Справа № 308/1/19
04 вересня 2019 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Деметрадзе Т.Р., секретаря судового засідання Міца О.-Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №810644 від 22.12.2018 року, -
ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до інспектора Управління патрульної поліції в Закарпатській області Юрик Марини Володимирівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №810644 від 22.12.2018 року.
Позовні вимоги мотивує тим, що постановою інспектора Управління патрульної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції Юрик М.В. від 22.12.2018 року серії ЕАВ №810644, позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн. В даній постанові зазначено, що 22.12.2019 року о 19 год. 45 хв., в м. Ужгород, по вул. Шандора Петефі, 30, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Alfa Romeo 166», номерний знак НОМЕР_1 , без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1ґ ПДР України. Позивач вважає постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки жодного порушення вимог ПДР ним в розумінні ч. 1 ст. 126 КУпАП вчинено не було, він не використовував траснпортний засіб у дорожньому русі, так як такий був припаркований та він перебував у магазині, а інспектором поліції не надано доказів правопорушення.
Враховуючи зазначене, просить суд визнати дії відповідача неправомірними та скасувати постанову від 22.12.2018 року серії ЕАВ №810644 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.
Позивач у судове засідання не з'явився та його представник - адвокат Човганин М.І. подав заяву, згідно з якою просив розглянути справу у їх відсутності та задоволити позов.
Інспектор Управління патрульної поліції в Закарпатській області Юрик М.В. у судове засідання не з'явилася, про день та час слухання справи була повідомлена у встановленому законом порядку, будь-яких клопотань чи заперечень від відповідача до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Постановою серії ЕАВ №810644 від 22.12.2018 року на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 245 КУпАП одними із завдань провадження адміністративної справи закон визначає такі, як своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Із вказаної постанови вбачається, що 22.12.2019 року о 19 год. 45 хв., в м. Ужгород, по вул. Шандора Петефі, 30, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Alfa Romeo 166», номерний знак НОМЕР_1 , без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1ґ ПДР України.
Згідно п. 2.1ґ ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, адміністративна відповідальність настає, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Більше того, згідно п. 21.2 та п. 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України. При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Згідно п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. При цьому, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Пленум Верховного суду України у пункті 24 постанови від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Водночас, у згаданій постанові відсутні будь-які дані та докази, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про наявність такого порушення, яким саме способом було встановлено дані обставини та яким засобами проводилася його фіксація.
Зазначенні обставини вказують на формальний розгляд справи, при винесенні постанови відповідач не дав належної оцінки доводам позивача і не вжив всіх заходів для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин вчинення адміністративного правопорушення, не прийняв до уваги пояснення ОСОБА_1 щодо відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, та в порушення ч.5 ст.258 КУпАП розглянув справу на місці зупинки.
Відповідач у судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України ним не було доведено правомірності свого рішення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та не спростовано доводи останнього, що транспортний засіб не перебував у русі, що є умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
За таких обставин, постанова серії ЕАВ №810644 від 22.12.2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, підлягає до скасування, а провадження по адміністративній справі підлягає закриттю.
Разом з тим, позивачем ставиться вимога про визнання дій відповідача зі складання оскаржуваної постанови неправомірними.
За приписами ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Вказана норма Закону містить вичерпний перелік дій, які може вчинити суд при винесенні рішення і не передбачає визнання дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, чи визнання складеної постанови незаконною.
Враховуючи вищенаведене, позов підлягає до часткового задоволення.
На підставі ч. 1 ст. 122, ст.ст. 247, 251, 258, 280, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 77, 210, 241, 243, 294-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №810644 від 22.12.2018 року, а провадження по справі закрити.
В іншій частині вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до адміністративного суду апеляційної інстанції в 10-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 7 «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Суддя Деметрадзе Т.Р.