Справа № 310/413/18
2/310/78/19
Іменем України
13 серпня 2019 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Крамаренка А.І.,
при секретарі - Олійник Н.М.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_10 ., представника третьої особи - ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Бердянської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство «Житлосервіс 2-А» Бердянської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права користування квартирою,
Позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що в 2000 році його та його мати - ОСОБА_5 , рішенням виконкому Бердянської міської ради було прийнято на квартирний облік.
ОСОБА_5 з 1984 року працювала в Бердянській міжгосподарській будівельній організації.
Бердянська міжгосподарська організація в 1986 році приступила до будівництва гуртожитку в с. Луначарське Бердянського району. Після закінчення будівництва, дане житло повинні були отримати робітники організації, в тому числі і його мати, а тому до закінчення будівництва гуртожитку, виконавчий комітет Бердянської міської ради у 1986 році надає ОСОБА_5 тимчасове житло, а саме кімнату №4 , № 1 в житловому будинку АДРЕСА_3 (після пере нумерації АДРЕСА_3 .
Ордер на вселення не видавався, оскільки помешкання було тимчасовим на час будівництва нового гуртожитку.
Згодом Бердянський міжколгоспбуд було розформовано та передано у Райагробуд, після чого цю організацію було ліквідовано, а він залишився проживати зі своєю матір'ю, в кімнатах № 4, № 1 по АДРЕСА_3 без реєстрації та ордеру.
Досьогоднішнього часу жодна організація кімнату в гуртожитку відповідно до законодавства не виділила.
Вказує, що з моменту вселення в кімнату гуртожитку та до сьогоднішнього часу він та ОСОБА_5 сплачували всі комунальні послуги, проводили ремонтні роботи по благоустрою своєї кімнати.
В грудні 2006 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 за власний рахунок був виготовлений проект на водо забезпечення гуртожитку та підключено до мережі ДКП «Бердянський водоканал».
На підставі рішення Бердянського міськрайонного суду від 20.09.2011 року вказаний будинок був визнаний безхазяйним та переданий в комунальну власність. Право власності на цей будинок 14.02.2014 року було зареєстровано за територіальною громадою м.Бердянська в особі Бердянської міської ради.
Весь цей час він добросовісно користувався житловими приміщеннями, які займав, робили там поточний ремонт, сплачували комунальні послуги.
Не зважаючи на це, до теперішнього часу він не може зареєструвати місце свого проживання, балансоутримувач будинку - КП «Житлосервіс-2А» БМР відмовляється укласти з ним відповідні договори найму, мотивуючи це відсутністю поквартирних карток.
Тому в своєму позові просить визнати за ним право користування квартирою АДРЕСА_13 .
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Мискевич А.Л позовні вимоги підтримала, дала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просила позов задовольнити.
Представник відповідача - Бердянської міської ради Запорізької області в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність відповідно до законодавства.
Представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Семенченко В.А. заперечував проти задоволення позову, оскільки позивач не проживав у спірних житлових приміщеннях. Окрім того, кімната №1 є приміщенням загального користування.
Представник КП «Житлосервіс-2А» та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
В судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пояснили, що вони проживають в будинку АДРЕСА_3 та підтвердили факт постійного проживання позивача в кімнатах №4 та №1 вказаного будинку з 1986 року.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд вважає встановленим та доведеним наданими доказами, що ОСОБА_5 з 1984 року працювала в Бердянській міжгосподарській будівельній організації та з 1986 року проживала в кімнаті № 5 (після перенумерації АДРЕСА_3 перенумерації АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою Бердянської міжгосподарської будівельної організації б/н та листом виконавчого комітету Бердянської районної ради народних депутатів від 05.02.1986 року №35/36/5.
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 1986 рік був неповнолітнім та проживав з матір'ю.
В подальшому Бердянська міжгосподарська будівельна організація була реорганізована а згодом - ліквідована, правонаступника не залишилося, документи організації до архівних установ не передавались, що підтверджується листом виконкому Бердянської міської ради від 22.02.2016 року №06-1035/40, листом архівного відділу Бердянської районної державної адміністрації від 08.02.2016 року №05-05/140, листом Державного архіву Запорізької області від 22.01.2016 року №01-32/8-0093.
На підставі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20.09.2011 року вказаний вище будинок був визнаний безхазяйним та переданий в комунальну власність. Право власності на цей будинок 14.02.2014 року було зареєстровано за територіальною громадою м.Бердянська в особі Бердянської міської ради.
Весь цей час ОСОБА_5 та ОСОБА_2 добросовісно користувались житловими приміщеннями, які займали, робили там поточний ремонт, сплачували комунальні послуги. Дані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами: роз'ясненням енергонагляду про необхідність встановлення електролічильника від 31.03.1997 року; повісткою Бердянського міськвоєнкомату на ім'я позивача за січень 1999 року; проектом на водопостачання будинку від грудня 2006 року; актом реєстрації водоміру від 03.11.2007 року; розрахунковими книжками та квитанціями про оплату водопостачання та електропостачання; попередженнями про наявність заборгованості з оплати послуг з водопостачання та угодами про її погашення; листуванням ОСОБА_5 з Управлінням Пенсійного фонду України в м. Бердянську; претензією-попередженням ВАТ Запоріжжяобленерго від 13.09.2005 року; претензією ПП «Український юридично-фінансовий центр» від 19.04.2010 року; договором на вивіз твердих побутових відходів від 06.04.2012 року; актом про проживання позивача в спірних приміщеннях від 29.12.2017 року.
Зазначені докази суд вважає належними та допустимими, вони узгоджуються між собою, тому суд приймає їх за основу при ухваленні даного рішення. Доказів, які б спростовували обставини, на які посилається позивач, суду не надано.
Проте, на теперішній час ОСОБА_2 не може зареєструвати місце свого проживання.
Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
В даному випадку на підставі наявних доказів, суд вважає доведеним підстави та порядок отримання позивачем в користування квартири АДРЕСА_9 .
Також у суду не викликає сумнівів в тому, що позивач проживає у вище вказаному житловому приміщенні значний проміжок часу, за цей час його право на користування цим житловим приміщенням ніхто не оскаржував. Фактично не заперечує проти цього і новий власник житлового будинку - територіальна громада м.Бердянська в особі Бердянської міської ради Запорізької області.
Разом з цим, з урахуванням пояснень третіх осіб та свідків, суд вважає, що позивач не довів користування ним квартирою АДРЕСА_10 , а так саме й підстави такого користування, тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.
За таких обставин, законні права позивача підлягають захисту, а отже позовні вимоги необхідно частково задовольнити.
Керуючись ст. ст. 10-13, 76-80, 259, 263-268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право користування квартирою №4 загальною площею 42,3 кв.м., у тому АДРЕСА_12 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А. І. Крамаренко