Справа № 308/10838/19
24 вересня 2019 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Малюк В.М.
при секретарі - Матіко Я.О.
за участю перекладачів - Абдель - Гані Міран
представника позивача Чопського прикордонного загону, військової частини № НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України - Балог О.Ю.,
та відповідача - ОСОБА_1 (Douimi Oussama),
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, адміністративну справи за адміністративним позовом Чопського прикордонного загону, військової частини № НОМЕР_1 , Державної прикордонної служби України до громадянина королівства ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про примусове видворення за межі території України,-
ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина № НОМЕР_1 ) ДПС України звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з зазначеним адміністративним позовом мотивуючи його тим, що 25.09.2019 року громадянин королівства ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), прибув в Україну. Державний кордон перетнув у пункті пропуску «Бориспіль» за своїм національним закордонним паспортом серії НОМЕР_2 , із вклеєною до нього багаторазовою візою України № НОМЕР_3 . На територію України потрапив з метою навчання та вступив на підготовчий факультет Харківського університету, був документований посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_4 , виданою ГУ ДМС України у Харківській області. В підтвердження вищевказаного, на запит Чопського прикордонного загону від 17.09.2019 року №21/1081 іноземець дійсно навчався у вищевказаному навчальному закладі, разом з тим, після закінчення підготовчого факультету наказом ректора Харківського університету №118 від 02.09.2019 року був відрахований з ВУЗУ у зв'язку з не бажанням останнього продовжувати навчання та у свою чергу направлено матеріали до ГУ ДМС з метою скасування посвідки на тимчасове проживання. На запит Чопського прикордонного загону від 17.09.2019 року №1082 до ГУДМС України в Харківській області до прикордонного загону надійшла відповідь про те, що ГУ ДМС у відповідності до матеріалів наданих Харківським університетом рішенням від 09.09.2019 року посвідку на тимчасове проживання на території України серії № НОМЕР_4 було скасовано.
Проте відповідач територію України після скасування посвідки на тимчасове проживання не залишив та продовжував нелегально перебувати в Україні, а 16.09.2019 року о 12:00 год. ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) у складі групи осіб вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону та був виявлений і затриманий прикордонним нарядом від віпс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ВПС «Ужгород» на напрямку 311 прикордонного знаку в 50 м. від лінії державного кордону.
Своїми діями відповідач вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 204-1 КУпАП та, відповідно до ст. 263 КУпАП, його було затримано в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою з'ясування обставин правопорушення.
З огляду на те, що відповідача встановлено із паспорту серії НОМЕР_2 , однак на території України знаходиться незаконно, оскільки відрахований з ВУЗу, територію України самостійно не покинув, українською мовою не володіє, відсутність у нього родичів в Україні, які б могли надати допомогу у поверненні до країни походження, а тому позивач просить примусово видворити за межі України громадянина королівства ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Представник позивача Чопського прикордонного загону (військової частини №1493) ДПС України - Балог О.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.
Відповідач ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) у судовому засіданні позов визнав.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідач 16.09.2019 року у складі групи осіб вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону та був виявлений і затриманий прикордонним нарядом від віпс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ВПС «Ужгород» на напрямку 311 прикордонного знаку в 50 м. від лінії державного кордону.
Документом, що посвідчує особу відповідача є закордонний паспорт громадянина королівства Марокко серії НОМЕР_2 , із вклеєною до нього багаторазовою візою України № YO6465709.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) був документований посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_4 , яка рішенням ГУ ДМС України в Харківській області від 09.09.2019 року скасована, у зв'язку з відрахуванням з навчального закладу.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наданими у судовому засіданні та наявними у справі письмовими доказами: копією протоколу про адміністративне затримання від 16.09.2019 р.; копією протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 16.09.2019 р.; листом Головного управління державної міграційної служби України від 18.09.2019 року, а також іншими доказами, наявними в матеріалах справи.
Дії громадянина ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) кваліфіковані за ч.1ст.204-1 КУпАП.
Представлені позивачем докази свідчать про те, що громадянин ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), реалізуючи свої права та свободи, міг встановленим порядком іммігрувати в Україну або іншу Європейську країну на постійне місце проживання, або тимчасово прибути для працевлаштування на визначений термін, як це передбачено законодавством України, законодавством інших держав та міжнародними документами, не завдавши шкоди національним інтересам України, вибравши найбільш легкий, однак, незаконний спосіб потрапити до країн Західної Європи, усвідомлюючи, що для досягнення цієї мети порушуватиме законодавство України, відповідач умисними діями грубо та свідомо порушив законодавство України та підтвердив своє небажання законно перебувати на території України.
Відповідно до положень ст.ст.9, 29 Загальної декларації прав людини ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
У статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997 року, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, законного арешту або затримання з метою запобігання недозволеному вїзду особи в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх вїзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до ч.3ст.3Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно до п.14ст.1Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Відповідно до ч.1ст.30 цього Закону органи охорони державного кордону, стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання такого рішення.
Частиною 4статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Отже, враховуючи вищевикладене встановлені наступні обставини справи, зокрема те, що відповідач на території України знаходиться незаконно, втратив будь-які законні підстави перебування на території України, відповідач самостійно територію України не залишить,відсутність у нього родичів в Україні, які б могли надати допомогу у поверненні до країни походження.
Таким чином, встановлені судом обставини, а саме: порушення міграційного законодавства України, свідчать про те, що громадянин ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) відповідно до вимог ч. 1ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підлягає видворенню.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України визначені статтею 288 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ч. 1ст.288 КАС України позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Таким чином, враховуючи вищевикладене встановлені наступні обставини справи, зокрема те, що відповідач самостійно територію України не залишить, відсутність у нього родичів в Україні, які б могли надати допомогу у поверненні до країни походження.
Крім цього, суд при ухваленні рішення, бере до уваги, що спроба незаконного перетину відповідачем державного кордону України в напрямку до країн Європейського Союзу свідчить про те, що останній порушив вимоги ст. ст. 4, 9, 16 згаданого вище Закону а також вимоги ч.1ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», яка передбачає, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави,
Враховуючи вищенаведене та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст.2,6,77,246,250,288,293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України до громадянина королівства ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про примусове видворення іноземця з України - задовольнити.
На підставі ч.1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусово видворити за межі України громадянина королівства ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення підлягає до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.М. Малюк