"16" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2174/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судого засідання Горнович Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Жосан Т.Ю. (на підставі довіреності);
від відповідача: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 70)
до відповідача: Державного підприємства «Південний державний науково-виробничий центр «Прогрес» (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Індустріальна, 8);
про стягнення 19 467, 99 грн.
Суть спору: 31.07.2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Одеська обласна енергопостачальна компанія” звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою вх. ГСОО №2227/19 до відповідача - Державного підприємства „Південний державний науково-виробничий центр „Прогрес”, в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 19467,99 грн., з яких: 17317,58 грн. - заборгованість за спожиту активну електричну енергію, 1719,46 грн. - пеня, 146,16 грн. - 3% річних та 284,79 грн. - інфляційні, а також судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості спожитої активної електричної енергії у січня-квітні 2019 року.
Ухвалою суду від 05.08.2019р. за даним позовом відкрито провадження у справі №916/2174/19 за правилами спрощеного позовного провадження із призначення судового засідання для розгляду справи на 04.09.2019 року.
У судовому засіданні від 04.09.2019 року, в зв'язку з неможливістю розгляду справи по суту, судом було оголошено перерву у розгляді справи до 16.09.2019 року.
У судовому засідання 16.09.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.
Відповідач - ДП «Південний державний науково-виробничий центр «Прогрес» про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду, які були отримані відповідачем про, що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судових відправлень. Враховуючи відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки представника відповідача у судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні від 16.09.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 23.09.2019 року.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:
У відповідності до ч.1. та п.2 ч.2 ст. 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема виконання функцій постачальника універсальних послуг.
Частиною 1 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Тимчасово, на період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року, універсальні послуги, крім побутових та малих непобутових споживачів, надаються постачальником таких послуг також бюджетним установам незалежно від розміру договірної потужності та іншим споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт. У зазначений період на бюджетні установи незалежно від розміру договірної потужності та на інших споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт, поширюються всі права та обов'язки, передбачені Законом України "Про ринок електричної енергії" для малих непобутових споживачів щодо отримання універсальних послуг, передбачених статтею 63 цього Закону (абзац 11 пункту 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії").
Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Приписами ч. 1-2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно до п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. за №312 (далі ПРРЕЕ), на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Відповідно до п.1.2.8. ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору.
Пунктом 3.1.7. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.
Як встановлено судом, правовідносини між ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" та ДП «Південний державний науково-виробничий центр «Прогрес» виникли на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з комерційною пропозицією №3-ПВЦ (а.с.53-54), який укладено шляхом підписання відповідачем 28.11.2018р. заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії з 01.01.2019р. (а.с.50).
Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього договору.
Так, предметом комерційної пропозиції №3-ПВЦ є постачання електричної енергії, як товарної продукції.
Згідно п. 1 договору, ціна на електричну енергію (грн.. кВт*год без ПДВ) для споживача визначається по формулі: Ц=(В1+В2)/W, де
В1 - вартість електричної енергії, що закуплена постачальником для споживача в ДП „Енергоринок” за результатами розрахункового періоду;
В2 - вартість послуг постачальника, що визначається шляхом множення обсягу поставленої споживачу електричної енергії за розрахунковий період на тариф 0,10 грн/ кВт*год;
W - фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії за розрахунковий період, кВт*год.
У відповідності до п.2.1 договору, споживач здійснює оплату за електроенергію до початку розрахункового періоду, що передує розрахунковому, попереднім платежем 100% вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно додатком до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», або вартості величини очікуваного споживання при значному відхиленні споживання електроенергії у розрахунковому періоді, на підставі рахунку на попередню оплату постачальника або самостійно, грошовими коштами на р0рахунок ТОВ «ООЕК», з наступним перерахунком ((остаточним розрахунком), що проводиться за фактичну спожиту електричну енергію відповідно до п. 2.3 комерційної пропозиції.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що після закінчення розрахункового періоду остаточний розрахунок (перерахунок) здійснюється на підставі п.1 (формула №1) за фактичним обсягом споживання електричної енергії з використанням у формулі фактичної вартості електричної енергії, що закуплена постачальником для споживача в ДП «Енергоринок» за результатами розрахункового періоду. Терміни остаточного розрахунку передбачені у п.4 дійсної комерційної пропозиції.
У п. 2.4 договору визначено, що розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця.
Умовами п. 3 договору передбачено, що обсяг спожитої та розподіленої електричної енергії визначаються оператором.
Пунктом 5 договору передбачено, що споживач здійснює плату з розподілу (передачі) електричної енергії безпосередньо оператору.
Положеннями п. 9 договору визначено, що термін дії дійсної публічної комерційної пропозиції: початок - 01.01.2019р., кінець 30.06.2019р., а за умовами п. 10 термін дії договору до 31.12.2019р., а в частині розрахунків до повного їх виконання.
Згідно до п. 4.12. ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Підпунктами 6.1., 6.8. п.6 розділу XIII Кодексу комерційного обліку обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить один місяць. Зчитування показів лічильника провадиться постачальником послуг комерційного обліку та/або оператором мережі, та/або споживачем щомісяця відповідно до умов договору. Покази лічильників мають фіксуватись з вказанням фактичної дати та, за необхідності, часу зчитування.
Одразу після отримання фактичних показів з лічильників споживача постачальник послуг комерційного обліку має їх перевірити та передати адміністратору комерційного обліку для проведення розрахунків та виставлення рахунків учасникам ринку на основі фактичних даних комерційного обліку.
За умовами п. 4 договору, по закінченню розрахункового місяця постачальник надає споживачу рахунок на оплату за фактичні обсяги споживання електроенергії у попередньому місяці. Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку, грошовими коштами на рахунок ТОВ «ООЕК», але не пізніше ніж до 10 числа місяця, що слідує за розрахунковим.
Пунктом 5.5.5 Правил передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як стверджує позивач, за розрахунковий період з січня по квітень 2019р. TOB "ООЕК" від AT "Одесаобленерго", як оператора системи розподілу, були отримані дані щодо фактичного споживання електричної енергії відповідачем за ці розрахункові періоди, а саме за особовим рахунком №К-756 у січні-квітні 2019 року відповідачем було спожито електричну енергію у обсязі 10764 кВт.год. на загальну вартість 30 802,07 грн. у т.ч. ПДВ.
На підставі наведених даних позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату спожитої електричної енергії (а.с.36-39). Як встановлено судом, та відповідачем по справі не спростовано, вказані рахунки були отримані представником ДП «Південний державний науково-виробничий центр «Прогрес» 30.01.2019р., 01.03.2019р., 01.04.2019р., а рахунок за квітень 2019 року був надісланий засобами поштового зв'язку .
Як вказує позивач, відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов'язань, отримана електроенергія була оплачена лише частково на суму 13 484,49 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи виписки по рахунках та реєстр на перерахування кредиторської заборгованості(а.с.47-48).
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Між тим, відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, не надано жодного доказу підтверджуючого повну сплату вартості фактично спожитої електричної енергії у спірний період.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „ООЕК” та стягнення з відповідача суми основної заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 17317,58 грн.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.
Згідно п. 6 комерційної пропозиції №3-ПВЦ у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення:
- пені у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суму боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування;
- 3% річних від простроченої суми.
При цьому сума боргу повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 1719,46 грн. з урахуванням здійснених відповідачем проплат, за порушення термінів сплати вартості активної електричної енергії у відповідний період (а.с. 14) та 3% річних у розмірі 146,16 грн. (а.с. 14), а також інфляційних у розмірі 284,79 грн. (а.с. 15) вважає їх вірними та такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ООЕК» та стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 17 317,58 грн., пеню у розмірі 1719,46 грн., 3% річних у розмірі 146,16 грн. та інфляційних витрат у розмірі 284,79 грн.
На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у сумі 1921 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Державного підприємства «Південний державний науково-виробничий центр «Прогрес» (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Індустріальна, 8; код ЄДРПОУ 22492239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 70, код ЄДРПОУ 42114410) 17 317/сімнадцять тисяч триста сімнадцять/грн. 58 коп. грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 1719/одна тисяча сімсот дев'ятнадцять/грн. 46 коп. пені, 146/сто сорок шість/грн. 16 коп. 3% річних, 284/двісті вісімдесят чотири/грн. 79 коп. інфляційних витрат та 1921/одна тисяча дев'ятсот двадцять одна/грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 23 вересня 2019 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська