у такий спосіб привласнив, чим заподіяв ОСОБА_2 матеріальну шкоду на зазначену суму.
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.02.2013 року (справа № 1-1215/11) ОСОБА_1 у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 4 ст. 190, ч. ч. 1, 3 ст. 358 КК України визнано невинним і по суду виправдано за відсутністю в його діянні складу злочину. Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд щодо ОСОБА_1 після набрання вироком законної сили постановлено скасувати.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 24.09.2013 року задоволено повністю апеляційну скаргу, яку подала прокурор прокуратури м. Ужгорода, яка приймала участь у розгляді справи місцевим судом, апеляційну скаргу, яку подав представник потерпілого Горвата Й.Й. - задоволено частково, вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.02.2013 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а кримінальну справу постановлено направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.09.2016 року (справа 308/18782/13-к) ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. ч. 1, 3 ст. 358 КК України (в редакції Закону до 01.01.2010 року), за ч. 4 ст. 190 КК України та виправдано його за вказаними статтями обвинувачення. Запобіжний захід, обраний ОСОБА_1 у виді підписки про невиїзд - скасовано.
Виправдовуючи ОСОБА_1 суд дійшов висновку, що органами досудового розслідування не доведено поза розумним сумнівом винуватість останнього у вчиненні інкримінованих йому злочинів за ч. ч. 1, 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 08.12.2016 року апеляційні скарги прокурора та потерпілого залишено без задоволення, а вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.09.2016 року стосовно ОСОБА_1 - про визнання його невинуватим та виправдання за ч. 4 ст. 190, ч. ч. 1, 3 ст. 358 (в редакції до 01.01.2010 року) КК України - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2019 року вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.09.2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 08.12.2016 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 - без задоволення.
Таким чином, за період з 01.12.2009 року (повідомлення про підозру) по 12.03.2019 року (постановлення ухвали Верховного Суду від 12.03.2019 року) позивач ОСОБА_2 перебував під слідством і судом, що складає 9 років 3 місяці 11 днів, тобто понад 111 місяців.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що протягом усього строку перебування під слідством і судом він перебував під постійним страхом притягнення до відповідності за діяння, які ним не вчинялися, обрана щодо нього міра запобіжного заходу зруйнувала його звичайні життєві зв'язки, обмежила його у правах, а також арешти майна, примушування шляхом погроз і залякувань до укладення договорів про відчуження корпоративних прав, примушення до передачі прав розпорядження правами управління юридичними особами призвели до морального пригнічення, переживання та тривога викликана можливими результатами розгляду кримінальної справи спричинили моральні розлади.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 2 зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку постановлення виправдувального вироку суду,закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Частинами п'ятою та шостою статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» (на час вирішення спору) мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01.01.2019 року становить 4173 грн.
Суд визнає, що позивач ОСОБА_2 безумовно зазнав моральних страждань, які свою чергу зумовлені розслідуванням і судовим розглядом кримінальної справи тривалістю понад дев'ять років, що створювало для позивача психологічний тиск у зв'язку з можливою загрозою покарання за інкриміновані йому злочини, а також обмеженнями у звичайному способі його життя, що мали місце для нього, як обвинуваченого у кримінальній справі.
З урахуванням конкретних обставин справи суд вважає, що незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури були порушені конституційні права позивача, що завдало йому моральних страждань та призвело до погіршення його психологічного стану.
Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку доводам сторін, суд приходить до переконання, що внаслідок завдання позивачеві моральної шкоди у зв'язку із безпідставним перебуванням його під слідством і судом, вона підлягає відшкодуванню із розрахунку мінімальної заробітної плати на час ухвалення судового рішення, тобто станом на 2019 рік, яка відповідно становить 4173 грн.
Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, провадження № 14-4цс19.
Таким чином, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством і судом є підставними, а тому з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України слід стягнути на користь позивача 463203 грн. (111 місяців х 4173 грн. = 463203 грн.) на відшкодування моральної шкоди шляхом списання цієї суми з єдиного казначейського рахунку на якому облікуються кошти Державного бюджету України.
Водночас, суд зазначає, що це мінімально можливий розмір, але при його визначенні суд у даному конкретному випадку також враховує характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач ОСОБА_2 , можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, зниження репутації, час та зусилля, що потрібні для відновлення попереднього стану.
До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, провадження № 14-298цс18.
Суд відхиляє доводи Державної казначейської служби України, викладені у відзиві, оскільки такі спростовуються нормами чинного законодавства.
Зокрема, відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», на який посилається представник Державної казначейської служби України у відзиві, мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн.
Однак, відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, не є його посадовим окладом, заробітною платою чи іншою виплатою, а, відтак, підстави для застосування наведеної норми до спірних правовідносин відсутні. Крім того, вказаним Законом не вносилися зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік».
Статтею 43 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) встановлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно з пунктами 1, 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Державна казначейська служба України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Основними завданнями Державної казначейської служби України є: внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Державна казначейська служба України відповідно до покладених на неї завдань: здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (пункт 4 Положення про Державну казначейську службу України).
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 7, частини другої статті 23 БК України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Статтею 25 БК України установлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.
Щодо доводів відповідача ГУНП в Закарпатській області, викладених у відзиві, про те, що позивачем порушено порядок звернення з вимогою про відшкодування моральної шкоди, оскільки розмір такого відшкодування повинен визначити орган, який проводив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, шляхом винесення відповідної постанови чи ухвали, суд зазначає наступне.
Статтею 11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР передбачено, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди. У разі постановлення виправдувального вироку, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, а також у разі закриття справи про адміністративне правопорушення слідчий, прокурор або суд зобов'язані на прохання особи письмово повідомити у місячний строк про своє рішення трудовий колектив, в якому працює особа, або за її місцем проживання.
Відповідно до статті 12 Закону № 266/94-ВР розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу).
Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» (далі - Положення), пунктом 6 якого встановлено, що відповідний орган одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства або з копією виправдувального вироку, що набрав законної сили, або постановою (ухвалою) суду (судді) направляє громадянинові повідомлення, в якому роз'яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього Положення. У повідомленні зазначається перелік тільки тих вимог, на які цей громадянин має право претендувати.
Отже, чинним законодавством визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Обов'язок роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди у разі постановлення ухвали про закриття провадження у справі з реабілітуючих підстав покладається на один з органів, перелічених в пункті 11 Положення, залежно від того, хто з них здійснював слідчі дії або розглядав справу. Проте відсутність такого роз'яснення (повідомлення) не позбавляє особу права на відшкодування шкоди, встановленого Законом № 266/94-ВР.
Матеріалами справи не містять доказів виконання стосовно позивача передбаченого законодавством обов'язку роз'яснення порядку поновлення його порушених прав, тому він набув права звернутися до суду.
Оскільки Закон № 266/94-ВР не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, пред'явлення позову.
Відповідні висновки щодо застосування норм матеріального права висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 14-298цс18.
Європейський суд з прав людини вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).
Оскільки судовий збір не справляється за подання даного позовувідповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», то такий, виходячи з приписів статті 141 ЦПК України слід компенсувати за рахунок держави.
Керуючись статтею 56 Конституції України, статтями 23, 1176 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області та Ужгородської місцевої прокуратури про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, прокуратури і суду - задовольнити повністю.
Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 463203 (чотириста шістдесят три тисячі двісті три) гривні на відшкодування моральної шкоди шляхом списання цієї суми з єдиного казначейського рахунку на якому облікуються кошти Державного бюджету України
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, що знаходиться за адресою: вул. Бастіонна, 6, м. Київ.
Відповідач: Головне управління Національної поліції України в Закарпатській області, що знаходиться за адресою: вул. Ф. Ракоці, 13, м. Ужгород, Закарпатська область.
Відповідач: Ужгородська місцева прокуратура, що знаходиться за адресою: вул. Небесної Сотні, 6, м. Ужгород, Закарпатська область.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 24 вересня 2019 року.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області В.І. Бедьо