ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.09.2019Справа № 910/9679/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про стягнення 116 074,41 грн.,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У липні 2019 року приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (далі - Компанія) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 116 074,41 грн., з яких: 100 000,00 грн. - основний борг, 12 400,00 грн. - пеня, 2 622,36 грн. - інфляційні втрати, 1 052,05 грн. - три проценти річних, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 липня 2019 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9679/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Проте Компанія у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подала, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направила.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 23 липня 2019 року про відкриття провадження у справі № 910/9679/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, місто Київ, вулиця Обсерваторна, будинок 17, літ. А.
Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Приписами пункту 1 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.
З матеріалів справи вбачається, що копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 23 липня 2019 року була отримана уповноваженим представником відповідача 28 липня 2019 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи відповідне повідомлення про вручення цього судового відправлення.
Проте відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав та не скористався наданими йому процесуальними правами.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги те, що Компанія належним чином була повідомлена про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
18 жовтня 2018 року на автодорозі М-07 сполученням Київ-Ковель-Ягодин (99 км + 100 м) сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: автомобіля "ВАЗ 21093", державний номерний знак : НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , з автомобілем "RENAULT LOGAN", державний номерний знак: НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "ВАЗ 21093", під час виконання повороту ліворуч при виїзді на перехрестя виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем "РЕНО", державний номерний знак: НОМЕР_3 , який рухався в зустрічному напрямку головної дороги, чим порушив пункт 10.5 Правил дорожнього руху України.
Зазначені обставини були встановлені постановою Іванківського районного суду Київської області від 1 листопада 2018 року в справі № 366/2850/18, якою водія автомобіля "ВАЗ 21093", державний номерний знак: НОМЕР_2 , ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (копія даної постанови наявна в матеріалах справи).
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "РЕНО", державний номерний знак: НОМЕР_3 (застрахований транспортний засіб).
Судом встановлено, що пошкоджений транспортний засіб було застраховано позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту від 17 травня 2018 року № FO-00099484. Копія цього правочину наявна в матеріалах справи.
У зв'язку з наведеними обставинами 25 жовтня 2018 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання події № 16563/17/2018/90.
Судом також встановлено, що на підставі ремонтної калькуляції № PMG0154 від 30 жовтня 2018 року та рахунку на оплату від 30 жовтня 2018 року № 1300 позивачем було складено страховий акт від 26 листопада 2018 року № 32410В/07/2018 (належні копії зазначених документів наявні в матеріалах справи).
Відповідно до вказаного акту загальна сума страхового відшкодування склала 162 131,54 грн.
З матеріалів справи вбачається, що вказана сума страхового відшкодування була перерахована позивачем на рахунок суб'єкта господарювання, який здійснював ремонт застрахованого транспортного засобу, - товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Моторс Груп", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 27 листопада 2018 року № 110198.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, Товариство, здійснивши виплату страхового відшкодування, набуло права потерпілої у ДТП особи в межах здійсненої виплати.
Суд зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого ТЗ.
У своїй позовній заяві Товариство зазначало, що вартість відновлювального ремонту автомобіля "RENAULT LOGAN", державний номерний знак: НОМЕР_3 , згідно ремонтної калькуляції № PMG0154 від 30 жовтня 2018 року та рахунку на оплату від 30 жовтня 2018 року № 1300, складає 162 131,54 грн.
Отже, до позивача у зв'язку зі здійсненою страховою виплатою за вищеописаною ДТП перейшло право вимоги на суму відшкодування в розмірі 162 131,54 грн.
З матеріалів справи вбачається, що на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як особи, що на законних підставах експлуатує автомобіль "ВАЗ 21093", державний номерний знак : НОМЕР_2 , застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) № АМ/002289249 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.).
Отже, Компанія є особою, на яку вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації вищевказаного автомобіля "ВАЗ 21093" на момент ДТП.
З матеріалів справи вбачається, що 6 грудня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування (у порядку регресу) від 6 грудня 2018 року № Г0401/4895, яку було отримано останнім 7 грудня 2018 року. Проте відповіді на вказану заяву позивачем отримано не було.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна норма міститься у статті 9 Закону України "Про страхування".
Як вбачається із відомостей про поліс № АМ/002289249, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, становить 100 000,00 грн.
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АМ/002289249, а також положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі суми, право на вимогу якої перейшло до останнього, в межах ліміту відповідальності у розмірі 100 000,00 грн.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача суми відшкодування шкоди в розмірі 100 000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 2 622,36 грн. інфляційних втрат та 1 052,05 грн. трьох процентів річних, нарахованих у період з 11 березня 2019 року по 16 липня 2019 року.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, а тому правовідносини з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов'язанням.
Оскільки заявлений Товариством до стягнення з відповідача розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, позовна вимога про стягнення з Компанії вказаної суми цих компенсаційних виплат підлягає задоволенню.
Водночас при досліджені матеріалів справи судом було встановлено, що при здійсненні позивачем розрахунку заявленої до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат Товариством було зазначено, що інфляційні втрати на суму основного боргу в розмірі 100 000,00 грн., нараховані у період з 11 березня 2019 року по 16 липня 2019 року, складають 2 622,36 грн., тоді як обґрунтованою, арифметично вірною сумою цих компенсаційних виплат у зазначений позивачем період є 1 496,60 грн.
Відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 1 496,60 грн. Водночас у задоволенні вимог Товариства до Компанії про стягнення 1 125,76 грн. інфляційних втрат слід відмовити.
За таких обставин позов Товариства в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Також, позивач просив стягнути з відповідача 12 400,00 грн. пені, нарахованої на підставі пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
У той же час відповідно до статті 992 ЦК України страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати.
Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір пені, встановлений законом, є арифметично вірним та відповідає вимогам чинного законодавства, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування у розмірі 100 000,00 грн., сума трьох процентів річних у розмірі 1 052,05 грн., сума інфляційних втрат у розмірі 1 496,60 грн., а також 12 400,00 грн. пені. Водночас у задоволенні вимог Товариства до Компанії про стягнення 1 125,76 грн. інфляційних втрат слід відмовити.
За таких обставин позов Товариства підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (04053, місто Київ, вулиця Обсерваторна, будинок 17, літ. А; ідентифікаційний номер 21626809) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 65; ідентифікаційний номер 30115243) 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. відшкодування матеріальної шкоди, 12 400 (дванадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. пені, 1 052 (одну тисячу п'ятдесят дві) грн. 05 коп. трьох процентів річних, 1 496 (одну тисячу чотириста дев'яносто шість) грн. 60 коп. інфляційних втрат, а також 1 902 (одну тисячу дев'ятсот дві) грн. 37 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні вимог приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про стягнення 1 125,76 грн. інфляційних втрат відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 23 вересня 2019 року
Суддя Є.В. Павленко