308/289/16-к
20.09.2019 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , за участю прокурора - ОСОБА_2 , скаржника - ОСОБА_3 , секретаря судових засідань - ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Закарпатської області радника юстиції ОСОБА_5 від 31.05.2019 року про закриття кримінального провадження № 42015070000000233 від 18.09.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 374, ч. 1 ст. 365 та ч. 1 ст. 366 КК України, -
ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з даною скаргою в порядку ст. 303 КПК України, в якій ставить вимогу про скасування постанови слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Закарпатської області радника юстиції ОСОБА_5 від 31.05.2019 року про закриття кримінального провадження № 42015070000000233 від 18.09.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 374, ч. 1 ст. 365 та ч. 1 ст. 366 КК України.
Подану скаргу ОСОБА_3 мотивує тим, що дана постанова є незаконною та такою, що не може бути обґрунтованою відповідно до наявних матеріалів кримінального провадження, зокрема дійсних обставин справи, з огляду на наступне.
Слідчий ОСОБА_5 приходить до висновку про невстановлення ним доказів, що підтверджують вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.І ст.374, ч.І ст.365 тач.І ст.З66 Кримінального кодексу України з огляду на те, що відмова слідчого ОСОБА_6 у задоволенні клопотання ОСОБА_3 не могла бути перешкодою у реалізації її права на захист, оскільки скаржника могла залучитись підтримкою захисника та будь-яким іншим чином здійснювати своє право на захист.
Скаржник вважає, що таким чином висновки слідчого ОСОБА_5 є способом останнього ухилитись від дослідження способу вчинення ОСОБА_6 злочину, зокрема в частині з'ясування об'єктивної сторони складу злочину.
Відтак заявник вважає, що спосіб вчинення ОСОБА_6 злочину проявився у інших формах реалізації її прав на захист, що полягало у повному ігноруванні скаржника, як учасника справи кримінального провадження та ігноруванні ОСОБА_3 як учасника справи (кримінального провадження), ігноруванні її заяв та клопотань у рамках розслідування. Адже ОСОБА_6 визначив її, як особу, що немає жодного процесуального статусу, а отже вона не мала права скористатись жодних правом на розгляд по суті поданих нею заяв чи клопотань. І навіть у випадку залучення захисника, такий був би позбавлений отримати статус захисника особи, статус якої у кримінальному провадженні не визначений.
Також ОСОБА_3 зазначила, що слідчий ОСОБА_5 вказує у оскаржуваній постанові на те, що у ОСОБА_6 відсутній умисел на вчинення злочину, оскільки його дії обґрунтовувались не свідомим бажанням перешкодити ОСОБА_7 у реалізації її права на захист, а наявністю правової позиції, що могла сформуватись в результаті юридичної помилки ОСОБА_6 через існування правової колізії у питанні визначення статусу заявниці як підозрюваної.
Дані висновки слідчого на думку скаржника не можуть прийматись до уваги як законні та обґрунтовані, оскільки зміст внутрішнього спонукання ОСОБА_6 до винесення постанови від 05.08.2015 року про відмову ОСОБА_3 у задоволенні клопотання досліджувався слідчим через допит фігуранта справи у якості свідка, що в силу вимог статті 87 КПК України не може визнаватись як допустимий, адже такі пояснення ОСОБА_6 у випадку пред'явлення підозри не можуть братись до уваги як докази обґрунтованості її пред'явлення. Так само, показання ОСОБА_6 щодо суб'єктивної сторони складу злочину, надані ОСОБА_6 у якості свідка, не можуть вважатись достовірними, оскільки ОСОБА_6 прямо заінтересований у результатах розслідування справи, а зміст його показань не можна буде використати у якості доказів.
Таким чином скаржник вказує на те, що слідчий ОСОБА_5 посилається на покази ОСОБА_6 в якості свідка в противагу показів, наданих потерпілою ОСОБА_3 , де покази останньої не спростовані на предмет достовірності.
Скаржник також не згідна з посиланнями слідчого ОСОБА_5 про існування в діях ОСОБА_6 лише юридичної помилки без будь-якого на те умислу в силу того, що кримінальне провадження №12014070030001332 стосувалось оцінки її дій як уповноваженого керівника ТОВ «ВІМА», тобто наявність або відсутність у її х діях ознак інкримінованих їй злочинів було чи не єдиною обставиною, що підлягала доказуванню у цьому кримінальному провадженні. За таких обставин, статус ОСОБА_3 окрім підтвердженого статусу обвинуваченої у ранішній кримінальній справі №9706407 з цього приводу був станом на 05.08.2015 року цілком очевидним, а саме статус підозрюваної ,стосовно дій якої орган досудового розслідування проводив досудове слідство. Тому скаржник вважає неправильними висновки слідчого ОСОБА_5 про неумисний характер дій ОСОБА_6 в силу вчинення ним юридичної помилки оскільки такі дії ОСОБА_6 відповідно до обставин справи на думку скаржника носили явно усвідомлений характер.
Скаржник зазначає, що ОСОБА_6 зобов'язаний був розглянути її клопотання, не керуючись надуманою відсутністю чітко визначеного національним законодавством належного засобу юридичного захисту відмовляти з свідомо надуманих процесуальних підстав на основі спеціальних положень КПК України, а керуватись вимогами частини 2 статті 7 КПК України та розглянути її клопотання по суті, тобто задовольниити чи відмовити у її вимогах щодо скасування постанов слідчого ОСОБА_8 у даному провадженні з посиланням на обставини справи.
Відповідно до вказаних обставин, на думку скаржника необхідним є додаткове дослідження органом досудового розслідування дій ОСОБА_6 через призму належних та допустимих доказів на предмет вивчення умислу останнього, характеру та способу вчинення ним дій щодо порушення права на захист.
Також ОСОБА_3 звертає увагу на те, що відповідно до матеріалів кримінального провадження, зокрема зі змісту показань в якості свідка ОСОБА_6 та зі змісту показів ОСОБА_3 , наданих в якості потерпілої, вказано, що скаржник неодноразово під час здійснення розслідування кримінального провадження № 12014070030001332 зверталась до процесуального прокурора ОСОБА_6 з клопотаннями, рішення по яких у матеріалах кримінального провадження відсутні. Таким чином на думку скаржника слідчий був зобов'язаний під час дослідження обставин справи надати оцінку діям ОСОБА_6 протягом усього часу здійснення останнім процесуального керівництва у кримінальному провадженні, а не лише протягом часу з 05.08.2015 року по 10.08.2015 року. Адже на думку скаржниці у випадку повного та об'єктивного дослідження обставин справи слідчий з'ясував би, що перебіг обмеження прав скаржника на захист тривав протягом усього часу здійснення кримінального провадження та спочатку полягав у систематичному ігноруванні заявлених нею клопотань по справі, а потім - у відмові у задоволенні клопотання від 03.08.2015 року шляхом винесення постанови від 05.08.2015 року.
Окрім того скаржник вказує на те, що постановою старшого слідчого СВ прокуратури Закарпатської області ОСОБА_9 від 19.05.2015 року було прийнято ряд процесуальних рішень, зокрема про зупинення досудового розслідування з підстав пункту 3 частини 1 ст. 280 КПК України ( припинення досудового розслідування у справі, де пред'явлено підозру особі), Копія вказаної постанови була направлена також стороні захисту та вказано останній на порядок оскарження даної постанови згідно статей 303, 304 КПК України. При цьому вказану постанову погоджував 19.05.2015 року саме процесуальний прокурор ОСОБА_6 , який відповідно здійснював нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, і в даному випадку він вважав ОСОБА_3 стороною захисту у кримінальному провадженні, адже ознайомив її з правами оскарження даної постанови слідчого у порядку ст. ст. 303, 304 КПК України.
Даному доказу на думку скаржника слідчий ОСОБА_5 не надав оцінки під час винесення оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження.
Також скаржник акцентує увагу на тому, що під час допиту в якості свідка слідчого ОСОБА_9 було встановлено, що кримінальне провадження № 12014070030001332 за погодженням саме ОСОБА_6 зупинялось і в обидвох випадках прокурор розглядав ОСОБА_7 , як сторону захисту( особу, якій пред'явлено підозру). Таким чином для забезпечення процесуальних можливостей слідчого зупиняти кримінальне провадження ОСОБА_6 розглядав ОСОБА_3 у статусі підозрюваної, а вже розглядаючи її клопотання, вказує, що така статусу підозрюваної немає.
Таке кардинально протилежне ставлення прокурора до ОСОБА_3 , як до учасника кримінального провадження ( чи ж його не учасника, що немає жодного статусу) на думку скаржника жодним чином не може визначатись як необережність, а вказує на прямий умисел ОСОБА_6 на створення ним таких умов для неї, що було порушено всі засади кримінального провадження, зокрема верховенство права, рівність перед законом, забезпечення права на захист, змагальність, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, тощо.
Відтак, на думку скаржника слідчим ОСОБА_5 неповно було досліджено обставини, що підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, а саме обставини вчинення кримінального правопорушення, що визначають подію злочину, вину, мотив і мету особи, що його вчинила як це передбачено статтею 91 КПК України, тому досудове слідство не може вважатись ретельним, безстороннім і сумлінним.
В судовому засіданні скаржник ОСОБА_3 підтримала скаргу в повному обсязі, просила її задовольнити з підстав, викладених в її змісті.
Прокурор ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні скарги, вважаючи оскаржувану постанову законною і обґрунтованою.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, вивчивши скаргу та дослідивши долучені до неї документи, вивчивши матеріали кримінального провадження № 42015070000000233 від 18 вересня 2015 року, слідчим суддею було встановлено наступне.
Слідчим відділом прокуратури Закарпатської області 18 вересня 2015 року розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 374 КК України, відомості про які внесено до ЄРДР за № 42015070000000233 від 18 вересня 2015 року на виконання ухвал слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_10 від 03.09.2015 року за заявами ОСОБА_3 від 21.09.2015 року та 19.08.2015 року про вчинення прокурором ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 374 КК України, тобто порушенні її права на захист.
25.09.2019 року на підставі заяви ОСОБА_3 її було залучено до участі у кримінальному провадженні № 42015070000000233 від 18 вересня 2015 в якості потерпілої та вручено відповідну пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого.
25.09.2015 року слідчим в ОВС прокуратури Закарпатської області ОСОБА_11 було допитано ОСОБА_3 в якості потерпілої у кримінальному провадженні № 42015070000000233.
Згідно змісту вказаного протоколу ( а с. 19 кримінального провадження № 42015070000000233) ОСОБА_3 пояснила, що прокуратурою Закарпатської області 23.05.2007 року порушено кримінальну справу за № 9706407, за наслідками розслідування якої слідчим в ОВС прокуратури області ОСОБА_8 06.03.2008 року їй пред'явлено обвинувачення за ч. 5, с. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 222 та ч. 2 ст. 366 КК України та обрано відносно неї запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 02.04.2008 року вказана кримінальна справа із затвердженим прокурором обвинувальним висновком була направлення до суду для розгляду по суті. За наслідками судового розгляду 30.04.2014 року вказану кримінальну справу повернуто на додаткове розслідування. На виконання ухвали суду від 30.04.2014 року слідчим відділом МВ УМВС України в Закарпатській області внесено відомості до ЄРДР за № 12014070030001332 від 19.06.2014 року за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 366 України, 04.10.2014 року за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 222 КК України, 13.10.2014 року за ч.ч. 1, 1 ст. 209 КК України. 26.01.2015 року прокурором області винесено постанову про визначення підслідності об'єднаного кримінального провадження від 19.06.2014 року за слідчим відділом прокуратури Закарпатської області. Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження ОСОБА_3 неодноразово зверталась з клопотаннями. Так, за результатами розгляду клопотання від 03.08.2015 року за вхідним № 431 прокурор відділу прокуратури області ОСОБА_6 05.08.2015 року виніс про відмову у задоволенні її клопотання про скасування незаконних постанов слідчого прокуратури ОСОБА_8 , винесених протягом 2007-2008 років. Підставою для відмови прокурор зазначив відсутність у ОСОБА_3 статусу підозрюваної у даному кримінальному провадженні. В той самий час в матеріалах кримінального провадження міститься постанова про зупинення кримінального провадження від 19.05.2015 року винесена у відповідності до ч. 1 ст. 280 КПК України, яка в свою чергу передбачає обов'язкове попереднє оголошення підозри. Відтак потерпіла вказує, що під час розгляду її попереднього клопотання від 01.07.2015 року їй було відмовлено у задоволенні з тих підстав, що досудове розслідування зупинено.
В судовому засіданні слідчим суддею досліджено зміст постанови прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області ОСОБА_6 від 05.08.2015 року про розгляд клопотання ОСОБА_3 про скасування постанов слідчого в особливо важливих справах під час розслідування кримінального справи № 9706407. Вказаною постановою прокурор ОСОБА_6 відмовив у задоволенні клопотання з тих підстав, що повідомлення про підозру у відповідності до вимог ст. ст. 276-279 КПК України ОСОБА_3 , не оголошувались, статусу підозрюваної остання немає і правами, визначеними ст.ст. 41, 220 КПК України не користується.
Тобто із вказаної постанови слідує, що клопотання ОСОБА_3 по суті розглянутим не було.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 07.10.2015 року слідчим ОСОБА_11 було допитано в якості свідка ОСОБА_6 і згідно протоколу допиту такий підтверджує, що під час досудового розслідування ОСОБА_3 неодноразово подавала різні клопотання. Так, йому було доручено розгляд клопотання від 03.08.2015 року за вхідним № 431. 05.08.2015 року таким було відмовлено у клопотанні ОСОБА_3 про скасування незаконних постанов слідчого ОСОБА_8 у зв'язку з відсутністю у заявника статусу підозрюваного. Такі дії ОСОБА_6 пояснив тим, що при винесенні вказаної відмови керувався п. 12 Перехідних положень КПК України, зокрема зазначив, що у випадку повернення кримінальних справ судом прокурору для проведення додаткового розслідування, таке проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом ( 2012 року).
Також слідчим суддею встановлено, що в рамках даного кримінального провадження за клопотанням потерпілої ОСОБА_3 було здійснено допит в якості свідка ОСОБА_12 , начальника відділу ведення ЄРДР та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Закарпатської області. Зі змісту протоколу допиту від 22.12. 2015 року вбачається, що свідок ОСОБА_12 не змогла надати відповідь щодо того, хто з працівників прокуратури області здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42015070000000233 та за чиїм дорученням з тих підстав, що відомості щодо руху кримінального провадження надаються тільки реєстраторами, а структурний підрозділ є тільки користувачем Реєстру. Також нею надано пояснення сприводу того, що при внесенні до ЄРДР інформації про кримінальні правопорушення минулих років, в яких встановлено особу правопорушника, одночасно відображаються відомості про її затримання, порушення кримінальної справи щодо неї, пред'явлення обвинувачення за нормами КПК 1960 року, оголошення розшуку тощо. Внесення вказаних відомостей передбачено пунктом 6.4. Положення про порядок ведення ЄРДР.
29.12. 2015 року за клопотанням потерпілої в рамках даного кримінального провадження слідчим ОСОБА_11 здійснено допит в якості свідка ОСОБА_13 , начальника відділу прокуратури Закарпатської області. Разом з тим зі змісту протоколу допиту вбачається, що такий відмовився від дачі показань у даному кримінальному провадженні скориставшись положеннями ст.. 63 Конституції України.
Постановою слідчого в ОВС СВ прокуратури Закарпатської області ОСОБА_11 від 29.12.2015 року було закрито кримінальне провадження 42015070000000233 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю в діях особи складу кримінального правопорушення.
Постановою процесуального прокурора прокуратури Закарпатської області ОСОБА_14 від 18.01.2016 року скасовано вказану постанову слідчого ОСОБА_11 з тих підстав, що слідчим необґрунтовано прийнято рішення про закриття провадження у справі.
01.02.2016 року в рамках даного кримінального провадження слідчим ОСОБА_11 було допитано в якості свідка ОСОБА_9 , старшого слідчого СВ прокуратури Закарпатської області. Згідно протоколу допиту такий пояснив, що відомості до ЄРДР за вказаним кримінальним провадженням внесено слідчим ОСОБА_15 19.06.2014 року та прийнято до свого провадження матеріали справи. Цього ж дня заступником прокурора м. Ужгорода призначено групу прокурорів у складі ОСОБА_13 , та ОСОБА_16 08.10.2014 року призначено нового процесуального керівника - ОСОБА_17 . Спочатку вказане провадження розслідувалось слідчим ОСОБА_5 , потім - ОСОБА_18 . 09.02.2015 року процесуальним прокурором призначено ОСОБА_19 . Свідок пояснив, що ним 19.05.2015 року було внесено відомості до ЄРДР про особу правопорушника - ОСОБА_3 . Під час розслідування вказане кримінальне провадження двічі зупинялось з підстав необхідності виконання дій в межах міжнародного співробітництва. Вказані процесуальні дії слідчим були проаналізовані з огляду на відомості, внесені до ЄРДР, копія витягу з якого відповідно долучена до матеріалів кримінального провадження ( а с. 61)
Як слідує з матеріалів кримінального провадження 10.02.2016 року слідчим ОСОБА_11 , було повторно допитано в якості свідка ОСОБА_13 , начальника відділу прокуратури Закарпатської області, який пояснив, що у 2014 році підтримував державне обвинувачення у кримінальній справі № 9706407 за обвинуваченням ОСОБА_3 30.04.2014 року ним, як прокурором було заявлено в судовому засіданні клопотання про направлення справи на додаткове розслідування, яке було судом задоволено і яке ОСОБА_3 в подальшому не оскаржувала.
Також було повторно допитано потерпілу та свідка ОСОБА_6 , які підтвердили свої покази, надані раніше.
Постановою слідчого в ОВС СВ прокуратури Закарпатської області ОСОБА_11 від 29.12.2016 року було повторно закрито кримінальне провадження 42015070000000233 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю в діях особи складу кримінального правопорушення.
Вказана постанова слідчого була скасована Апеляційним судом Закарпатської області від 25.04.2016 року у зв'язку її незаконністю.
08.06.2016 року слідчим ОСОБА_11 знову допитано в якості свідка ОСОБА_6 , який заперечує свою причетність до злочину, передбаченого ст.374 КПК України, адже на його думку не порушував права потерпілої на захист, адже така жодного разу не зверталась з клопотаннями про залучення захисника у даному кримінальному провадженні.
Також слідчий суддя звертає увагу на те, що в матеріалах кримінального провадження містяться протоколи допиту свідка ОСОБА_9 від 08.06.2016 року та свідка ОСОБА_13 , від 14.06.2016 року, які є аналогічними попередніх допитів.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що 23.06.2016 року досудове розслідування у даному кримінальному провадженні розпочато слідчим ОСОБА_20 , який повторно здійснив допит 23.06.2016 року в якості свідка ОСОБА_12 , що дала ідентичні до попереднього допиту покази.
Постановою старшого слідчого в ОВС СВ прокуратури Закарпатської області ОСОБА_21 від 30.06.2016 року було знову закрито кримінальне провадження 42015070000000233 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю в діях особи складу кримінального правопорушення.
Вказана постанова слідчого була скасована ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 19.08.2016 року з тих підстав, що постанова слідчого ґрунтувалась виключно на допитах осіб, що відносились до працівників прокуратури області, покази яких можуть бути необ'єктивними та без вивчення всіх доводів потерпілої ОСОБА_3 .
За клопотанням потерпілої ОСОБА_3 . 10.11. 2016 року слідчим ОСОБА_11 було приєднано до матеріалів справи ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_22 від 08.10.2014 року про роз'яснення судового рішення - постанови Ужгородського міськрайонного суду від 30.04.2014 року. Вказаною ухвалою роз'яснено, що обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд слід залишити без змін. Також до кримінального провадження додано постанову старшого слідчого ОСОБА_9 від 19.05.2015 року про зупинення досудового розслідування кримінального провадження № 12014070030001332 від 19.06.2014 року у зв'язку направленням запиту про надання міжнародної правової допомоги до компетентних органів Італійської республіки. З резолютивної частини вказаної постанови вбачається, що копію постанови направлено також стороні захисту. Вказана постанова була погоджена процесуальним керівником ОСОБА_6 .
Окрім того до матеріалів кримінального провадження долучено рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14.06.2016 року , яким частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 щодо відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів досудового розслідування і прокуратури , зокрема незаконне притягнення як обвинуваченої.
09.11. 2016 року слідчим ОСОБА_11 здійснено одночасний допит в рамках даного кримінального провадження потерпілої ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_6 . Згідно змісту вказаного протоколу допиту фактично допитані особи підтримали надані ними раніше в рамках даного кримінального провадження пояснення.
Постановою слідчого в ОВС СВ прокуратури Закарпатської області ОСОБА_11 від 30.11.2016 року було закрито кримінальне провадження 42015070000000233 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю в діях особи складу кримінального правопорушення.
Вказана постанова слідчого була скасована ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 26.12.2016 року з тих підстав, що постанова слідчого не містила мотивувальної частини, яка б відображала слідчим процес дослідження всіх обставин справи, їх оцінку, а не просто констатацію фактів.
Досудове розслідування вказаного кримінального провадження було продовжено слідчим ОСОБА_11 , 16.01.2017 року, який 31.01.2017 року вчергове закриває дане кримінальне провадження без вчинення будь-якої процесуальної дії після попереднього скасування постанови про закриття.
При цьому слідчий суддя звертає увагу на те, що обидві постанови слідчого ОСОБА_11 ( від 30.11. 2016 року та 31.01.2017 року) повністю ідентичні по змісту.
Постановою прокурора ОСОБА_14 від 01.03.2019 року вказана постанова слідчого була скасована у зв'язку з незабезпеченням повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження.
22.02.2017 року слідчим відділом слідчого управління прокуратури області за вказаним зверненням внесено відомості до ЄРДР № 4201707000000067 за попередньою правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 365 КК України та № 4201707000000068 за попередньою кваліфікацією - ч. 1 ст. 366 КК України.
Постановою прокурора ОСОБА_14 від 01.03.2017 року матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015070000000233 від 18.09.2015 року об'єднано в одне провадження з матеріалами кримінальних проваджень № 4201707000000067 за попередньою правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 365 КК України та № 4201707000000068 за попередньою кваліфікацією - ч. 1 ст. 366 КК України та зареєстровано об'єднане провадження в ЄРДР під № 42015070000000233.
Також встановлено, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження в якості свідка проведено допит ОСОБА_23 , який з жовтня 2014 року по серпень 2016 року працював на посаді начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Закарпатської області. Такий пояснив, що під час досудового розслідування ОСОБА_3 неодноразово подавала до прокуратури звернення та клопотання. Так у серпні 2015 року до прокуратури надійшло письмове клопотання ОСОБА_3 , в якому нею ставиться вимога щодо скасування незаконних на її думку постанов слідчого ОСОБА_8 , які були винесені ним в рамках досудового розслідування кримінальної справи № 9706407. Розгляд вказаного клопотання було доручено прокурору ОСОБА_6 . Останнім було відмовлено у задоволенні клопотання з тих підстав, що ОСОБА_3 не мала статусу підозрюваної в рамках кримінального провадження. На думку свідка вказана відмова була законною та винесеною у відповідності до вимог чинного законодавства та на його думку не могла призвести до порушення прав ОСОБА_3 .
Постановою слідчого в ОВС СВ прокуратури Закарпатської області ОСОБА_24 від 09.08.2017 року було закрито кримінальне провадження 42015070000000233 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю в діях особи складу кримінального правопорушення.
Вказана постанова слідчого була скасована ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 30.08.2017 року з тих підстав, що постанова слідчого є передчасною, винесеною без належного з'ясування всіх обставин кримінального провадження, зокрема тих, що визначають подію злочину, вину, мотив особи, що його вчинила у відповідності до вимог ст. 91 КПК України.
Постановою слідчого ОСОБА_24 від 02.10.2017 року у даному кримінальному провадженні призначено судово-психологічну експертизу потерпілої ОСОБА_3 , проведення якої доручено експертам Львівського НДІСЕ.
Висновком вказаної експертизи № 5157 від 18.07.2018 року, проведеної за матеріалами кримінального провадження 42015070000000233 встановлено, що ситуація, яка є предметом дослідження у даному кримінальному провадженні(суб'єктивне сприйняття ОСОБА_3 , вчинення прокурором ОСОБА_6 кримінальних правопорушень) в комплексі інших негативних факторів є психотравмуючою для ОСОБА_3 і такою, внаслідок якої останній завдані психологічні страждання як основа правового поняття моральної шкоди. Однак, встановлення причинного зв'язку між моральними стражданнями ОСОБА_3 і діями ОСОБА_6 неможливе через те, що першопочатково має бути встановлено судом факт вини особи в інкримінованому йому діянні.
Постановою слідчого в ОВС СВ прокуратури Закарпатської області ОСОБА_24 від 27.11.2018 року було закрито кримінальне провадження 42015070000000233 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю в діях особи складу кримінального правопорушення.
Вказана постанова слідчого була скасована ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 20.03.2019 року з тих підстав, що постанова слідчого не містить оцінки показів допитаних у кримінальному провадженні осіб ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_25 та ОСОБА_23 , а також не надано оцінки дій ОСОБА_6 , зокрема не встановлено весь період процесуального керівництва прокурором ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12014070030001332, а тільки періоду з 05.08.2015 р. по 18.08.2015 рік та не досліджено обставини щодо прийняття ( неприйняття) рішень сприводу інших клопотань ОСОБА_3 .
Постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Закарпатської області радника юстиції ОСОБА_5 від 31.05.2019 року було закрито кримінальне провадження 42015070000000233 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю в діях особи складу кримінального правопорушення.
Скаржник вважає винесену постанову незаконною, необґрунтованою з підстав, викладених у її змісті, що слугувало підставою для її оскарження.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого про закриття кримінального провадження заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
За змістом п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.
За загальним правилом, визначеним в ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.
Вичерпний перелік підстав закриття кримінального провадження міститься в ст. 284 КПК України, згідно якої кримінальне провадження закривається в разі встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Закриття кримінального провадження є одним із способів її остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст.ст. 2, 284 КПК України).
Постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).
Тобто, на слідчого суддю, відповідно до норм КПК України, покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то слідчий суддя має звернути увагу на те, чи містить постанова детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить постанова висновки слідчого щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно із ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що в ході досудового розслідування не отримано доказів у відповідності до КПК України, які б підтверджували факт неправомірних дій ОСОБА_6 , зокрема які б свідчили про його умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_3 якої - небудь шкоди.
Як слідує зі змісту скарги прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури Закарпатської області юрист 2 класу ОСОБА_6 , здійснюючи процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12014070030001332 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 222 та ч. 2 ст. 366 КК України вирішував по суті письмове клопотання ОСОБА_3 від 03.08.2015, у якому вона просила скасувати усі, незаконні, на її думку, постанови слідчого у кримінальній справі № 9706407 ОСОБА_8 .
У відповідності до ст. 220 КПК України, під час досудового розслідування кримінального провадження розглядаються клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
За результатами розгляду зазначених скаржником клопотань ОСОБА_6 відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування постанов, винесених ОСОБА_8 у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_3 статусу підозрюваної в рамках кримінального провадження.
Саме вказані дії ОСОБА_6 , на думку ОСОБА_3 , призвели до порушення її права на захист, адже її клопотаня так і залишились не розглянутими по суті.
Дії ОСОБА_6 скаржник вважає умисними з тих підстав, що такий чітко знав про фальсифікації тогочасним слідчим ОСОБА_8 матеріалів кримінальної справи.
Суб'єктивна сторона злочинів, передбачених ч. 1 ст. 365, ч.І ст. 366 та ч. 1 ст. 374 КК України, за якими відповідно були внесені відомості до ЄРДР та відкрито кримінальне провадження № 42015070000000233 від 18.09.2015 року, характеризується умисною формою вини, яка в обов'язковому порядку передбачає усвідомлення особою-суб'єктом кримінального правопорушення суспільно небезпечного характеру свого діяння, а також бажання чи свідоме допускання нею настання суспільно небезпечних наслідків.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Обов'язковими елементами складу будь-якого злочину є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність), які оцінюється, не є злочином.
Стаття 374 ч. 1 КК України, за якою закрито кримінальне провадження, встановлює кримінальну відповідальність за недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого на захист, вчинене слідчим, прокурором або суддею.
З об'єктивної сторони вказаний злочин характеризує наявність двох ознак: 1) недопущенні чи ненаданні своєчасно захисника; 2) іншому грубому порушенні права потерпілого на захист.
Недопущення захисника має місце у випадках невиконання особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором або суддею вимог КПК про допуск захисника до участі у справі в будь-якій стадії процесу, коли захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим. Ненадання своєчасно захисника має місце при невиконані встановленого порядку призначення захисника у випадках, передбачених КПК. Інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого на захист може мати місце, наприклад, у випадку впливу на потерпілого з тим, щоб останній відмовився від запрошеного чи призначеного захисника, не призначення захисника у випадках, передбачених законом, тощо.
Заявник вважає, що спосіб вчинення ОСОБА_6 злочину проявився у повному ігноруванні скаржника, як учасника справи кримінального провадження та ігноруванні її заяв та клопотань у рамках розслідування, що також проявилось у тому, що її статус як обвинуваченої не був встановлений.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження різними слідчими під час досудового розслідування даного кримінального провадження були проведені допити в якості свідка ОСОБА_6 , який відповідно заперечив вину у вчиненому порушенні, аргументуючи свою позицію тим, що жодним чином не порушував право особи на захист, оскільки ОСОБА_3 жодного разу не зверталась із вимогами щодо призначення їй захисника.
Однак в даному випадку скаржник чітко пояснює, що її право на захист було порушено тим, що не визначено її статус у кримінальному провадженні, як підозрюваної, внаслідок чого вона була позбавлена всіх передбачених чинним КПК прав та не мала можливості в повній мірі захищати свої законні інтереси.
Так, положеннями ст. 42 КПК чітко регламентовані права підозрюваного та обвинуваченого, коло яких відповідно є значно ширшим, аніж права заявника.
Як вбачається з багатьох аналогічних допитів в якості свідка ОСОБА_6 , останній пояснив, що при винесенні відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_3 з підстав відсутності у неї статусу підозрюваної керувався п. 12 Перехідних положень КПК України, зокрема зазначив, що у випадку повернення кримінальних справ судом прокурору для проведення додаткового розслідування, таке проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом ( 2012 року).
Згідно змісту оскаржуваної постанови слідчого ОСОБА_5 , останній вказує на те, що у ОСОБА_6 відсутній умисел на вчинення злочину, оскільки його дії обґрунтовувались не свідомим бажанням перешкодити ОСОБА_7 у реалізації її права на захист, а наявністю правової позиції, що могла сформуватись в результаті юридичної помилки ОСОБА_6 через існування правової колізії у питанні визначення статусу заявниці як підозрюваної.
Однак в даному випадку слідчим не усунуто суттєві суперечності у даному кримінальному провадженні, на яких і акцентує увагу скаржник ОСОБА_3 , а саме те, що постановами слідчого ОСОБА_9 кримінальне провадження № 12014070030001332 за погодженням саме ОСОБА_6 зупинялось і в обидвох випадках прокурор розглядав ОСОБА_7 , як сторону захисту( особу, якій пред'явлено підозру). Таким чином для забезпечення процесуальних можливостей слідчого зупиняти кримінальне провадження ОСОБА_6 розглядав ОСОБА_3 у статусі підозрюваної, а вже розглядаючи її клопотання, вказує, що така статусу підозрюваної немає.
Таке кардинально протилежне ставлення прокурора до ОСОБА_3 , як до учасника кримінального провадження ( чи ж його не учасника, що немає жодного статусу) є кричущим і жодним чином не обґрунтованим ОСОБА_6 , хоч за таких умов для ОСОБА_3 порушуються засади кримінального провадження щодо верховенство права, рівності перед законом, забезпечення права на захист, змагальності, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, тощо.
Відтак слідчий не проаналізував дії ОСОБА_6 сприводу того, чому в одних випадках такий вважає ОСОБА_3 підозрюваною, а в інших випадках вказаний факт заперечує, посилаючись на колізії в законодавстві тощо.
Також в даному випадку слідчий суддя вважає за необхідне закцентувати увагу на тій обставині, що свідком ОСОБА_12 надано пояснення сприводу того, що при внесенні до ЄРДР інформації про кримінальні правопорушення минулих років, в яких встановлено особу правопорушника, одночасно відображаються відомості про її затримання, порушення кримінальної справи щодо неї, пред'явлення обвинувачення за нормами КПК 1960 року, оголошення розшуку тощо. Внесення вказаних відомостей передбачено пунктом 6.4. Положення про порядок ведення ЄРДР.
В даному випадку слідчий суддя не вважає об'єктивною оцінку дій ОСОБА_6 слідчим ОСОБА_5 щодо наявності у такого своєї правової позиції та повноважень приймати рішення у даному кримінальному провадженні на свій розсуд, адже в будь-якому випадку прокурор не має право свавільно застосовувати матеріальне законодавство в залежності від ситуації, а зобов'язаний бути послідовним у своїх рішеннях та гарантувати дотримання норм КПК для всіх учасників кримінального провадження.
Адже в даному конкретному випадку в рамках кримінального провадження відносно ОСОБА_3 діяв запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, про що прокурору ОСОБА_6 було достеменно відомо, і вже дана обставина свідчила, яким має бути статус ОСОБА_3 у кримінальному провадженні.
Також слідчий суддя звертає увагу на ту обставину, що під час скасування попередньої постанови слідчого про закриття даного кримінального провадження слідчим суддею вказано на необхідність дослідити в даному провадженні, який саме період здійснював процесуальне керівництво прокурор ОСОБА_6 та які саме клопотання ОСОБА_3 ним вирішувались. Вказані обставини не отримали висвітлення в оскаржуваній постанові слідчого ОСОБА_5 . Слідчий суддя розцінює критично покази ОСОБА_6 сприводу того, що ним приймалось рішення тільки з розгляду клопотання ОСОБА_3 сприводу скасування постанов слідчого ОСОБА_8 , адже під час надання пояснень ОСОБА_6 багаторазово вказує на те, що ОСОБА_3 було подано декілька клопотань в рамках даного кримінального провадження.
Відтак нез'ясованим залишилось питання, чи прокурор ОСОБА_6 чи інша уповноважена особа була відповідальна за своєчасний розгляд поданих ОСОБА_3 клопотань, з врахуванням того, що нею стверджується обставина щодо несвоєчасності та не розгляду багатьох її клопотань і така акцентує увагу на триваючий характер порушень її прав щодо своєчасності розгляду поданих заяв.
Окрім того проаналізувавши письмові докази у даному кримінальному провадженні слідчий суддя встановив, що такі не містять жодних відомостей сприводу періоду, який ОСОБА_6 здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, адже ані допитані в якості свідків працівники прокуратури, зокрема ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_23 , ані витяг з ЄРДР ( а. с 61), ані пояснення самого ОСОБА_6 не надають інформації, коли конкретно, і на який період ОСОБА_6 призначався процесуальним прокурором у кримінальному провадженні. Слідчий суддя вважає встановлення вказаних обставин важливим для чіткого встановлення особи, яка була відповідальною за розгляд клопотань ОСОБА_3 в кримінальному провадженні. Окрім того слідчий ОСОБА_5 , які і інші слідчі, що здійснювали досудове розслідування даного кримінального провадження, стверджує, що період невизначеності статусу ОСОБА_3 тривав незначний період і не міг суттєво порушити її право на захист, що на його думку і свідчить про відсутність в діях ОСОБА_6 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 374 КК України.
Як уже попередньо зазначено в рамках даного кримінального провадження проводилось досудове слідства декількох кримінальних правопорушень, втому числі за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 365 та ч. 1 ст. 366 КК України.
З огляду на те, що слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то відповідно постанова слідчого повинна містити детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то така постанова повинна містити висновки слідчого щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.
Разом з тим слідчим при винесенні оскаржуваної постанови в частині досудового розслідування наявності( відсутності) в діях ОСОБА_6 ознак кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 365 КК та ч. 1 ст. 366 КК України обмежився просто констатацією факту, що ОСОБА_6 діяв у межах наданих йому повноважень, а тому не міг вчинити даних кримінальних правопорушень, всупереч тому, що жодних слідчих дій (допиту свідків, потерпілої тощо) за вказаними нормами КК не провів.
Разом з тим з суб'єктивної сторони розглядуваний злочин характеризується умисною формою вини. Ставлення ж суб'єкта до наслідків може бути як умисним, так і необережним Службова особа за будь-якої форми перевищення влади чи службових повноважень усвідомлює, що дїї, які вона вчинює, виходять за межі наданих їй законом владних чи інших службових повноважень, і бажає їх вчинити. При цьому винна особа передбачає настання істотної шкоди (ч. 1 ст. 365).
Як вже встановлено судом в рамках даного кримінального провадження постановою слідчого ОСОБА_24 від 02.10.2017 року у даному кримінальному провадженні призначено судово-психологічну експертизу потерпілої ОСОБА_3 , проведення якої доручено експертам Львівського НДІСЕ.
Висновком вказаної експертизи № 5157 від 18.07.2018 року, проведеної за матеріалами кримінального провадження 42015070000000233 встановлено, що ситуація, яка є предметом дослідження у даному кримінальному провадженні(суб'єктивне сприйняття ОСОБА_3 , вчинення прокурором ОСОБА_6 кримінальних правопорушень) в комплексі інших негативних факторів є психотравмуючою для ОСОБА_3 і такою, внаслідок якої останній завдані психологічні страждання як основа правового поняття моральної шкоди. Однак, встановлення причинного зв'язку між моральними стражданнями ОСОБА_3 і діями ОСОБА_6 неможливе через те, що першопочатково має бути встановлено судом факт вини особи в інкримінованому йому діянні. Також експертом вказано, що орієнтовний розмір компенсації за завдані ОСОБА_3 страждання можуть бути більш точно визначені після встановлення судом наявності скоєного правопорушення та визначення ступнею вини.
Таким чином встановлення розміру шкоди безпосередньо залежить від встановлення вини в діях особи, саме тому вкрай важливо об'єктивно перевірити всі докази, на які вказує ОСОБА_3 в скарзі, аби неупереджено встановити наявність(чи відсутність) у діях ОСОБА_6 ознак кримінальних правопорушень, при цьому враховувати та оцінювати аргументи обох сторін, що на думку слідчого судді не було в повній мірі дотримано слідчим ОСОБА_26 під час проведення досудового розслідування даного кримінального провадження.
Відтак, дослідивши зміст оскаржуваної постанови судом встановлено, що слідчим ОСОБА_27 не було досліджено обставини, що підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, а саме обставини вчинення кримінального правопорушення, що визначають подію злочину, вину, мотив і мету особи, всі доводи ОСОБА_7 , що були викладені в заяві про кримінальне правопорушення.
З огляду на вищезазначене, слідчим не виконані всі необхідні слідчі дії щодо з'ясування обставин про наявність чи відсутність події та складу кримінального правопорушення, в достатньому для встановлення об'єктивної істини обсязі та в залежності від встановленого, прийняте законне та обґрунтоване рішення, яке є належним чином мотивованим з всебічним аналізом доводів заявника.
За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що скарга є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Скасувати постанову слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Закарпатської області радника юстиції ОСОБА_5 від 31.05.2019 року про закриття кримінального провадження № 42015070000000233 від 18.09.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 374, ч. 1 ст. 365 та ч. 1 ст. 366 КК України для продовження досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1