йСправа № 304/1492/19 Провадження № 1-кп/304/230/2019
23 вересня 2019 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12019070130000199 від 08 травня 2019 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з повною професійно-технічною освітою, офіційно не працевлаштованого, розлученого, українця, громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, -
ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, сприяв в організації незаконного переправлення через Державний кордон України до країн Євросоюзу нелегальних мігрантів - чотирьох громадян Народної Республіки Бангладеш: Mahmud Dul ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яких 07 травня 2019 року близько 22.00 год. в м. Київ по вул. Стадіонній, № 6, отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи, та розмістив до свого автомобіля марки «KIA SEPHIA», д/н НОМЕР_1 , і разом з двома іншими автомобілями марки «Chevrolet Lacetti», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 та «Volkswagen Passat», д/н НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_7 , направився в напрямку Закарпатської області, при цьому ще один автомобіль їхав попереду та керував їх діями, однак 08 травня 2019 року об 11.00 год. вони були зупинені працівниками поліції на території Перечинського та Свалявського районів, а нелегальні мігранти - затримані, за що кримінальна відповідальність передбачена ч. 2 ст. 332 КК України.
23 вересня 2019 року в м. Перечин між прокурором Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України, згідно якої обвинувачений визнає свою вину у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 332 КК України. Крім цього, сторони дійшли згоди щодо покарання, яке має понести обвинувачений у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років зі звільненням його на підставі ст. ст. 75, 76 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням та покладенням на нього обов'язків періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також визначили наслідки укладення, затвердження і невиконання зазначеної угоди.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, щиро розкаявся. Також ствердив, що угоду він укладав добровільно і наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі. Разом зі своїм захисником просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Прокурор також просив затвердити дану угоду та пояснив, що така відповідає вимогам закону, вказана у ній міра покарання визначена з урахуванням особи обвинуваченого, відповідно до положень ч. 2 ст. 332 КК України.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні зокрема щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Частина 5 вказаної статті передбачає, що укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Ухвалюючи вирок на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , передбачене ч. 2 ст.332 КК України як сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України шляхом надання вказівок та засобів, вчинене щодо кількох осіб за попередньою змовою групою осіб. Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України.
При цьому судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, яке буде до нього застосовано.
Також встановлено, що прокурор усвідомлює наслідки затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.
Крім цього, у судовому засіданні встановлено, що дана угода відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та відповідно може бути затверджена і на підставі цієї угоди може бути ухвалений вирок, оскільки її умови узгоджуються з вимогами вказаного Закону, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб, укладення угоди було добровільним, наявні фактичні підстави для визнання винуватості. Також судом береться до уваги те, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Що ж стосується визначених сторонами угоди обов'язків, які мають бути покладені на обвинуваченого ОСОБА_4 , то такі судом не враховуються, виходячи з наступного.
Як роз'яснено у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» від 11 грудня 2015 року тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням, згідно з ч. 3 ст. 75 КК визначаються виключно судом. У зв'язку з цим визначені сторонами угоди тривалість іспитового строку та обов'язки, що покладаються на особу, яка звільняється від відбування покарання з випробуванням, не враховуються судом, про що зазначається в мотивувальній частині судового рішення та не є підставою для відмови у затвердженні угоди.
Отже, оскільки домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не виходять за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність, а сторони, відповідно до частин 2, 3 ст. 75 КК України, досягли домовленості щодо звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, а також враховуючи те, що суд зобов'язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені визначені КПК (пункти 1 - 6 ч. 7 ст. 474 КПК) відсутні, тому суд приходить до висновку, що угоду про визнання винуватості слід затвердити.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Строк застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту закінчився 09 серпня 2019 року, на даний час клопотання про його обрання суду не подано, отже питання щодо такого судом не розглядається.
Питання речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження віршуватиметься у порядку статей 100, 174 КПК України.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.
На підставі наведеного та керуючись ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374, 474, 475 КПК України, суд,-
затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 23 вересня 2019 року між прокурором Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі статей 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази, а саме автомобіль марки «KIA SEPHIA», д/н НОМЕР_1 , що знаходиться на майданчику тимчасового тримання Перечинського відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області; мобільні телефони марки «SAMSUNG GT-19505», ІМЕІ НОМЕР_4 з сім-карткою, та марки «G Smart», ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 ; банківську картку «ОТР»; грошові кошти в сумі 100 (сто) доларів США та 461 (чотириста шістдесят одна) грн., що знаходяться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів Перечинського відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, а також посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 серії НОМЕР_8 , що знаходиться на відповідальному зберіганні ОСОБА_4 - повернути ОСОБА_4 .
Заходи забезпечення кримінального провадження, вжиті ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 13 травня 2019 року у виді арешту майна, накладеного на автомобіль марки «KIA SEPHIA», д/н НОМЕР_1 ; мобільні телефони марки «SAMSUNG GT-19505», ІМЕІ НОМЕР_4 з сім-карткою, та марки «G Smart», ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 ; банківську картку «ОТР» банку; грошові кошти в сумі 100 (сто) доларів США та 461 (чотириста шістдесят одна) грн. - скасувати.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок суду може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Копію вироку суду учасники кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 376 КПК України. Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий: ОСОБА_1