Справа № 308/10821/19
20 вересня 2019 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , слідчого - ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , підозрюваного - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання слідчого слідчої групи у кримінальному провадженні № 42019070000000134 - старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів відділу розслідування СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, тимчасово непрацюючого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України
про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
Слідчий, за погодженням з прокурором звернувся до суду з вказаним клопотанням у якому зазначає, що слідчою групою відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42019070000000134 від 17.05.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 307 КК України. Підставою для початку досудового розслідування та внесення відповідних відомостей до ЄРДР стали матеріали УСБУ в Закарпатській області.
Слідчий вказує, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 вчинив злочин, пов'язаний з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та їх аналогів за наступних обставин. Так, 18.09.2019 о 07 годині 10 хвилин під час проведення обшуку на підставі постанови про проведення слідчих (розшукових) дій від 18.09.2019 прокурора відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_7 за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено предмет прямокутної форми із пресованою речовиною рослинного походження коричневого кольору, які згідно проведеного спеціалістами Закарпатської митниці ДФС в ході обшуку експрес тесту містять у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб-канабіс приблизною вагою 100 грам. Дані наркотичні засоби ОСОБА_6 при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах незаконно придбав та зберігав з метою подальшого збуту за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , до моменту його затримання та вилучення працівниками правоохоронних органів, що мало місце 18.09.2019 року. Таким чином, ОСОБА_8 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів.
В клопотанні слідчий зазначає, що 18.09.2019 року громадянина ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України. 18.09.2019 стороною обвинувачення, відповідно до ст. 278 КПК України ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України. Наявність обґрунтованої підозри, повідомленої стороною обвинувачення ОСОБА_6 підтверджується наступними зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме: протоколом обшуку за місцем його проживання та протоколом затримання ОСОБА_6 .
В обґрунтування внесеного клопотання слідчий вказує, що злочин передбачений ч. 2 ст. 307 КК України є умисним тяжким кваліфікованим злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років із конфіскацією майна, а тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов'язки та зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним, а також того, що він особисто чи шляхом використання зв'язків у кримінальному середовищі, може незаконно впливати на свідків, шляхом залякування, умовлянням чи іншим способом з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань, зв'язку з чим на даний час є необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання його спробам переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Сторона обвинувачення вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується підозрюваному, обставин вчинення правопорушення, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів передбачених ч.1 ст. 176 КПК України, аніж тримання під вартою не зможе запобігти наведеним вище ризикам. Даний запобіжний захід позбавляє можливості підозрюваного перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від органів досудового розслідування та суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження як на стадії досудового розслідування так і під час судового розгляду.
А тому на підставі вищенаведеного просить суд клопотання задовольнити.
В судовому засіданні встановлено, що клопотання про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, разом з матеріалами клопотання, вручено підозрюваному та його захиснику вчасно.
У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили таке задовольнити, враховуючи те, щоОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2.ст.307 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від шести до десяти років із конфіскацією майна, а тому наявні достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності буде переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним, а також того, що він особисто чи шляхом використання зв'язків у кримінальному середовищі, може незаконно впливати на понятих, які були залучені під час проведення обшуку, шляхом залякування, умовлянням чи іншим способом з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань, а застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів, не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам.
Крім того, прокурор зазначив, що підозрюваний раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, кваліфікація його дій за ч.2 ст. 307 КК України обгрунтовується виключно розміром виявленого та вилученого у підозрюваного за місцем його проживання наркотичного засобу, а саме - близько 100 гр. Додав, що експертиза вилученого наркотичного засобу на даний час не проведена, однак проведений під час обшуку експрес-тест показав, що вилучена речовина є канабісом. Інших будь-яких доказів причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України на даний час у органу досудового розслідування немає. Дані обставини у судовому засіданні також підтвердив слідчий.
Разом з тим, прокурор просив, при прийнятті рішення у нарадчій кімнаті взяти до уваги матеріали проведення негласної слідчої дії - контроль за вчиненням злочину у формі "оперативна закупка" з якої вбачається, що 26.04.2019 року була проведена оперативна закупка у ОСОБА_6 , однак станом на день розгляду даного клопотання будь-яких слідчих дій по даній закупці, зокрема експертизи по придбаній речовині - не призначено та не проведено. Зазначив, що дана обставина не знайшла свого відображення у клопотанні про обрання запобіжного заходу та повідомленій підозрі, оскільки досудове розслідування по даному факту не проводилося.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_6 пояснив, що не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування та суду чи вчиняти тиск на свідків у даному кримінальному провадженні. Зазначив, що вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнає повністю, оскільки стверджує, що наркотичну речовину йому підкинули в ході обшуку. Знайдені у нього гроші - 9500 євро це гроші його тітки, яка продала будинок і тепер проживає у нього. Просив суд у задоволенні клопотання відмовити, оскільки не вчиняв інкримінований йому злочин.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти внесеного клопотання, зазначивши, що клопотання про обрання відносно ОСОБА_6 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необґрунтованим та безпідставним, зазначені ризики нічим не доведені. а повідомлена ОСОБА_6 підозра є не необгрунтованою. Просив у задоволенні клопотання відмовити. Зазначив, що ні в клопотанні, ні в додатках до клопотання будь-яких посилань на наявність в матеріалах кримінального провадження належних та допустимих доказів того що ОСОБА_6 зберігав наркотичний засіб з метою збуту немає., прокурором в суді таких також не надано. Обшук без ухвали слідчого судді проводився безпідставно. Надані прокурором матеріали проведення негласної слідчої дії є недопустимим та неналежним доказом, оскільки такі не мають відношення до даного кримінального провадження взагалі, та просив слідчого суддю не брати їх до уваги. Крім того, просив врахувати, що підозрюваний раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався, а також стан здоров"я підозрюваного, який має проблеми з серцево-судинною системою, наявність постійного місця проживання, є одруженим та має на утриманні неповнолітню дитину.
Заслухавши думку прокурора, який підтримав внесене клопотання, пояснення слідчого про обставини справи, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 , його захисника, слідчий суддя приходить до наступного.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків передбачених ч.5 ст. 176 КПК України.
Відповідно п.3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року №4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.
У пункті 13.3 вищевказаної Постанови роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" розглядаючи подання, суддя з'ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання , раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений та має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно характеристики наданої головою «ЗОРО «Романі черхень» ОСОБА_6 є членом організації з січня 2006 року, бере активну участь у її роботі, є волонтером на різного роду соціальних та благодійних акціях та заходах, працьовитий, дружелюбний, хороший сім'янин, користується повагою та авторитетом серед родичів, знайомих, сусідів. Проживає у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та разом виховують двох дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_6 працював на будівельних роботах маляром-штукатуром та водієм вантажних автомобілів.
Також як встановлено згідно консультаційного висновку спеціаліста - кардіолога ОСОБА_12 від 19.04.2019 року, ОСОБА_6 встановлено діагноз - гіпертонічна хвороба ІІст., ризик високий. СНТ.
Відповідно до п. "с" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Стаття 29 Конституції України регламентує право кожної людини на свободу та особисту недоторканність. Заарештовувати або тримати під вартою особу можна лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
При розгляді питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя бере до уваги також практику Європейського суду з прав людини, зокрема приписи, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», (п. 80) відповідно до якого при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обовязково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України»(п. 29) відповідно до якого Європейський суд прийшов до висновку, що тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обгрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м"якого запобіжного заходу.
Згідно п. 62 рішення «Боротюк проти України» Європейський суд з прав людини в частині правозастосування ст. 5 Конвенції зазначив: «При цьому існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів. До аналогічних висновків Європейський суд з прав людини прийшов у рішеннях «Смірнова проти Росії», «Вренчев проти Сербії».
Обґрунтування неможливості запобігти ризикам, шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів, повинна бути обумовлена достатніми даними. Достатні дані при цьому повинні бути не уявними або ж припустимими, а конкретними, визначеними, необхідними, підтвердженими відповідними доказами.
Проте, у клопотанні слідчим взагалі не обґрунтовано та в ході розгляду клопотання прокурором не доведено того, що застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_6 буде недостатнім для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні. При цьому єдиним обґрунтуванням неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу сторона обвинувачення вказує тяжкість вчиненого злочину.
В той же час, як встановлено в ході розгляду клопотання ОСОБА_6 має постійне місце проживання та сім'ю, в тому числі неповнолітню дитину на утриманні, що свідчить про наявність стримуючих чинників, які здатні зменшити вказані стороною обвинувачення ризики.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини, суд повинен також врахувати дані щодо особи підозрюваного, а саме позитивну характеристику підозрюваного, відсутність даних про судимість та притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що підозра ОСОБА_6 у вчиненні даного злочину за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м"які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесувальних обов"язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Що стосується посилань захисника на неналежність та недопустимість доказів, якими обгрунтовується підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, слідчий суддя констатує, що на стадії досудового розслідування кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.
При цьому, відповідно до до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 26 червня 1991 року у справі «Летельє проти Франції», попереднє ув'язнення не повинне бути передвісником наступного покарання у виді позбавлення волі та не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Також, слідчий суддя не бере до уваги посилання прокурора на матеріали негласної слідчої дії - оперативної закупки, оскільки такі як встановлено не мають відношення до даного кримінального провадження та не знайшли свого відображення ні у повідомленні про підозру ОСОБА_6 від 18.09.2019 року, ні у клопотанні слідчого про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , відомості за фактом проведення вказаної оперативної закупки до ЄРДР внесено не було.
За таких обставин, враховуючи, що прокурором в суді не доведено, того , що застосування більш м"яких запобіжних заходів не зможе забезпечити запобігання ризиків зазначених у клопотанні , слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити та вважає за потрібне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 більш м"який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який не є виключним за своєю суворістю, проте який за своїм характером обмежить можливість підозрюваного вільно пересуватися та контактувати з учасниками кримінального провадження та забезпечить дотримання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов'язків під час досудового розслідування та подальшого судового розгляду кримінального провадження, а також зможе забезпечити запобігання можливим ризикам, які передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, на які посилався слідчий в заявленому клопотанні.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого слідчої групи у кримінальному провадженні № 42019070000000134 - старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів відділу розслідування СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Застосувати щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, тимчасово непрацюючого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, та заборонити залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 - без дозволу слідчого, прокурора або суду - цілодобово.
Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Строк дії ухвали про тримання під домашнім арештом - по 15 листопада 2019 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов"язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця робот;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свої паспорти для виїзду за межі України.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 .
Контроль за виконанням обраного запобіжного заходу доручити начальнику Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення .
Слідчий суддя ОСОБА_1